Рішення № 110610015, 30.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року Справа № 160/1136/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ДТЗ до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

23.01.2023 року (документ сформований в системі Електронний суд 20.01.2023 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ДТЗ до Дніпровської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UА110150/2022/000039/1 від 28.09.2022 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

17.02.2023 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дніпровською митницею подано відзив на позовну заяву, у якому митний орган заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Позивач 27.09.2022 року звернувся до Дніпровської митниці для здійснення митного оформлення товару шляхом електронного декларування, ЕМД зареєстрована за №UA110150/2022/010361. Партія товару надійшла на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту з компанією - виробником (код 4104 в гр. 44) з "SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO., LTD" від 01.09.2021 року №SF/6, Специфікацією від 23.10.2021 року № 2022-1, рахунком-інвойсом від 06.12.2021 року № SF2021-4B/SF2022-1A, додаткової угоди №1 від 28.02.2022 року та заявлена до митного оформлення шляхом електронного декларування за електронною митною декларацією від 27.09.2022 №UA110150/2022/010361 року. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі - МКУ). Умовами поставки сторони визначили FOB - Qingdao, China. Відповідно до ч. 1 ст. 320 МКУ форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу згенеровано обов`язкові форми контролю: 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. По товарах можливе заниження митної вартості товарів: здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митний органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ. Підпунктом 3 пункту 1 ст. 266 МКУ декларанта зобов`язано надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей. Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди). Керуючись положеннями ч. 5 ст. 54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості товару. Відповідно до п. 4.1 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Однією з форм митного контролю відповідно до частини першої статті 336 МКУ, є перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю, які відповідно до статті 355 МКУ надаються під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України та відповідно до ст.337 МКУ, перевірка документів і відомостей, які відповідно до ст.355 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматно-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи передбачені цим МКУ. Відповідно до п. 2 та п. 10 ст. 58 МКУ та у відповідності з підпунктом 2 п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до п. 8 ст. 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п. 3 ст. 53 МКУ), а саме: відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до вимог ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 ст. 58 МКУ. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорта. Враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 01.09.2021 № SF/6 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. Відповідно до п.5.2 контракту від 01.09.2021 №SF/6 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. У Специфікації від 23.10.2021№ 2022-1, зазначено що здійснюється 100% передоплата. Враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту від 28.12.2021 № UTRUST21120474, товар було завантажено на судно - 28.12.2021. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ).

До митного оформлення декларантом надано Платіжне доручення від 01.10.2021 №726, Платіжне доручення від 15.12.2021 №849, Платіжне доручення від 21.01.2022 №964. Усі вищезазначені Платіжні доручення містять посилання на Специфікацію від 23.10.2021 №2022-1 та не містять посилення на рахунок-інвойс від 06.12.2021 № SF2021-4B/SF2022-1A. Загальна сума оплати за платіжними дорученнями складає 431 007,18 дол. США. що не кореспондується із загальною сумою Специфікацій від 23.10.2021 №2022-1 та сумою рахунка-інвойсу від 06.12.2021 № SF2021-4B/SF2022-1A. Тож, у відповідності до вимог статей 54, 58 МКУ, відсутнє документальне підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: Договір ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 з Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»; рахунок про надання ТЕО від 13.05.2022 № L50885, Заявку № 330 від 21.12.2021, Акт виконаних робіт від 13.09.2022, Довідка про транспортні витрати від 15.07.2022. У коносаменті від 28.12.2021 № UTRUST21120474 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - Zhejiang Simon International Logistics Co LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, Продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати (за наявності) на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов`язані з транспортуванням цього товару). В наданому рахунку про надання ТЕО від 13.05.2022 № L50885, зазначено вартість морського фрахту одного контейнера, включаючи перевантаження на загальну суму - 7950 дол. США. Згідно Заявки № 330 від 21.12.2021визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port Qingdao - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 13.05.2022 № L50885 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port Qingdao, China - city Dnipro. В рахунку зазначено термін оплати ТЕО - 17.07.2022, якщо рахунок сплачено, необхідно надати підтверджуючи документи. Враховуючи вимоги статті 54 та 58 МКУ контроль правильності визначення складових митної вартості, що заявлена декларантом за ЕМД від 27.09.2022 №UA110150/2022/010361 - не можливо обчислити.

28.09.2022 року декларантом було надано додатково платіжні доручення від 25.05.2022 №99, прайс - лист та комерційна пропозиція від 18.10.2021 та повідомлено, що будь- які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №иА110150/2022/010361 від 27.09.2022 надати у 10-денний термін немає можливості. Декларантом додаткових документів у спростування виявлених невідповідностей та розбіжностей не надано. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД №иА110150/2022/010361 від 27.09.2022, відмова декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, відсутність документального підтвердження повноти включення складових митної вартості, відсутність документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ. Митницею прийнято рішення про коригування митної вартості. Позивачу надана консультація з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості. Митницею проведено контроль співставлення, відповідно до положень ст.337 МКУ. В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 8701911010 «Трактор колісний для сільськогосподарських робіт, (4-х колісний, (колісна формула:4х2, розмір коліс: 6.0-12/7.5-20), задньопривідний, новий 2021 календарний рік виготовлення, ремінний, 1- циліндровий дизельний двигун, потужністю 24к.с./17,6кВт», імпортованого за угодою з виробником, країна виробництва та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - DDU Івано-Франківськ, у співставних обсягах, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від № UA 100190/2022/027400 за ціною - 2,92 дол. США/кг. Враховуючи асортимент оцінюваної партії товарів, різні технічні характеристики та комплектацію, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 04.06.2020 №674-ІХ (кілограм). Отже, митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, обсяги ввезення, призначення: Товару №1 до рівня ЕМД від 26.09.2022 № UA100130/2022/027400 - 2,92 дол. США/кг. Митна вартість товару №1 розраховується на рівні - 2584,2 дол. США/шт.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 28.09.2022 № UA 110150/2022/000039/1. У відповідності до ст. 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: - на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої ст. 55 МКУ (п. 3.2 МКУ); - оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 МКУ, рішення про коригування митної вартості (п. 3.4 МКУ). Посадовою особою Дніпровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У позовній заяві зазначено, що у ході консультацій, до прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів, хоча в листах-відповідях на електронні повідомлення від митниці декларанту, підприємством заявлялась вимога про їх надання, що було проігноровано митним органом. Тим самим митницею було порушено один із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов`язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі. Це означає що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі. Однак дане твердження не відповідає дійсності, оскільки митницею відповідно до вимог МКУ було доведено до відома інформацію щодо наявної у митного органу інформації щодо рівня митної вартості товарів, раніше оформлених митним органом, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, заявленої декларантом, шляхом направлення електронного повідомлення декларанту. Запитувана декларантом інформація була направлено митницею до моменту прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Таким чином, митницею винесено обґрунтоване та вмотивоване рішення про визначення митної вартості товарів від 28.09.2022 № UA 10150/2022/000039/1 з дотриманням принципів згідно з ст. 8 МКУ та не порушено жодного права декларанта. Відповідно до положень ч. 7 ст. 55 МКУ у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій. Декларант позивача скористався наданим правом і спірні товари були випущені у вільний обіг. Таким чином, посадова особа митниці при прийнятті спірного Рішення про коригування митної вартості, заявлених позивачем товарів, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та 24.01.2023 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.09.2021 року ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією SHANDONG SHIFENG (GROUP) CO. LTD., CHINA (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № SF/6 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією Продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №2022-1 від 23.10.21р., рахунку- фактури № SF2021-4B/SF2022-1A від 06.12.2021р. було здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» товарів (трактори).

Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".

Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Після ввезення на територію України товари були розміщені в режим митного ліцензійного складу та з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до митного поста Дніпровської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД), а саме: за ЕМД № UA110150/2022/010361 від 27.09.2022р.: Товар № 1 в графі 31 ЕМД.

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № SF/6 від 01.09.2021р.; додаток (специфікація) до нього №2022-1 від 23.10.2021р.; додаткова угода №1 від 28.02.2022р.; рахунок - фактура № SF2021-4B/SF2022-1A від 06.12.2021р; лист відправника від 16.08.2022р. про помилку в інвойсі; пакувальний лист; платіжні доручення №849 від 15.12.2021 та №964 від 24.01.2022; лист-роз`яснення №200907 від 20.09.2022р. щодо необхідності митного оформлення вантажу з митного складу.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №1510/912/2019 від 15.10.2019р.; коносамент №UTRUST21120474 від 28.12.21р.; заявку на перевезення №330 від 21.12.2021р.; рахунок № L50885 від 13.05.2022р.; акт виконаних робіт від 13.09.2022р.; розрахунок транспортних витрат №200908 від 20.09.2022р.; довідку про транспортні витрати.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення, відповідно до якого виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи начебто не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ ПК "ДТЗ", наступні документи: 1)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2)транспортні (перевізні) документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару; 3)виписку з бухгалтерської документації; 4) прайс-листи виробника товару; 5)копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом №280902 від 28.09.2022р. ТОВ «ПК «ДТЗ» додатково надало митниці платіжне доручення №99 від 25.05.22р. про сплату фрахту, комерційну пропозицію та прайс лист, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

28.09.2022 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA110150/2022/000039/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA110150/2022/010430 від 28.09.2022р.

Загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 54954,19 грн. Розрахунок різниці в митних платежах зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та 47 "В" "Подробиці розрахунків" зазначеної вище ЕМД.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2статті 19 Конституції Українизакріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно ж достатті 67 Конституції Україникожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1статті 4 МК Українимитне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цьогоКодексу, законівта інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей49,50 МК Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу(частини 1 та 2статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава9розділуІІІ) МК Українипередбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Згідно із частинами 1 - 2статті 58 МК Україниметод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2статті 52 МК Українидекларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3статті 53 МК Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6статті 53 МК України).

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 року у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 року у справі №826/2312/16 від 05 грудня 2019 року у справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі № 21-127а15,від 30.06.2015 року у справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічне тлумачення зазначених правових норм висловлене Верховним судом в усталеній правовій позиції, сформованій за наслідками касаційного розгляду цілого ряду справ та висловленій в Постановах: по справі № 21-127а15 від 31.03.2015, по справі №815/4477/15 від 21 січня 2020 року, по справі №813/1350/14 від 14 січня 2020 року, по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року, по справі №804/2957/17 від 12 грудня 2019 року, по справі №814/2602/15 від 14 листопада 2019 року та багатьох інших справах.

Судом установлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, у графі 33 митниця зазначає нижче наведені розбіжності, які на її думку унеможливили митне оформлення задекларованих товарів за основним методом і стали підставою задля здійснення коригування.

В оскаржуваному рішенні митниця зазначає такі підстави для коригування, як про те, що враховуючи заявлений характер зовнішньоекономічної угоди - контракт з виробником, умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 01.09.2021 №SF/6 продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано. Відповідно до п.3.1.1 контракту, ціна товару включає ціну експортного митного оформлення товару. Всупереч зазначеному, митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення.

Разом з тим, на думку суду зазначені твердження митниці є безпідставними, оскільки копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контрактом № SF/6 (п. 3.5, п.3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись компанією-продавцем для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація країни відправлення відсутня. Таким чином, товариство не має права вимагати від іншої сторони документи, надання яких не передбачено Контрактом.

Суд вважає, що Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб`єктами декларування на території України. Цим Законом встановлено виключно порядок заповнення митної декларації виключно для суб`єктів декларування на території КНР. Також Законом не встановлено обов`язку для суб`єкта декларування на території КНР надавати митну декларацію українському підприємству, або обов`язку суб`єкту декларування на території України подавати митну декларацію КНР митному органу України.

Змінами, внесеними до частини першої ст. 53 МКУ (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів»), виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, з урахуванням внесених змін разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою статті 264 МКУ.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при надходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Як зазначив позивач у поданій до суду позовній заяві, копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня, в зв`язку з чим надання її було неможливим.

Відповідно п. 5.2 контракту від 01.09.2021 №SF/6 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до Контракту. У Специфікації від 23.10.2021 № 2022-1, зазначено що здійснюється 100 відсоткова передоплата. Враховуючи умови поставки FOB, Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до відомостей коносаменту від 28.12.2021 № UTRUST21120474, товар було завантажено на судно - 28.12.2021. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). Декларантом надано платіжні доручення банківської установи, що містять посилання на Специфікацію від 23.10.2021 № 2022-1 та не містять посилення на рахунком-інвойс від 06.12.2021 № SF2021-4B/SF2022-1A, а саме: від 01.10.2021 № 726, від 15.12.2021 №849, від 24.01.2022 №964 сума платежів яких що не кореспондується з загальною сумою рахунка-інвойсу від 06.12.2021 № SF2021- 4B/SF2022-1A.».

На думку суду, зазначені підстави для коригування є необґрунтованими, оскільки до митниці надавалися всі платіжні доручення на підтвердження повної оплати товару по Специфікації №2022-1 від 23.10.2021р., що підтверджується гр. 44 ЕМД № UA110150/2022/010361 від 27.09.2022р.

Тож, повна оплата товару за Специфікацією №2022-1 від 23.10.21р. підтверджується платіжними дорученнями №849 від 15.12.2021 та №964 від 24.01.2022. Платіжне доручення №726 від 01.10.2021р. було надане помилково, про що митницю товариство повідомляло ще під час консультацій листом №280902 від 28.09.2022р.

Таким чином, всі банківські платіжні доручення (№849 та №964) в повній мірі підтверджують сплату вартості товарів, що декларувалися.

Щодо зауважень митниці стосовно відсутності у платіжних дорученнях посилань на реквізити інвойсу, то позиція митниці є необґрунтованою з огляду на те, що згідно п.5.1 контракту №SF/6 від 01.09.2021р. єдиною підставою для оплати товару, що поставляється згідно контракту, є Специфікація, а тому товариство не зобов`язане у платіжних дорученнях вказувати у гр.70 разом з реквізитами специфікації ще і реквізити інвойсу. В даному питанні товариство діяло виключно на підставі положень контракту.

Слід також зазначити, що загальна сума всіх наданих до митниці платіжних доручень і сума, зазначена у інвойсі від 06.12.2021 № SF2021-4B/SF2022-1A, не можуть співпадати, оскільки згаданий інвойс був сформований на частину товару відразу до двох специфікацій (з урахуванням змін, викладених листом від 16.08.22р. про помилку в інвойсі) №2022-1 від 23.10.2021р. та №2021-4-z від 11.10.2021р. (не стосувалася даної поставки), а надані платіжні доручення підтверджували повну оплату виключно за специфікацією №2022-1 від 23.10.2021р., по котрій і здійснювалася поставка спірної партії товару, тому твердження митниці в цій частині є безпідставними.

Щодо умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію:

«У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта" (постанова від 11.04.2018 року у справі № 804/4680/16).

"Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей" (постанова від 20.03.2018 року у справі №815/4132/17).

У коносаменті від 28.12.2021 № UTRUST21120474 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - Zhejiang Simon International Logistics Co LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування.

В наданому рахунку про надання ТЕО від 13.05.2022 № L50885, зазначено вартість морського фрахту одного контейнера, включаючи перевантаження на загальну суму 7950 дол. США. Згідно Заявки № 330 від 21.12.2021визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port Qingdao - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 13.05.2022 № L50885 наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port Qingdao, China city Dnipro. В рахунку зазначено термін оплати ТЕО - 17.07.2022, якщо рахунок сплачено, необхідно надати підтверджуючи документи. У разі здійснення оплати транспортних витрат згідно рахунку , прошу надати відповідні документи».

Разом з цим, зазначені зауваження митниці є необґрунтованими з огляду на таке.

По-перше, в коносаменті в графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) відсутня компанія Zhejiang Simon International Logistics Co LTD.

Відтак, зауваження митниці протирічить даним, зазначеним у коносаменті від 28.12.2021 № UTRUST21120474 .

По-друге, заявка на перевезення №330 оформлялась ще 21.12.2021 р. Після початку агресії РФ проти України і введення воєнного стану в Україні та в зв`язку з закриттям портів України перевізник вимушений був змінити маршрут перевезення з вивантаженням контейнерів в іноземних портах Чорноморського регіону і подальшою доставкою контейнерів іншими видами транспорту.

В наданому рахунку від 13.05.2022 № L50885 зазначено маршрут перевезення контейнерів і витрати за зазначеним маршрутом. Оплата транспортних витрат за інвойсом №L50885 була здійснена 25.05.2022 р. платіжним дорученням №99, яке було надано до митниці в процесі консультацій листом №280902 від 28.09.2022р.

Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.

Так, в гр. 33 спірного рішення № UA110150/2022/000038/1 від 28.09.2022р. відповідачем зазначено: " В інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 8701911010 «Трактор колісний для сільськогосподарських робіт, (4-х колісний, (колісна формула: 4х2, розмір коліс: 6.0-12/7.5-20), задньопривідний, новий2021 календарний рік виготовлення, ремінний, 1-циліндровий дизельний двигун, потужністю 24к.с./17,6кВт», імпортованого за угодою з виробником, країна виробництва та відправлення - Китай, комерційні умови поставки - DDU Івано-Франківськ, у співставних обсягах, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг у наближений час за ЕМД від 26.09.2022 № UA100190/2022/027400 за ціною - 2,92 дол. США/кг. Враховуючи асортимент оцінюваної партії товарів, різні технічні характеристики та комплектацію, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 04.06.2020 №674-ІХ (кілограм). З урахуванням вищезазначеного митна вартість товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, враховуючи країну виробництва та експорту, опис товару, обсяги ввезення, призначення: Товару №1 до рівня ЕМД від 26.09.2022 №UA100130/2022/027400 - 2,92 дол. США/кг. Митна вартість товару №°1 розраховується на рівні - 2584,2 дол. США/шт. ".

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення митниці, у ньому містяться посилання лише на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами.

В спірному рішенні зазначено лише дату раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер, порядковий номер зазначеного у ній товару, рівень до якого скориговано митну вартість. При цьому, в рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, навпаки, акцентовано увагу на різних фізичних характеристиках товарів.

У ході консультацій, до прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, митницею представнику підприємства для ознайомлення, з метою можливості проведення аналізу розрахунку, не надавалась інформація та документи щодо товарів, раніше оформлених органами доходів та зборів, хоча в листах-відповідях на електронні повідомлення від митниці декларанту, підприємством заявлялась вимога про їх надання, що було проігноровано митним органом.

Тим самим митницею було порушено один із принципів здійснення державної митної справи - додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб (пункт 7 частини 1 статті 8 МКУ), який означає обов`язок органу доходів і зборів вжити заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів у справі. Це означає що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 року у справі № 815/6242/17).

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Також, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018 року у справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 року у справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 року у справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 року у справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має гуртуватися на митній вартості, раніше визнаній(визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Згідно з правовим висновком, висловленим Верховним Судом у справі №809/453/17 від 03.04.2018 року, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Таким чином, ТОВ "ПК "ДТЗ" під час митного оформлення надало усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Згідно із приписами ч.1ст.6 Господарського кодексу Українизагальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Положеннями ст.ст.179,189,190 Господарського кодексу Українивстановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3ст.318 Митного кодексу Українимитний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними уст.8 Митного кодексу Українипринципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1ст.256 Митного кодексу Українивідмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UА110150/2022/000039/1 від 28.09.2022 року - є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2ст.6 КАС Українисуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст.9 Конституції Українита ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньЄвропейської конвенції з прав людинита її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених уконституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 доЄвропейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1ст.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2684 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 17.01.2023 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2684 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ДТЗ до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UА110150/2022/000039/1 від 28.09.2022 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промислова компанія ДТЗ (код ЄДРПОУ 42634661) за рахунок бюджетних Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2684 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник