Рішення № 110589631, 21.04.2023, Франківський районний суд м. Львова

465/3919/22

2/465/1540/23

РІШЕННЯ

Іменем України

21.04.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.,

за участі секретаря судового засідання Титикайло І.Ю.,

представника позивача Галайського О.В.,

представника відповідача Радевич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання протиправним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» (АТ «Укрзалізниця») про визнання протиправним та скасування наказу №389/ос від 01.04.2022 р. в частині призупинення дії трудового договору з позивачем, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначив,що вищевказанимнаказом зним,як провіднимінженером відділуекономічної безпекита запобіганнякорупції Львівськогорегіонального управлінняДепартаменту економічноїта інформаційноїбезпеки АТ«Укрзалізниця» призупиненотрудовий договір.Копію вищевказаногонаказу позивачне отримував,зміст такогойому небув відомий,а провідповідні обставинита наявністьнаказу бувповідомлений черездодаток «Viber».Вважає такийнаказ протиправним,безпідставним татаким,що підлягаєскасуванню.Незважаючи навведення тадію натериторії Україниправового режимувоєнного стануАТ «Укрзалізниця»,в томучислі іїї регіональнафілія «Львівськазалізниця»,будучи об`єктомкритичної інфраструктури,свою діяльністьне призупинилота здійснюєїї інадалі протягомусього часу.Стверджує,що уроботодавця булаі єможливість забезпечитипозивача роботою,дійсних причинта підставдля призупиненнядії трудовогодоговору зпозивачем небуло.Звертає увагу,що головноюумовою дляпризупинення діїтрудового договорує абсолютнанеможливість наданняроботодавцем тавиконання працівникомвідповідної роботи,та ціумови повиннііснувати одночасно.Також упозові зазначено,що ОСОБА_1 не отримує заробітної плати, страховий стаж йому не зараховується. Безпідставне та необґрунтоване призупинення дії трудового договору порушує його права та інтереси, за своїми ознаками є вимушеним прогулом, оскільки працівник позбавлений можливості працювати з вини роботодавця. У зв`язку з цим, на користь працівника необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відзив мотивуєтим,що позивачперебуває утрудових відносинахз АТ«Укрзалізниця»,якому доручались виконання незначних завдань, та робота, яку можна було б доручити позивачу була відсутня. Вказує, що законодавством передбачена можливість обмеження конституційних прав в умовах воєнного стану. Згідно з наказом АТ «Укрзалізниця» від 01.04.2022 №389/ос, у зв`язку з неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталося у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності товариства, та запровадження відповідно до Указу Президента Украйни від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану, керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та іншими нормами законодавчих актів, припинено з 01.04.2022 простій та зупинено з позивачем дію трудового договору з 01.04.2022 до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Відповідач вказує, що підставою для призупинення дії трудового договору з стала абсолютна неможливість надання АТ «Укрзалізниця» роботи позивачу, що в свою чергу виключає можливість виконання ним роботи. Відповідач зазначає, що оскільки позивача не було незаконно звільнено або переведено на іншу роботу, підстави для застосування ч. 2 ст. 235 КЗпП України відсутні.

У судовому засіданні представник позивача Галайський О.В. вимоги підтримав з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання позов не визнав з підстав, що викладених у відзиві та запереченнях, просив відмовити у задоволенні такого.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 згідно наказу АТ «Укрзалізниця» №471/ос від 07.03.2019р. прийнято з 11.03.2019р. на посаду провідного інженера відділу економічної безпеки та запобігання корупції Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки.

Згідно з протоколом засідання наглядової ради АТ «Укрзалізниця» від 27.05.2020 №А-12/69 прийнято рішення про ліквідацію Департаменту економічної та інформаційної безпеки та утворення Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до витягу з протоколу №Ц-56/53 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 13.05.2021 затверджено нову організаційну структуру та Положення про Апарат директора з економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця».

Наказом АТ «Укрзалізниця» від 18.09.2020 №1904/ос ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного інженера відділу економічної безпеки та запобігання корупції Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця».

На виконання рішення Франківського районного суду міста Львова від 26.10.2021 у справі N465/6963/20 наказом АТ «Укрзалізниця» від 29.11.2021 No2953/ос скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» від 18.09.2020 No1904/ос про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді провідного інженера відділу економічної безпеки та запобігання корупції Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до п. 3 наказу АТ «Укрзалізниця» від 19.05.2021 №1189/ос тимчасово, з метою належної реалізації функцій безпеки, у період впровадження організаційних змін, підпорядковано директору з економічної безпеки працівників офісу з безпеки та Департаменту економічної безпеки та інформаційної безпеки.

В.о. директора з економічної та інформаційної безпеки було видано зобов?язання від 04.06.2021 N ЦЦБ- 12/2727 щодо підпорядкування з 04.06.2021 працівників Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки менеджеру-начальнику Львівського територіального управління Апарату директора з економічної та інформаційної безпеки.

Згідно наказу АТ «Укрзалізниця» від 24.02.2022 МЦ-42/6-В встановлено режим простою з 24.02.2022 до відміни для працівників апарату управління відповідно до додатка.

Наказом АТ «Укрзалізниця» від 24.03.2022 МоЦ-42/12-В внесено зміни до додатку 1 наказу від 24.02.2022 МоЦ-42/6-В «Про запровадження режиму простою», виклавши його у новій редакції.

Згідно додатку 1 до наказу від 24.02.2022 ЛоЦ-42/6-В (в редакції наказу від 24.03.2022 МЦ-42/12-В) ОСОБА_1 встановлено режим простою 28.02.2022; 01.03.2022-31.03.2022.

Наказом №389/ос від 01.04.2022р. з ОСОБА_1 провідного інженера відділу економічної безпеки та запобігання корупції Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця» було призупинено трудовий договір з 01.04.2022р. до припинення або скасування воєнного стану, у зв`язку із неможливістю надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталась у зв`язку з втратою через військову агресію російської федерації проти України, можливості повноцінного організовувати процеси діяльності товариства.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено воєнний стан, який в подальшому продовжено.

Відповідно до пункту 3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 3034, 38, 39, 4144, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до п.п. 5 п. 1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (станом на момент видачі оскаржуваного наказу) призупинення дії трудового договоруце тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Отже, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено право роботодавця призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.

Водночас, як випливає з аналізу положень частини 1 статті 13 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», таке право роботодавця щодо призупинення трудового договору з працівником настає за певних умов, зокрема, за таких як абсолютна неможливість через збройну агресію роботодавцем надати роботу, а працівником виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.

Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Сам факт надання права призупинити дію трудового договору не є достатнім. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.

Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник не може виконати роботу. Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

А за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з доводів відповідача, та не заперечується позивачем, АТ «Укрзалізниця» своєї діяльності не припиняла, як станом на час початку збройної агресії російської федерації проти України, так і станом на час винесення оскаржуваного наказу, установа працювала, та продовжує працювати.

Обидві сторони по справі підтверджують обставини змін в організації виробництва і праці, призупинення роботи працівників апарату управління АТ «Укрзалізниця», пошкодження залізничної інфраструктури, втрати майна і т.д. на території України.

Проте, стороною відповідача не було доведено наявності передбачених законом підстав для призупинення дії трудового договору саме з позивачем, який працював на посаді провідного інженера відділу економічної безпеки та запобігання корупції Львівського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Укрзалізниця».

Відповідачем АТ «Укрзалізниця» не доведено, що на час видання оскаржуваного наказу існували обставини, які виключали можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором, тобто, що існувала абсолютна неможливість роботодавця надати роботу, а у працівника її виконувати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наказ АТ «Укрзалізниця» №389/ос від 01.04.2022 в частині призупинення дії трудового договору з позивачем необхідно визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону),а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Суд погоджується з доводами позивача, що особливістю призупинення дії трудового договору є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. На переконання суду, зазначене, за своєю правовою природою, є фактичним відстороненням від роботи (позбавленням права виконувати роботу за плату) та вимушеним прогулом. При цьому, захист відповідного права особи іншим чином є неможливим.

Відтак, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягає до задоволення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до п.2 Порядку, Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Період вимушеного прогулу тривав з дати призупинення дії трудового договору (01.04.2022р.) по день розгляду справи судом (21.04.2023р.).

Згідно довідки про доходи №104 від 21.02.2023р. ОСОБА_1 у лютому 2022р. нараховано 8720,69грн. заробітної плати, що враховується для розрахунку середнього заробітку; у березні 2022р. - 0,00 грн.

Кількість фактично відпрацьованих робочих днів у лютому 2022р. становила 14.

За таких умов, середньоденна заробітна плата становить 622,90грн. = 8720,69 /14.

Кількість робочих днів в проміжку з 01.04.2022р. по 21.04.2023р. становить 273.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що підлягає до стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 за період з 01.04.2022р. по 21.04.2023р. становить 622,90 х 273 = 170051,70грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання протиправним та скасування наказу в частині призупинення дії трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Акціонерного товариства "Укрзалізниця" №389/ос від 01.04.2022 року в частині призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 170051 (сто сімдесят тисяч п`ятдесят одну) гривню 70 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 2692 (дві тисячі шістсот дев`яносто дві) гривні 91 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Укрзалізниця", код ЄДРПОУ 40075815, адреса: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5.

Повний текст рішення виготовлено 01.05.2023 року.

Суддя Ю.С. Марків