Рішення № 110642907, 02.05.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6308/20

Категорія 9

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Рибалки Ю. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Наливайко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на добудовану частину садибного (індивідуального) житлового будинку частини квартири №2 площею 12,9 кв.м., а саме: коридор площею 8,9 кв.м. та суміщений санвузол площею 4,0 кв.м., від загальної площи 29,9 кв.м. частинни садибного (індивідуального) житлового будинку кваритири №2 , яка включає приміщення 2-2 - кухня площею 7,6 кв.м., приміщення 2-3 - житлова кімната площею 9,4 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:103:0018, по АДРЕСА_2 .

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 05.05.2021 р. матеріали вищевказаного позову передані для розгляду судді Рибалці Ю.В.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від ……. року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.02.2021 року Відповідачем надано відзив по справі в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.04.2021 року Позивачем надано відповідь на відзив по справі в якому зазначає, що відзив Відповідача є просто констатацією Відповідачем частини нормативних актів, що регулюють порядок виконання будівельних робіт і прийняття об`єктів в експлуатацію, та не приведено жодних доводів чи заперечень, які б спростували предмет спору між сторонами.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялися належним чином, надав заяву про розгляд справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом спору є визнання за позивачем права власності на добудовану частину садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться на земельній ділянці, цільовим призначенням (використанням) якої є будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, частина земельної ділянки та житлового будинку належать позивачу на праві власності, на підставі відповідних підтверджуючих документів.

Так позивач є власником 23/100 частки земельної ділянки від загальної площі 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 8000000000:91:103:0018, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ № 128221 виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 12 вересня 2006 року, цільовим призначенням (використанням) якої є будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Державним актом на право власності на земельну ділянку також зазначено, що ОСОБА_2 володіє 77/100 частки у спільній власності земельної ділянки. На земельній ділянці позивачем та ОСОБА_2 було побудовано житловий будинок, що підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок, який виготовлено 28 серпня 2003 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

На підставі мирової угоди від 22 грудня 2003 року, затвердженою ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2003 року та ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06 квітня 2004 року, позивачу належить право власності на 23/100 частини житлового будинку під номером АДРЕСА_2 , що посвідчено Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 28 травня 2004 року. ОСОБА_2 володіє 77/100 частки у спільній власності зазначеного житлового будинку.

Згідно додатку 2.2. до технічного паспорту, житловий будинок номер АДРЕСА_2 одноповерховий, двоквартирний, до складу квартир входять наступні приміщення:

- квартира № 1 , що складається з 1-1 тамбуру площею 3,0 кв.м., 1-2 коридору площею 8,2 кв.м., 1-3 кухні площею 7,0 кв.м., 1-4 ванни площею 3,0 кв.м, 1-5 житлової кімнати площею 12,6 кв.м., 1-6 коридору площею 11,0 кв.м., 1-7 житлової кімнати площею 19,0 кв.м., загальної площі квартири 63,8 кв.м., житлової площі квартири 31,6 кв.м.;

- квартира № 2 , що складається з 2-1 веранди площею 4,8 кв.м., 2-2 кухні площею 7,6 кв.м., 2-3 житлової кімнати площею 9,4 кв.м., 2-4 житлової кімнати площею 9,2 кв.м., загальної площі квартири 31,0 кв.м., житлової площі квартири 18,6 кв.м.;

(загальна площа будинку 94,8 кв.м., житлова площа будинку 50,2 кв.м.).

Відповідно до Мирової угоди, укладеної між позивачем та ОСОБА_2 , затвердженої Подільським районним судом міста Києва, добровільно проведено розподіл приміщень житлового будинку, господарських будівель та споруд домоволодіння АДРЕСА_2 наступним чином:

Позивачу в будинку виділяються приміщення, що позначені на поетажному плані під № 2-1 - веранда площею 4,8 кв.м., 2-2 - кухня, площею 7,6 кв.м., 2-3 - жила кімната - 9,4 кв.м., що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02 грудня 2003 року проведеної Приватним підприємством «Академія оцінки і права», становлять 24/100 частки будинку, а також виділяється на користь позивача - літній будинок під літерою «Б» з погребом, теплиця під літерою «В», душева під літерою «К», вбиральня під літерою «Л».

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 06 квітня 2004 року було визнано за ОСОБА_1 право власності на 23/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 , відповідно до долі власності, за ОСОБА_2 право власності на 77/100 частини житлового будинку АДРЕСА_2 .

В 2006 році частину житлового будинку, що належить позивачу на праві спільної часткової власності, було реконструйовано наступним чином: приміщення 2-1 (веранда згідно Технічного паспорту) площею 4,8 кв.м. перебудовано в приміщення коридору, площа приміщення коридору становить 8,9 кв.м.; влаштовано прибудову, в якій розташоване приміщення суміщеного санвузла (обладнаний ванною, умивальником, унітазом, встановлена пральна машина) з внутрішніми розмірами 1,60 м. * 2,50 м., площею 4,0 кв.м. Згідно Мирової угоди площа приміщень в житловому будинку становила 21,8 кв.м. Після проведення реконструкції частини житлового будинку, її загальна площа становить 29,9 кв.м.

З метою встановлення можливості виділення в натурі 23/100 частки земельної ділянки та житлового будинку, розташованих по АДРЕСА_2 , що належить позивачу на праві спільної часткової власності, позивач звернулась до Українського незалежного інституту судових експертиз із відповідною заявою від 15 жовтня 2019 року про проведення будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження.

Згідно висновку судових експертів Українського незалежного інституту судових експертиз за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 16 грудня 2019 року за №106/10-2019, виділ частки земельної ділянки з відступом від ідеальної частки 23/100, яка розташована по АДРЕСА_2 , є можливим відповідно до варіантів виділу земельної ділянки в натурі зазначених у дослідницькій частині висновку та зображені на малюнках № 3 - № 7.

За результатами проведення будівельно-технічного дослідження, висновком зазначено наступне:

- виділ 23/100 частки житлового будинку, що складають приміщення під № 2-1 - веранда площею 4,8 кв.м, 2-2 - кухня, площею 7,6 кв.м, 2-3 - жила кімната - 9,4 кв.м загальною площею 21,8 кв.м неможливий, оскільки цієї площі недостатньо для влаштування як мінімум однокімнатної квартири, площа якої повинна становити як min 28,00 кв.м згідно вимог п. 5.19 ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", площа загальної кімнати становить 9,4 кв.м, що не відповідає вимогам п. 5.19 ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки.Основні положення", згідно якого площа загальної кімнати повинна становити 14,0 кв.м;

- виділ частини житлового будинку після самочинної реконструкції неможливий, оскільки згідно вимог п. п. 2.3 «Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна» - «..Не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.»

Разом з тим, враховуючи результати натурного обстеження, згідно якого було встановлено:

- ізольованість частини житлового будинку, в якій розташовані приміщення заявника (після реконструкції) від іншої частини будинку, що є у власності іншого співвласника;

- наявність окремого входу до частин житлового будинку, в яких розташовані приміщення заявника;

- наявність відокремленого підключення частини житлового будинку, в якій розташовані приміщення заявника (після реконструкції), до інженерних мереж та комунікацій;

- площа приміщень після реконструкції частини будинку заявника становить 29,9 кв.м, що відповідає вимогам п. 5.19 ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", згідно якого площа однокімнатної квартири в житловому будинку повинна становити як min 28,00 кв.м,

виділ частини житлового будинку, в якій розташовані приміщення заявника (після реконструкції) технічно можливий:

- при умові оформлення права власності на реконструйовану частину будинку відповідно до законодавства;

- з відступом від вимог п. 5.19 ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", згідно якого площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14,00 кв.м (за результатами натурного обстеження та згідно техпаспорту площа житлової кімнати становить 9,4 кв.м.).

Судом встановлено, що площа приміщень після реконструкції частини будинку становить 29,9 кв.м, згідно Мирової угоди площа приміщень в житловому будинку, що належить позивачеві на праві спільної часткової власності становить 21,8 кв.м. Таким чином, для виділення в натурі частини житлового будинку АДРЕСА_2 , з урахуванням вимог п. 5.19 ДБН В.2.2-15:2019 "Житлові будинки. Основні положення", згідно якого площа однокімнатної квартири в житловому будинку повинна становити як min 28,00 кв.м.» позивачу необхідно оформити право власності на самовільно збудованої прибудови (частини реконструйованих приміщень будинку) згідно Додатку № 1 до Висновку наступним чином: приміщення 2-1 (веранда згідно Технічного паспорту) площею 4,8 кв.м. перебудовано в приміщення коридору площею 8,9 кв.м.; влаштовано прибудову, в якій розташоване приміщення суміщеного санвузла з внутрішніми розмірами 1,60 м. * 2,50 м., площею 4,0 кв.м. Після проведення реконструкції частини житлового будинку, її загальна площа становить 29,9 кв.

Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України №127 від 24.05.2001р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773, ФОП ОСОБА_3 виконано комплекс робіт по проведенню технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 частини якого належать ОСОБА_1 на підставі мирової угоди від 22.12.2003р. затвердженої ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.12.2003р. та ухвали Подільського районного суду м. Києва від 06.04.2004р. Внаслідок проведеного обстеження від 31.03.2020р. з перемірами та підрахунком площі вищезазначеного об`єкту нерухомості встановлено, що 23/100 домоволодіння складаються з частини житлового будинку лит. «А», яку було реконструйовано, загальною площею 29,9 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_2 , виготовленого станом на 31 березня 2020 року (інвентаризаційна справа № 2922к). Згідно плану будинку садибного типу, літера «А» та експлікації приміщень будинку садибного типу зазначених у цьому Технічному паспорті, загальна площа приміщень, підрахована за формулами розрахунку площ та становить 29,9 кв.м., що складається з коридору площею 8,9 кв.м., санвузлу площею 4,00 кв.в., житлової кімнати площею 9,4 кв.м., кухні площею 7,6 кв.м.).

Судом встановлено, що позивачем було подано через ЦНАП Подільської РДА в місті Києві декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (реконструкція 23/100 частини садибного житлового будинку квартири 2 : добудова коридору площею 8,9 кв.м. та суміщений санвузол площею 4,0 кв.м., від загальної площі 29,9 кв.м.).

Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради в задоволенні заяви позивача відмовлено на підставі того, що заява про прийняття об`єкта в експлуатацію не підписана усіма співвласниками земельної ділянки та/або зазначеного об`єкта.

Суд встановив, по Позивач не може отримати згоду на прийняття в експлуатацію добудови житлового будинку від ОСОБА_2 в зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . Осіб які б отримали майно у спадщину судом не встановлено.

При цьому судом з матеріалів справи не вбачається порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Так, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Власник земельної ділянки, відповідно до положень статті 375 Цивільного кодексу України, має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Пунктом 9 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що підставами для державної реєстрації прав та їх обтяжень є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Відповідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року № 6 передбачено, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Згідно з пунктом 12 вказаної Постанови за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті.

Враховуючи те, що позивач в іншій спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про визнання права власності, захистити своє порушене право не може, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на добудовану частину садибного (індивідуального) житлового будинку ґрунтуються на чинному законодавстві.

Висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 18.02.2019 у справі №308/5988/17-ц на який посилається відповідач зроблено за наслідками розгляду справи з іншими фактичними правовідносинами(відсутність дозвільних документів та документа на право власності землю) тому при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин (право власності позивача на земельну ділянку не оспорюється та підтверджене належними правовстановлюючими документами) судом не враховується.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 16, 328, 375, 376 ЦК України, ст. 12, 13, 76-83, 258-259, 263 ч. 4 статті 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності, - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), право власності на добудовану частинну садибного (індивідуального) житлового будинку частини квартири №2 площею 12,9 кв.м., а саме: коридор площею 8,9 кв.м. та суміщений санвузол площею 4,0 кв.м., від загальної площи 29,9 кв.м. частини садибного (індивідуального) житлового будинку кваритири №2 , яка включає приміщення 2-2 - кухня площею 7,6 кв.м., приміщення 2-3 - житлова кімната площею 9,4 кв.м., що знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер 8000000000:91:103:0018, по АДРЕСА_2 .

Судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 02.05.2023 року.

Суддя Ю. В. Рибалка