Ухвала суду № 110642935, 02.05.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4942/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі судді Петрова Д.В., при секретарі судового засідання Сіренко Б.В., розглянувши заяву позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Державний заклад «Інститут спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені І. Сікорського», про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

07.04.2017 ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Державний заклад «Інститут спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені І. Сікорського», про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2019 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа - Державний заклад «Інститут спеціального зв`язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені І.Сікорського», про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, задоволено. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відрахування 15% в особливий період пенсії ОСОБА_1 протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за час відрахування відсотків, починаючи з 07.10.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходу з пенсії ОСОБА_1 за час відрахування відсотків, починаючи з 07.10.2016.

В обґрунтування заяви позивачка зазначає, що на підставі вищевказаного рішення суду Подільським районним судом м. Києва 24 липня 2019 року був виданий виконавчий лист та в подальшому державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 60377304.

Однак станом на сьогоднішній день рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2019 боржником не виконано, виконавче провадження по даній справі - відкрито.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що в силу положень статті 382 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду.

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю, дослідивши додані до неї матеріали, а також матеріали цивільної справи № 758/4942/17, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 382 КАС України встановлено, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Суддя за клопотанням органу чи посадової особи, відповідальних за виконання рішення, на підставі відповідних доказів зменшує розмір штрафу, який стягується на користь Державного бюджету України за невиконання або неналежне виконання рішення, на суму штрафу, який було накладено за ці самі дії державним виконавцем відповідно до законодавства про виконавче провадження.

Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

Сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем винесено постанову від 26.12.2019 ВП № 60377304 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону, а саме рішення суду не може бути виконано без участі боржника).

Отже, рішення Подільського районного суду міста Києва від 21.05.2019 у справі 758/4942/17 станом на момент прийняття даної ухвали не виконано.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та наявність правових підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст. 241-243, 248, 256, 382 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву позивачки ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення - задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 21.05.2019 у справі 758/4942/17 у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ