Рішення № 110591419, 03.05.2023, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/281/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2023 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом ОСОБА_1 до Белзької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом та просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 ..

Свої вимоги мотивує наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт від 04.01.1993р., яким єдиним спадкоємцем її майна визначено ОСОБА_3 маму позивачки.

ОСОБА_3 прожтвала разом з ОСОБА_2 на день смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

Зазначає, що вона є єдиним спадкоємцем за законом майна померлої мами

Вищевказаний житловий будинок зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 .

Позивач надала суду заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідача Белзької міської ради подав в суд заяву, у якій справу просить слухати у відсутності представника міської ради.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, згідно із частиною першою ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.

Всупереч вимогам вказаних статей, позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б однозначно підтверджували факт спільного проживання зі спадкодавцем за однією адресою.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦПК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Із дослідженого свідоцтва про смерть встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .

З дослідженого заповіту, посвідченого секретарем Домашівської сільської ради народних депутатів 04.01.1993р. та зареєстрованого в реєстрі за №2 встановлено, що ОСОБА_2 усе своє майно заповіла дочці ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть

З досліджених свідоцтв про народження та про шлюб встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 .

З довідки виданої КП ЛОР «Червоноградське МБТІ» встановлено, що станом на 31.12.2012р. житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності за колгоспним двором, головю якого є ОСОБА_4 .

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Частиною 1 ст. ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про спадкування від 30.05.2008 №7 визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідну до ст. 16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За змістом п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 не проживала та не була зареєстрована за однією адресою зі своєю мамою ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , докази, які б свідчили про звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку позивачка суду не надала, при цьому просила визнати право власності на майно в порядку спадкування за законом.

З листа наданого приватним нотаріусом Червоноградського районного нотаріального округу Ковальчука І.Т. від 10.02.2023р. встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено, що відкрити спадкову справу після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які постійно проживали в АДРЕСА_1 не може, оскільки ОСОБА_1 пропустила термін для прийняття спадщини. Рекомендовано звернутись в суд з позовом за продовженням строку прийняття спадщини.

Разом з цим, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, а не з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , як рекомендовано у листі приватного нотаріуса Червоноградського районного нотаріального округу Ковальчука І.Т.

Крім цього, відповідно до ст. ст. 1261, 1262, 1263, 1264, 1265 ЦК України:

у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;

у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця;

у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;

у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.

З матеріалів справи встановлено, що спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нотаріусом не заводилась.

Також, судом не встановлено та з матеріалів справи не вбачається чи є інші спадкоємці майна після смерті мами позивачки ОСОБА_3 .

В матеріалах справи відсутні докази існування перешкод для оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку після визначення додаткового строку на прийняття спадщини, в тому числі, відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, оформлена постановою, що вказувало б на виникнення цивільно-правового спору.

Згідно з усталеною судовою практикою у такій категорії спорів (визнання права власності в порядку спадкування), при відсутності інших спадкоємців за заповітом чи за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Натомість, наявність інших спадкоємців за законом чи заповітом є обов`язковою підставою для надання їм статусу відповідача у спірних правовідносинах та можливості відповідати за пред`явленими вимогами.

Отже, визначення кола спадкоємців при розгляді такої категорії спорів є обов`язковим.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача.

Між тим, без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, зокрема спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .

Таким чином, з огляду на матеріали справи, судом не встановлено порушення особистого немайнового або майнового права та інтересу позивача, в силу п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, не встановлено обставини позбавлення позивача права отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті дядька в нотаріальній конторі.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Белзької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі, якщо рішення не було вручено в день його проголошення, пропущений строк може бути поновлено, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Белзька міська рада Львівської області, ЄДРПОУ: 36739391, місце знаходження: м.Белз, вул.Домініканська, 1 Червоноградський район Львівська область.

Головуючий: Л. Ю. Фарина