Рішення № 110600943, 19.04.2023, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/903/22

Провадження № 2/743/47/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі Нерус Н.І.,

з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача - адвоката ГусляковоїМ.З. (в режимі відеоконференції з приміщення Чернігівського районного суду Чернігівської області), ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції з приміщення Бахмацького районного суду Чернігівської області),

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», у якому просить поновити його на посаді лісоруба Чернігівської виробничої дільниці Горностаївської майстерської дільниці ВП «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2008 року ОСОБА_1 постійно працював лісорубом Чернігівської виробничої дільниці Горностаївської майстерської дільниці ВП «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця". 01.12.2022 наказом №120/ос його було звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин. Вказане звільнення позивач вважає незаконним та безпідставним, оскільки з 27.06.2022 по 23.08.2022 він перебував у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язки з тим, що внаслідок воєнних дій не мав можливості добиратися з місця свого фактичного проживання в смт. Ріпки до місця роботи. Через те, що Указом Президента України воєнний стан в Україні продовжено, а вказані обставини не змінилися, позивач попросив керівництво повторно надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 24.08.2022 до 21.11.2022, написавши про це заяви 22.08.2022 та 24.08.2022, які надіслав рекомендованим листом керівнику ВП «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» Кравченку О., але останній лише 22.09.2022 повідомив позивачу про те, що його заява розглянута та залишена без задоволення, поставивши під сумнів поважність причин, вказаних в заяві позивача й вимагав приступити до роби невідкладно. 17.11.2022 ОСОБА_1 повторно подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 22.11.2022 до 19.02.2023 та 25.11.2022 начальником повідомлено, що ця заява також розглянута та залишена без задоволення. Крім того, ОСОБА_4 пропонував позивачу працевлаштуватися до ВП Чернігівської дистанції колії, оскільки місце проживання позивача територіально знаходиться в межах обслуговування вказаного підприємства. Проте, працевлаштування позивача в інший підрозділ неможливе через стан здоров`я. 25.11.2022 відбулося засідання профкому, де розглядалося питання звільнення позивача на підстав п. 4 ст. 40 КЗпП України та 01.12.2022 наказом начальника останній був звільнений. Тому, оскільки, на думку позивача, вказаний наказ винесено без додержання вимог законодавства, останній звернувся до суду з позовом, у якому проти поновити його на посаді лісоруба.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та вказала, що позивач за станом здоров`я не може працювати на іншій посаді.

Представник відповідача адвокат ГусляковаМ.З. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що позивач протягом трьох місяців не з`являвся на роботі, на пропозицію перевестися до іншого виробничого підрозділу останній відмовився, а тому його звільнили за прогул. Також пояснив, що роботодавець не зобов`язаний забезпечувати своїх працівників можливості добиратися з дому до місця роботи.

У відзиві на позов представник відповідача заперечував проти позову. Заперечення обґрунтуванні тим, що з 28.02.2022 на виробничому підрозділу Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень оголошено простій, який наказом від 31.05.2022 №305 було припинено з 01.06.2022. Наказом №129 від 30.05.2022 позивачу надана щорічна відпустка з 01.06.2022 по 24.06.2022. Вказав, що 24.08.2022 до ВП Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень надійшла заява позивача про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 24.08.2022 по 21.11.2022 на період дії воєнного стану в Україні. Однак, позивач, знаючи, що угоди з роботодавцем про надання йому відпустки не досягнуто, на роботу в період з 27.08.2022 по 01.12.2022 не виходив, що щоденно фіксувалося актами. Керівництво ВП Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень намагалося вирішити складне становище позивача та запропонувало йому місце у ВП Чернігівська дистанція колії, але така пропозиція його не влаштувала. Протягом вересня, жовтня, листопада 2022 року позивачу надсилалися листи про те, що його заява про надання відпустки без збереження заробітної плати не погоджена роботодавцем, та позивач повинен з`явитися на роботу. Проте, відповіді від позивача отримано не було. Проведеним службовим розслідуванням, згідно наказу від 31.1.2022 №616, було встановлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці. 14.11.2022 керівництво ВП Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень звернулося до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення позивача з посади лісоруба за п. 4 ст. 40 КЗпП, на що останній надав згоду. Наказом від 01.12.2022 №120/ос позивача було звільнено з 01.12.2020 за п. 4 ст. 40 КЗпП. Відтак, зважаючи на те, що вказаний наказ є правомірним та винесений з додержанням вимог чинного законодавства, то у задоволенні позову просить відмовити.

У відповіді на відзив позивач спростовував доводи відповідача, викладені у відзиві. Також, посилаючись на недотриманням відповідачем норм чинного законодавства при винесенні наказу про його звільнення, вважає своє звільнення безпідставним та незаконним.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді лісоруба 4 розряду ВП «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Наказом №177 від 28.02.2022 начальником дистанції Кравченком О. було оголошено простій не звини працівників та не з вини керівництва виробничого підрозділу з 28.02.2022 до відміни працівникам виробничого підрозділу згідно списку. Під час простою працівники мають перебувати вдома. ОРГ оплачувати працівникам простій у розмірі 2/3 щомісячної тарифної ставки або посадового окладу.

Наказом №305 від 31.05.2022 начальником дистанції Кравченком О. було припинено простій із 01.06.2022 працівникам, зокрема і ОСОБА_1 .

Наказом начальником дистанції ОСОБА_5 про надання відпустки від 30.05.2022, лісорубу 4 розряду Горностаївської майстерської дільниці Ковбасі Д.В. було надано щорічну відпустку на 24 календарних днів з 01.06.2022 по 24.06.2022.

Як вказує позивач у позові тапідтверджено усудовому засіданні з 27.06.2022 по 23.08.2022 він перебував у відпустці без збереження заробітної плати.

22.08.2022 та 24.08.2022 позивач надіслав заяви своєму роботодавцю, у яких просив надати відпустку без збереження заробітної плати з 24.08.2022 по 21.11.2022 (на час дії в України воєнного стану), посилаючись на те, що він вимушений був переїхати з фактичного свого місця проживання у АДРЕСА_1 , оскільки під час збройної агресії рф в його будинок влучив снаряд, до смт. Ріпки, а тому не має можливості добиратися на роботу, оскільки транспортне сполучення між місцем його роботи та проживання нерегулярне і він не має змоги вчасно приїжджати на роботу, а потім з роботи повернутися додому.

Повідомленням №ПЧЛ-5-1/478 від 22.09.2022 начальника ПЧЛ-5 Кравченка О., позивачу було повідомлено, що його заява про надання відпустки без збереження заробітної плати на час дії військового стану в України розглянута та залишена без задоволення. Також повідомлено, що ВП Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень працює в штатному режимі та виконує обов`язки, покладені на виробничі підрозділи забезпечуючи безпеку руху поїздів. У зв`язку з вищевикладеним та неможливістю виконання роботи позивачем дистанційно, просив останнього приступити до роботи невідкладно та у разі неявки на роботу без поважної причини адміністрація буде в праві звільнити позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП.

Аналогічного змісту було надіслано позивачу й повідомлення №ПЧЛ-5-1/512 від 13.10.2022.

Актами про відсутність на робочому місці складеними за вересень, жовтень та листопад 2022 року підтверджено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 08:00 год. по 17:00 год.

З метою перевірки фактів, наведених у вищевказаних актах, наказом №616 від 31.10.2022 було створено комісію з розслідування факту відсутності на робочому місці ОСОБА_1

14.11.2022 було скеровано подання № ПЧЛ-5-1/574 до голови профкому ОСОБА_6 про отримання згоди на звільнення позивача у зв`язку з відсутності останнього на роботі з 24.08.2022 по 09.11.2022 без поважних причин.

Заявою від 17.11.2022 позивач звернувся до начальника ВП Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ОСОБА_3 , у якій просить надати йому відпустку без збереження заробітної плати з 22.11.2022 по 19.02.2023 (на час дії в України воєнного стану), посилаючись на ті ж обставини як і в заявах від 22.08.2022 та 24.08.2022.

Однак, повідомленням №592 від 25.11.2022 начальника ВП Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень ОСОБА_3 , позивачу було повідомлено, що його заява про надання відпустки без збереження заробітної плати на період дії військового стану в України, була розглянута та не погоджена. Також було запропоновано працевлаштуватися до ВП Чернігівська дистанція колії, оскільки місце проживання позивача територіально знаходиться в межах обслуговування підприємства.

Крім того, головою профкому ОСОБА_6 позивача було повідомлено про засідання профкому, яке відбудеться 25.11.2022, та на якому буде розглянуте питання щодо звільнення останнього.

30.11.2022 профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача.

Протоколом оперативної наради при начальнику Бахмацької дистанції захисних лісонасаджень від 01.12.2022 постановлено за порушення трудової дисципліни та невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_1 , відсутність на робочому місці без поважних причин, звільнити згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Наказом №120/ос від 01.12.2022 позивача було звільнено з посади лісоруба 4 розряду Горностаївської майстерської дільниці з 01.12.2022 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 Кодексу трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін. Строк трудового договору може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Підстави припинення трудового договору зазначені у статті 36 КЗпП України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи роботодавця (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП (322-08), суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Наступними Указами Президента України від 14.03.2022, 18.04.2022 воєнний стан продовжувався строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 №322/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб, тобто до 25.08.2022. У подальшому, строк дії воєнного стану було продовжено.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Згідно з пунктом 2 розділу "Прикінцеві положення" вказаного Закону главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 12 вказаного Закону у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури.

Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки".

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відпустки" за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

З наведеного слідує, що обмеження відпустки без збереження заробітної плати щодо її тривалості у більше ніж 15 календарних днів на рік не діє, крім того у наданні такої відпустки працівнику може бути відмовлено роботодавцем лише у разі якщо працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 не залучався до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, а тому суд вважає безпідставною відмову відповідача у наданні позивачу відпустки, оскільки, виходячи з наведеного, останній беззаперечно міг скористатися своїм правом на отримання відпустки без збереження заробітної плати.

Відтак, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав, які слугували звільненню позивача з займаної посади, а саме прогул.

Наведене дає підстави дійти висновку про те, що наказ №120/ос від 01.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України не відповідає приписам чинного законодавства України.

Щодо доводів представника відповідача з приводу нехватки працівників для виконання підприємством передбачених обов`язків, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачає, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Згідно ст. 2 вищевказаного Закону, з метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Отже, законодавством України передбачена можливість роботодавців залучати до виконання нових працівників на місця тих, хто фактично відсутній, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме.

Так, відповідач на період перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, може залучити на займану позивачем посаду іншого працівника, уклавши з ним строковий трудовий договір, не звільняючи при цьому позивача, або призупинити трудовий договір з позивачем на період поки останній не зможе виконувати свої посадові обов`язки.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ: 40075815) про поновлення на роботі задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на посаді лісоруба Чернігівської виробничої дільниці Горностаївської майстерської дільниці ВП «Бахмацька дистанція захисних лісонасаджень» Регіональна філія "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24 квітня 2023 року.

Суддя О.В. Павленко