Рішення № 110610820, 03.05.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 травня 2023 року Справа № 280/1311/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (бул. Вітрера, 14, м. Запоріжжя, 69096, ЄДРПОУ 37573796), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (далі відповідач), третя особа ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною відмову від 07 листопада 2022 року Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району у призначенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району повторно розглянути заяву ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25 жовтня 2022 року про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є інвалідом другої групи. У зв`язку погіршенням стану її здоров`я, що безпосередньо пов`язано з веденням воєнного стану в Україні та постійними обстрілами м. Запоріжжя, її життєдіяльність обмежена. Вказує про те, що постійно залежить від сторонньої допомоги та потребує її та догляду. При цьому, особою, яка здійснює догляд за позивачем є її онук - ОСОБА_2 . З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 вона разом із онуком звернулися до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району з відповідними заявами про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, а також про згоду отримувати соціальні послуги. Однак, рішенням відповідача від 07 листопада 2022 року ОСОБА_2 відмовлено у одержанні соціальної допомоги. З прийнятим рішенням відповідача від 07 листопада 2022 року позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що порушує її права.

Ухвалою суду від 06 березня 2023 року відкрито провадження у справі №280/311/23; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом II групи, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №652069 від 07 листопада 2019 року та пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 18 березня 2020 року з терміном дії довічно.

25 жовтня 2022 року ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району подано заяву про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (оригінал знаходиться у відповідача);

25 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , надано заяву про згоду отримувати соціальні послуги.

Згідно висновку, складеного головним спеціалістом М.Берестень та сімейним лікарем Л.Онищенко - за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб встановлено, що, ОСОБА_1 не потребує надання соціальних послуг з догляду, сума балів становить 81,5.

07 листопада 2022 року Відповідачем прийнято Рішення, згідно якого ОСОБА_2 не має права на одержання державної соціальної допомоги, оскільки сума балів індивідуальних потреб, ОСОБА_1 становить від 55 балів і вище.

Не погоджуючись із рішенням Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району від 07 листопада 2022 року позивач звернулась до суду із позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушенні в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Зазначені висновки були неодноразово відображені в судовій практиці Вищого адміністративного суду України, зокрема в рішенні від 02 квітня 2014 року, прийнятому по справі № К/800/42688/13.

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу №21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Враховуючи зазначене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є інвалідом 2 групи.

При цьому, із тексту позовної заяви вбачається, що догляд за позивачем здійснює її онук ОСОБА_2 , у зв`язку із чим позивач пов`язує появу у її онука права на виплату компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (далі - Порядок №859).

Пункт 2 Постанови КМУ №859,в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин визначає категорії осіб, яким компенсація не призначається:

1) фізичним особам, які надають соціальні послуги особам, зазначеним у пункті І цього Порядку, якщо такі особи отримують: соціальні послуги з догляду вдома, паліативного, стаціонарного догляду; виплати на догляд відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» (крім осіб з інвалідністю з дитинства І групи);

2)фізичним особам, які падають соціальні послуги та отримують допомогу на догляд відповідно до Закону України Про психіатричну допомогу;

3)фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на професійній основі.

Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ №859 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин компенсація призначається і виплачується структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад (далі - уповноважені органи) за місцем проживання/перебування осіб, яким надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Згідно пункту 5 Постанови КМУ №859, до складу сім`ї фізичної особи, яка звертається за призначенням компенсації, включаються чоловік, дружина, діти віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (в тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навмання за одним освітньо- кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю. При цьому діти, які навчаються за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей, включаються до складу сім`ї незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування. До складу сім`ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги, що звертається за призначенням компенсації, не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні, та непрацездатні особи.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 Постанови КМУ №859 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку. Особою/законним представником особи, яка погребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги.

За змістом пункту 7 Постанови КМУ №859 призначення і виплата компенсації здійснюються уповноваженим органом з місяця подання фізичною особою, яка надає соціальні послуги, таких документів: і) у паперовій формі: заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; заяви про згоду отримувати соціальні послуги: копії свідоцтва про народження дитини (у разі надання дитині соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі); декларації про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за формою, затвердженою Мінсоцполітики. У декларації також зазначається інформація про склад сім' ї фізичної особи, яка надає соціальні послуги; копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з Інвалідністю); висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді громадян похилого віку внаслідок когнітивних порушень за формою, затвердженою МОЗ; висновку лікарської комісії медичного закладу щодо потреби в догляді невиліковно хворих осіб, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися. за формою, затвердженою МОЗ; копії медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років за формою, затвердженою МОЗ; довідки про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку. рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний). гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що видана лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими МОЗ; копії рішення суду про обмеження цивільної дієздатності або визнання недієздатною особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена); копії рішення суду або органу опіки га піклування про призначення опікуна або піклувальника особі, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі (для опікунів або піклувальників). Копії поданих документів засвідчуються посадовими особами уповноваженого органу або центру надання адміністративних послуг, який прийняв заяви про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги.

Уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання заяв про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та про згоду отримувати соціальні послуги здійснює комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, за показниками згідно з додатком.

Комплексне визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, здійснюється фахівцями уповноваженого органу разом із представниками закладу охорони здоров`я, надавачів соціальних послуг із залученням особи, яка потребує надання соціальних послуг, та/або її законного представника.

За результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, уповноваженим органом готується висновок за формою згідно з додатком.

Особа потребує надання соціальних послуг, якщо за результатами комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, їй установлено IV чи V групу рухової активності.

З вищевикладеного вбачається, що компенсація, виплата якої встановлена Порядком № 859, призначається фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду за їх особистим зверненням до уповноваженого органу із пакетом документом, перелік яких визначено Порядком № 859.

Відтак, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про відмову у виплаті компенсації, наслідки вказаного рішення впливають виключно на обсяг прав та обов`язків особи, яка надає соціальні послуги з догляду, а не особи, яка їх отримує.

Судом встановлено, що оскаржуване ОСОБА_1 в судовому порядку рішення від 07 листопада 2022 року було прийнято відповідачем відносно ОСОБА_2 внаслідок розгляду його заяви про виплату компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Із тексту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , з урахуванням поданої до відповідача заяви, належить до переліку осіб, які отримують соціальні послуги.

Питання щодо виплати позивачу компенсації оскаржуваним в адміністративній справі № 280/1311/23 рішенням від 07 листопада 2022 року не вирішувалось.

З огляду на вказане, суд зазначає, що рішення відповідача про відмову у виплаті компенсації від 07 листопада 2022 року жодним чином не порушує її права чи охоронювані законом інтереси.

Оскільки з урахуванням вимог чинного законодавства України порушення прав має бути реальним, чого позивачем суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку, позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів позивача станом на дату винесення рішення у межах даної справи, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору та у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району (бул. Вітрера, 14, м. Запоріжжя, 69096, ЄДРПОУ 37573796), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 03 травня 2023 року.

Суддя Д.В. Татаринов