Ухвала суду № 110598461, 27.04.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2652/18Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

при секретарі судового засідання Гутникова О.С.

розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бутар Трейд про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за вх.№2-400/23 від 24.03.2023

у справі №916/2652/18

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бутар Трейд

про стягнення 22 622 914,92 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (стягувач): Іванова С.О. довіреність №4470-К-Н-О від 08.10.2020.

від відповідача (заявник, боржник): Лапін К.А. ордер серія ВН №1239785 від 13.04.2023;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі №916/2652/18 позов Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Бутар Трейд на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк заборгованість за договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016р. у розмірі 22 622 914 грн. 92 коп., з яких: заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном 21 812 811, 91 грн., пеня 810 103, 01 грн., а також судовий збір у розмірі 339 343, 72 грн.

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2019р. у справі № 916/2652/18, що набрало законної сили 18.06.2019р., 26.06.2020 судом видано відповідний наказ.

24.03.2023 за вх.№2-400/23 господарським судом одержано заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю Бутар Трейд просить суд визнати наказ від 26.06.2019 Господарського суду Одеської області про примусове виконання рішення у справі №916/2652/18 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 07.07.2016 на суму 4 940 967, 27 грн. Вказану заяву відповідач обґрунтовує, тим, що 21.03.2023 останній заявою №03 про залік зустрічних однорідних вимог частково зменшив зобов`язання по сплаті заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за Договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 на суму 4940967, 27 грн. Таким чином, на думку відповідача зобов`язання ТОВ Бутар Трейд перед АТ КБ Приватбанк по погашенню простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 07.07.2016, про що зазначено у наказі від 26.06.2019 Господарського суду Одеської області про примусове в конання рішення суду у справі №916/2652/18, припинилось на суму 4940967, 27 грн.

На підтвердження зазначеного, відповідач надав заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 21.03.2023 № 3, що адресована позивачу, в якій зазначено, що на дату цієї заяви, взаємні зобов`язання за договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 між ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» та АТ КБ «ПриватБанк» на суму 4 940 967, 27 вважаються припиненими. А також докази направлення цієї заяви позивачу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.03.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Бутар Трейд про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за вх.№ 2-400/23 від 24.03.2023 призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.04.2023 о 10:30, із повідомленням учасників справи про судове засідання.

12.04.2023 за вх.№11970/23 господарським судом одержано відзив АТ КБ Приватбанк на заяву ТОВ Бутар Трейд про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині, в якому позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині 4 940 967, 27 грн. В обґрунтування заявленого позивач зазначає, що заявлені боржником вимоги не є зустрічними. Зобов`язання банку, що полягають у поверненні лізингових платежів, сплачених як частина вартості об`єкту лізингу - не існують. Отже, банк не може бути боржником перед заявником за заявленими до зустрічного зарахування 4 940 967,27 грн. Немає ні правових підстав, ні фактичних обставин виконання сторонами договору фінансового лізингу, які б давали заявнику право вимагати повернення сплачених лізингових платежів та, відповідно, покладати на банк зобов`язання повернути дані платежі. ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» не надано доказів, що підтверджують виникнення заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» з повернення сплачених лізингових платежів, як сплати частини вартості об`єкта лізингу за договором лізингу. Сума боргу у розмірі 4 940 967,27 грн. підлягає встановленню та доказуванню, оскільки є невизначеною, недоведеною і не є безспірною. Законом „Про фінансовий лізинг не передбачене право лізінгоодержувача вимагати повернення лізвнгових платежів в випадку розірвання договору лізінгу за ініціативою лізінгодавця.

Також позивач зазначає, що передбаченими договором і Законом „Про фінансовий лізинг майновими зобов`язаннями банку є: - передача майна в користування чи власність заявника (у залежності від виконання договору); - прийняття такого майна від заявника (при настанні відповідних умов); - повернення коштів, що були сплачені до відмови лізингоодержувача від договору (в разі відмови від договору лізингоодержувачем). Тобто, серед зобов`язань банку, лише одне є грошовим (повернення коштів), решта полягає у проведенні дій відносно майна. Однак, відмови лізингоодержувача від договору не відбулося, що свідчить про відсутність обов`язку банку по поверненню платежу, і відповідно грошових зобов`язань перед заявником, які могли б бути зустрічними та однорідними зобов`язанням, АТ КБ «ПриватБанк» перед ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» не існує.

12.04.2023 за вх.№11974/23 господарським судом одержано пояснення ТОВ Бутар Трейд, в яких останнє посилається на те, що в червні 2017 року Банк в односторонньому порядку розірвав Договір фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 року, надіславши Лізингоодержувачу відповідне повідомлення, а 15.06.2017 р. за актом приймання-передачі ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» повернув Банку об`єкт лізингу. За період дії Договору фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 року, ТОВ «БУТАР ТРЕЙД», як Лізингоодержувач за договором, сплатив АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як Лізингодавцю за договором, лізингові платежі, як сплату вартості об`єкті лізингу, на загальну суму 4 940 967,27 грн. (01.07.2016 року - 448 804,53 грн., 25.07.2016 року - 4 492 162,74 грн.) Лізингові платежі в сумі 4 940 967,27 грн., сплачені ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» як частина відшкодування вартості предмету лізингу за Договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 року, є оплатою за договором купівлі-продажу (попередня оплата), а Майно, яке є предметом договору лізингу повинно було перейти в подальшому у власність Лізингоодержувача. Таким чином, розірвання Договору фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 року та повернення об`єкті лізингу Банку, припиняє обов`язок ТОВ "БУТАР ТРЕЙД" на сплату цих лізингових платежів, та припиняє право Банку на їх отримання (тримання). Також відповідач надіслав АТ КБ «ПРИВАТЕАНК» вимогу про повернення сплачених лізингових платежів в сумі 4 940 967,27 грн. за неотримане ним у майбутньому майно (об`єкту лізингу) за Договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 року.

Відповідач також зазначає, що заява ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» № 03 від 21.03.2023 про залік зустрічних однорідних вимог - односторонній правочин, передбачений Цивільним кодексом України, не визнаний судом недійсним. Лізингові платежі на загальну суму 4 940 967, 27 грн., сплачені ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» як частина вартості об`єкту лізингу за Договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 року є за своєю суттю оплатою предмету купівлі-продажу. У свою чергу розірвання Договору фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 року та повернення об`єкту лізингу, призводить до одночасного розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, та надає ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» право, на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, на повернення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати.

У судовому засіданні 13.04.2023, за участю представника позивача в режимі відеоконференції, судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, та якою задоволено усне клопотання представника позивача та судове засідання відкладено на 27.04.2023р. о 16:00, з викликом учасників справи у судове засідання.

25.04.2023 за вх.№13546/23 господарським судом одержано відповідь ТОВ Бутар Трейд на відзив АТ КБ Приватбанк, в якій відповідач зазначає, що заява ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» № 03 від 21.03.2023 про залік зустрічних однорідних вимог - односторонній правочин, передбачений Цивільним кодексом України, не визнаний судом недійсним, жодних заперечень щодо цього правочину на адресу ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» від АТ КБ «ПриватБанк» не надходило.

Окрім того, в господарському суді Одеської області перебувала на розгляді заява АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» (справа № 916/803/23). Первісна заявлена сума заборгованості ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» становила 22 962 258,64 грн. Однак заявою від 28.03.2023 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зменшило грошові вимоги на 4 940 967,27 грн. з урахуванням заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 21.03.2023. Зазначені обставини встановлені в ухвалі суду від 04.04.2023 у справі № 916/803/23 про відкриття провадження у справі про банкрутство, та, відповідно до ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню. Ухвалою Господарському суді Одеської області від 04.04.2023 у справі № 916/803/23 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «БУТАР ТРЕЙД», визнано грошові вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» на суму 18021291,37 грн. (зазначена ухвала оскаржується ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» в апеляційному порядку).

27.04.2023 за вх.№13759/23 господарським судом одержано додаткові письмові пояснення АТ КБ Приватбанк, в яких АТ КБ «ПриватБанк» наголошує, що ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» не підтверджено належними і допустимими доказами виникнення заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» перед ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» з повернення сплачених лізингових платежів, як сплати частини вартості об`єкта лізингу за договором лізингу. Так, у поясненнях ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» посилається на судову практику, зокрема на Постанову Верховного Суду від 15.01.2021 р. по справі № 904/2357/20. Однак, обставини зазначеної справи не є тотожними обставинам справи №916/2652/18, отже зазначена судова практика є нерелевантною. Також позивач зазначив, що умовами Договору фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ сторонами погоджено сплата лізингових платежів до дати розірвання договору, та не передбачено повернення вже сплачених лізингових платежів. Заборгованість АТ КБ «ПриватБанк» перед ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» в сумі 4 940 967,27 грн. відсутня. Отже, немає правових підстав, які б надавали ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» право вимагати повернення сплачених лізингових платежів, та відповідно, покладали на Банк зобов`язання повернути ці платежі. Відповідно, зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулося у зв`язку з відсутністю вимог до АТ КБ «ПриватБанк».

У судовому засіданні 27.04.2023, за участю представника позивача в режимі відеоконференції та представника відповідача у приміщенні суду, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу вимог ч.1 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.03.2021 у справі №910/8794/17 зазначив, що зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:

- матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);

- процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред`явлення до виконання.

В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. (Правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі №910/8665/17).

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі №916/2652/18 позов Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Бутар Трейд на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк заборгованість за договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016р. у розмірі 22 622 914 грн. 92 коп., з яких: заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном 21 812 811, 91 грн., пеня 810 103, 01 грн., а також судовий збір у розмірі 339 343, 72 грн.

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 17.04.2019р. у справі № 916/2652/18, що набрало законної сили 18.06.2019р., 26.06.2020 видано відповідний наказ.

В свою чергу, відповідач обґрунтовує заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, вчиненням на підставі ст. 601 ЦК України одностороннього правочину - залік зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості з простроченого повернення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» лізингових платежів, як сплату частини вартості об`єкту лізингу за Договором фінансового лізингу № 4Б16053ЛИ від 01.07.2016 на загальну суму 4 940 967, 27 грн.

За змістом ст.601 ЦК України заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи вказані положення кодексів, є одностороннім правочином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

За змістом ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Разом з тим, Верховний Суд в постанові №910/11116/19 від 22.01.21 дійшов висновку про те, що вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); -бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Згідно з умовами укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

У п. 5.2. Договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ банк зобов`язаний: передати майно в платне користування лізиноодержувачу на умовах договору. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує сплату платежів за цим договором; прийняти майно від лізингоодержувача в випадку дострокового розірвання цього договору або у випадку закінчення терміну дії цього договору, якщо майно не було викуплено лізингоодержувачем та несплачено всі платежі за договором; при необхідності зареєструвати або знати з реєстрації майно у органах державної реєстрації.

Згідно ст. 7 Закону „Про фінансовий лізинг №723/97-ВР від 16.12.1997, який діяв на момент укладення договору, лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Законом „Про фінансовий лізинг №723/97-ВР від 16.12.1997 не передбачене право лізінгоодержувача вимагати повернення лізвнгових платежів в випадку розірвання договору лізінгу за ініціативою лізінгодавця.

Таким чином, передбаченими договором і законом майновими зобов`язаннями банку є: передача майна в користування чи власність заявника (у залежності від виконання договору); прийняття такого майна від заявника (при настанні відповідних умов); повернення коштів, що були сплачені до відмови лізингоодержувача від договору (в разі відмови від договору лізингоодержувачем). Тобто, серед зобов`язань банку, лише одне є грошовим (повернення коштів), решта полягає у проведенні дій відносно майна.

Між тим, як свідчать матеріали справи, відмови лізингоодержувача від договору не відбулося, що свідчить про відсутність обов`язку банку по поверненню коштів, а відтак, і про відсутність грошових зобов`язань перед заявником, які могли б бути зустрічним та однорідним зобов`язанням.

Отже, зобов`язання по сплаті заборгованості за повернення сплачених лізингових платежів, як частини вартості об`єкту лізингу, про яке заявляє ТОВ «БУТАР ТРЕЙД», не є безспірним, а відтак, умови застосування зустрічних однорідних вимог відсутні, тому обов`язок відповідача в частині оплати позивачу 4 940 967, 27 грн. не припинився, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про визнання наказу господарського суду Одеської області від 26.06.2019 у справі №916/2652/18 таким, що не підлягає виконанню, оскільки 4 940 967, 27 грн. входить до складу заборгованості відповідача в розмірі 22 622 914, 92 грн., яка стягнута судовим рішенням від 17.04.2019 у справі №916/2652/18.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Посилання відповідача на наявність ухвали господарського суду Одеської області від 04.04.2023 у справі №916/803/23, в якій встановлені певні обставини щодо зменшення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредиторських вимог до боржника, господарський суд до уваги не приймає, оскільки у самій ухвалі також встановлено, що в заяві про залік зазначено, що АТ КБ"ПриватБанк" не надає будь - якої правової оцінки здійсненому зарахуванню зустрічних платежів, а також, не відмовляється від грошових вимог на суму 4940967, 27 грн. Окрім того, в силу вимог ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст.234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Бутар Трейд у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню за вх.№ 2-400/23 від 24.03.2023 по справі №916/2652/18.

Ухвала набирає законної сили 27.04.2023 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 02.05.2023.

Суддя Г.Є. Смелянець