Ухвала суду № 110596707, 03.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

03.05.2023Справа № 910/6230/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши заяву стягувача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська , будинок 23, код ЄДРПОУ 33745659) про видачу судового наказу за вимогою до боржника Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця Калініченка Сергія Станіславовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення за Договором №4510-Дн на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.11.2012 року заборгованості у розмірі 20 600,10 грн., в тому числі 6703,50 грн. основного боргу, 2521,96 грн. пені, 1460,85 грн. процентів річних, 9913,79 грн. втрат від інфляції та 268,40 грн. судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Калініченка Сергія Станіславовича про стягнення за Договором №4510-Дн на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.11.2012 року заборгованості у розмірі 20 600,10 грн., в тому числі 6703,50 грн. основного боргу за період 01.012.2013 року - 31.06.2017 року, 2521,96 грн. пені, 1460,85 грн. процентів річних, 9913,79 грн. втрат від інфляції.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 4 та 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.

Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.

Так, у поданій суду заяві № 244-7-1982 від 29.03.2023 року заявник зазначає, що боржником було порушено умови укладеного між сторонами Договору №4510-Дн на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.11.2012 року (далі - Договір) в частині повної та своєчасної оплати наданих заявником послуг за період з 01.12.2013 року по 31.06.2017 року, внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість з оплати наданих заявником в сумі 6703,50 грн., за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції за період 16.01.2017 року - 29.03.2023 року.

За умовами п.2.5 вказаного Договору щомісячна оплата послуг, у розмірі, що вказаний у п.2.1 даного договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником не пізніше 15-числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку.

За результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання Акт наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну (п.2.6 Договору).

За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Тобто, за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 Цивільного кодексу України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст. 259 ЦК України).

Разом з тим, як вбачається зі змісту п.8.5 Договору сторони домовились, що будь-яка позовна давність по даному договору встановлюється тривалістю у 5 років.

При цьому згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Зокрема, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Наразі, доказів переривання перебігу позовної давності заявником суду не надано.

Відповідно до п.п. 5 ч. 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що сплила позовна давність і до додаткової вимоги.

Таким чином, приймаючи до уваги зазначений в заяві період виникнення заборгованості - 01.12.2013 року - 31.06.2017 року, за висновками суду заявником заявлено вимоги про стягнення основного боргу за період, в тому числі з 2013 року, який виходить за межі позовної давності, що є підставою для відмови у видачі наказу.

Судом враховано, що для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, насамперед, необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК).

Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин спливу позовної давності щодо заявленої вимоги, які свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права, щодо спливу позовної давності, в тому числі щодо наявності прострочення виконання зобов`язання боржником (зокрема, з метою визначення періоду, який знаходиться в межах позовної давності).

Однак, враховуючи функціональне призначення інституту наказного провадження та принцип пропорційності господарського судочинства (ст. 15 ГПК), такі повноваження суду в межах наказного провадження є обмеженими.

Так, у випадку встановлення судом обставин, які свідчать про заявлення вимог поза межами позовної давності, навіть щодо частини періоду нарахування в межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог (що є обов`язковим критерієм при здійсненні наказного провадження) та наявності обставин (п. 5 ч. 1 ст. 152 ГПК), наслідком яких є відмова суду у видачі судового наказу.

При цьому, законом не передбачено обов`язок суду здійснювати перерахунок заявлених вимог (визначати періоди заборгованості, які заявлені в межах позовної давності) та право суду видавати судовий наказ на частину заборгованості, заявленої в межах конкретного виду вимоги (у межах позовної давності), так як у протилежному випадку - суд, по суті, буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини пропуску заявником строку позовної давності, встановленої законом, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Фізичної особи-підприємця Калініченка Сергія Станіславовича про стягнення за Договором №4510-Дн на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.11.2012 року заборгованості у розмірі 20 600,10 грн. на підставі п. 5 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Фізичної особи-підприємця Калініченка Сергія Станіславовича про стягнення за Договором №4510-Дн на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 01.11.2012 року заборгованості у розмірі 20 600,10 грн., в тому числі 6703,50 грн. основного боргу, 2521,96 грн. пені, 1460,85 грн. процентів річних, 9913,79 грн. втрат від інфляції та 268,40 грн. судового збору.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон