Рішення № 110625593, 04.05.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/45/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2023 Справа № 908/275/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи № 908/275/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код 33908322)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)

про стягнення 29936,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" про стягнення майнової шкоди в розмірі 29936,86 грн. на підставі полісу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" №ЕР/212574610.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 02.02.2023 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач отримав копію ухвали суду 08.02.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

16.02.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з доказами на виконання вимог суду.

У зв`язку з виходом судді Федорової О.В. у відставку на підставі рішення ВРП від 23.02.2023 № 141/0/15-23, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2023 справу №908/275/23 передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/275/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/45/23. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Запропоновано позивачу протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали надати суду та надіслати відповідачу листом з описом вкладення (докази надсилання надати суду): докази виплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 35353,35 грн., письмові пояснення, якими діями відповідача було порушено права позивача на момент звернення до суду з позовом. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 05.04.2023.

Позивачу надіслано копію ухвали суду поштою 06.03.2023. Відповідач отримав копію ухвали суду в електронному кабінеті 06.03.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

21.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги та просить повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. Проте відповідач зауважив, що позивач не надав доказів звернення позивача до відповідача у встановленому порядку з вимогою про стягнення страхового відшкодування, тому звернення до суду з позовом є передчасним. У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у стягненні витрат позивача на правову допомогу. У разі задоволення судом вимог про стягнення витрат на правову допомогу відповідач просить зменшити дані витрати до суми 1000,00 грн. Також відповідач просить суд відмовити у стягненні витрат на проведення експертизи в розмірі 10000,00 грн., розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника відповідача.

Суд прийняв відзив до розгляду.

27.03.2023 від позивача надійшла відповідь на заперечення, в яких позивач відзначив, що законом не встановлено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору про виплату страхового відшкодування. На думку позивача, особа має право на власний розсуд звернутися до страховика чи до суду з вимогою про виплату страхового відшкодування. На підтвердження цих доводів позивач послався на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) та від 11.12.2019 у справі №465/4287/15. Посилаючись на те, що страхове відшкодування буде сплачене відповідачем після подачі позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу та на сплату судового збору в повному обсязі.

05.04.2023 від позивача надійшла копія виписки з ЄДР щодо позивача, яка долучена судом до матеріалів справи.

20.04.2023 позивач надав докази на підтвердження розміру судових витрат та просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

03.05.2023 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про надання доказів на підтвердження судових витрат, відповідно до яких відповідач вважає заявлені витрати завищеними та неспівмірними із складністю виконаної адвокатом роботи по складанню позовної заяви, яка є типовою та не передбачає аналізу великого обсягу законодавчих актів і доказів.

Суд долучив до матеріалів справи докази на підтвердження розміру витрат позивача на правову допомогу та прийняв до розгляду заперечення відповідача на цю заяву.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивач, страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено електронний договір добровільного страхування наземного транспорту «ALL RISKS» №1476/22-Т/Х/01/Е від 01.12.2022, яким застраховано на випадок завдання збитків внаслідок ДТП транспортний засіб "TOYOTA Rav 4", д.н. НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб).

У п. 14.1 даного договору зазначено, що період дії цього договору становить з 03.12.2022 по02.12.2023.

05.01.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу, д/н НОМЕР_2 , що посвідчено учасниками ДТП шляхом складання електронного європротоколу.

Відповідно до примітки до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно з нормами абзаців 1, 2 пункту 33.2 статті 33 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

Відповідно до змісту європротоколу ДТП скоєно під час виїзду транспортного засобу, д/н НОМЕР_2 , з місця стоянки/під час відкривання дверей, під час стоянки/зупинки забезпеченого транспортного засобу.

09.01.2023 до позивача надійшла заява страхувальника про виплату страхового відшкодування за даним страховим випадком.

Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування" визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Внаслідок ДТП забезпечений транспортний засіб отримав механічні пошкодження, які зафіксовано протоколом огляду транспортного засобу №24/23 від 11.01.2023.

Відповідно до звіту №24/23 від 12.01.2023 СПД ФО ОСОБА_2 вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, склала 35353,35 грн.

Фактична вартість ремонту забезпеченого транспортного засобу згідно з рахунком ТОВ «Сервісний центр «Діамант» №ДМ00043338 від 10.01.2023 склала 33136,86 грн.

Страховим актом №006.00876123-1 від 11.01.2023 позивач визначив до виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 33136,86 грн.

Виплату страхового відшкодування в сумі 33136,86 грн. здійснено на користь СТО - ТОВ «Сервісний центр «Діамант» (відповідно до заяви страхувальника) платіжним дорученням №2058578 від 12.01.2023.

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР "Про страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу д/н НОМЕР_2 застрахована полісом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (відповідача) № ЕР/212574610 з лімітом відповідальності за майнову шкоду 160000,00 грн. та франшизою 3200,00 грн.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи відповідача складає 29936,86 грн. (33136,86 грн. - 3200,00 грн.).

За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Згідно з п. 36.7 ст. 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач не звертався до відповідача з досудовою вимогою про виплату страхового відшкодування. Втім, відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №465/4621/16-к (провадження №13-24кс19) та від 11.12.2019 у справі №465/4287/15, на які послався позивач, страховик не обмежений у праві на звернення з вимогою про виплату страхового відшкодування безпосередньо до суду.

Відповідач визнав позовні вимоги. Доказів виплати позивачу страхового відшкодування в сумі 29936,86 грн. відповідач не надав.

За таких обставин, суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 29936,86 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Судовий збір за розгляд позовних вимог у даній справі складає 2684,00 грн., який сплачено позивачем платіжним дорученням №2928727 від 18.01.2023 в сумі 2684,00 грн. та зараховано до Державного бюджету.

Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору в розмірі 1342,00 грн. після набрання судовим рішенням законної сили.

Решта судового збору в розмірі 1342,00 грн. відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат позивачем були заявлені очікувані витрати на проведення експертного дослідження в розмірі 10000,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

29.08.2022 позивач подав заяву з доказами на підтвердження розміру судових витрат у даній справі, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. ч 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суми 1000,00 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду договір про надання професійної правової допомоги №280921 від 28.09.2021, укладеним між позивачем на адвокатом Даниловим А.Г., акт виконаних робіт №908/275/23 від 14.03.2023 за цим договором на суму 5000,00 грн., рахунок №908/275/23 від 14.03.2023 на оплату за надання правової допомоги у справі №908/275/23 на суму 5000,00 грн., платіжну інструкцію №13296410 від 1703.2023 про оплату позивачем за правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. на користь Данилова А.Г.

Згідно з п. 3.1 договору про надання професійної правової допомоги за правову допомогу довіритель сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком №1 до цього договору.

Додатком №1 до договору про надання професійної правової допомоги є акт виконаних робіт №908/275/23 від 14.03.2023, в якому сторони погодили таку вартість послуг:

1) визначення підсудності розгляду позовної заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз правового конфлікту, надання правової інформації - 2 години вартістю 2000,00 грн.;

2) аналіз діючого законодавства та судової практики, зустріч з довірителем та визначення стратегії захисту в суді - 1 година вартістю 1000,00 грн.;

3) підготовка позовної заяви та формування пакету документів за позовом - 2 години вартістю 2000,00 грн.

Свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю щодо адвоката Данилова А.Г. позивач не надав, втім в Єдиному реєстрі адвокатів міститься інформація щодо права Данилова А.Г. здійснювати адвокатську діяльність.

Таким чином, витрати позивача на оплату правових послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн. підтверджені належним чином.

Щодо доводів відповідача про неспівмірність зазначених витрат із складністю справи, суд враховує, що справа є малозначною, не складною за кількістю доказів, судова практика вирішення цих спорів є сталою, тому підготовка позовної заяви не потребувала вивчення значної кількості матеріалів, законодавчих актів та правових позицій Верховного Суду. Також суд вважає, що виконання пункту 1 акту виконаних робіт (аналіз правового конфлікту) за своєю суттю передбачає одночасне виконання пункту 2 акту виконаних робіт (аналіз діючого законодавства та судової практики), тому час, витрачений на виконання цих робіт за висновком суду є завищеним. Порівняно із складністю справи, ціною позову (29936,86 грн.) та кількістю доказів суд вважає, що розмір витрат на підготовку позовної заяви є завищеним. При цьому суд враховує поведінку позивача, який не звертався до відповідача з досудовою претензією, не вживав дій для мирного врегулювання спору, а одразу звернувся з позовом до суду, внаслідок чого були понесені витрати на правову допомогу з підготовки та подачі позовної заяви. Враховуючи викладене, суд визнав обґрунтованим розмір витрат на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн., у зв`язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.

Витрат на проведення експертного дослідження позивачем до стягнення не заявлено, тому суд не розглядає заперечення відповідача проти їх стягнення.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (вул. Борщагівська, буд. 154, м. Київ, 03056, ідентифікаційний код 33908322) страхове відшкодування в розмірі 29936,86 грн. (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість грн. 86 коп.), витрати на сплату судового збору в розмірі 1342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві грн. 00 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1342,00 грн. ухвалою суду після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 04.05.2023.

Суддя М.В. Мірошниченко