Рішення № 11062898, 27.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/9027.08.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Восколович Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця Іванова Євгена Юрійовича, м. Бориспіль, Київської області

до Відповідача: Приватного підприємства «Сі Рейл Експрес», м. Київ

про: стягнення 8 735,90 грн.

за участю:

представника Позивача –Постойко Ю.П. (за довіреністю №б/н від 18.05.2010р.);

представника Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Іванов Євген Юрійович, м. Бориспіль Київської обл.,(далі –Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Сі Рейл Експрес», м. Київ,(далі –Відповідач) про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи у розмірі 8 735,90грн., а саме: 8 118,04грн. –сума основного боргу, 537, 79 грн.- пеня, 80,07 грн. –3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №015/10 від 11.02.2010р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №015/10 від 11.02.2010р., заявку на перевезення вантажу від 11.02.2010р. , Акт № ОУ-00000 15 здачі - прийняття робіт (надання послуг) на суму 8118, 04 грн., Рахунок-фактуру № СФ-0000019 від 25.02.2010р. на суму 8118, 04грн., Претензія про сплату основного боргу від 19.04.2010р. з доказами її направлення Відповідачу, Витяг з ЄДРПОУ станом на 14.05.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, правоустановчі документи та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 15,16,610-612,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47,216-217 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 28, 44, 54-57, Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги та надав на вимогу ухвали суду наступні документи: копію Акту звірки розрахунків, підписаний з боку Позивача з доказами його направлення Відповідачу.

Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

11 лютого 2010 року між Позивачем (Перевізник) та Відповідачем (Експедитор) було укладено Договір № 015/10 перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі-Договір).

Відповідно п.3.1.1 Договору, Перевізник зобов’язувався виконувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом на території України та за її межами відповідно до заявок Експедитора. Експедитор зобов’язувався виконати всі розрахунки з Перевізником у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами Договору, за умови повного та належного виконання Перевізником своїх обов’язків. (п.4.1.8 Договору).

Розділом 5 «Платежі та взаємні розрахунки»Договору сторони встановили наступний порядок розрахунків та вартість послуг, зокрема:

- п.5.1. вартість перевезення та інших послуг визначається на підставі Заявок Експедитора, узгоджених Перевізником, які є невід’ємною частиною Договору, та вказується у виставлених Перевізником рахунках. Розрахунки за виконані послуги проводяться по факту розвантаження автомобіля на протязі 10-ти дні з моменту підписання Акту виконаних робіт та надання Документів, вказаних в п.5.2 Договору, згідно рахунку Перевізника.

- п.5.2. Для проведення Замовником оплати послуг по виконаній Заявці Перевізник протягом 5 календарних днів з моменту розвантаження автомобіля повинен надати Замовнику оригінали наступних документів: акт виконаних робіт, рахунок за надані послуги, податкова накладна.

Згідно п.7.2.8 Договору, у випадку затримки оплати послуг Перевізника Експедитор сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день затримки.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2009р. (п.10.4. Договору).

Позивач на виконання умов договору надав послуги на суму 8 118,04 грн., а саме:

11.02.2010р. Відповідачем було надано Позивачеві Заявку без номеру до Договору № 015/10 від 11.02.2010р., за якою Позивач повинен був перевезти Відповідачеві 1 новий прокатний вал у строк до 25.02.2010р, вартість послуги –750,00 євро в грн., за курсом НБУ на день розвантаження а/м.

Позивач виконав вказану заявку, у зв’язку з чим виставлено Відповідачу рахунок –фактуру №СФ-0000019 від 25.02.2010р. та складений Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000015 на суму 8 118,04 грн., який підписаний та завірений печатками з боку обох сторін.

У зв’язку з неоплатою виставленого рахунку Відповідачем, Позивач направив на адресу Відповідача претензію про сплату заборгованості за фактично виконану роботу, що підтверджується поштовою квитанцією яка додана до матеріалів справи.

Проте відповіді на претензію Відповідач не надав, не сплатив зазначену у вказаній Заявці суму коштів у встановлений Договором строк, в зв’язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом до суду.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором транспортного експедитування, який підпадає під правове регулювання ст.ст.929-935 Цивільного кодексу України.

Відповідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Позивач свої обов`язки за вищезазначеним Договором виконав належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Уклавши договір Відповідач прийняв на себе зобов’язання згідно п. 4.1.8 Договору виконати всі розрахунки з Перевізником у повному обсязі і у термін, який передбачений умовами Договору, за умови повного та належного виконання Перевізником своїх обов’язків.

Факт підписання Відповідачем Актів виконаних робіт підтверджено матеріалами справи, будь-яких заперечень щодо не отримання документів визначених п.5.2 Договору Відповідачем не надано. Проте, Відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за надані послуги.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 8 118,04 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 8 118,04 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати послуг сформульована безпосередньо у п. 7.2.8 Договору № 015/10 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 11.02.2010р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 537,79 грн. за період з 08.03.2010р. по 05.07.2010р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з 08.03.2010р. по 05.07.2010р., не перевищує відповідного розміру, що може бути нарахований, а отже – підлягає стягненню у сумі 80,07 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Іванова Євгена Юрійовича, м. Бориспіль, Київської обл., (ідентифікаційний код 2364718457) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сі Рейл Експрес», м. Київ (ідентифікаційний код 33993952) на користь Фізичної особи-підприємця Іванова Євгена Юрійовича, м.Бориспіль Київської обл., (ідентифікаційний код 2364718457) 8 118,04 грн. –суми основного боргу, 537,79 грн. –суми пені, 80, 07 грн. –3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Сі Рейл Експрес», м. Київ (ідентифікаційний код 33993952) на користь Фізичної особи-підприємця Іванова Євгена Юрійовича, м.Бориспіль Київської обл., (ідентифікаційний код 2364718457) витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228,03 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

В судовому засіданні 27.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 30.08.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева