Рішення № 110598005, 03.05.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/504/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Приватного підприємства «КОМПАНІЯ ФАРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРІАЛ ОПТ» про стягнення 351429,78грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство КОМПАНІЯ ФАРТ» (далі ПП «Компанія Фарт») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПЕРІАЛ ОПТ (далі ТОВ «Імперіал Опт») про стягнення 351 429,78грн, з яких: 161320грн основний борг; 10 685,77грн 3 % річних за період з 01.12.2020 по 14.02.2023; 67 207,24грн - втрати від інфляції за грудень 2020 року січень 2023 року; 96 084,77грн пеня за період з 01.12.2020 по 14.02.2023; 16 132грн - штраф у розмірі 10%.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за договором №НП-06/11-2020 від 06.11.2020, який укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОДАГРОТРЕЙД (далі ТОВ «Продагротрейд»), в частині оплати товару у встановлений таким договором строк (з урахуванням заяви про усунення недоліків). При цьому, позивач стверджує, що право вимагати виконання відповідного зобов`язання перейшло до нього в силу договору про відступлення права вимоги №30-01 від 30.01.2023, який укладено між ним та первісним кредитором (а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.03.2023 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.45-47).

Позивачу копія відповідної ухвали у паперовій формі не направлена, у зв`язку з відсутністю фінансування, про що складено довідку (а.с.48); ухвала направлена на електронну адресу, зазначену у позовній заяві (а.с.49).

Копія відповідної ухвали отримана відповідачем 22.03.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103283435338 (а.с.51).

В силу п. 3 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою: відповідачу 22.03.2023.

В силу ч.1 ст.251 ГПК України у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

У встановлений строк відзив на позов до суду не находив; клопотань про поновлення відповідного строку суд до прийняття рішення у справі не отримав.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у строк, визначений ч.7 ст.252 ГПК України, до суду не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступні обставини.

06.11.2020 між ТОВ «Продагротрейд» (постачальник) та ТОВ «Імперіал Опт» (далі покупець, відповідач) укладено договір №НП-06/11-2020 (далі договір №Н06/11-2020, договір поставки, а.с.13-16), за умовами якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити пальне (нафтопродукти) (далі товар) на умовах такого договору, найменування, кількість та ціна яких вказується у додаткових угодах, які оформлюються на кожну окрему партію товару. При цьому, сторонами такого договору поставки узгоджено, що до додаткової угоди також прирівнюється видаткова накладна на товар та/або акт приймання-передачі товару, підписані сторонами.

Як визначено п.1.3 договору поставки, номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюються за домовленістю сторін на базі письмової заявки покупця та зазначаються в додатках, розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід`ємну частину договору; поставка товару підтверджується видатковими накладними на товар, підписаними сторонами.

В силу п.2.1 договору поставки, кожна додаткова угода є окремим правочином, укладеним у рамках договору, кожна наступна додаткова угода не скасовує та не припиняє дію попередніх додатків ні в цілому, ні в частині, якщо тільки в них не зазначене інше.

Ціна договору поставки, що узгоджено сторонами такого договору у його п.4.1, визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору; вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та видаткових накладних на товар; ціна товару, що встановлюється на момент виписки рахунку та/або складання додаткової угоди не може бути змінена за умови додержання покупцем строків оплати; у випадку прострочення строків оплати постачальник залежно від кон`юктури ринку може змінити ціну, попередивши при цьому покупця і пере виставивши при цьому рахунок та/або змінити умови додаткової угоди.

Враховуючи п.5.1-п.5.5, п.5.7 договору №НП-06/11-2020, поставка товару здійснюється партіями за письмовою заявкою покупця, форма якої визначена додатком №1 до такого договору.

В силу п.5.9 договору зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними і ризики випадкового пошкодження, втрати та загибелі товару переходять від постачальника до покупця з моменту відвантаження товару покупцю. Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від покупця з моменту поставки товару незалежно від термінів здійснення оплати, як установлено п.7.3 договору,

Сторонами договору поставки узгоджено порядок підписання акту прийому-передачі товару та/або видаткової накладної за фактом одержання товару, вирішення питань щодо недостачі та поставки неякісного товару (п.п.6.1-6.9 такого договору)

Відповідно до п.7.1 договору поставки покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах до договору; у випадку, якщо товар поставлено покупцю без попередньої оплати його вартості, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику вартість товару протягом 2 банківських днів з моменту його отримання, якщо інше не передбачено сторонами в додаткових угодах до даного договору. Датою оплати товару, як визначено п.7.4 договору поставки, вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

В силу п.7.5 договору поставки кожна зі сторін зобов`язується протягом 5 робочих днів з моменту одержання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків підписувати його і направляти іншій стороні чи в той же термін направляти свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків.

Також, сторони договору поставки домовились, що: у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатковими угодами до нього, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу; пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору; у випадку прострочення взаєморозрахунків понад 10 календарних днів покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми боргу протягом 3 днів з дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника (п.8.1 договору №НП-06/11-2020).

Відповідно до п.12.6 договору поставки такий договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 05.11.2022 та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде письмового повідомлення про припинення договірних відносин від сторони такого договору.

Додатковою угодою №3 від 20.11.2020 до договору поставки (далі додаткова угода, а.с.17), сторони такого договору домовились про поставку товару дизельного пального у кількості 9250л +/-5% за ціною 17,44грн з ПДВ, загальною вартістю 161320грн. Із змісту такої додаткової угоди вбачається, що одночасно така додаткова угода є специфікацією (п.1 додаткової угоди).

Вказаною додатковою угодою визначені наступні умови: строк поставки протягом 2 календарних днів з моменту підписання специфікації; ціна є попередньою та може змінюватись; згідно ІНКОТЕРМС 2010 - СРТ м. Одеса, Київське шосе, 27А; 100% оплата товару до 30.11.2020.

Судом установлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №0000-000062 від 21.11.2020, видаткової накладної №62 від 21.11.2020, на виконання умов відповідного договору поставки та додаткової угоди, ТОВ «Продагротрейд» передало ТОВ «Імперіал Опт» паливо дизельне ДП-Л-Євол 5-ВО у кількості 9250л на загальну суму 161 320грн (а.с.20,19).

ТОВ «Продагротрейд» виставлено рахунок на оплату відповідного товару №53 від 20.11.2020 (а.с.18), доказів направлення/вручення якого відповідачу суду не надано.

Також, позивачем до матеріалів справи надано акт звірки розрахунків між ТОВ «Продагротрейд» та ТОВ «Імперіал Опт» за договором №НП-06/11-2020 від 06.11.2020. який підписано одноособово ТОВ «Продагротрейд», у якому відображено сальдо на 29.01.2023 на користь ТОВ «Продагротрейд» у розмірі 161320грн. Доказів направлення/вручення ТОВ «Продагротрейд» відповідного акту відповідачу для узгодження відповідно до п.7.5 договору позивачем у даній справі не надано.

30.01.2023 між ТОВ «Продагротрейд» (далі первісний кредитор) та ПП «Компанія Фарт» (новий кредитор, позивач) укладено договір відступлення права вимоги №30-01 (далі договір №30-01, а.с.10) за умовами якого первісний кредитор за плату передає належне йому право вимоги за договором №НП-06/11-2020 від 06.11.2020 (основний договір, договір поставки), який укладено між первісним кредитором та ТОВ «Імперіал Опт», а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договору на суму 161 320грн (п.1, п.4 договору №30-01).

Як визначено п.3 договору №30-01, перехід права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора здійснюється в момент підписання такого договору, після якого первісний кредитор втрачає право вимагати виконання від боржника основного зобов`язання та штрафних/фінансових санкцій згідно основного договору.

Листом за вих.№2/22 від 02.02.2023 позивач повідомив відповідача про укладення договору №30-01 та перехід до нього права вимоги за договором №НП-06/11-2020 та вимагав виконання зобов`язання з оплати товару (а.с.11). Направлення відповідного листа відповідачу підтверджується описом вкладення у поштове відправлення №0100108028313, яке прийнято для відправлення відділенням поштового зв`язку за відповідною накладною та фіскальним чеком 02.02.2022 (а.с.12).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати поставленого товару за вищевказаною видатковою накладною, право вимагати виконання якого він набув у відповідності з договором №30-01.

Предметом спору в даній справі є наявність у відповідача обов`язку перед позивачем розрахуватись за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення виконання відповідного зобов`язання.

Заявлені вимоги суд вважає обґрунтованими в частині з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір №НП-06/11-2020 за своєю правовою природою, враховуючи зміст зобов`язань сторін за таким договором, їх суб`єктний склад, є договором поставки, зміст якого визначений ст.265 ГК України. До такого договору застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, визначений ГК України, як передбачено ч.1 ст.193 ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи умови договору поставки, додаткової угоди, відповідач мав оплатити товар, переданий йому ТОВ «Продагротрейд» 21.11.2020, до 30.11.2020 (п.4 додаткової угоди).

Доказів виконання відповідного зобов`язання, у т.ч. первісним кредитором ТОВ «Продагротрейд» у встановлений строк або до прийняття рішення у даній справі відповідачем не надано, отже, не спростовано тверджень позивача про наявність у відповідача боргу за поставлений товар.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати товару у встановлений договором строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Так, ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.516 ЦК України: заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договір поставки не містить застережень щодо заборони заміни кредитора у зобов`язанні з оплати товару, яке виникло в силу такого договору, без згоди боржника; договір №30-01 укладено у тій же формі, що і договір поставки простій письмовій.

Як установлено ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У даній справі судом встановлено повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні та направлення йому доказів переходу прав у зобов`язанні договору №30-01 та акту приймання-передачі документів.

В силу ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вказаних обставин, враховуючи набуття позивачем права вимагати від відповідача виконання зобов`язання з оплати товару, поставленого ТОВ «Продагротрейд» та яке не виконано відповідачем, вимоги в частині стягнення 161 320грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 67207,24грн втрат від інфляції за грудень 2020 року січень 2023 року та 10275,86грн - 3% річних за період з 01.12.2020 по 14.02.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не здійснив оплату за товар у встановлений строк, ним допущено порушення відповідного зобов`язання, тому вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних суд вважає мотивованими.

При цьому, втрати від інфляції за заявлений період грудень 2020 року - січень 2023 року, враховуючи сукупні офіційні індекси інфляції за 2021рік, 2022рік, офіційні індекси інфляції за грудень 2020 року, січень 2023 року, розмір боргу, період прострочення за розрахунком суду складають 67270,44грн. Розбіжності з розрахунком позивача пов`язані з тим, що позивачем не здійснено округлення сукупного індексу інфляції за заявлений період (1,41660820 або 141,660820%) до десятої після коми (141,7%), що не відповідає порядку, який закладено при визначенні як офіційного сукупного індексу інфляції за рік, так і за місяць, які встановлюються до десятої після коми.

Однак, в силу ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За таких обставин, вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню у заявленому розмірі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 67207,24грн.

Розмір 3% річних за заявлений період розрахований позивачем арифметично вірно, з урахуванням строку виконання відповідного зобов`язання, розміру боргу, періоду прострочення, тому вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10685,77грн 3% річних.

Також у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення штрафу у розмірі 16132грн та пені у розмірі 96084,77грн, яка нарахована за період з 01.12.2020 по 14.02.2023.

Заявлені у відповідній частині вимоги є обґрунтованими частково з наступних підстав.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій згідно ч.2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати переданого товару у встановлений договором строк, а у договорі сторони домовились про застосування відповідної відповідальності у вигляді штрафу та пені за порушення відповідного зобов`язання, вимоги позивача в частині стягнення відповідних штрафних санкцій є мотивованими.

Так, зважаючи на те, що прострочення оплати товару на загальну суму 161320грн склало більш ніж 10 календарних днів є мотивованими та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 10% від простроченого боргу на підставі п.8.2 договору поставки, що складає 16 132грн (161320:100*10).

Як визначено ч.2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Пунктом 8.3 договору поставки його сторонами встановлена відповідальність за порушення строків оплати поставленого товару у вигляді пені у розмірі, який не перевищує визначений вищевказаними нормами.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, вказана норма не встановлює строку позовної давності для відповідних вимог, який фактично визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України та продовжується на строк дії карантину, і підлягає застосуванню виключно за заявою сторони у спорі в силу ч.3 ст. 267 ЦК України. Відповідна норма визначає момент з якого кредитор втрачає суб`єктивне матеріальне право на подальше нарахування пені, якщо інше не визначено за домовленістю сторін відповідного договору, законом.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів того, що сторонами договору поставки у встановленій формі досягнуто домовленості щодо нарахування пені у строк, понад встановлений ч.6 ст.232 ГК України. При цьому, вказівка у договорі, що пеня нараховується «за весь період прострочення по день проведення розрахунків» не дозволяє достовірно встановити волю сторін щодо нарахування пені після спливу шести місяців з дня, коли зобов`язання мало бути виконано, оскільки розрахунки можуть бути здійснені і до закінчення шестимісячного строку. Поряд з цим, прямого посилання на те, що положення ч.6 ст.232 ГПК України не застосовуються і пеня нараховується протягом всього строку прострочення договір не містить, як і визначення певного строку (у місяцях, роках) протягом якого така пеня може бути нарахована за взаємною згодою сторін.

За розрахунком суду, розмір пені, враховуючи розмір облікової ставки НБУ, встановлений строк виконання відповідного зобов`язання, період прострочення, обмеження нарахування пені шестимісячним строком від дня коли зобов`язання мало бути виконано (з 01.12.2020 по 31.05.2021), складає 10 443,74грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 10 443,74грн, а у задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 85641,03грн суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 3986,83грн /(161320+10685,77+67207,24+10443,74):100*1,5/ - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперіал Опт» (ідентифікаційний код 42669165; 08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул.Європейська, 27, офіс 5) на користь Приватного підприємства «Компанія Фарт» (ідентифікаційний код 35047655; 79005, Львівська область, м. Львів, вул. Ш. Руставелі, 26, офіс 2) 161320 грн основного боргу, 10685,77грн 3% річних, 67207,24грн втрат від інфляції, 16 132грн штрафу, 10 443,74грн - пені, а також 3986,83грн - в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 85 641,03грн пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова