Рішення № 110589617, 20.04.2023, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/48/23

2/303/10/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Ляпіній А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказуючи, що між товариством та ОСОБА_1 укладено типовий договір розподілу природного газу, що підтверджується актом на пуск газу № 796 від 03.12.2015, актом на встановлення лічильника газу після повірки від 15.02.2017, актом обстеження системи газопостачання (фізичної особи) № 2384 від 25 серпня 2022 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.12.2009 та споживанням газу за адресою: АДРЕСА_1 , що також додатково підтверджено зміною показників лічильника в сторону збільшення та вбачається з фінансового стану абонента. AT «Закарпатгаз» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу послуги з розподілу природного газу, але в порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не оплачено послугу з розподілу природного газу, внаслідок чого за період січень 2020 року по жовтень 2022 року утворилась заборгованість в розмірі 12226,36 грн., яку просило стягнути з відповідача.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2023 відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06.03.2023 ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву в якій просив поновити строк на його подання, проте ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 07.03.2023 у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву відмовлено.

17.03.2023 відповідач подав до суду заяву про відвід судді Полянчука Б.І. від розгляду цивільної справи за позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою суду від 20.03.2023 відвід ОСОБА_1 судді Полянчуку Б.І. від розгляду цивільної справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів визнано необґрунтованим.

Ухвалою судувід 21.03.2023відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Полянчука Б.І. у цивільній справі № 303/48/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити. Пояснив суду, що відомості прийняття рішення №843 від 29.06.2017 НКРЕКП про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» містяться на сайті НКРЕКП. Йому невідомо чому в реєстрі НКРЕП відсутні відомості про видачу зазначеної ліцензії, оскільки вони вноситься до реєстру НКРЕКП. АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» користуються газотранспортною системо на підстав ліцензії на здійснення експлуатації. Рішення НКРЕКП про встановлення тарифів, а також про видачу ліцензії на розподіл природного газу не підлягають реєстрації відповідно до ч.6 ст.14 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг». Постанова НКРЕКП «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015.

Рішення НКРЕКП про встановлення тарифів, а також типовий договір розподілу природного газу опубліковані в засобах масової інформації.

Відповідач тайого представнику судовомузасіданні позовнівимоги невизнали іпояснили суду,що позовназаява підписанапредставником AT«Закарпатгаз»,адвокатом М.В.Кривка.В обґрунтуванняправа напідписання позовувін додаєдовіреність від04.01.2022,якою AT«ОГС Закарпатгаз»,в особіголови правлінняШатило В.М.,уповноважує їїдіяти відйого іменіу судахусіх інстанцій,але установчідокументи вяких закріпленоповноваження головиправління допозову недодані,тому довіреністьвід 04.01.2022не єналежним документом,який бипідтверджував правовказаної вній особипідписувати позовнузаяву.У якостіпідстави напідтвердження повноваженьAT«Закарпатгаз»,надана виписказ Єдиногодержавного реєструюридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань,яка невідповідає вимогампорядку наданнявідомостей зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань,затвердженому НаказомМіністерства юстиціїУкраїни №1657/5від 10.06.16та зареєстрованомув Міністерствіюстиції України10червня 2016за №839/28969.Більш того,вона свідчитьпро те,що позивачзареєстрований уреєстрі 18.02.21,тобто,після подіївідносно якоїподано позов,яка відбуласяна протязі2020року.Відсутні відомостіпро існуванняпідприємства натеперішній час,оскільки випискасформована 23.02.2021.Зазначена випискане підтверджуєюридичну особу,яка звернуласьдо судуз позовом.У зазначенійвиписці зазначено,що доповноважень керівникане належитьвидача довіреностей. Звиписки такожвбачається,що уДержавному реєстрівідсутні відомостіщодо отриманняпозивачем ліцензії.Отже,відсутність відповідногозапису уреєстрі єналежним ідостатнім (достовірним)підтвердженням відсутностітаких відомостей(інформації)для будь-якогодержавного органу,яким єі суд.Тобто,особа позивача,наявність ліцензіїна здійсненнярозподілу газу,допустимими доказамине підтверджена,та повноваженняголови правлінняШатило В.М. невстановлені.Крім того,платіжне дорученняза №71208від 0712.22не міститьвідомості проте,за якусаме позовнузаяву сплаченийсудовий збір,тому немаєналежних доказів,що наданедо судуплатіжне дорученнясвідчить просплату судовогозбору заподання цієїпозовної заяви.Позивачем недолучено допозову жодногодоказу,який підтверджуєотримання нимліцензії направо провадженнягосподарської діяльностіз розподілуприродного газу,а внаданій позивачемвиписки зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формуваньвідсутні відомостіщодо отриманнятакої,що суперечитьп.45ст.9ЗУ «Продержавну реєстраціююридичних осіб,фізичних осіб-підприємцівта громадськихформувань» івідповідно дост.10зазначеного Законуці відомостіне можутьбути використаніу споріз третьоюособою.У п.1-1ст.1ЗУ «Проліцензування видівгосподарської діяльності»зазначено,що в ліцензійномуреєстрі робитьсязапис проприйняте органомліцензування рішенняпро видачуліцензії.Крім того,п.1.2Порядку ліцензуваннявидів господарськоїдіяльності,державне регулюванняяких здійснюєтьсяНаціональною комісією,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послугпередбачено,що проприйняття НКРЕКПрішення провидачу ліцензіїробиться запису ліцензійномуреєстрі.Постановою Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферіенергетики такомунальних послуг21.08.2018№886у редакціївід 06.08.2021№1241затверджено Порядокформування,ведення ікористування відомостямиліцензійного реєструНаціональної комісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг. Позивач ненадав судувитягу зліцензійного реєстру,який єналежним доказомтого,що ліцензіяним отримана,а відповіднопосилання напостанову НКРЕП№843від 29.06.2017не єдоказом того,що ліцензіяє законною,що всвою чергусвідчить провідсутність порушеногоправа,за захистомякого вінмає правозвернутися зпозовом досуду.Позивачем ненадано жодногодоказу,що уAT«Закарпатгаз» вмежах м.Мукачево,а самепо вул.Мичуріна назаконних підставах,у господарськомувіданні,користуванні чиексплуатації,перебуває газорозподільнасистема,володіючи якоювін мав право частину її передати відповідачу у користування та надавав послуги з постачання природного газу, а також, що відповідач підключений саме до цієї газорозподільної системи. Більше того, Мукачівська міська рада 04.04.2017 прийняла рішення «Про повернення газових мереж територіальній громаді м. Мукачево». Тобто позивачем не надано доказів законності користування газовими мережами в межах м. Мукачево, що свідчить про відсутність порушеного права. У позові не вказано правових підстав нарахування заборгованості, доданий до позову розрахунок заборгованості, підписаний особою повноваження якої на підписання бухгалтерських та фінансових документів - не підтверджені, тому не відповідає ДСТУ 4163 2020, тобто не є допустимим доказом. Позивачем належним чином не обґрунтував тариф, який він застосовує до спірних правовідносин. Наявність заборгованості по договору підтверджується первинними документами, а фінансові документи підписуються посадовими особами. Що підтверджується висновками ВСУ по Справі № 299/1153/21. Позивач до фактично прокачаного по трубам газу додає газ, який міг бути доставлений, якщо би не мав зменшення об`єму він низьких температур. До платежу за газ додано вартість його доставки з Амстердаму, хоча він добутий в Україні. Методика приведення об`єму природного газу до стандартних умов, яка застосовується щодо відповідача на побутових споживачів не розповсюджується. У якості підстав для розрахунку заборгованості позивач посилається на тарифи на послуги розподілу природного газу для AT «Закарпатгаз», які встановлені постановами НКРЕКП: №3021 від 24.12.2019; №1159 від 24.06.2020; №2770 від 30.12.2020, №124 від 30.01.2021 та №2748 від 22.12.21 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Закарпатгаз», але зазначені постанови до позову не долучені. Жодна із зазначених постанов не зареєстровані в Міністерства юстиції України. Статтею 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом, але спеціальний Закон про реєстрацію нормативних актів не прийнято, тому діє Указ Президента №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», у п.3 якого передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в ст.1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку набрання ними чинності. НКРЕКП відноситься до центральних органів виконавчої влади, а її постанови про встановлення тарифу на розподіл газу є нормативно-правовими актами, що зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, їх норми поширюються на невизначене коло осіб і вони розраховані на неодноразове застосування. Оскільки постанови НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Закарпатгаз» не зареєстровані у відповідності до вимог ст.117 Конституції України та Указу Президента №493/92, тому вони не набули чинності і встановлений ними тариф не є обов`язковим для споживача, якщо він з ними не погодився. Частина 6 ст.14 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» про те, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України змінює ст.117 Конституції України до протилежного сенсу та суперечить їй, тому суд має оцінити зміст цього закону з точки зору його відповідності Конституції і застосувати Конституцію як акт прямої дії.

Відповідно до ст.15 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП при підготовці рішень повинна виконувати вимоги ЗУ «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності», який у ст.12 передбачає офіційне оприлюднення регуляторного акту в «Офіційному віснику» та у газеті «Урядовий кур`єр» не пізніше як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації. Відповідно до ст.24 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» НКРЕКП з метою забезпечення доступу до інформації здійснює оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях відповідно до ЗУ «Про доступ до публічної інформації». Згідно ст.21-1 ЗУ «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» нормативно-правовий акт опубліковується державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями, а вже потім можливе опублікування в інший спосіб, визначений Законом. Постанови НКРЕКП не доведені до населення шляхом їх офіційного опублікування державними друкованими засобами масової інформації та офіційними виданнями, тому відповідно до ст.57 Конституції України вони є нечинними. За таких обставин ці постанови не підлягають застосуванню. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

У статті 1 ЗУ «Про ринок природного газу», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, наведено терміни, які вживаються в такому значенні:

ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.

суб`єкт ринку природного газу - оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

оператор газорозподільної системи це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

споживач - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини;

розподіл природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Судом встановлено, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, тобто є оператором газорозподільної системи.

Відповідно до ст.37 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Стаття 38 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Частиною 3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків зокрема є договори та інші правочини.

Стаття 40 ЗУ «Про ринок природного газу» передбачає, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Типовий договіррозподілу природного газу затверджується Регулятором.

Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками.

Договір розподілу природного газу є публічним.

Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Згідно з п. 5 глави 3 розділу І Кодексу газорозподільних систем взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави3розділу VI цього Кодексу.

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу (п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ).

Пунктом 2 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2498, в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з п.п. 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633,634,641,642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

На письмову вимогу споживача оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.

Крім того, згідно з п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви - приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Типовий договір розподілу природного газу затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498.

Пунктом 1.3зазначеного типовогодоговору (уредакції намомент виникненняспірних правовідносин)передбачено,що цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимогстатей 633,634,641 та 642 та642Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною удодатку 1 (для побутових споживачів) або удодатку 2(для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною удодатку 3до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За змістом п. 2.1 типового договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

У відповідності до пункту 2.3. договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися ЗУ «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . З даних фінансового стану зазначеного рахунку вбачається споживання ОСОБА_1 природного газу починаючи з січня 2020 року.

Фактом приєднання відповідача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є акт на пуск газу від 03.12.2015, акт на встановлення лічильника газу після повірки від 15.02.2017, акт обстеження системи газопостачання № 2384 від 25.08.2022, здійснення споживання природного газу на об`єкті нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується фінансовим станом абонента, в якому відображено зміну показників лічильника в сторону збільшення.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є споживачем послуг з розподілу природного газу, який надається АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» за адресою: вул. Набережна Незалежності, буд. 1-Г, м. Мукачево, Закарпатська область.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 509/3536/15-ц.

Суд вважає, що сам по собі факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 639/10591/14-ц; від 17.01.2019 року у справі № 486/156/17.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з приводу розподілу природного газу.

За договором розподілу природного газу оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірах, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно абзацу 2,3 п.1 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу/постачання) природного газу приймаються дані лічильника газу оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором.

Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, для визначення об`єму розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 взято дані комерційного вузла обліку газу.

За змістом п. 6.6 Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка оператора ГРМ.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2 Типового договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як різниця за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС. Тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п. 3.1 Типового договору).

Відповідно до п.1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюється виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року.

Пунктом 6.3 розділу VI договору встановлено, що величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Згідно п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

За положеннями п.4 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем для побутових споживачів на об`єктах у яких відсутнє споживання природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність визначається оператором ГРМ на рівні планових об`ємів споживання, що розраховується виходячи з групи споживання побутового споживача відповідно до додатка 1 Кодексу ГРМ.

Відповідно п.6.7 розділу VI Типового договору розподілу природного газу у разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Статтею 526 ЦК Українивстановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить серед іншого, комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 5 ч. 2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Таким чином споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 638/11589/15-ц.

На послуги розподілу природного газу для AT «Закарпатгаз» в межах розрахункового періоду встановлені наступні тарифи:

- постановою НКРЕКП від 24.12.2019 року № 3021 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Закарпатгаз» на період: з 01.01.2020 до 30.06.2020 включно у розмірі 1.04 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); з 01.07.2020 у розмірі 1,14 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ);

- постановою НКРЕКП від 30.12.2020 року № 2770 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Закарпатгаз» з 01.01.2021 у розмірі 1,85 грн. за 1 м3 на місяць, з 01.02.2021 - 1,78 грн. за 1 м3 на місяць.

- постановою НКРЕКП від 22.12.2021 року № 2748 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Закарпатгаз» з 01.01.2022 у розмірі 1,99 грн. за 1 м3 на місяць.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги з розподілу природного газу за період із січня 2020 року по жовтень 2022 року становить 12226,36 грн.

Відповідач посилався на те, що позивач не здійснював обслуговування мережі газопроводу, але не довів належними та допустимими доказами факт ненадання позивачем послуг з розподілу природного газу, зокрема і обслуговування мережі газопроводу.

Водночас судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок заборгованості відповідно до методики, встановленої Кодексом газорозподільних систем, встановлених тарифів на послуги розподілу природного газу для АТ «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», об`ємів спожитого відповідачем природного газу, умов Типового договору розподілу природного газу.

Заперечуючи проти позову відповідач та його представник поставили під сумнів право адвоката Кривка М.В. на підписання позовної заяви, але зазначене заперечення не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки повноваження представника позивача оформлені відповідно до вимог ч.1,3 ст.62 ЦПК України і підписані керівником Шатило В.М., який відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має повноваження згідно статуту вчиняти дії від імені юридичної особи.

Спростовано випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань твердження відповідача та представника про те, що позивач зареєстрований у реєстрі 18.02.21, тобто, після події відносно якої подано позов, яка відбулася на протязі 2020 року, оскільки із зазначеної виписки вбачається, що позивач взятий на облік як платник єдиного внеску 25.01.1991 і як платник податків 10.08.1992 року.

Відповідач та його представник заперечували наявність у позивача ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в м. Мукачево, але зазначене спростовується постановою НКРЄКП від 29.06.2017 №843 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ «Закарпатгаз».

Посилання відповідача та його представника на відсутність у позивача доказів законності користування газовими мережами в межах м. Мукачево, що свідчить про відсутність порушеного права, суд не може взяти до уваги, оскільки із листа виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 24.02.2023 вбачається, що Мукачівською міською радою прийнято рішення 04.04.2017 №614 «Про повернення газових мереж територіальній громаді міста Мукачево». Даним рішенням на позабалансовий облік управлінням міського господарства Мукачівської міської ради передано майно підводної газової мережі. Наразі процедура передачі газових мереж не завершена. Суд вважає, що за таких обставин АТ «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз», яке згідно рішення Мукачівської міської ради від 30.04.2009 №932 було балансоутримувачем мережі до прийнятті рішення №614 від 04.04.2017, на законних підставах продовжує користуватися газовими мережами, які належать територіальній громаді м. Мукачево до закінчення процедури передачі газових мереж управлінню міського господарства Мукачівської міської ради.

Слід також зазначити, що у суду відсутні підстави сумніватися щодо повноважень провідного фахівця відділу з продажів АТ «Закарпатгаз» ОСОБА_3 на здійснення розрахунку заборгованості та його підписання.

Відповідач та його представник вважали, що позивач повинен обґрунтувати тариф, який застосовується до спірних правовідносин, але суд вважає, що зазначене не є обов`язком відповідача, оскільки тарифи на послугу з розподілу природного газу АТ «Закарпатгаз» затверджено не позивачем, а НКРЕКП. Водночас відповідачем та його представником всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України не надано суду розрахунки або інші докази, які би спростовували зазначені тарифи, хоча вони з ними не погоджувались.

Заперечуючи проти позову відповідач та представник відповідача посилались на те, що постанови НКРЕКП: №3021 від 24.12.2019; №1159 від 24.06.2020; №2770 від 30.12.2020, №124 від 30.01.2021 та №2748 від 22.12.21 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT «Закарпатгаз», не зареєстровані в Міністерства юстиції України, що суперечить ст.117 Конституції України, але суд не може погодитись із зазначеним виходячи з наступного.

Так, ст.117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Спеціальний Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у ч.6 ст.14 встановлює порядок, яким передбачено, що рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України, тому відсутність реєстрації постанов НКРЕКП: №3021від 24.12.2019;№1159від 24.06.2020;№2770від 30.12.2020,№124від 30.01.2021та №2748від 22.12.21«Про встановленнятарифу напослуги розподілуприродного газудля AT«Закарпатгаз» жоднимчином несуперечать ст.117Конституції України. Беручи до уваги, що спеціальний Закон про реєстрацію нормативних актів не прийнято, а ст.117 Конституції України передбачає, що встановлення порядку реєстрації нормативно-правових актів можливе тільки Законом, тому Указ Президента №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»

не може регулювати зазначене питання, оскільки таке буде суперечити ст.117 Конституції України.

Крім того, відповідач та його представник посилались на необхідність виконання вимог ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ЗУ «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності», ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ЗУ «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» щодо необхідності офіційного оприлюднення постанов НКРЕКП державними друкованими засобами масової інформації «Офіційном вісником» та у газеті «Урядовий кур`єр», але не надали належних та допустимих доказів того, що такі вимоги закону не були виконані.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином зобов`язання щодо оплати послуг за розподіл природного газу, чим порушено умови договору та вимоги діючого законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2481,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, ст.117 Конституції України, ст.ст. 11, 526, 610, 611, 612 ЦК України, ЗУ «Про ринок природного газу», ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», ЗУ «Про засади державної регуляторної політки у сфері господарської діяльності», ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ЗУ «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Кодексом газорозподільних систем, Типовим договором розподілу природного газу, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (місце знаходження: вул. Погорєлова, 2, м. Ужгород, Закарпатська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 05448610) заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 12226,36 грн. (дванадцять тисяч двісті двадцять шість гривень, тридцять шість копійок) та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня, 00 копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 25.04.2023.

Суддя