Рішення № 11063344, 03.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

03.09.10 Справа№ 9/106(2010)

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Артекс», м. Одеса (код ЄДРПОУ 25040354),

До відповідача: Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів (ідентифікаційний код НОМЕР_1),

Про стягнення з Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 869000,00 грн., покладення судових витрат на відповідача.

За участю представників:

Від позивача: Безотосний С.В. п/к (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_3 п/к (довіреність в матеріалах справи),

Представникам роз”яснено права та обов”язки передбачені у ст. 22 ГПК України, зокрема, право відводу судді, відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Артекс», м. Одеса, до Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1, м. Львів, про стягнення з Суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (Приватного підприємця) ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) компенсації за порушення майнових авторських прав у розмірі 869000,00 грн. та стягнення судових витрат.

Матеріали справи № 6/16-242 за підсудністю поступили з господарського суду Тернопільської області до господарського суду Львівської області 08.07.2010р. за вхідним № 4102.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2010р. господарським судом Львівської області порушено провадження у справі, справі присвоєно номер № 9/106 (10) і розгляд справи призначено на 27.07.2010р., про що сторони повідомлені в порядку передбаченому п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом Голови ВГСУ від 10.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою (докази у справі).

Розгляд даної справи відкладався, неодноразово, з підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 27.07.10р. та від 26.08.2010р.

03.09.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву на 03.09.2010р. на 15 год. 00 хв. для подання представниками сторін доказів у справу, про що сторони були повідомлені під розписку (докази у справі).

Представник Позивача прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовільнити з підстав наведених у позовній заяві, в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові, свої вимоги обґрунтовує листом відповідача від 28.05.08р., документів, які б підтверджували обставини: заподіяння майнової шкоди від реалізації 84 рулонів контрафактної меблевої тканини на суму 157841,46 грн. на території м. Львова, в т.ч. матеріалів кримінальної справи, яка б була порушена за фактом незаконного відтворення і розповсюдження, збут, реалізацію відповідачем 84 рулонів контрафактної меблевої тканини з використанням дизайну «LUVR»у м. Львові, вироку суду з кримінальної справи про обвинувачення гр. ОСОБА_1 щодо незаконної реалізації 84 рулонів контрафактної меблевої тканини з використанням дизайну «LUVR»на території м. Львова не надано, з рішення господарського суду Тернопільської області від 30.05.2008р. у справі № 9/49-1262 та постанови Тернопільського міськрайонного суду від 29.10.2009р. у справі № 1-п-31/09, які набрали законної сили та рішення господарського суду Тернопільської області від 01.07.2010р. у справі № 6/16-242, реалізація 84 рулонів контрафактної меблевої тканини та/або збут меблевої тканини з використанням дизайну «LUVR»на території м. Львова - не встановлено, подати додаткові докази не бажає.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, письмове пояснення-спростування пояснень позивача, надав копію рішення господарського суду Тернопільської області від 01.07.2010р. у справі № 6/16-242, свідоцтво про державну реєстрацію СПД-ФО ОСОБА_1 НОМЕР_2, листа ТзОВ «ВКФ «Артекс»від 14.09.09р., письмове пояснення відповідача ОСОБА_1 по справі № 6/16-242, проти позову заперечує, просить в позові відмовити повністю та пояснив, що позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на лист відповідача від 28.05.08р., документів, які б підтверджували заподіяння майнової шкоди від реалізації 84 рулонів контрафактної меблевої тканини на суму 157841,46 грн., на думку представника відповідача, позивачем не представлено, за фактом вчинення будь-яких злочинних дій відповідачем на території м. Львова жодної кримінальної справи не порушено, факту незаконного відтворення і розповсюдження, збуту, реалізації на території м. Львова 84 рулонів контрафактної меблевої тканини з використанням дизайну «LUVR»не встановлено, вироку суду з кримінальної справи про обвинувачення гр. ОСОБА_1 щодо реалізації 84 рулонів контрафактної меблевої тканини з використанням дизайну «LUVR»на території м. Львова не постановлено, рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.05.2008р. у справі № 9/49-1262, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29.10.2009р. у справі № 1-п-31/09, рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.07.2010р. у справі № 6/16-242, реалізація 84 рулонів контрафактної меблевої тканини з використанням дизайну «LUVR»на території м. Львові не підтверджується.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО:

Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.06.2010р., матеріали справи в частині порушений прав інтелектуальної власності на території м. Львів надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Львівської області.

Розглянувши матеріали справи щодо обставин вчинення порушень у м. Львові, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

Відповідно до наданих позивачем письмових доказів, на підставі ліцензійного (авторського) договору від 11.12.2007р. (Додаток А до авторського договору про передачу частини виключних майнових прав на твори, який підписано зі сторони Корпорації «Майкрофайбрз»(Corporation «Microfibres»), США - 1-14-08р., зі сторони ТзОВ «ВКФ «Артекс»- 11.12.2007р.) ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Артекс»отримало право захищати на території України, надані йому авторські права, в тому числі на використання Дизайнів (малюнків, які відтворюються на меблевих тканинах): ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17.

Згідно Договору від 01.12.2004р., що укладений між ТзОВ «ВКФ «Артекс»(Ліцензіат за цим договором) та Компанією «Макрофайбрз», США, штат Род Айленд (Ліцензіар за цим договором), який зареєстрований на території України згідно Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 425, дата реєстрації: 12.07.2005 року, та відповідно до якого, ТзОВ «ВКФ «Артекс»передано невиключне право на використання твору Дизайн 94 визначених у додатку А до договору з виробів тканин, а саме: крашені волокна найвищого ґатунку, флоковані вироби з тканин з імерсійним фарбуванням та пофарбованим за допомогою переносу малюнку з паперу; ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, з обсягом визначених у цьому договорі прав (форм та обсягів використання): імпорт, отримання та митне оформлення товарів, що складають та/або містять Твори, їх зберігання, оприлюднення, рекламування, пропонування до продажу, продаж, розповсюдження та використання виробів з тканини та текстилю, що складають та/або містять Твори для створення каталогів та колекційних взірців тощо та право захищати свої права на передані Ліцензіату за цим договором авторські майнові права в Україні в порядку передбаченому українським законодавством, з правом звертатися до суду та до будь-якого відповідного державного органу України від свого імені (але не від імені Ліцензіара) з вимогою вжити заходів для захисту його авторських майнових прав.

У договорі від 01.12.2004р., який стосується прав автора на твір, як випливає з Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 425 від 12.07.2005 року, згідно переліку якого, дизайнерський малюнок ОСОБА_14- відсутній (у договорі - не значиться) (докази в матеріалах справи).

Як вбачається з поданих матеріалів, рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.05.2008р. у справі № 9/49-1262, яке набрало законної сили, був задоволений позов ТзОВ «ВКФ «Артекс»до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, суд вирішив, заборонити відповідачу використання на території України шляхом продажу, пропонувати до продажу, постачання, репродукування, публічної демонстрації, дистрибуції, імпорту меблевих тканин з використанням дизайну ОСОБА_14.

При цьому, майнові позовні вимоги про стягнення компенсації та інш. під час розгляду цієї справи Позивач не заявляв та, відповідно, предметом спору такі вимоги не були, що підтверджується зазначеним рішенням (знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається із рішення господарського суду Тернопільської області від 30.05.2008р. у справі № 9/49-1262, судом встановлено, що господарським судом Одеської області від 08.01.2008р. порушено провадження у справі № 11/03-08-5 за позовом ТзОВ «ВКФ «Артекс»до ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_12 про захист авторських прав та що, згідно із ухвалою суду від 30.01.2008р. провадження у справі № 11/03-08-5 у відношенні ПП ОСОБА_1 було припинено у зв»язку із заміною його на іншого відповідача за заявою ТзОВ «ВКФ «Артекс».

Зазначеним рішенням також встановлено, що висновком № 412 від 07.02.2008р. спеціаліста по дослідженню об»єктів інтелектуальної власності Львівського НДІСЕ встановлено, що в дизайнах, наданих для дослідження взірців тканин, вилучених у відповідача, Приватного підприємця ОСОБА_1, був використаний твір образотворчого мистецтва у вигляді дизайну під назвою ОСОБА_14.

Як встановлено у постанові Тернопільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2009 року у справі № 1-п-31/09, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що маючи злочинний задум направлений на незаконне розповсюдження творів образотворчого мистецтва, 09.02.2007 р. на ринку «7 Кілометр»м. Одеса придбав у невстановлених слідством осіб 10 рулонів меблевої тканини із використанням твору (дизайну) ОСОБА_14, яку перевіз у належний йому магазин «Меблі, тканини», що по вул. Хоткевича, 8 у м. Львів та через найманих працівників, з метою подальшої реалізації в ПП «Мегатекс»по вул. Будного, 1 у м. Тернополі. В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, в приміщенні ПП «Мегатекс» по вул. Будного, 1 у м. Тернополі, в порушення авторських прав, без відома та згоди корпорації «Mikrofibres, Ink.»США та їх представника на території України ТзОВ «ВКФ «Артекс», незаконно розповсюджував, шляхом продажу через найманих ним продавців меблеву тканину із використанням дизайну ОСОБА_14, авторські права на який належить вказаній корпорації та їх представнику на території України, заподіявши такими діями ТзОВ «ВКФ «Артекс»матеріальну шкоду на загальну суму 18790 грн. 69 коп. (докази в матеріалах справи).

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2009 року у справі № 1-п-31/09 кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 176 ч. 1 КК України провадженням закрито згідно п. 4 ст. 6 КПК України. Застосовано до ОСОБА_1 п. «в»ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію»від 12 грудня 2008 року ( докази в матеріалах справи).

Як вбачається із вказаних вище судових рішень, які набрали законної сили, та мають значення для даної справи відповідно до статті 35 ГПК України, встановлено факт реалізації відповідачем (СПД-ФО ОСОБА_1.) через найманих працівників, в ПП «Мегатекс»по вул. Будного, 1 у м. Тернополі (з 31.01.2008р. по 04.03.2008р.) 10 рулонів меблевої тканини із використанням дизайну ОСОБА_14, без оформленого на це права, розмір матеріальної шкоди становить 18790,69 грн.

Як стверджує позивач, проведеними в рамках кримінальної справи судовими експертизами встановлено, що матеріальна шкода від реалізації 10 рулонів контрафактної меблевої тканини із використанням дизайну ОСОБА_14, без оформленого на це права, становить 18 790,69 грн.

Із позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо реалізації Відповідачем 84 рулонів меблевої тканини із використанням дизайну «LUVR»на території міста Львова, протягом тривалого часу 2006 2008 р., посилаючись, зокрема, на вищевказані рішення судів Тернопільської області, якими встановлено факт реалізації 10 рулонів тканини з використанням дизайну «LUVR»на території міста Тернополя, щодо реалізації контрафактної меблевої тканини з використанням цього ж дизайну на території м. Львова, позивач посилається, фактично, лише на лист Відповідача № 1 від 28.05.2008р.

Як зазначено Позивачем у позовній заяві, що було підтримано представником позивача у судовому засіданні, що «Разом з тим, з листа Відповідача від 28.05.2008р. випливає, що він реалізовував крупним та дрібним споживачам 84 рулони, оскільки в кінці Листа стверджується, що після реалізації тканини дрібним споживачам на складі Відповідача контрафактної тканини в переліченому Листі обсязі вже немає. Причому в Листі не згадуються ті 10 рулонів, що фігурують у кримінальній справі».

На підставі зазначеного, Позивач приходить до висновку, що майнова шкода від реалізації 84 рулонів контрафактної меблевої тканини становить 18790,65 грн. х 8,4 = 157841,46 грн., а шкода від розповсюдження 84 + 10 = 94 рулонів повинна скласти 157841,46 грн. + 18790,65 грн. = 176632,11 грн., виходячи із розміру мінімальної зарплати 869,00 грн., просить стягнути компенсацію за порушення майнових прав авторських прав у розмірі 869000,00 грн.

Однак з таким висновком позивача суд погодитися не може.

Щодо розслідування правоохоронними органами факту реалізації відповідачем 84 рулонів контрафактної тканини з використанням дизайну «LUVR»на території міста Львова, позивачем доказів не представлено, як і не представлено доказів звертання позивача до правоохоронних органів на території міста Львова про розслідування та встановлення таких обставин на території м. Львова.

З Листа Відповідача № 1 від 25.06.2008р., на який Позивач посилається як на докази реалізації Відповідачем 84 рулонів контрафактних тканин з використанням дизайну ОСОБА_14на території міста Львова, випливає, що меблеву тканину подібну «схожу»з ліцензійним взірцем (Лувр) відповідачем було отримано в зазначених у заяві обсягах (далі наведено підприємства у яких відповідач отримував та вказано кількість рулонів) в загальному 84 рулони за період з 01.01.2006р. по 01.04.2008р. подібної «схожої»тканини з ліцензованим взірцем ОСОБА_14, а з 01.04.2008р. подібна тканина не закуплялася.

З викладеного у цьому листі випливає, що Відповідач реалізовував не тканину з ліцензійним взірцем ОСОБА_14, а лише подібну «схожу»з цим взірцем тканину.

Далі з тексту даного листа вбачається, що вище перерахована меблева тканина протягом 2006-2007 років реалізовувалася дрібними партіями зі складу у м. Львові і в м. Тернополі. Зокрема на склад в м. Тернополі в 2006 році було передано 25 рулонів. Залишок на 28.05.08 становить 8 рулонів, які вилучені з реалізації), 59 рулонів були реалізовані зі складу у м. Львові протягом 2006-2007 років та наводиться перелік підприємств, які отримували тканину протягом 2006-2007 років.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2009р. слідчим органам подано підписаний ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Артекс»та підприємцем ОСОБА_1, Акт приймання - передачі контрафактних тканин від 25.06.2008р.

Як вбачається із зазначеного Акту приймання - передачі від 25.06.2008р., СПД-ФО ОСОБА_1 передав ТзОВ «КВФ «Артекс»8 рулонів меблевої тканини з використанням дизайну ОСОБА_14 в рахунок компенсації порушеного авторського права.

Отже, з викладеного у листі Відповідача № 1 від 28.05.08р. та в абзаці 4 Акту приймання-передачі контрафактних тканин від 25.06.2008р., мова йде лише про 10 рулонів тканин з використання дизайну ОСОБА_14, які знаходились на складі в місті Тернопіль, щодо яких було порушено кримінальну справу та підтверджується постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2009 року у справі № 1-п-31/09, і 8 рулонів з яких, були передані позивачу, як компенсація за порушення авторського права.

Щодо справедливої компенсації то слід зазначити, що позивач отримав її в повній мірі оскільки матеріалами кримінальної справи встановлено факт реалізації 4 рулонів контрафактної тканини, які в подальшому, а додатково ще 4 рулони, були передані позивачу про що зазначено у відповідному Акті приймання-передачі контрафактних тканин від 25.06.08р., що слугувало в наступному для відмови позивача від цивільного позову, що в свою чергу підтверджується Листом ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Артекс»від 14.09.2009р., який подано на ім»я начальника СУ УМВС України в Тернопільській області (докази в матеріалах справи).

Разом з тим, в матеріалах справи наявний ще один Лист підприємця ОСОБА_1 до господарського суду Тернопільської області, який ним не подавався слідчим органам, з тексту якого випливає, що відповідачем з метою отримання прибутку в різний період з 2006 по 2008 роки торгував меблевою тканиною, що всього відповідачем було закуплено 84 рулони такої тканини широкого асортименту та різноманітних відтінків, які реалізовував на території Львівської та Тернопільської областей, що серед тканин закуплених відповідачем було і 10 рулонів в візерунком ОСОБА_14…, а так як відповідач не міг їх реалізувати відправив на склад в м. Тернопіль. Відповідач у листі зазначає, що після цього «спокусившись на пропозицію придбати у нього 4 рулони, він погодився, і, як виявилося це була контрольна закупка».

У вказаному листі Відповідач зазначає, що лист від 28.05.08р. був ним написаний під диктування представників позивача та тиском кримінальної справи… на прохання представників позивача, а Акт від 25.06.08р. йому надали підписати представники позивача…»

Оглянувши та дослідивши Лист Відповідача від 25.08.08р. за № 1, на який позивач посилається як на доказ реалізації Відповідачем 84 рулонів контрафактної меблевої тканини із використанням дизайну «LUVR»на території міста Львова, в взявши до уваги інші листи як позивача, так і відповідача, суд приходить до висновку, що вони не можуть братися судом до уваги та лежати в основі підтвердження фактів реалізації на території міста Львова контрафактної меблевої тканини з використанням дизайну ОСОБА_14, оскільки з повною достовірністю та однозначністю не доводять зазначених у позовній заяві обставин, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд, в даному випадку вважає, що використання визнавальних доказів поданих відповідачем проти себе, які надано особою під час допитів у правоохоронних органах, при відсутності інших допустимих доказів (в розумінні статей 33 та 34 ГПК України) суперечитиме загальновизнаним міжнародним стандартам, які покладені в основу визначення справедливого суду відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Їх суть полягає у захисті обвинуваченого від неналежного примусу з боку органів влади, що сприяє уникненню судових помилок та досягненню цілей, поставлених у ст. 6 Конвенції. Зокрема, право не свідчити проти себе передбачає, що сторона обвинувачення в кримінальній справі зобов»язана намагатися довести винність обвинуваченого, незважаючи на визнавальні показання заявника, оскільки зізнання у вчиненому злочині дають підстави підозрювати, що таке зізнання могло бути отримано всупереч волі обвинуваченого за допомогою методів примусу чи пригнічення, відтак не можуть бути вирішальним елементом для його засудження.

Відтак, висновок про доведеність вини відповідача у вчиненні злочину на території міста Львова не може обґрунтовуватися виключно або вирішальною мірою визнавальними показами особи, як от Листом відповідача від 28.05.2008р., оскільки викладені у заяві обставини не були встановлені на території м. Львова та доведені в повному обсязі іншими належними та допустимими доказами.

В силу статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов»язковим.

Про придбання контрафактної меблевої тканини та/або подібної до ліцензійного взірця ОСОБА_14, в т.ч. на території міста Львова, позивачу було відомо: з часу контрольної закупки та порушення кримінальної справи у м. Тернополі за реалізацію відповідачем в ПП «Мегатекс», вул. Будного, 1, 10 рулонів меблевої тканини з використанням дизайну ОСОБА_14, а також судових розглядів справ: № 9/49-1262, за наслідками розгляду якої 30.05.2008р. господарським судом Тернопільської області постановлено рішення, яке набрало законної сили, № 1-п-31/09, за наслідками розгляду якої Тернопільським міськрайонним судом 29.10.2009р. прийнято постанову, якими не підтверджено вини відповідача в реалізації 85 рулонів меблевої тканини з використанням дизайну «LUVR»на території міста Львова, відтак, позивач не позбавлений був права на звернення за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів до відповідних правоохоронних органів на території м. Львова, що передбачено ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»від 23 грудня 1993 року N 3792-ХІІ.

Доведення факту реалізації відповідачем 10 рулонів контрафактної меблевої тканини із використанням дизайну «LUVR»на території м. Тернополя, що підтверджується, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29.10.09р. у справі № 1-п-31/09, та заборона відповідачу використовувати на території України шляхом продажу, постачання, репродукцію, публічної демонстрації, дистрибуції, імпорту меблевих тканин з використанням дизайну ОСОБА_14, згідно рішення господарського суду Тернопільської області від 30.05.08р. № 9/49-1262, не є доведеністю вчинення неправомірних (злочинних) дій відповідачем на території м. Львова

Судове рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 6/16-242 від 01 липня 2010р. про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав за реалізацію відповідачем 10 рулонів меблевої тканини з використанням дизайну «LUVR»стосується вчинення відповідачем незаконних дій: реалізації вказаного товару на території м. Тернополя, господарським судом Львівської області до уваги не береться. Крім того, зазначене рішення не набрало законної сили (рішення оскаржено в апеляційному порядку).

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов позивача до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з ст.129 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, у відповідності до ст.ст. 15, 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»від 23 грудня 1993 року N 3792-ХІІ (далі - Закон N 3792-ХІІ), до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключним правом автора (чи іншої особи, яка має авторське право) є право на надання дозволу чи заборону використання твору іншими особами, в т.ч. шляхом його розповсюдження (продажу) - ст. 15 Закону N 3792-ХІІ.

Недотримання даного обмеження, відповідно до ст. 50 цього Закону, є порушенням авторського і суміжних прав.

За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції (ст. 52 Закону N 3792-ХІІ).

За правилами про виключну підсудність господарських справ, встановленими ст.16 ГПК України, справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

Згідно з п. «г»ч.1 ст. 52 Закону N 3792-ХІІ, при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача (п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»).

Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав (п.42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 5, п. 33 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107).

Згідно з підпунктом «г»частини першої статті 52 Закону N 3792-ХІІ, при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про виплату компенсацій, тоді як підпунктом «г»частини другої цієї статті встановлено, що суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Для визначення суми компенсації, передбаченої п. «г»ч.1 ст.52 Закону N 3792-ХІІ суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо (п.42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 5, п. 33 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107, п. 3 Листа Вищого господарського суду України від 27.06.2008р. № 01-8/383/1).

Розмір компенсації не повинен точно відповідати розміру шкоди, що була завдана, проте має співвідноситися з нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно - правової відповідальності є відшкодування майнових втрат, завданих правопорушенням (Лист Вищого господарського суду України від 22.01.2007р. № 01-8/25).

У відповідності до встановлених ст.ст. 33 - 35 ГПК України принципів належності і допустимості доказів та звільнення в окремих випадках від доказування, а також п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 5, доведеними належним чином рішенням господарського суду Тернопільської області від 30.05.2008р. у справі № 9/49-1262, постановою Тернопільського міськрайонного суду від 29.10.2009р. у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1 та іншими матеріалами справи є обставини порушення відповідачем авторських прав, які полягали в продажу (в період з 31.01.2008р. по 04.03.2008р.) через найманих продавців в приміщенні магазину по вул. Будного,1 в м. Тернополі меблевої тканини з використанням дизайну ОСОБА_14, чим було заподіяно ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Артекс»матеріальної шкоди у розмірі 18 790,69 грн. (внаслідок розповсюдження 10 рулонів меблевої тканини з використанням дизайну ОСОБА_14 на території м. Тернополя).

Будь-яких належних та допустимих доказів, в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, щодо вчинення подібних (аналогічних) та будь-яких інших діянь відповідача на території м. Львова, крім як посилання на Лист Відповідача № 1 від 28.05.08р. господарському суду Львівської області позивачем у справі № 9/106 (10) - не представлено, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Обставини вчинення відповідачем правопорушень - з 31.01.2008р. по 04.03.2008р. на території м. Тернополя та стягнення з нього компенсації за порушення майнових авторських прав були предметом дослідження відповідно до ст. 16 ГПК України у справі № 6/16-242 господарським судом Тернопільської області, щодо яких відповідним судом 01.07.2010р. постановлено рішення, не можуть досліджуватися у господарському суді Львівської області у справі № 9/106 (2010) в силу ст. 16 ГПК України, а доказів щодо вчинення відповідачем злочину з реалізації 84 рулонів меблевої тканини з використанням дизайну ОСОБА_14 на території м. Львова позивачем не представлено.

Крім того, Позивачем не доведено факту наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав на меблеві тканини із використанням дизайну ОСОБА_14за період з 2006р. по 11 грудня 2007р. (за період до дати укладення Авторського договору про передачу виключних майнових прав на твори), не доведено факту порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню у зазначений період, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача (п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»), оскільки, як зазначено вище у цьому рішенні, у Рішенні про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, зареєстрованого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 425 від 12.07.2005р., позивачу невиключне право на використання твору із використанням дизайну ОСОБА_14- не передавалося.

Тобто, з поданих позивачем у справі № 9/106 (10) доказів не вбачається, яке саме порушення допущено відповідачем на території м. Львова, об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення на території м. Львова; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо, що вимагається чинним законодавством України відповідно до п. «г»ч.1 ст. 52 Закону N 3792 ХІІ, п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 5, п. 33 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107, п. 3 Листа Вищого господарського суду України від 27.06.2008р. № 01-8/383/1.

Згідно з рекомендаціями, викладеними в п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 5, розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

З 01.07.2010р. розмір мінімальної заробітної плати встановлено в сумі 888 грн. (Закон від 27.04.2010р.).

Відтак, з урахуванням обставин справи, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, ст. ст.16, 432 ЦК України, ст. 52 Закону N 3792-ХІІ, п. 38 і інших положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року N 5, Рекомендацій Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. №04-5/1107, Листів Вищого господарського суду України від 22.01.2007р. № 01-8/25 та від 27.06.2008р. № 01-8/383/1, позовні вимоги позивача є недоведеними та не обґрунтованими належними та допустимими доказами, відтак до задоволення не підлягають.

Разом з тим слід, зокрема, зазначити, що Позивач безпідставно стверджує, що він має право на відшкодування майнової шкоди від реалізації відповідачем в 2006-2007 роках 84 рулонів меблевої тканини в сумі 869000,00 грн., яка на його думку є контрафактною, на підставі Авторського договору про передачу частини виключних майнових прав на твори від 11 грудня 2007 року, посилаючись при цьому на Лист Відповідача від 28.05.08р. за № 1, так як у вказаному Листі Відповідачем зазначено, що всю меблеву тканину він купляв та реалізував до кінця 2007 року (інших належних доказів позивачем не надано), тобто 84 рулони меблевої тканини були реалізовані відповідачем до 11 грудня 2007 року - до моменту підписання між ТзОВ «ВКФ «Артекс»з корпорацією «Макрофайбрз», США, Авторського договору про передачу частини виключних майнових прав на твори ( п. 3.1. позовної заяви), тобто меблева тканина в кількості 84 рулони була реалізована відповідачем до моменту, коли у позивача виникло авторське право на твори мистецтва з ліцензійним взірцем ОСОБА_14.

Позивачем не надано доказів, що Авторський договір про передачу частини виключних майнових прав на твори, який укладено між ТзОВ «ВКФ «Артекс» (Правонаступником) та Корпорацією «Макрофайбрз»США (Owner), поширюється на правовідносини та/або дії, які мали місце до його укладення, тобто що вказаний Договір має зворотню дію в часі, самим договором такі положення не передбачені.

Умовами зазначеного договору, який укладений між вказаними сторонами 11 грудня 2007 року передбачено, що оскільки власнику належать виключні майнові авторські права, титул та вигоди, включаючи але не обмежуючись майновими правами на твори (надалі Дизайни), що визначені та містяться в додатку (А) до договору, в який можуть бути внесені зміни за взаємною письмовою згодою сторін; та оскільки Власник бажає передати Правонаступнику виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами на території України на умовах договору (розділ договору «Перелік фактів»), таким чином, враховуючи зазначені вище факти та взаємну волю, згоду та домовленості кожна сторона заявляє, а разом: Сторони домовились про наведене нижче: розділом договору (Assignment) передбачено передачу прав до Правонаступника. Відповідно до термінів та умов договору, Власник передає Правонаступнику виключне авторське право згідно законодавства України на заборону використання Дизайнів іншими особами в Україні; Виключне право Правонаступника забороняти використання Дизайнів, дозволяє забороняти Правонаступнику використання їх на території України в господарській діяльності (продаж, пропонувати до продажу, постачання), забороняти іншим репродукувати Дизайни, забороняти іншим здійснювати публічну демонстрацію, забороняти іншим здійснювати дистрибуцію товарів, що містять один чи кілька Дизайнів, та забороняти іншим здійснювати імпорт товарів, що містять один чи декілька Дизайнів.

Цей Договір (абзац 23) тлумачиться і виконується на території України відповідно до її чинного законодавства.

Згідно Додатку А до авторського договору про передачу частин виключних майнових прав на твори, який (Додаток А) підписано зі сторони Корпорації «Майкрофайбрз»- 01.14.2008р., зі сторони ТзОВ «ВКФ «Артекс»- 11.12.2007р., серед найменувань дизайнів, значиться Дизайн ОСОБА_14/рядок третій у таблиці «Назви Дизайнів»/.

Згідно чинного законодавства України, договір набирає чинності з моменту його укладення (ст.ст. 631, 640 ЦК України) та є чинним протягом строку (терміну) на який його було укладено, якщо інше не передбачено договором або законом.

Законодавством України не передбачено для договорів зворотньої дії в часі.

Ліцензійний договір від 01.12.2004 року, який, як стверджує позивач, надає йому підставу звертатися до суду, не може братися судом до уваги, оскільки він не поширюється на меблеву тканину з використанням дизайну ОСОБА_14, що випливає з Рішення Державного департаменту інтелектуальної власності № 425 від 12.07.2005 року, в переліку якого дизайнерський малюнок ОСОБА_14- відсутній.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши та дослідивши подані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 4, 43 47, 12, 15, 16, 18, 21, 22, 32 - 34, 36, 41 - 42, 43, 44 - 49, 82 - 85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя