Рішення № 110606861, 19.04.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/21107/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 761/21107/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України

відповідач 2: Шевченківське УП ГУ НП у місті Києві

третя особа: дізнавач Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві Миколаєнко Олена Богданівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві, третя особа дізнавач Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві Миколаєнко Олена Богданівна про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві, третя особа дізнавач Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві Миколаєнко О.Б., у якому просив ухвалити рішення, яким стягнути з Держави України через Державну казначейську службу України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у відшкодування моральної шкоди 6 500 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2022 року по справі №761/17657/22 задоволеного його скаргу на бездіяльність дізнавача Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві Миколаєнко О.Б. та зобов`язано розглянути його клопотання від 23.08.2022 року. Внаслідок таких неправомірних дій був порушений порядок та строки досудового слідства (дізнання) та його права як потерпілого, в тому числі він не мав можливості вчасно заявити клопотання, подати докази, дати показання по суті справи. Таким чином вважає, що є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями правоохоронних органів та їх наслідками у вигляді спричинених йому моральних страждань, що виразилось у сильних душевних переживаннях, занепокоєнні, нервуванні, стресу. Крім того, впродовж тривалого проміжку часу позивач був вимушений боротись за свої права, відвідувати судові та правоохоронні органи за рахунок свого вільного та робочого часу, тому заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 6 500 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.10.2022 матеріали позовної заяви направлені до Печерського районного суду м. Києва (а.с.9).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2022 року цивільну справу розподілено для розгляду судді Батрин О.В. (а.с. 14-15).

Ухвалою суду від 25.11.2022 року провадження у справі відкрито за правилами позовного (спрощеного) провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 13.02.2022 року (а.с. 16).

06.01.2023 року представником відповідача - Тимофєєвою Т.М. подано відзив на позовну заяву (а.с. 32-36), відповідно до якого заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки Державна казначейська служба України жодних прав та інтересів позивача не порушувала, не вступала у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавала, то відповідно до вимог чинного законодавства не може нести відповідальності за шкоду, завдану позивачу діями інших суб`єктів. Крім того, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Позивачем не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням Казначейства та вини в її заподіянні. Також позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, оцінюючи моральну шкоду у розмірі 6 500 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2023 року залучено у цивільній справі в якості співвідповідача Шевченківське УП ГУ НП у місті Києві (а.с. 42).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Інші представники сторін до судового засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Тому, суд розглянув справу у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , дослідивши докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2022 року у справі № 761/17657/22 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженого дізнавача Шевченківського УП ГУНП в м. Києві у кримінальному провадженні №12022105100001221, яка полягає у нерозгляді клопотання у вказаному кримінальному провадженні, в порядку ст.220 КПК України задоволено та зобов`язано уповноваженого дізнавача Шевченківського УП ГУНП в м. Києві у кримінальному провадженні №12022105100001221, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23 серпня 2022 року, яке було зареєстровано за вх. № Ш-3103, в порядку та строки, передбачені ст. 220 КПК України (а.с. 5).

Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що держава закріплює право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) встановлено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами підлягають застосуванню правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Умовою застосування судом цивільно-правової відповідальності за вказаною правовою нормою, яка поширюється на недоговірні зобов`язання, що виникають із правопорушень (деліктні) правовідносини, є встановлення факту неправомірності рішення, дії чи бездіяльності службової або посадової особи зазначених органів.

Отже, в даному випадку фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2022 року по справі №761/17657/22 задоволеного його скаргу на бездіяльність дізнавача Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві Миколаєнко О.Б. та зобов`язано розглянути його клопотання від 23.08.2022 року, тобто, внаслідок таких неправомірних дій був порушений порядок та строки досудового слідства (дізнання) та його права як потерпілого, в тому числі він не мав можливості вчасно заявити клопотання, подати докази, дати показання по суті справи.

Водночас, посилання позивача на звернення до суду із скаргою до слідчого судді є процесуальною дією учасника кримінального провадження в межах наданих повноважень, що не передбачає визнання дій або бездіяльності дізнавача незаконними та винними.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Судом встановлено, що жодної з переліченої у ч. 2 ст. 23 ЦК України виключних способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві не допущено.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п. 3, 9) № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При цьому, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій, бездіяльності дізнавача Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві Миколаєнко О.Б. під час досудового розслідування, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а сам факт зазначеної ухвали слідчого судді не свідчить про протиправність дій органів досудового слідства та завдання такими діями позивачу моральної шкоди.

Враховуючи наведене, відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про перенесення позивачем душевних страждань у зв`язку з протиправними діями дізнавача, відсутність доказів на підтвердження неправомірної поведінки дізнавача під час досудового розслідування, яка б знаходилася у причинно-наслідковому зв`язку з негативними наслідками для позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, доводи позивача про те, що факт неправомірності рішень, дій та бездіяльності посадових, службових осіб Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві встановлено ухвалою слідчого судді, суд вважає необґрунтованими, оскільки даною ухвалою лише зобов`язано дізнавача розглянути клопотання позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збій компенсується державою.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 1167, 1174 ЦК України, та ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві, третя особа дізнавач Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві Миколаєнко Олена Богданівна про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

відповідач 1: Держава України в особі Державної казначейської служби України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646

відповідач 2: Шевченківське УП ГУ НП у місті Києві: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 9

третя особа: дізнавач Шевченківського УП ГУ НП у місті Києві Миколаєнко Олена Богданівна: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 9

Суддя О.В.Батрин