Рішення № 11063417, 31.08.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2010 р. Справа № 11/97/10

м.Миколаїв

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Донтехгума»

(83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 28, р/р2600201010743 в ДФ ВАТ «Кредобанк»м.Донецьк, МФО 335753, код ЄДРПОУ 00152342)

до відповідача: Державного підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод»

(54017, м.Миколаїв, вул.1Слобідська, 120, р/р26001000727001 в МФ АТ «Індекс-Банк», м.Миколаїв, МФО 326944, код ЄДРПОУ 07856371)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Шкиндер Ю.С., дов. №1/12 від 26.08.2010р.

від відповідача:

СУТЬ СПОРУ: стягнення 7877,12 грн.

Позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних, та просить суд стягнути з відповідача 5801,4 грн. основного боргу, 1363,87 грн. втрат від інфляції, 321,86 грн. 3% річних, 102,0 грн. держмита та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог та в подальшому справа розглядається з урахуванням такого зменшення.

Відповідач вимоги ухвал суду від 29.06.2010р. та 13.07.2010р. не виконав, відзив на позов не надав. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Представник позивача наполягає на розгляді справи на підставі наданих ним матеріалів посилаючись на те, що відповідач свідомо уникає від вирішення питання про погашення заборгованості в досудовому порядку.

На підставі ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами та поясненнями позивача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали суд, –

в с т а н о в и в:

На підставі усних домовленостей, товариством «Донтехгума»було поставлено підприємству «Миколаївський ремонтно-механічний завод»товар (гумотехнічну продукцію) на загальну суму 8877,84 грн., що підтверджується видатковою накладною №927 від 27.06.2008р., вантажною декларацією №ДО-2540180 від 27.06.2008р. та який було отримано представником підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод»на підставі довіреності ЯПБ №719203 від 26.06.2008р.

Належним чином завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи, і не викликають сумніву у суду щодо їх достовірності.

Письмового договору сторони не укладали.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з усної угоди купівлі-продажу, підтвердженням якої є видані продавцем документи (видаткові накладні), які містять відомості про кількість товару, ціну та загальну суму поставки.

Для оплати отриманого товару, позивачем було виставлено відповідачу рахунок –фактуру №1070 від 27.06.2008р. на суму 8877,84 грн.

Відповідач частково провів розрахунки за отриманий товар, сплативши 3076,44 грн. Залишок боргу складає 5801,4 грн.

Оскільки форму та строки розрахунків сторони не узгодили, то відповідно до приписів ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі потребувати виконання у будь-який час, а боржник зобов’язаний виконати його в семиденний строк від дня пред’явлення вимог, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу лист-вимогу №6/4117 від 20.10.2008р. щодо оплати заборгованості за поставлений товар в сумі 5801,4 грн., який було отримано останнім 28.10.2008р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.12).

У визначений законом строк, відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не оплатив.

13 лютого 2009 року за №6/152 та 23 лютого 2010р. за №10/409 позивачем були направлені відповідачу повторні листи-вимоги щодо оплати заборгованості за поставлений товар, які було отримано останнім 26.02.2009р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.14, 16).

Відповідач відповіді на вимоги не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На день розгляду справи не надав суду доказів погашення заборгованості в сумі 5801,4 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з липня 2008 року по травень 2010р. у загальному розмірі 1363,87 грн. та 3% річних з 05.07.2008р. по 11.05.2010р. (675 дн.) в сумі 321,86 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково враховуючи наступне.

Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що відповідач повинен був сплатити отриману продукцію 04.07.2008р., тобто впродовж семи днів з моменту отримання рахунку-фактури №1070 від 27.06.2008р. На підставі цього позивач починає нараховувати втрати від інфляції на суму боргу 5801,4 грн. починаючи з липня 2008р. та 3% річних починаючи з 05.07.2008р.

Суд не може погодитись з такою позицією позивача, оскільки рахунок-фактура №1070 від 27.06.2008р. є документом бухгалтерського обліку підприємства позивача, та не являється письмовою вимогою про сплату заборгованості в розумінні приписів ст. 530 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи міститься три письмових вимоги щодо оплати існуючого боргу в сумі 5801,4 грн., направлені позивачем у різні строки. Перша письмова претензія з вимогою оплатити існуючий борг в сумі 5801,4 грн. була отримана відповідачем 28.10.2008р. Зазначена претензія містить строк виконання зобов’язання –20 днів з моменту отримання претензії.

За таких обставин, суд вважає, зобов’язання по сплаті боргу виникло у відповідача після спливу строку, передбаченого претензією №6/4117 від 20.10.2008р., тобто з 18.11.2008р.

Враховуючи вищевикладене, розрахунок втрат від інфляції та 3% річних підлягає уточненню з врахуванням строку, з якого у відповідача виникло зобов'язання по сплаті боргу, а саме з 18.11.2008р.

Листом Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 числа відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 числа –то розрахунок починається з наступного місяця.

Оскільки право на нарахування втрат від інфляції за невиконання зобов’язання в частині сплати заборгованості, виникло у позивача 18.11.2008р., ця сума підлягає індексації починаючи з грудня 2008р.

Розмір збитків від інфляції уточнений судом за період з грудня 2008р. по травень 2010р. (сумарний індекс інфляції –118,94%) та визначений у загальній сумі 1098,78 грн., яка і підлягає стягненню.

Розмір 3% річних уточнений судом за період з 18.11.2008р. по 11.05.2010р. (539 дн.) з суми боргу 5801,4 грн. та визначений у загальній сумі 257,0 грн., яка і підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський ремонтно-механічний завод», 54017, м.Миколаїв, вул.1Слобідська, 120, (р/р26001000727001 в МФ АТ «Індекс-Банк», м.Миколаїв, МФО 326944, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Відкритого акціонерного товариства «Донтехгума», 83008, м.Донецьк, вул.Югославська, 28, (р/р2600201010743 в ДФ ВАТ «Кредобанк»м.Донецьк, МФО 335753, код ЄДРПОУ 00152342) 5801,4 грн. основного боргу, 1098,78 грн. грн. втрат від інфляції, 257,0 грн. –3% річних, 97,51 грн. держмита та 225,6 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано суддею 03.09.2010р.