Рішення № 1106360, 06.11.2007, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2007 р. Справа № 55/304-07

вх. № 9327/5-55

Суддя господарського суду Гребенюк Н.В.

при секретарі судового засідання Калашніков М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Колобова Л.В.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех", м. Горлівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс-Схід", м. Харків

про стягнення 17135,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотех", м. Горлівка, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс-Схід", м. Харків, 14142,34 грн. заборгованості, 211,57 грн. 3% річних, 1381,70 грн. інфляційних нарахувань, 1400,00 грн. збитків, пов"язаних з отриманням юридичних послуг та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 070/05-05 від 17.05.05 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару. А також позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові суми відповідача в межах суми позову та судових витрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 серпня 2007 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01 жовтня 2007 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 01 жовтня 2007 р. було продожено строк розгляду справи за межи, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України до 09 листопада 2007 р.

Приймаючи до уваги неявку у судове засідання 01 жовтня 2007 року представника відповідача, враховуючи принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також те, що у сторін необхідно витребувати додаткові документи, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на інший день.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.10.07 р, від 22.10.07 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

05 листопада 2007 р. позивач надав письмові пояснення , в яких вказує на те, що в платіжних дорученнях №558 від 08.02.2006 року та №656 від 05.05.2006 року, якими відповідач перераховував позивачу грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, в графі призначення платежу вказаних платіжних доручень, помилково було вказано неіснуючий між сторонами договір №035, також позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 14139,34 грн., 226,61 грн. 3% річних, 1015,97 грн. інфляційних з зазначенням періоду нарахування з 20.04.07 р. по 01.11.07 р., та 1400 грн. збитків як юридичних послуг та судові витрати.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні 06 листопада 2007 р. підтримував уточнені позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області станом на 10 жовтня 2007 року юридична адреса відповідача - 61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 90,кв. 30, саме на вказану адресу судом направлялись процесуальні документи.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням наданих уточнень .

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

17 травня 2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новотех", м. Горлівка(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техсервіс-Схід", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір поставки № 070/05-05, у відповідності до умов якого позивач зобов”язався поставити товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити його в асортименті, кількості та якості, вказані у відповідній специфікації до договору,яка є його невід"ємною частиною. Пунктом 2.2 договору сторонами було визначено загальну вартість договору, яка склала 1000 000 грн. Пунктом 4.1 договору сторонами було передбачено порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок позивача. Пунктом 8.1 договору сторони узгодили строк дії договору- набирає законної сили з моменту підписання та діє до повного виконання зобов"язань.

На виконання умов вказаного договору та спеціфікації до нього позивачем було поставлено відповідачеві товар, на загальну суму 200839,34 грн., що підтверджується накладними № 149 від 09.06.05 р. на суму 73653,58 грн., № 150 від 10.06.05 р. на суму 70695,72 грн., № 156 від 14.06.05 р., які підписано обома сторонами (арк. справи 14-16). У вказаних накладних у графі підстава вказаний договір № 070/05-05 р. від 17.05.05 р., що свідчить про те, що поставка здійснювалось саме на виконання вказаного договору.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності НАП № 103167 від 08.06.05 р.(арк. справи 17-18)

Як свідчать матеріали справи, відповідачем були перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 180000,00 грн., що підтверджується копією витягу банку за 20.05.05 р., 4000,00 грн., що підтверджується копією витягу банку за 06.06.05 р., 1700,00 грн., що підтверджується копією витягу банку за 08.02.06 р., 1000 грн., що підтверджується копією витягу банку за 28.04.06 р..Всього було оплачено відповідачем на загальну суму 186700 грн.

Позивач у свої поясненнях повідомив, що між сторонами не існувало інших договорів, крім вказаного договору поставки № 070/05-05 р. від 17.05.05 р. та у графі призначення платежу у платіжних дорученнях було помилково зазначений договір № 035, який не існує.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України "якщо строк виконання боржником обов"язку не встановлений або визначений моментом, пред"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов"язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства".

Суд вказує на те, що сторонами у відповідності до умов вказаного договору було передбачено порядок розрахунків в якості 100% предоплати, та пунктом 3.1 договору визначено про те, що постачальник-позивач відвонтажує товар на протязі 15-ти календарних днів з моменту підписання спеціфікації до договору та отримання предоплати, та як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу продукцію, неотримавши від відповідача 100% коштів предоплати у повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що позивачем в порядку ч.2 ст.530 ЦК України було направлено претензію № 086/04-07 від 11.04.07 р. на адресу відповідача з вимогою погасити вказану заборгованість, що підтверджується копією поштової квитанції та описом, але відповідач на претензію не відреагував, кошти не перерахував.

Враховуючи викладене, а також те, що позивач прийняті на себе зобов”язання згідно договору № 070/05-05 р. від 17.05.05 р. виконав належним чином, поставивши відповідачеві товар, проте відповідач свої зобов"язання виконав неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла забогованість на суму 14139,34 грн.(сума кредиторської заборгованості) перед позивачем, що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу в сумі –14139,34 грн. підлягає задоволенню. В решті заявленої вимоги щодо стягнення боргу у сумі 3 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання у сумі 226,61 грн. з періодом нарахування з 20.04.07 р по 01.11.07 р. підлягає задоволенню як правомірна.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню у сумі 1015,97 грн. . В решті заявленої вимоги щодо стягнення інфляційних у сумі 365,73 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з тим, що позивач відмовився від позовних вимог в цій частині.

Через невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов*язань, для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити юриста для надання кваліфікованих юридичних послуг щодо стягнення боргу, вартість яких, згідно договору про надання юридичних послуг від 01 квітня 2007 р. становить 1400 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, як збитки, понесені у зв"язку із захистом та відповленням свого порушеного права, з посиланням на ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 22,611 ЦК України.

Суд вказує на те, що згідно ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Згідно ч.2 вказаної статті для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Віднесення до збитків витрат позивача на правові послуги, суперечить закону, зокрема ст.ст. 611,623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов"язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв"язку з заборгованістю, яка заявлена до стягнення позивачем.

Суд звертає увагу сторін на те, що господарським судочинством, а саме ст.ст.44,49 ГПК України передбачено те, що до складу судових витрат можуть включатись витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті. хто одержав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Дійсно, закон не обмежує право із зверненням до фахівців в області права за допомогою для захисту своїх прав, проте заявлена позивачем вимога про стягнення збитків у сумі 1400 грн. понесених, у зв"язку із захистом та відновленням свого порушеного права задоволенню не підлягає як необгрунтована, оскільки як було вище вказано, віднесення до збитків витрат позивача на правові послуги, суперечить закону, зокрема ст.ст. 611,623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов"язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв"язку з заборгованістю, яка заявлена до стягнення позивачем .

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові суми відповідача в межах суми позову та судових витрат, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв*язку з не обгрунтуванням і не підтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також не доведенням документально ним того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 525, 526, ч.2 ст.530, 610, 611, ч. 1 ст. 612 ,623, ч.2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п. 4 ст. 80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс-Схід", м. Харків (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 90, кв. 30, код ЄДРПОУ 32029261, р/р 2600040933001 у ХГРУ ЗАТ КБ "Приватбанку" м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех", м. Горлівка (84614, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Артилеристів, 19, код ЄДРПОУ 32406393, р/р 26008014408980 у філії ДРУ банку "Фінанси та кредит", ВАТ відділення № 1 м. Маріуполь, МФО 335816 ) 14139,34 грн. заборгованості, 1015,97 грн. інфляційних, 226,61 грн. 3 % річних, 153,82 грн. державного мита та 105,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі, в частині стягнення з відповідача 3 грн. суми основного боргу та 365,73 грн. інфляційних нарахувань припинити на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 07 листопада 2007 року

Суддя Гребенюк Н.В.