Рішення № 110624298, 02.05.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2247/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Бедьо В.І., за участю:

секретаря судового засідання - Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, адреса:вул. О. Кошового, 2, м. Ужгород, e-mail: uzhgorod@patrol.police.gov.ua, та Інспектора 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції інспектора лейтенанта поліції Рубіша Івана Івановича, адреса: вул. Олега Кошового, 2, м. Ужгород, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122, ст. 126, ч.2 ст.36 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови інспектора 1 роти батальйону УПП в Закарпатській області лейтенанта Рубіша Івана Івановича про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 523501 від 02.02.2023, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, ст. 126, ч.2 ст.36 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 вказує на те, він не згідний з постановою і вважає її незаконною. Інспектор відмовив йому у клопотанні про надання доказів вчинення правопорушення. Також зазначає, що вимога про зупинку була незаконною. А поліцейський отримав посвідчення водія та реєстраційний документ автомобіля і пішов до службового авто писати постанову без його участі.

02 березня 2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що дії працівника поліції під час складання постанови відповідають вимогам закону. Позивач, який був водієм транспортного засобу «Audi A6» з державним номерним наком НОМЕР_1 , не подав завчасно до початку маневру сигнал покажчиками повороту, порушиви п. 9.4 ПДР України. Також зазначається, що водій, ОСОБА_1 відмовився пред`явити для перевірки посвідчення водія даної категорії, порушивши п. 2.1. «а».

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, були повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомили.

Представник відповідач та відповідач в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.02.2023 року інспектором 1 роти батальйону УПП в Закарпатській області лейтенантом Рубішем Іваном Івановичем винесено постанову серії БАБ № 523501 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за порушення вимог за ч. 2 ст. 122 КУпАП, ст. 126, ч.2 ст.36 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 гривень.

Так, відповідно до обставин вказаних у постанові ОСОБА_1 02.02.2023 року о 00 год. 55 хв., в м. Ужгород, вул. Свободи 20, водій під повором завчасно до початку маневру не подав сигнал відповідним показчиком повороту та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 9.4 та 2.1 «а» ПДР України за ч.2 ст.122, ст.126, ч.2 ст 36 КУпАП.

Згідно з ч. 2 ст.9, ч. 2 ст. 77 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, в межах позовних вимог.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами усправі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та ст. 286 КАС України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно допокладенихна неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справахпро адміністративніправопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягненьтазабезпечуєїх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатаціїтранспортних засобів навулично-дорожній мережі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, полягає у порушені правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

При цьому, згідно з п. 9.4 ПДР України, у порушенні якого, згідно з оскаржуваною постаново, обвинувачувався ОСОБА_1 , подавати сигнал покажчиками повороту або рукоюналежить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру).

У ч. 1 ст.126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Пунктом 2.1. «а» Правил дорожнього руху України передбачено: водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення прямо передбачено ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".

Щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 суд дійшов до висновку про те, що доказів того, що порушник під час винесення постанови визнавав допущення ним зазначеного у постанові порушення Правил дорожнього руху України, в справі не має. Інформація щодо свідків події, які могли ствердити або спростувати доводи позивача в справі також відсутня.

Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, інші допустимі та належні докази на підтвердження в діях позивача складу адміністративного правопорушення суду не надано.

Посилання відповідача на відеозапис з нагрудної камери поліцейського, як на доказ вчинення ОСОБА_1 правопорушень не знайшли свого підтвердження в суді, оскільки на відеозаписі не видно ані марки машини, ані державних номерних наків.

Щодо притянення до відповідальності за адміністративне правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, суд дійшов до висновку, що правоохоронними органами не було встановлено і доведено факту наявності в ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії. Відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неодноначним доказом через його перебої, а інші докази надані не були.

Тому суд вважає, що в справі немає достатньої доказової бази, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому суд вважає, що відсутність належної доказової бази є підставою для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення і направлення справи на новий розгляд до компетентного органу, а саме - Управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, оскільки наявність доказів вчиненння позивачем адміністративного правопорушення не спростована у ході розгляду справи.

Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції належить стягнути на користь позивача 1073,60 грн (дев`ятсот дев`яносто дві грн 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову серії БАБ № 523501 від 02.02.2023, винесену інспектором лейтенантом поліції Рубішем Іваном Івановичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, ч. 2 ст. 36 та ст. 126 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень, -скасувати, надіслати справу на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції;

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЕДОРА ЕРНСТА, будинок 3 - 1073,60 грн. (тисячу сімдесят три грн 60 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.І. Бедьо