Рішення № 11063595, 31.08.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2010 р. Справа № 53/284-09

вх. № 8253/1-53

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Дребот І.А. за дов.

першого відповідача - Крячко О.В. за дов.

другого відповідача - не з'явився

третього відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ПАТ "Мегабанк" м. Харків

до 1. ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології", м. Кіровоград

2. Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

3. Приватного підприємства "Прогрес-Л", м. Харків

про стягнення 2527065,80 грн.

та за зустрічним позовом ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні

технології", м. Кіровоград

до 1. Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків (перший відповідач)

2. Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград (другий відповідач)

про визнання недійсним договору;

за зустрічним позовом ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні технології", м. Кіровоград

до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків

про визнання недійсною окремої частини кредитного договору;

за зустрічним позовом ДП "Теплоенергоцентраль" ТОВ "Високі енергетичні

технології", м. Кіровоград

до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків

про визнання недійсним договору поруки;

за зустрічним позовом Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради, м. Кіровоград

до Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м. Харків

про визнання недійсним договору іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просив суд достроково розірвати кредитний договір № 42/2004 від 15 жовтня 2004 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Мегабанк» та Дочірнім підприємством «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології»; стягнути солідарно з ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» та ПП «Прогрес-Л» на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором № 42/2004 від 15 жовтня 2004 року, яка станом на 23 вересня 2009 року становить 2294158,74 грн.; стягнути з ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» на користь ПАТ «Мегабанк» штраф за порушення умов договору про іпотеки в сумі 232907,06 грн.; звернути стягнення на предмети іпотеки за договором про іпотеку від 8 листопада 2004 року, на цілісний майновий комплекс, до складу якого входять будівлі та споруди, технологічне обладнання та оснастка, технологічні мережі, технологічний транспорт, автотранспортні засоби та інші основні засоби з усіма приналежностями за переліком, наведеним в додатку № 1 до Договору іпотеки, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, і належить Територіальній громаді міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради на праві комунальної власності, для задоволення вимог ПАТ «Мегабанк», що виникли з кредитного договору № 42/2004 від 15 жовтня 2004 року станом на 23 вересня 2009 р. в розмірі 2294158,74 шляхом продажу Позивачем від свого імені зазначеного предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, встановленою на підставі оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушує умови укладеного кредитного договору, не завжди дотримувався викладеного графіку повернення кредиту, внаслідок чого прострочена заборгованість за кредитом на 23 вересня 2009 року склала 343134,00 грн., несвоєчасно сплачує нараховані проценти за користування кредитом, крім того, умовами кредитного договору передбачена відповідальність за не виконання умов договору у вигляді штрафу та пені, які Позивачем нараховані.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги. Позивачем надано до суду пояснення до позовної заяви, в якому зазначено, що Позивачем в м. Кіровограді та Кіровоградській області створено Єдиний розрахунковий центр з покладанням на нього функцій єдиної системи обліку оплати населенням послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та оплати за утримання житлового фонду, що сприяло своєчасному та повному розрахуванню користувачами послуг за поставлену електроенергію та являлося основним джерелом надходження грошових коштів до Відповідача 1, а як наслідок і джерелом погашення Відповідачем 1 кредитних зобов’язань.

Однак, Територіальна громада міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради порушила свої Рішення та Розпорядження про створення розрахункового центру на базі ПАТ «МЕГАБАНК», дозволивши функціонування у м. Кіровограді автоматизованої системи «Комунальні платежі» ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Зеніт», що не сприяє надходженню коштів до Відповідача 1, а відповідно і погашенню заборгованості за наданим кредитом.

В поясненні до позовної ПАТ «Мегабанк» вказав, що залишок за кредитом складає 220596,32 грн., що підтверджується випискою з рахунку № 20672100046, яка долучена до матеріалів справи 17.08.2010 року.

Відповідач 1 надав до суду відзиви, в яких заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні, оскільки вважає,що позивачем не доведено факт отримання кредитних коштів, не доведено прострочення виконання грошового зобов’язання, передбачена подвійна відповідальність за одне й те саме правопорушення, а також передбачена відповідальність за виконання договору, обов’язок виконання якого відповідач 1 на себе не брав.

Відповідач 2 відзиву на позов не надав, однак представник Відповідача 2 в попередніх судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, вважав їх необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В судове засідання 31.08.2010 року представник 2-го відповідача не прибув, але подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через перебування представника відповідача 2 у відрядженні. Доказів перебування представника у відрядженні 2-м відповідачем суду не надано, тому колегія суддів розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи вважає його не належним чином обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач 3 відзиву на позов не надав, в судове засідання не з"явився.

09.11.2009 року від ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» до господарського суду було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсною окремої частини кредитного договору № 42/2004 від 15.10.2004 року. ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» зазначає, що окремі пункти кредитного договору № 42/2004 від 15.10.2004 року не відповідають вимогам цивільного кодексу України, додержання яких необхідно для чинності правочину, у зв’язку з чим мають бути визнані судом недійсними.

Також 09.11.2009 року від ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» до господарського суду було подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 08.11.2004 року. Зустрічні позовні вимоги ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» мотивовані тим, що цілісний майновий комплекс, що є предметом іпотеки, з усіма його при належностями на законодавчому рівні заборонено відчуждати, тому він не може бути предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 60ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.11.2009 року зустрічні позовні вимоги прийняті для спільного розгляду з первісним позовом.

Позивач за первісним позовом надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву про визнання недійсною окремої частини кредитного договору № 42/2004 від 15.10.2004 року, в якому проти задоволення зустрічного позову заперечує в повному обсязі мотивуючі відсутністю підстав для визнання недійсної окремої частини кредитного договору, оскільки сторони при укладенні договору керувалися діючим законодавством України, зміст Кредитного договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасників правочину були вільними, та правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків. Також Позивач за первісним позовом заявив про необхідність застосування строку позовної давності.

Позивач за первісним позовом також надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки від 08.11.2004 року в якому проти задоволення зустрічного позову заперечує в повному обсязі, оскільки зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Позивачем за первісним позовом зазначено, що цілісний майновий комплекс являється предметом іпотеки в розумінні ст. 5 Закону України «Про іпотеку». Також Позивач за первісним позовом заявив про необхідність застосування строку позовної давності.

Першим відповідачем за первісним позовом подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поруки від 27.10.2009 року. Зустрічні позовні вимоги ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» мотивовані тим, що договір поруки є фіктивним правочином, у зв’язку з чим має бути визнаний судом недійсним.

Територіальною громадою міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради до суду подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про іпотеку від 08.11.2004 року. В зустрічній позовній заяві другий відповідач за первісним позовом вказує на те, що цілісний майновий комплекс не може бути предметом іпотеки, іпотечний договір не містить всіх необхідних істотних умов, майно, що зазначено в договорі про іпотеку не підлягає приватизації.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Позивач за первісним позовом надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поруки від 27.10.2009 року, в якому проти задоволення зустрічного позову заперечує в повному обсязі, оскільки зміст правочину не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та не є фіктивним, а факт звернення з позовом свідчить про те, що, укладаючи договір поруки сторони мали на меті настання реальних наслідків.

Також позивач за первісним позовом надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради про визнання недійсним договору про іпотеку, в якому проти задоволення зустрічного позову заперечує в повному обсязі, оскільки при укладенні договору про іпотеку сторони договору керувалися діючим законодавством України, зміст договору про іпотеку не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особи, що вчиняли правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що перевірено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Озерним Г.М. Волевиявлення учасників правочину були вільними, та правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що свідчить, про відсутність жодних підстав для визнання договору про іпотеку від 08.11.2004р. недійсним. Також Позивач за первісним позовом заявив про необхідність застосування строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.12.2009 року зустрічні позовні вимоги прийняті для спільного розгляду з первісним позовом.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Між Дочірнім підприємством «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» та Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк», правонаступником якого з 21.08.2009р. є Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» укладено кредитний договір № 42/2004 від 15 жовтня 2004 року. Згідно з умовами кредитного договору позивач надав грошові кошти - відкрив невідновлювальну кредитну лінію - відповідачу-1 в розмірі 3900000,00 грн. на строк з 14.10.2004 р до 03.10.2009 р, для розрахунків за енергоносії, а відповідач-1 зобов’язується повернути кредит та сплатити 21,5% процентів річних, на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідачем-1 отримано за час дії кредитного договору 3900000,00 грн., що підтверджується виписками з рахунків № 20622067, № 20637980040046 та первинними документами, наданими позивачем за первісним позовом на 212 аркушах.

Згідно з п.4.3.1 – 4.3.2 кредитного договору позивач має право у випадку порушення відповідачем-1 умов кредитного договору, а також при невиконанні або неналежному виконанні будь-ким умов договору, що забезпечує виконання зобов’язань за кредитним договором, вимагати розірвання кредитного договору, повернення отриманого кредиту, сплати нарахованих процентів і комісійної винагороди зі стягненням штрафних санкцій.

Умовами укладеного Кредитного договору передбачена Відповідальність сторін за невиконання прийнятих на себе обов’язків, за неповернення кредиту в повному обсязі в строки становленні п. 4.2.1. Кредитного договору, за використання кредиту на цілі, не передбачені п. 1.1. Кредитного договору, а також за несвоєчасне здійснення сплати нарахованих процентів за користування кредитом та комісійної винагороди - сторони передбачили штраф у розмірі 25% від суми отриманого кредиту; за невиконання прийнятих на себе обов’язків згідно з пп. 4.2.4., 4.2.5., 4.2.6, 4.2.7, 4.2.8, 4.2.9., 4.2.10., 4.2.12., 4.2.13 – сторони передбачили штраф у розмірі 10% від суми отриманого кредиту; за невиконання прийнятих на себе обов’язків згідно з п.6.6. - сторони передбачили штраф у розмірі 50% від суми отриманого кредиту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3 ст. 3 ЦКУ загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору. Згідно з п. 3 ст. 6 ЦКУ сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Цивільного кодексу України, пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України сторони також вправі самостійно визначити у договорі штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань, що можуть бути виражені у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступені його виконання.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору сторони договору керувалися діючим законодавством України, зміст кредитного договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасників правочину були вільними, та правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що свідчить, про відсутність жодних підстав для визнання недійсної окремої частини Кредитного договору.

Суд також приймає до уваги посилання ПАТ «Мегабанк» про застосування строку позовної давності, оскільки кредитний договір був укладений сторонами 15.10.2004 року.

Отже, з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» про визнання недійсною окремої частини правочину.

Відповідно до п.4.2.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 15 від 28 вересня 2007 року відповідач-1 зобов’язується повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16 години 00 хвилин 03 жовтня 2009 року шляхом погашення кожного робочого дня місяця у сумі, не менше ніж 7800,00 грн., починаючи з 01 жовтня 2007 року. Однак Відповідач-1 порушував умови графіку повернення кредиту, внаслідок чого прострочена заборгованість за кредитом на 23 вересня 2009 року склала 343134,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку № 20637980040046.

Станом на момент винесення рішення судом залишок за кредитом складає 220596,32 грн., що підтверджується випискою з рахунку № 20672100046, яка долучена до матеріалів справи 17.08.2010 року

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору відповідач -1 повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 25% від суми отриманого кредиту за невиконання прийнятих на себе обов’язків згідно з п. 4.2.1. Позивачем нараховано штраф згідно з п. 7.2. кредитного договору за не виконання зобов’язань передбачених п. 4.2.1. кредитного договору в сумі 975000,00 грн. (дев’ятсот сімдесят п’ять тисяч грн. 00 коп.)

Пунктами 5.1., 5.2. укладеного кредитним договором передбачено нарахування процентів за користування кредитом, що здійснюється позивачем з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці та у році, процентної ставки, передбаченої п.1.1 кредитного договору. Сплата відповідачем-1 процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, не пізніше третього робочого дня місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту.

Відповідно до п. 4.2.3 кредитного договору відповідач-1 зобов’язався своєчасно здійснювати сплату позивачеві нарахованих процентів за користування кредитом та комісійної винагороди в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.

В порушення прийнятих на себе зобов’язань за кредитним договором відповідач-1 несвоєчасно сплачував проценти за користування кредитом, що підтверджують виписки з рахунків № 20692980040003, № 20686980040008.

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору відповідач -1 сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від суми отриманого кредиту за невиконання прийнятих на себе обов’язків згідно з п. 4.2.3. Позивачем нараховано штраф згідно з п. 7.2. кредитного договору за не виконання зобов’язань передбачених п. 4.2.3. кредитного договору в сумі 975000,00 грн.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору за недотримання строків сплати нарахованих процентів, в порядку, передбаченому розділом 5 договору, відповідач-1 зобов’язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочки виконання. Позивачем нараховано пеню згідно з п. 7.1. кредитного договору за недотримання строків сплати нарахованих процентів в сумі 1 024,74 грн. (одна тисяча двадцять чотири грн. 74 коп.).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Тобто пеня і штраф є різновидами неустойки, як юридичної відповідальності.

Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідачів 975000,00 грн. штрафу за несвоєчасну сплату нарахованих процентів та 1 024,74 грн. пені за недотримання строків сплати нарахованих процентів свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і теж порушення договірного зобов’язання (прострочення виконання грошового зобов’язання), що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно яких ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Суд частково приймає до уваги посилання відповідача 1 на застосування позовної давності до нарахування пені, так як з розрахунку заборгованості вбачається, що пеня, нарахована позивачем за недотримання строків сплати нарахованих процентів за 2005 рік, 2006 рік, 2007 рік, 2008 рік, разом з тим відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення пені в розмірі 1 024,74 грн.

Згідно з ч. 1 с. 199 ГК України виконання господарського зобов’язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546,548,549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов’язання.

Статтею 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюються договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшеним за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 2 статті 233 ГК України якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Виходячи із положень статті 3, частини 3 статті 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов’язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Судом встановлено, що розмір штрафу, визначений ПАТ «Мегабанк», значно перевищує розмір невиконаного зобов’язання, в зв’язку з чим, суд вважає за необхідним зменшити розмір нарахованих штрафів в сумі 1 950 000,00 грн. до 56631,74грн., що становить 25% від суми фактичної заборгованості за кредитним договором.

Для забезпечення виконання відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором між Позивачем та Територіальною громадою міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради укладено договір про іпотеку від 8 листопада 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Озерним Г.М. та зареєстрований у реєстрі за номером 2723 (надалі – Договір іпотеки).

Відповідно до останньої редакції п. 1.1. договору іпотеки цей договір забезпечує виконання Відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього, надалі – основне зобов’язання, укладеним між Іпотекодержателем (Позивач) та Позичальником (Відповідач-1), про надання Іпотекодержателем Позичальнику кредиту. Договором забезпечуються обтяження будь-якого збільшення основного зобов’язання та процентів за ним.

За п.1.2-1.3 договору іпотеки в забезпечення виконання основного зобов’язання Відповідач-2 передає в іпотеку Позивачу належне йому на праві комунальної власності майно – цілісний майновий комплекс, до складу якого входять будівлі та споруди, технологічне обладнання та оснастка, технологічні мережі, технологічний транспорт, автотранспортні засоби та інші основні засоби за переліком, наведеним в додатку № 1 до Договору іпотеки. Предмет іпотеки має юридичну адресу: м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20 і передається в іпотеку з усіма його приналежностями.

Предмет іпотеки належить Відповідачу-2 на праві комунальної власності, що підтверджується дублікатом від 14.10.2004 р свідоцтва про право власності комплексу будівель від 15.11.2001 р, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.11.2001 р № 1488, право власності за яким зареєстроване ОКП «Кіровоградське обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації» в реєстраційній книзі за № 348/4.

Укладаючи договір про іпотеку сторони домовилися, що згідно з висновками про вартість майна станом на 29.10.2004 року ринкова вартість предмета іпотеки становить 23290705,82 грн. та приймається за заставну (іпотечну) вартість предмета іпотеки.

Також п.6.6 Договору іпотеки визначено, що на строк дії цього Договору предмет іпотеки залишається у власності Відповідача-2 та в оренді у Відповідача-1. За п.8.2 Договору іпотеки він закінчує свою дію з виконанням Відповідачем-1 основного зобов’язання.

Відповідно до п. 1.3. укладеного Договору іпотеки та статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки Позивач має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі, що визначена на час виконання такої вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами Договору, що обумовлює основне зобов’язання, а також відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги з основним зобов’язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, відшкодування витрат щодо утримання та збереження предмету іпотеки, відшкодування витрат щодо страхування предмету іпотеки, відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов’язання чи умов Договору іпотеки. Право на таке задоволення шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно п.5.1 Договору іпотеки виникає у Позивача у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем-1 основного зобов’язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 5.1. Договору іпотеки та статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем-1 основного зобов’язання Позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

За визначених обставин Позивач вважає, що лише негайне звернення з даним позовом до Відповідачів може допомогти йому захистити свої права за Кредитним договором та Договором іпотеки.

Згідно зі ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до Застереження про задоволення вимог іпотеко держателя (п.5.2. Договору іпотеки) іпотекодержатель – Позивач має право при зверненні стягнення на предмет іпотеки: отримати на праві власності предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання; від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч. 5 статті 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Частина 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» зафіксовано, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», відповідно до ч.10 є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Згідно з ч. 3 ст. 66 ГКУ цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Аналогічні норми містяться у пп. 3 і 4 ст. 191 ЦКУ, згідно з якими підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю і підприємство або його частина можуть бути об’єктом купівлі-продажу.

Предметом іпотеки, згідно з договором іпотеки, є цілісний майновий комплекс , що визнається нерухомістю, до складу якого входять в тому числі і технологічне обладнання та оснастка, технологічні мережі, технологічний транспорт, автотранспортні засоби та інші основні засоби, що повністю відповідає норма ст. 191 ЦКУ, в якій зазначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Укладеним договором іпотеки зазначено, що предмет іпотеки передається в іпотеку з усіма його приналежностями.

Договором іпотеки передбачено, що предмет іпотеки належить Кіровоградській міській раді на праві комунальної власності, що підтверджується наступним: дублікатом виданим 14.10.2004 року свідоцтва про право власності комплексу будівель від 15.11.2001 року, виданого на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.11.2001 року № 1488, право власності за яким зареєстровано ОКП «Кіровоградське обласне об’єднання бюро технічної інвентаризації» 28.10.2004 року за № 5234986; довідкою про балансову вартість орендованого майна, яке знаходиться на балансі ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «ВЕТ». Зазначені в договорі іпотеки документи в повній мірі підтверджують право власності Кіровоградської міської ради на предмет іпотеки, тому посилання Позивача за зустрічним позовом є необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» істотною умовою договору іпотеки дійсно є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки в забезпечення виконання основного зобов’язання, вказаного в п.1.1. договору іпотеки, Територіальна громада міста Кіровограда передало в іпотеку ПАТ «МЕГАБАНК» належне їй на праві комунальної власності майно – цілісний майновий комплекс до складу якого входять будівлі та споруди, технологічне обладнання та оснастка, технологічні мережі, технологічний транспорт, автотранспортні засоби та інші основні засоби, перелік та характеристика (опис) яких, в тому числі цінові, наведені в Додатку № 1 до Договору іпотеки, який є його невід’ємною складовою частиною. В додатку № 1 зокрема зазначено інвентарний номер, найменування, рік випуску, кількість та ринкову вартість в гривнях кожного предмету, що входить до складу цілісного майнового комплексу, переданого в іпотеку.

В договорі іпотеки чітко зазначено юридичну адресу предмету іпотеки, а саме: м. Кіровоград, вул. Енергетиків,20 та розташований на земельній ділянці площею 10,035 га.

Наявної інформації в договорі іпотеки достатньо для ідентифікації предмету іпотеки.

В силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як свідчить укладений договір про іпотеки та матеріали справи Територіальна громада міста Кіровограда є власником предмету іпотеки і таким чином мала право передавати цілісний майновий комплекс в іпотеку.

Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України «Про іпотеку» забороняється передача в іпотеку об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

В Законі України «Про приватизацію державного майна» дійсно зазначено, що приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, однак, відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

07.07.1999р. Верховною Радою України прийнято Закон № 847-ХІV, яким затверджено перелік об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Відповідно до вказаного Переліку, цілісний майновий комплекс, що має юридичну адресу:м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, який є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки, ні на момент укладення зазначеного договору, ні в подальшому не був об’єктом, що не підлягає приватизації. З чого слідує, що предмет іпотеки – цілісний майновий комплекс,що має юридичну адресу: м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20 може бути приватизованим, а отже відчуженим.

Зазначене вище та матеріали справи свідчать про відсутність жодних підстав для визнання договору про іпотеку від 08.11.2004р. недійсним.

Також суд приймає до уваги заяву позивача за первісним позовом про пропущення, як Територіальною громадою міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради так і ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» строку позовної давності з підстав, зазначених позивачем у відзивах.

Отже, з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» про визнання договору недійсним та задоволення зустрічного позову Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради про визнання недійсним договору про іпотеку.

Відповідно до п. 3.1.2. договору про іпотеку відповідач 2 зобов’язаний застрахувати предмет іпотеки за рахунок позичальника на користь позивача на строк дії основного зобов’язання на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування та надати докази страхування Позивачу у строк не пізніше ніж через 45 днів після набрання чинності договором.

Позивач вказує на порушення відповідачем 2 зазначеної умови договору про іпотеку. Відповідно до пункту 4.3. договору про іпотеку при відмові Відповідача-2 та/або Відповідача-1 надати документи, які підтверджують, що предмет іпотеки застраховано на користь Позивача, Відповідач -1 сплачує штраф у розмірі 1% від суми, вказаної в п. 1.4. договору. Позивачем нараховано штраф згідно з п. 4.3. договору про іпотеку за не виконання зобов’язань передбачених п. 3.1.2 договору про іпотеку в сумі 232907,06 грн.

Відповідно до ст.14 ЦК цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

За ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (зокрема з договорів). Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.511 ЦК зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до ст.614 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд приймає до уваги заперечення відповідача 1 та вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимоги позивача про стягнення з Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» штрафу в сумі 232907,06 грн.

Для забезпечення виконання Відповідачем 1 зобов’язань за кредитним договором між Позивачем та ПП «Прогрес-Л» укладено договір поруки № 69-49/1-П від 27.01.2009р.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки Відповідач -3 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 в повному обсязі усіх обов’язків, що виникли з кредитного договору № 42/2004 від 15.10.2004р.

Згідно з п. 2.1.1. Договору поруки Відповідач-3 зобов’язався відповідати перед Позивачем за порушення Відповідачем 1 зобов’язань за договором, а саме: повернення кредиту у сумі 3900000,00 грн. (три мільйони дев’ятсот тисяч грн. 00 коп.) у строк до 03.10.2009 р. включно; сплату нарахованих процентів згідно з умовами кредитного договору, сплату неустойки за несвоєчасну сплату процентів, повернення кредиту; сплату збитків у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем 1 зобов’язань за кредитним договором.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору поруки Відповідач -3 відповідає перед Позивачем за порушення зобов’язання Відповідачем 1 як солідарний боржник, у тому ж обсязі, що і Відповідач 1, включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як випливає із ст. 553 Цивільного кодексу України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника.

Як вбачається з наведеного, згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається між поручителем і кредитором, як це випливає із ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України. Водночас договір поруки є одностороннім договором, оскільки встановлює одностороннє зобов'язання, відповідно до якого кредитор має право вимагати від поручителя, щоб той виконав свій основний договірний обов'язок у відповідності до умов договору поруки, а поручитель зобов'язаний провести таке виконання.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.ч. 1. 2 ст. 556 Цивільного кодексу країни, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Зазначена вище стаття передбачає можливість так званого передоручення виконання, тобто покладення виконання зобов'язання боржником на третю особу.

Як вбачається з основного договору – кредитного договору № 42/2004 від 15.10.2004р., його умовами не передбачено що сторони не можуть передавати свої права та обов’язки по даним договорам третім особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.99. № 02-5/111, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом і вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним.

У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.78. № 3 зазначено, що невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків (п. 16).

Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» належними та допустимими доказами не доведено суду, що укладаючи договір поруки у ПАТ «МЕГАБАНК» та ПП «ПРОГРЕС-Л» був відсутній намір створити певні юридичні наслідки.

Суд вважає, що звернення ПАТ «МЕГАБАНК» з позовною заявою до суду про солідарне стягнення заборгованості з ДП «Теплоенергоцентраль» ТОВ «Високі енергетичні технології» та ПП «ПРОГРЕС-Л» свідчить про створення юридичних наслідків.

З огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» про визнання недійсним договору поруки від 27.01.2009 року.

За наявності солідарного обов’язку боржників, згідно до статті 543 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також те, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку щодо можливості часткового задоволення первісних позовних вимог та необгрунтованості та безпідставності зустрічних позовів.

Згідно ст.ст.44-49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 627, 651, 652 ЦК України та ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 60, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Відмовити 2-му відповідачу за первісним позовом у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

2. У задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» до ПАТ «МЕГАБАНК»про визнання недійсними пунктів 4.2.6., 4.2.8., 4.2.9., 4.2.10, 4.3.1., 7.2. Кредитного договору № 42/2004 від 15.10.2004 року відмовити.

3. У задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» до ПАТ «МЕГАБАНК» та Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради про визнання з моменту укладення договору про іпотеку від 08.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Озерним Г.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 2723, договору про внесення змін № 01 до договору про іпотеку від 27.12.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Озерним Г.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 3201, договору про внесення змін № 02 до договору про іпотеку від 04.10.2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Озерним Г.М. та зареєстрованим в реєстрі за № 2229 відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» до ПАТ «МЕГАБАНК», ПП «ПРОГРЕС-Л» про визнання недійсним договору поруки № 69-49/1-П від 27.01.2009 року відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради до ПАТ «МЕГАБАНК» про визнання недійсним договору про іпотеку від 08.11.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2723 відмовити.

6. Позовну заяву ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології», Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради та Приватного підприємства «ПРОГРЕС-Л» про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та дострокове розірвання кредитного договору задовольнити частково:

- достроково розірвати кредитний договір № 42/2004 від 15 жовтня 2004 року, укладений між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «МЕГАБАНК» та Дочірнім підприємством «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології».

- стягнути солідарно з Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології» (25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, р/р 26006980040046 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 32718692) та ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОГРЕС-Л» (61002, м. Харків, вул. Артема, 46, р/р 2600410275 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 36370937) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» (61002, м. Харків, вул. Артема, 30, к/р 32001179300 в Управлінні НБУ Харківської області, МФО 351447, код ЄДРПОУ 09804119) залишок за наданим кредитом в сумі 220 596,32 грн.; штраф, за не виконання зобов’язань по кредитному договору, в сумі 56 631,74грн., всього: 277 228,06 грн.

7. Звернути стягнення на предмети іпотеки за договором про іпотеку від 8 листопада 2004 року - на цілісний майновий комплекс, до складу якого входять будівлі та споруди, технологічне обладнання та оснастка, технологічні мережі, технологічний транспорт, автотранспортні засоби та інші основні засоби з усіма приналежностями за переліком, наведеним в додатку № 1 до Договору іпотеки, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, і належить Територіальний громаді міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради на праві комунальної власності для задоволення вимог ПАТ «МЕГАБАНК», що виникли з кредитного договору № 42/2004 від 15 жовтня 2004 року в розмірі 277228,06 грн. шляхом продажу Позивачем від свого імені зазначеного предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною, встановленою на підставі оцінки майна, проведеної суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

8. Державне мито в сумі 2772,28 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. стягнути з Дочірнього підприємства «Теплоенергоцентраль» товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології», (25002, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 20, р/р 26006980040046 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 32718692), ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ПРОГРЕС-Л» (61002, м. Харків, вул. Артема, 46, р/р 2600410275 в ПАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629, код ЄДРПОУ 36370937) та Територіальної громади міста Кіровограда в особі Кіровоградської міської ради (25006, м. Кіровоград, вул. К.Маркса, 41) по 1002,76 грн. з кожного відповідача на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК».

9. В решті первісних позовних вимог відмовити.

Головуючий суддя

суддя

суддя

рішення підписано судом 02.09.2010 року