Рішення № 11058200, 12.08.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року справа № 2-890-10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Федонюк С.Ю.,

при секретарі Навроцькій М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Зектер О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві,

встановив:

02 червня 2010 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працював на шахті № 6 Шахтоуправління «Октябрьське» на підземних роботах в шкідливих підземних умовах кріпильником та гірничим майстром. 28.10.1975 року під час роботи в шахті отримав виробничу травму при виконанні робіт по перекріпленню головного східного вентиляційного штреку, був травмований в голову куском породи, що вивалився з покрівлі. 28 жовтня 1975 року було складено акт № 78 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом.

За висновком МСЕК від 25 липня 2002 року йому встановлено 90% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва та першу групу інвалідності.

За висновком МСЕК від 24 липня 2007 року йому встановлено 100% втрати професійної працездатності довічно внаслідок трудового каліцтва. Було визнано потребу в медикаментозному, санаторно-курортному лікуванні та у постійному сторонньому догляді.

Вважає, що Фонд соціального страхування зобовязаний у встановленому законом порядку відшкодувати йому як потерпілому грошову суму за моральну шкоду, заподіяну внаслідок трудового каліцтва, тому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги. Представник позивача пояснила, що ОСОБА_3 отримав виробничу травму, від якої зазнав фізичного болю та страждання, втратив 100% професійної працездатності. Отримана травма періодично його турбує, у звязку з чим він змушений постійно звертатися за медичною допомогою та проходити лікування.

Просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 30000 грн. моральної шкоди.

Представник відповідача Зектер О.М. позов не визнала, посилаючись на абзац третій п. 10 розділу І Закону № 717-У (717-16) де виключено частину третю статті 34 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ». Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Також ствердила про те, що оскільки на час звернення ОСОБА_3 до суду Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обовязку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому вважає, що таку шкоду позивачу має відшкодовувати роботодавець, згідно ст. 237-1 КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково у звязку з наступним.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, працював на шахті №6 «Нововолинська» Шахтоуправління «Октябрьське» на підземних роботах в шкідливих підземних умовах кріпильником та гірничим майстром. 28.10.1975 року під час роботи в шахті отримав виробничу травму при виконанні робіт по перекріпленню головного східного вентиляційного штреку, був травмований в голову куском породи, що вивалився з покрівлі.

28 жовтня 1975 року було складено акт № 78 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом. (а.с.6,7).

Із виписки із акту освідчення в МСЕК від 25 липня 2002 року вбачається, що внаслідок отриманої виробничої травми ОСОБА_3 встановлено 90 % втрати професійної працездатності та першу групу інвалідності. (а.с.4).

Із виписки акту освідчення в МСЕК серії ВЛН № 067471 від 24 липня 2007 року вбачається, що позивачу довічно встановлено 100 % втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва (а.с.4), із довідки до акта огляду МСЕК серії ВЛН № 067471 від 24 липня 2007 року, вбачається, що внаслідок трудового каліцтва позивачу встановлено першу групу інвалідності. (а.с.5).

Крім того судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 періодично звертається за медичною допомогою та перебуває на стаціонарному лікуванні для покращення стану свого здоровя, оскільки отримана виробнича травма постійно його турбує, він не може обійтись без сторонньої допомоги. Дана обставина підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного, хворого (а.с. 8).

Нормами Конституції України, а саме ст.ст. 21, 43, 46 передбачені права працівників на охорону їх життя і здоровя у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача, заперечуючи позов, покликається на ЗУ “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ” виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень ЗУ від 23 лютого 2007 року №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ».

Суд, проаналізувавши докази, що є в матеріалах справи, не може погодитися з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в ухвалах Верховного Суду України від 28.05.2009 року та від 10 вересня 2009 року право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_3 виникло з моменту встановлення йому втрати професійної працездатності, тобто з 25 липня 2002 року. Даний висновок МСЕК складений до дня зупинення дії норм Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які передбачають відшкодування моральної шкоди. Це не позбавляє права позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до норм вказаного Закону, чинних на час складання такого висновку МСЕК, оскільки право на таке відшкодування виникло в позивача до моменту набрання чинності цим законом, а зворотної дії закон в часі не має.

Враховуючи наведене, даючи аналіз зібраним та дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що позивач набув права на відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя.

Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 (пункту 9), розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи ,те, що позивач отримав виробничу травму, постійно звертається за медичною допомогою та проходить лікування. Позивач є інвалідом першої групи від професійного захворювання, втратив 100 % працездатності. Втрата здоровя призвела до втрати нормальних життєвих звязків, незручностей у побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із тривалості, характеру та глибини перенесених ОСОБА_3 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення підлягає 10000 грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213-215,218 ЦПК України, Законом України «Про загально обовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» - суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську в користь ОСОБА_3 10000 (десять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя на виробництві.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Нововолинську в дохід держави 15 (п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 ( за розгляд справи до Нововолинського міського суду Волинської області).

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя С.Ю.Федонюк