Рішення № 110622, 31.08.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.06р.

Справа № 7/163 (32/523(10/12/78))

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрометробуд", м. Дніпропетровськ

До Державного підприємства "Дніпропетровський метрополітен", м. Дніпропетровськ

Про стягнення 5 322 040, 05 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

Від позивача: представник Савченко В.П., дов. № 127 від 29.03.2006р.;

Від відповідача: представник Пономарьов Ю.М., дов. № НА-33/23 від 01.11.2005р., представник Мороз А.Ф., дов. № НА-33/22 від 01.11.2005р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпрометробуд" (м. Дніпропетровськ) з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, що надійшла до господарського суду 17.08.2006р., просить стягнути з Державного підприємства "Дніпропетровський метрополітен" (м. Дніпропетровськ) борг за виконані роботи з урахуванням індексу інфляції в сумі 4 748 455, 66 грн., 3% річних в сумі 415 363, 39 грн., пеню в сумі 158 221, 00 грн., а також, 19 600, 00 грн. –вартість проведеної експертизи по справі, стягнутої з Відкритого акціонерного товариства "Дніпрометробуд" за рішенням господарського суду на користь Донецького інституту економіко-правових досліджень НАН України та сплачене державне мито.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за генеральним договором підряду на капітальне будівництво та проектування від 1990 року, генеральним договором № 2-99 підряду на капітальне будівництво першої черги метрополітену в м. Дніпропетровську від 10.09.1999р. в частині оплати виконаних позивачем робіт. За розрахунком позивача станом на 01.01.1999р. відповідач мав борг по оплаті виконаних робіт в сумі 3 552 710, 23 грн. (борг за роботи, виконані в 1998 році); з урахуванням в подальшому обсягу виконаних робіт в 1999 –2001 роках та здійснених оплат сума основного боргу склала 1 964 340, 34 грн., яка і заявлена до стягнення. Індекс інфляції позивач застосував з квітня 1999 року по травень 2006 року включно; 3% річних з листопада 1999 року по травень 2006 року включно. Пеня за прострочення оплати виконаних робіт розрахована за період з 05.09.2001р. по 01.02.2002р. Заявлену до стягнення з відповідача суму 19 600, 00 грн. –вартість проведеної експертизи позивач мотивує як ст. 49 ГПК України (відносить цю суму до судових витрат), так і вважає витрати на експертизу своїми реальними збитками (ст. 22 ЦК України), які підлягають відшкодуванню.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач вважає, що позивач не довів обставину правонаступництва позивачем Проектно-будівельного об’єднання „Дніпрометробуд”, яке є стороною по договору від 1990 року. Відповідач вважає, що позивач не надав належних доказів в підтвердження обставин виконання в 1998 році підрядних робіт. Для стягнення боргу за договором від 1990 року спливла позовна давність. За договором № 2-99 від 10.09.1999р. відповідач повністю розрахувався. Засобами розрахунку були грошові кошти, векселі, товарно-матеріальні цінності. Відповідач вважає, що позивач безпідставно відніс суму, щодо якої розрахунок проведено векселями в 1999 році, на погашення боргу минулого періоду. Відповідач не вважає належними доказами акти перевірки КРУ та заперечує проти врахування при вирішенні спору експертного висновку. Оскільки, на думку відповідача, відсутній борг за виконані роботи, відсутні підстави для стягнення суми від інфляції, 3% річних, пені.

Відповідно до ухвали господарського суду від 04.07.2006р. строк вирішення спору продовжено до 01.09.2006р.

В судовому засіданні оголошено перерву з 13.06.2006р. на 15.06.2006р., розгляд справи відкладено з 15.06.2006р. на 29.06.2006р., в судовому засіданні 29.06.2006р. оголошено перерву на 04.07.2006р., розгляд справи відкладено з 04.07.2006р. на 15.08.2006р., в судовому засіданні оголошено перерву з 15.08.2006р. на 28.08.2006р., розгляд справи відкладено з 28.08.2006р. на 31.08.2006р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до генерального договору підряду на капітальне будівництво та проектування (без дати його укладення), укладеного Дирекцією метрополітену, що будується в м. Дніпропетровську, як замовником, та Проектно-будівельним об’єднанням „Дніпрометробуд”, як підрядником, підрядник взяв зобов’язання проектування та будівництва першої черги Дніпропетровського метрополітену згідно з технічним проектом та зведенням витрат з забезпеченням здачі об’єкту робочій комісії та введення в дію спільно з замовником пускових ділянок в строки, встановлені відповідно до норм тривалості будівництва. Зі змісту договору вбачається, що він почав діяти з 1990 року. Надалі зазначений договір - Договір від 1990 року.

Додатком до Договору від 1990 року є, зокрема, Особливі умови, що визначають, в тому числі, передачу-приймання закінчених будівництвом об’єктів, виконаних будівельно-монтажних робіт, платежі та розрахунки, майнову відповідальність.

Відкрите акціонерне товариство „Дніпрометробуд” є правонаступником Проектно-будівельного об’єднання „Дніпрометробуд” –сторони Договору від 1990р., що вбачається з наступного.

Відповідно до наказу Міністерства транспортного будівництва СРСР від 13.12.1990 р. № 152-ор „Про перетворення ПБО „Дніпрометробуд” вирішено перетворити Проектно-будівельне об’єднання „Дніпрометробуд” в Управління будівництва метрополітену в м. Дніпропетровську; в подальшому внаслідок перетворення останнього на підставі наказу Міністерства економіки України від 24.08.1993р. № 54 засновано Відкрите акціонерне товариство "Дніпрометробуд", про що зазначено в статуті Відкритого акціонерного товариства "Дніпрометробуд", перереєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської Ради народних депутатів, свідоцтво № 04880239 від 08.02.1995р., реєстраційний номер 10184-АТ. Відповідно до п.3.3. названого статуту Відкрите акціонерне товариство "Дніпрометробуд" є правонаступником державного підприємства „Управління будівництва Дніпропетровського метрополітену”.

В подальшому, відбулося об’єднання ВАТ „Дніпроспецбуд” та ВАТ „Дніпрометробуд” з заснуванням ВАТ „Дніпрометроспецбуд”.

Наказом Фонду державного майна України від 27.03.1998р. № 612 скасовано наказ Фонду державного майна України від 10.10.1996р. № 1203 „Про реорганізацію ВАТ „Дніпроспецбуд” та ВАТ „Дніпрометробуд”. Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 07.05.1998р. № 12/341-АО створено шляхом розподілу ВАТ „Дніпрометроспецбуд” два відкритих акціонерних товариства: Відкрите акціонерне товариство „Дніпрометробуд” та Відкрите акціонерне товариство „Дніпроспецбуд”, затверджено статути товариств.

Відповідно до статуту Відкритого акціонерного товариства „Дніпрометробуд”, зареєстрованого виконкомом Дніпропетровської міської Ради 26.06.1998р., розпорядження № 656-р, обліковий номер 12994-АТ, товариство є правонаступником ВАТ „Дніпрометроспецбуд” в частині майнових прав та обов’язків ВАТ „Дніпрометробуд” до включення ВАТ „Дніпрометроспецбуд” в державний реєстр з урахуванням зобов’язань по розподільному балансу.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 09.11.1995р. № 413 Дніпропетровська Дирекція будівництва метрополітену реорганізована в відокремлений структурний підрозділ шляхом приєднання до Державного підприємства „Дніпропетровський метрополітен”.

З 01.01.1999р. вступив в силу генеральний договір № 2-99 підряду на капітальне будівництво першої черги метрополітену в м. Дніпропетровську від 10.09.1999р., укладений між Державним підприємством „Дніпропетровський метрополітен”, як замовником, та Відкритим акціонерним товариством „Дніпрометробуд”, як генпідрядником (надалі –Договір від 10.09.1999р.), відповідно до якого замовник передав, а генпідрядник прийняв зобов’язання по будівництву об’єктів першої черги метрополітену в м. Дніпропетровську. Пунктом 4.2. зазначеного договору сторони обумовили, що з введенням в дію цього договору генеральний договір підряду на капітальне будівництво першої черги метрополітену від 1990 року втрачає свою силу.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та про що зазначено, зокрема, вище, між позивачем та відповідачем існували договірні відносини з приводу будівництва першої черги метрополітену в м. Дніпропетровську з 1990 року на підставі Договору від 1990 року, який фактично сторони переуклали з 01.01.1999р. шляхом укладення Договору від 10.09.1999р., в яких позивач виконував функції підрядника, а відповідач –замовника будівництва.

Відповідно до узгоджених позивачем та відповідачем довідок про вартість виконаних підрядних робіт (а.с. 80 –115, т.1) підтверджується виконання позивачем протягом 1999 року –2001 року підрядних робіт на загальну суму 8 221 882, 00 грн., проти чого не заперечує відповідач.

Розраховуючи суму боргу відповідача перед позивачем, позивач в розрахунку враховує наявність боргу відповідача за виконані підрядні роботи станом на 01.01.1999р. в сумі 3 552 710, 23 грн.

Відповідач наявність боргу станом на 01.01.1999р. в сумі 3 552 710, 23 грн. не визнає, посилаючись, в тому числі, на недоведеність позивачем обставин виконання робіт на зазначену суму.

Відповідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за січень-грудень 1998р. форми КБ-3, підписаної як позивачем, так і відповідачем, всього протягом 1998р. позивачем виконано робіт на суму 5 319 694, 00 грн. (а.с. 88, т.7), тобто на суму, що перевищує врахований в розрахунку станом на 01.01.1999р. борг 3 552 710, 23 грн.

Аналогічні довідки про вартість виконаних робіт (за рік) позивач та відповідач складали в 1992 –1996 роках ( а.с. 89 –96, т. 7).

Також, справа містить ряд матеріалів, що свідчать як про виконання підрядних робіт до 01.01.1999 року на об’єкті: будівництво метрополітену в м. Дніпропетровську, так і про визнання відповідачем обставин виконання цих робіт позивачем, зокрема, акти виконаних робіт (а.с. 16 –150, т.8; а.с. 1 –102, т.9), підписаний відповідачем протокол погодження взаєморозрахунків за виконані роботи на будівництві першої черги Дніпропетровського метрополітену в 1998 році (а.с. 87, т.7), яким визнана заборгованість за виконані будівельно-монтажні роботи на 01.01.1999р. в сумі 3 548 739, 00 грн. Матеріали справи містять акт звірки розрахунків між позивачем та відповідачем за роботи виконані на будівництві першої черги Дніпропетровського метрополітену станом на 01.01.1999р., складений саме відповідачем, підписаний з боку відповідача заступником начальника та головним бухгалтером (а.с. 121, т.9), відповідно до якого борг відповідача перед позивачем складає 3 167 496, 00 грн. В акті визначений обсяг виконаних робіт по рокам з 1996 року по 1998 рік включно.

Оцінюючи в сукупності приведені вище обставини на підставі ст. 43 ГПК України суд дійшов висновку про доведеність виконання позивачем робіт на суму 3 552 710, 23 грн. до 01.01.1999р.

На думку позивача, відповідач не в повному обсязі оплатив виконані позивачем роботи, борг відповідача по оплаті виконаних робіт становить 1 964 340, 34 грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 345 ЦК УРСР встановлювала, що замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядником роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

Стаття 526 ЦК України, яка застосовується до спірних правовідносин з огляду на те, що вони продовжують діяти, встановлює вимогу щодо виконання зобов’язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (п.1 ст. 530 ЦК України).

Договір від 1990 року не встановлює строку оплати виконаних робіт.

До Договору від 10.09.1999р. сторонами укладено додаткові угоди на 1999 рік від 07.07.1999р., на 2000 рік від 27.06.2000р., на 2001 рік від 25.07.2001р.

Відповідно до п.4.1. додаткової угоди на 1999 рік від 07.07.1999р. замовник забезпечує фінансування об’єкту у відповідності з планом фінансування та здійснює оплату за виконані роботи по мірі надходження коштів від інвестора.

Відповідно до п.5.3. додаткової угоди на 2000 рік від 27.06.2000р. замовник здійснює щомісячні платежі за виконані обсяги робіт.

Відповідно до п.5.1. додаткової угоди на 2001 рік від 25.07.2001р. замовник забезпечує фінансування будівництва, щомісячно здійснює платежі за виконані роботи. Відповідно до п.5.2. цієї ж додаткової угоди оплата здійснюється замовником протягом п’яти днів після підписання акту виконаних робіт.

Приведені вище положення Договору від 10.09.1999р. щодо розрахунків за договором свідчать про наявність домовленості сторін щодо здійснення проміжних платежів.

Також, пунктом 3.1. Договору від 10.09.1999р. сторони передбачили, що керуються у договірних відносинах Положенням про підрядні контракти у будівництві України, затвердженим Науково-технічною радою Міністерства України у справах будівництва і архітектури, Протокол від 15 грудня 1993 р. N 9. Відповідно до пунктів 4.6.1. –4.6.3. зазначеного Положення обов'язком замовника є безперервне і своєчасне фінансування будівництва об'єкта, розрахунки з підрядником за виконані роботи. Сторони самостійно визначають у контракті порядок, строки, умови платежів і розрахунків за виконані роботи і послуги. Оплата робіт може здійснюватись за готовий об'єкт або шляхом проміжних платежів (за етапи, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт та послуг). Проміжні платежі повинні здійснюватись в установлені строки, наприклад, протягом 5 днів після передачі підрядником замовнику акта виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Крім того, обов’язковим для застосування позивачем та відповідачем у спірних правовідносинах є Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється на території України, затверджене наказом Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Державного комітету у справах містобудування та архітектури від 23 вересня 1996 року N 127/201/173. Відповідно до п. 5.1. цього Положення розрахунки за виконані роботи, продукцію та послуги в будівництві здійснюються за договірними цінами відповідно до укладених контрактів та чинного законодавства. Розрахунки за виконані будівельно-монтажні роботи можуть проводитись за будову, об'єкт у цілому або шляхом проміжних платежів (за етапи, черги, комплекси робіт, конструктивні елементи, окремі види робіт та послуг, фактичні витрати підрядника, тощо). Розрахунки здійснюються на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт.

В період дії договірних відносин між позивачем та відповідачем діяли затверджені повноважними органами типові форми первинних облікових документів з обліку будівництва. Так, відповідно до постанови Державного комітету СРСР по статистиці від 23.11.1989р. № 215 затверджені типові форми довідки про вартість виконаних робіт та витрат та акту приймання закінчених комплексів виконаних робіт, вказівки по їх заповненню, які введені в дію з 01.01.1990р. Відповідно до наказу Міністерства статистики країни та Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27.01.1997р. № 26/5 затверджені та введені в дію з січня 1997 року типові форми № КБ-2в „Акт приймання виконаних підрядних робіт”, № КБ-3 „Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат”.

Згідно вказівок по заповненню № КБ-3 „Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрат” довідка застосовується для розрахунків із замовниками за виконані роботи, складається щомісячно.

Системний аналіз приведеного законодавства та положень договорів, що вище досліджені, дає підстави стверджувати, що підрядні роботи, які виконувалися протягом 1998 року та які не оплачені станом на 01.01.1999р., роботи, які виконувалися протягом 1999 –2001 років, повинні були оплачуватися відповідачем щомісяця.

Доказів оплати в повному обсязі виконаних робіт, щодо яких заявлено позов, відповідач не надав.

При вирішенні даного спору визначальною є також та обставина, за роботи виконані протягом якого періоду, відповідач не розрахувався. На думку позивача, це роботи 1999 – 2001 років, оскільки розрахунки протягом 1999 року –2001 року векселями та товарно-матеріальними цінностями позивач відніс, в тому числі, на погашення боргу, що виник до 01.01.1999р. На думку відповідача, він повністю розрахувався за роботи виконані протягом 1999 –2001 років, оскільки ним в період з 1999 року по 2001 рік оплачувався поточний борг, а не борг минулого періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 1999 –2001 років позивачем виконано підрядних робіт на загальну суму 8 221 882, 00 грн., оплачено –9 810 251, 89 грн.

Оплата виконаних робіт здійснювалася грошовими коштами, шляхом передачі векселів та товарно-матеріальних цінностей.

При оплаті виконаних робіт грошовими коштами в призначенні платежу зазначався період, за який здійснювалася оплата –1999 рік –2001 рік, тобто оплачувався поточний борг, а не борг минулого періоду.

При розрахунку векселями та товарно-матеріальними цінностями вказівка, в оплату боргу якого періоду розрахунок здійснюється, відсутня.

Розрахунок векселями здійснено в 1999 році. Розрахунок здійснювався казначейськими векселями, враховуючи бюджетне фінансування будівництва.

Суд вважає, що відповідно до матеріалів справи не є доведеною та обставина, що розрахунки, здійснені протягом 1999-2001 років були направлені на погашення боргу попередніх років. Належними доказами ця обставина позивачем не підтверджена. Ні законодавство, що діяло в той час, ні договори, на підставі яких виконувалися роботи, не встановлювали обов’язку зарахування поточних платежів на погашення заборгованості за минулий період. Здійснюючи розрахунок, відповідач міг зазначити, як при оплаті грошовими коштами, за який період він розраховується. Однак такі вказівки при розрахунках векселями та товарно-матеріальними цінностями відсутні. Крім того, суд бере до уваги ті обставини, що з 1999 року сторони керувалися Договором від 10.09.1999р., тому при здійсненні розрахунків за іншим договором (Договором від 1990 року) про це повинно було безпосередньо зазначатися.

Відповідно ч.6 “Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки (ст. 71 ЦК УРСР). Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК УРСР).

На час звернення з позовом позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог по оплаті робіт, виконаних до 01.01.1999р.

Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові (ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР).

Згідно ч.2 ст. 80 ЦК УРСР якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Позивач не довів наявність обставини, які могли б підтвердити поважність причин пропуску строку позовної давності, та не просить суд його поновити.

З закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (ст. 84 ЦК УРСР).

Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав закінчення строку позовної давності.

З огляду на викладені вище обставини, суд відхиляє доводи позивача, приведені ним в обґрунтування позову щодо строку оплати виконаних робіт.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

В позові –відмовити.

Витрати у справі віднести на позивача.

Суддя Л.А.Коваль

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 01.09.2006р.