Рішення № 110610952, 03.05.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2023 року м. Київ Справа №320/3590/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити пенсії дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві , у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 70% грошового забезпечення під час її перерахунку, нарахувань та виплати полковнику у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві починаючи з 01 квітня 2019 року здійснити перерахунок, нарахування та виплату пенсії полковнику у відставці ОСОБА_1 в основному розмірі за вислугу років встановленому законодавством на час призначення пенсії - 90%, без будь-яких обмежень її розміру, з урахуванням індексації з 01 березня 2022 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та виплатити суму недоплаченої пенсії.

В обґрунтуванні своїх вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та пенсія йому була призначена у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022 в адміністративній справі №640/36215/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково; Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 % до 70 % грошового забезпечення; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2022 в адміністративній справі №640/4173/22 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задоволено частково; Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.12.2021 року №17824 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.12.2021 №17824 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.

Відповідач зазначені рішення суду виконав частково і з 01.04.2019 року на виконання рішення суду від 6 червня 2022 року у справі №640/4173/22 здійснив перерахунок пенсії виходячи із 70% суми грошового забезпечення, з урахуванням максимального розміру пенсії.

Крім того, позивач вважає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, має право на індексацію призначеної йому пенсії з 01.03.2022 без обмеження максимального розміру пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, подав до суду 28.03.2023 року відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у пенсійного органу відсутні підстави для перерахунку пенсії з 01.04.2019 року відповідно до нової довідки у розмірі 90% суми грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, відтак, її виплата проводиться відповідно до чинного законодавства.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії протоколу від 01.01.2013, ОСОБА_1 призначено пенсію з 08.12.2004, виходячи з 90% грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022 в адміністративній справі №640/36215/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо зменшення з 01 січня 2018 року основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 % до 70 % грошового забезпечення; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2022 в адміністративній справі №640/4173/22 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) задоволено частково; Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.12.2021 року №17824 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року; Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.12.2021 №17824 про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.

На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.06.2022 в адміністративній справі №640/4173/22 ГУ ПФУ в м. Києві здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 30.12.2021 року №17824 виходячи із 70% суми грошового забезпечення.

При цьому, ГУ ПФУ в м. Києві при здійсненні перерахунку пенсію позивача було обмежено максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, з 01.03.2022 року перерахунок пенсії позивача відповідачем було здійснено з урахуванням щорічної індексації, з урахуванням обмеження максимальним розміром, що не заперечується сторонами та підтверджується розрахунками пенсії за вислугу років, які містяться в матеріалах справи.

27 грудня 2022 року позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити чому йому не було проведено перерахунок пенсії відповідно до вимог рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2022 року у справі № 640/4173/22 з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 90 відсотків грошового забезпечення (встановленого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 року у справі У. 640/36215/21 та законодавством України на час призначення пенсії за вислугу років 90 відсотків грошового забезпечення) та без обмеження максимального розміру пенсії.

Листом відповідача від 02.01.2023 року №2600-0202-8/616 позивача повідомлено, що розрахунок його пенсії та проведення обмеження максимальним розміром проведено правомірно, відповідно до вимог законодавства України.

Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019 року виходячи із 70% суми грошового забезпечення та щодо обмеження пенсії максимальним розміром протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо оцінки спірним правовідносинам в частині зменшення з 01.04.2019 основного розміру пенсії із 90% до 70% сум грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-ХІІ)

Законом №2262-ХІІ держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно статті 13 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:

а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;

б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);

в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Перерахунок призначених пенсій визначено ст.63 Закону №2262-XII відповідно до якої, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).

Відповідно до частини 2 статті 63 Закону №2262-XII у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

08.07.2011 прийнято Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.

Підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону внесено зміни до Закону № 2262-XII, зокрема в частині 2 статті 13 цифри 90 замінено цифрами 80.

Суд відмічає, що 27.03.2014 прийнято Закон №1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону від 09.04.1992 №2262-XII: у частині 2 статті 13 цифри 80 замінено цифрами 70. Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.

Законом від 27.03.2014 №1166-VІІ внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII та змінено до 70 % максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення.

Відповідач у відзиві зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до Закону від 27.03.2014 №1166-VІІ, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Однак, відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі №0940/2217/18.

Стаття 13 Закону №2262-XII регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.

Зміни до статті 63 Закону №2262-XII ні Законом №3668-VI, ні Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VI та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-XII, яка змін у зв`язку з прийняттям №3668-VI та Закону №1166-VII не зазнала.

Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.02.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та підтримала висновок про те, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. (пункт 33 рішення Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №240/5401/18-а).

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року за №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Так, пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року за №45 пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року за №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Таким чином, відповідачем протиправно зменшено розмір грошового забезпечення позивача при перерахунку основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, адже при виході на пенсію його розрахунок проводився виходячи з 90% від грошового забезпечення, а не 70%.

Крім того, необхідно вказати, що право позивача на обрахунок його пенсії виходячи з 90% грошового забезпечення було встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2022 в адміністративній справі №640/36215/21, яке набрало законної сили.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 70% грошового забезпечення під час її перерахунку та зобов`язання починаючи з 01 квітня 2019 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в основному розмірі за вислугу років встановленому законодавством на час призначення пенсії - 90%, - підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019, суд зазначає наступне.

Згідно з Конституцією України ознаками України як соціальної держави є соціальна спрямованість економіки, закріплення та державні гарантії реалізації соціальних прав громадян, зокрема їх прав на соціальний захист і достатній життєвий рівень (статті 46, 48), тощо. Це зобов`язує державу відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Конституції України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 р. №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 р. №3668-VI (далі Закон №3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ. Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 20.12.2016.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-ХІІ, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-ХІІ, шляхом викладення її в редакції Закону №3668-VI.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ та положення частини першої статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ.

При цьому положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, тобто є однопредметними правовими нормами, що прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Таким чином на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

З огляду на той факт, що норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, що допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права дійшла висновку, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, що був би найбільш сприятливим для особи.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відтак суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 (остаточне від 14.01.2011) у справі "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06), у якому Європейський суд з прав людини встановив порушення державою Україна статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства. На думку Суду, відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. theUnited Kingdom № 44277/98).

Зважаючи на викладене, з метою надання найбільш сприятливого підходу для позивача, суд дійшов висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обмеживши виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 максимальним розміром відповідач діяв протиправно.

Надаючи оцінку позовній вимозі позивача про виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2022 з урахуванням індексації пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" установлено, що з 01.03.2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році", проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14. Установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Як вище було зазначено, суд дійшов висновку, що у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром застосуватися мають саме норми Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, відтак обмеження максимального розміру пенсії позивача не повинно обмежуватися.

З доданих до матеріалів справи розрахунку пенсії позивача за вислугу років за 2022 рік (в частині виплати індексації) суд встановив, що до пенсії позивача протиправно застосовано обмеження максимального розміру та не виплачено передбачену законодавством суму індексації пенсії. На виконання Постанови №118 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, однак із урахуванням обмеження відповідна сума позивачу не виплачується (том 1, а.с.15, а. с. 16).

Суд вважає такі дії відповідача протиправними, позаяк не включення суми індексації пенсії, передбаченої Постановою №118, під час виплати пенсії порушує право позивача.

Відповідно до частин першої і другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з цим, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій щодо відсоткового зменшення основного розміру пенсії позивача, а також обмеження пенсії максимальним розміром.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожитковий мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність під час здійснення перерахунку, нарахування та виплати пенсії з 01.04.2019, та тому необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві починаючи із 01.04.2019 здійснити нарахування та виплату пенсії (на підставі рішення суду № 640/36215/21) без обмеження пенсії максимальним розміром та з 01.03.2022 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 90 % до 70 % грошового забезпечення при перерахунку пенсії на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 6 червня 2022 року в адміністративній справі №640/4173/22 з 01.04.2019 та щодо обмеження пенсії максимальним розміром у десять прожитковий мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність під час здійснення перерахунку, нарахування та виплати пенсії з 01.04.2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01 квітня 2019 року виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. № 16, код ЄДРПОУ: 42098368) починаючи із 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) без обмеження пенсії максимальним розміром та з 01.03.2022 враховуючи індексацію пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.