Постанова № 1106328, 07.11.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.11.07р.

Справа № А37/249-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро", м. Дніпродзержинськ

до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську, м. Дніпродзержинськ

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0009172301/09611/23-4-а від 16.04.2007 року, № 0009182301/09611/23-4 від 16.04.2007 року, № 0009172301/1/12196 від 14.05.2007 року, № 0009182301/1/12195 від 14.05.2007 року

Суддя Кеся Н.Б.

Представники:

Від позивача: Павленко С.П. дов № 317 від 20.11.2006 року

Від відповідача: Переверзев І.В. дов № 32972/10/100 від 12.09.2007 року

Від відповідача: Ганділян Н.Г. дов № 35713/10/100 від 16.10.2007 року

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" (далі –позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську (далі –відповідач) і просить суд визнати недійсними податкові повідомлення –рішення № 0009172301/0/9611/23-4-а від 16.04.2007 року, № 0009182301/0/9611/23-4 від 16.04.2007 року, № 0009182301/1/12195 від 14.05.2007 року, № 0009172301/1/12196 від 14.05.2007 року, прийняті Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська.

В обґрунтування позову ТОВ „Унірем –Агро” посилається на те, що відповідач безпідставно виключив з податкового кредиту суму ПДВ із загальної податкової декларації з перенесенням її до податкового кредиту спеціальної декларації з ПДВ, тому нарахування податкового зобов’язання і відповідної штрафної санкції з ПДВ є неправомірним. Крім того, позивач вказує на те, що спірна перевірка проведена незаконно.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач отримав у складі внеску до статутного фонду обладнання, яке є сільськогосподарською технікою. Відповідач вважає, що це обладнання може бути використане виключно в операціях, по яких податок на додану вартість не сплачується до бюджету. У зв’язку з цим сума ПДВ у витратах з отримання цього майна не повинно включатися до відшкодування з бюджету.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі акту від 06.04.2007року №56т/23-408/31329842 „Про результаті виїзної позапланової перевірки ТОВ „Унірем –Агро” з питань достовірності нарахування від’ємного значення і суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період - січень 2007 року” та результатів адміністративного оскарження, видані податкові повідомлення –рішення № 0009172301/0/9611/23-4-а від 16.04.2007 року та № 0009172301/1/12196 від 14.05.2007 року, якими донараховано податок на додану вартість на суму 41967грн., а також податкові повідомлення-рішення №0009182301/0/9611/23-4 від 16.04.2007 року, № 0009182301/1/12195 від 14.05.2007 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007року на суму 333682,0грн.

Прийняття вказаних рішень пов’язується з наступними обставинами.

Згідно зі Статутом позивача учасником товариства –нерезидентом Деріксоном Рональд Майкл (Канада) внесено до статутного фонду в обмін на корпоративні права майно –трактор колісний марки NEW Holand Tj 425, комбайн зернозбиральний марки СХ 880 в кількості 2 шт., жатка зернова до зернозбирального комбайну NEW Holand в кількості 2 шт., зерноочисне обладнання Weesteel 4217. Зазначене обладнання було ввезено на територію України по наступних вантажно - митних деклараціях: ВМД № 110010000/6/002499 від 30.06.2006 року, ВМД № 110010000/6/002409 від 27.06.2006 року, ВМД № 110010000/6/002420 від 27.06.2006 року, ВМД № 110010000/6/002445 від 29.06.2006 року. При здійсненні митного оформлення вказаного майна ПДВ сплачено позивачем шляхом видачі податкових векселів на загальну суму 882911,70грн., що підтверджується відміткою митниці у вантажно-митних деклараціях. Погашення податкових векселів здійснено за рахунок від’ємного значення ПДВ за податковим обліком позивача. Позивач відніс суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту за загальною податковою декларацією з ПДВ у відповідні податкової періоди.

Згідно зі Статутом, довідки органу статистики №631 та даних акту перевірки позивач є сільськогосподарським товаровиробником, сплачує фіксований сільгоспподаток та надає до ДПІ у м. Дніпродзержинську дві податкові декларації з податку на додану вартість:

- по операціях з продажу продукції, товарів (робіт, послуг) валсного виробництва, крім підакцизної продукції –податкова декларація з ПДВ за скороченою формою;

- з продажу підакцизної продукції та продукції не власного виробництва (придбаної) – загальна декларація.

В акті перевірки зазначається, що в порушення п/п.7.7.1,7.7.2 п.7.7 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України „Про порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини” ТОВ „Унірем – Агро” безпідставно включено до податкового кредиту загальної декларації суму ПДВ за операціями з отримання обладнання до статутного фонду і тому завищено бюджетне відшкодування за січень 2007 року на суму 333682,0грн. та занижено ПДВ до сплати у сумі 41967,0грн.

Суд вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими з таких підстав.

Діяльність сільськогосподарських товаровиробників з поставки товару власного виробництва підпадає під дію п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість”. До 1 січня 2007року зупинено дію п.7.7 ст.7, пунктів 10.1 і 10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів власного виробництва. Відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” вказані кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Обґрунтовуючи свій висновок, відповідач посилається на норми Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками –платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271.

За вказаним порядком на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізації продукції, товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, і в термін, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Проте, ця декларація не замінює основну декларацію з ПДВ, а саме Порядок не встановлює для платника податків іншого, ніж передбачено Законом України „Про податок на додану вартість”, порядку обчислення податкових зобов’язань та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає, що віднесення суми ПДВ до складу загальної декларації може лише вплинути на визначення розміру ПДВ за спеціальною декларацією і не може бути підставою для нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість.

За змістом п/п. 3.1.1 та п. 3.1.2 п.3.1 ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” операція з ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів за договорами, які передбачають їх обмін на корпоративні права, а також операція з передачі цього майна в оренду є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. В даному випадку облік вказаних операцій, звітування та внесення податку до бюджету здійснюються в порядку, встановленому саме Законом України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п/п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів ( послуг1) у попередньому періоді постачальником товарів (послуг).

Податник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику ПДВ вартість таких товарів ( послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду - органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати податку до бюджету за імпортні товари.

За змістом ст.ст.759,760,901 ЦК України предметом договору про надання послуг та договору оренди є різні об’єкти цивільного права. Ототожнення передання власних основних засобів в оренду з наданням послуг власного виробництва не відповідає нормам діючого законодавства України.

Для того, щоб виконана підприємством послуга вважалась послугою власного виробництва, необхідно щоб підприємство понесло для її виконання витрати (матеріальні, трудові, загальногосподарські). Послуги, для виконання яких підприємство не несе витрати, не можуть вважатися послугами власного виробництва.

У зв’язку з цим суд вважає, що спеціальний режим оподаткування ПДВ не поширюється на операції з отримання основних засобів як внесок до статного фонду в обмін на корпоративні права.

За викладених обставин, посилання відповідача на п.11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість” та постанову Кабінету Міністрів від 26.02.1999 року № 271 є необґрунтованим.

Крім того, акт перевірки не містить фактів, які свідчать про фактичну передачу імпортованого майна позивачем в оренду. Таким чином, висновки відповідача ґрунтуються не на фактичних обставинах, а на припущеннях, що не може бути підставою для збільшення платнику податків його податкових зобов’язань або зменшення бюджетного відшкодування.

Щодо заперечень позивача про незаконність проведення спірної перевірки, то статтею 11-1 Закону України „Про Державну податкову службу в Україні” правовим наслідком цього може бути лише недопуск працівників податкової служби до перевірки.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що спірні податкові повідомлення –рішення не відповідають вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи, тому їх слід визнати недійсними, а позов –задовольнити.

Керуючись ст. 94, 160-163, п.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську № 0009172301/09611/23-4-а від 16.04.2007 року, № 0009182301/09611/23-4 від 16.04.2007 року, № 0009172301/1/12196 від 14.05.2007 року, № 0009182301/1/12195 від 14.05.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро" судові витрати в розмірі 3,40 грн

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Б.Кеся

Постанову підписано у повному обсязі 06.11.2007року