Рішення № 11062583, 02.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.10 р.                     Справа № 20/157                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Донецьк

про стягнення 4903906,71 грн.

За участю представників:

від позивача: Секлейді О.А. – дов.

від відповідача: Воробйова О.О. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, із позовом до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Донецьк, в особі Маріупольського регіонального управління з експлуатації каналу, м.Маріуполь, про стягнення 4903906,71 грн., з яких 4673566,16 грн. – сума основного боргу за спожиту активну електроенергію, 28312,18 грн. – сума 3% річних, 11826,87 грн. – сума індексу інфляції, 190201,50 грн. – сума пені.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 01.01.04 р. № 10/2031, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України “Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією, а також на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач надав суду відзив на позов від 17.08.10 р. без номеру, в якому позовні вимоги визнає повністю. Крім того, у відзиві відповідач посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, систематичні неплатежі населення, підприємств та інших споживачів питною водою за надані послуги з водопостачання, на те, що КП „Компанія „Вода Донбасу” є стратегічним підприємством, яке зобов’язане забезпечувати безперебійне водопостачання регіону, просив суд зменшити розмір стягуваної пені на 50% та відстрочити рішення на строк 12 місяців.

Позивач заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру суми пені на 50% та відстрочки виконання рішення суду.

За клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено в порядку ч.4 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.07.10 р. до 27.07.10 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 січня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” (Постачальник) та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет” (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 10/2031 (далі-Договір).

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Згідно із п.2.2.3 Договору, Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 5 “Порядок розрахунків за електроенергію” та № 6 “Графік зняття показів засобі обліку електричної енергії”.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 “Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Статуту Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” створене відповідно до рішення Донецької обласної ради від 28.12.2004 № 4/24-557 із змінами, внесеними рішенням від 23.03.2007 № 5/8-181, шляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет”.

Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” є правонаступником прав та обов’язків Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню “Укрпромводчормет”, у тому числі за раніше укладеними договорами, всіма отриманими ліцензіями, дозволами та іншими нормативними документами, які мають юридичну силу до їх переоформлення на Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”.

Отже, відповідач є правонаступником Споживача за Договором.

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, постачав відповідачеві електричну енергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, актами прийняття-передавання.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови Договору.          

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 4903906,71 грн., з яких 4673566,16 грн. – сума основного боргу за спожиту активну електроенергію, 28312,18 грн. – сума 3% річних, 11826,87 грн. – сума індексу інфляції, 190201,50 грн. – сума пені.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Свої позовні вимоги позивач підтверджує наявними в матеріалах справи договором про постачання електричної енергії від 01.01.04 р. № 10/2031, додатками до договору на постачання електричної енергії, актами прийняття-передавання, рахунками, розрахунками.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4673566,16 грн. – суми основного боргу за спожиту активну електроенергію є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28312,18 грн. – суми 3% річних, 11826,87 грн. – суми індексу інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 190201,50 грн. – суми пені є обґрунтованими.

Під час розгляду справи відповідач звертався до господарського суду Донецької області із письмовим клопотанням про зменшення розміру суми пені на 50%.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач є комунальним підприємством, суд зменшує розмір стягуваної пені на 20%, тобто до 152161,20 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача щодо розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області на 12 місяців суд залишає без задоволення, оскільки відповідач не надав суду доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, та враховуючи заперечення та майнові інтереси позивача.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.216, 217, 218, 233, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Донецьк, – задовольнити частково.

Зменшити розмір стягуваної суми пені до 152161,20 грн.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85; ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11; на рахунок структурної одиниці Приазовські електричні мережі зі спеціальним режимом використання № 260373011294 в ОПЕРВ філії Донецького обласного управління ВАТ “Ощадбанк”, МФО 335106, код ЄДРПОУ 00130915) 4673566,16 грн. – суму основного боргу за спожиту активну електроенергію.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85; ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11; на розрахунковий рахунок № 26000301715048 у Жовтневому відділенні АК ПІБ міста Маріуполь Донецької області, МФО 334475, ЄДРПОУ 00131096) 28312,18 грн. – суму 3% річних, 11826,87 грн. – суму індексу інфляції, 152161,20 грн. – суму пені.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85; ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11; на поточний рахунок № 26001307550283 в філії Центрально-Міського відділення АК ПІБ м.Горлівка Донецької обл., МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268) 25500,00 грн. - суму держмита, 236,00 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 02.09.10 р.

Повне рішення складено 03.09.10 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.