Ухвала суду № 110577599, 28.04.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39973/21

Провадження № 6/761/704/2023

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гєгіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву представника Державної авіаційної служби України про відстрочення виконання рішення суду в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної авіаційної служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року представник Державної авіаційної служби України (далі по тексту - заявник) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з заявою про відстрочення виконання рішення суду в цивільній справі №761/39973/21 за позовом ОСОБА_2 до Державної авіаційної служби України про відшкодування моральної шкоди, в якій просив відстрочити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року на один рік (до закінчення перегляду справи в касаційному порядку).

В обгрунтування заявлених вимог представник заявника послався на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №761/39973/21 позов ОСОБА_2 до Державної авіаційної служби України про відшкодування шкоди, задоволено частково. Постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у даній справі апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України залишено без задоволення.

Як зазначає заявник, вищевказаним рішенням суду постановлено стягнути з Державної авіаційної служби України на користь ОСОБА_2 450 000, 00 грн. моральної шкоди, 25 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, 17 000, 00 грн. - витрат, пов`язаних з проведенням експертизи, а також на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 4 500, 00 грн.

У зв`язку з широкомасштабним військовим вторгненням російської федерації на території України та введенням в Україні правового режиму воєнного стану, використання повітряного простору України з 00:45 координованого всесвітнього часу (02:45 за київським часом) 24 лютого 2022 року заборонено, крім повітряних суден державної авіації або за дозволом Генерального штабу Збройних Сил України, що призвело до відсутності умов для здійснення повітряних перевезень, повної зупинки пасажирського сполучення, чартерних рейсів, операційної діяльності та часткового простою авіакомпаній, та як наслідок значного зменшення надходження коштів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, що використовуються на утримання штату працівників та інші витрати Державіаслужби, пов`язаних з забезпеченням виконання функцій, визначених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, як вказано у заяві, на 2023 рік Державіаслужбою передбачено лише ті видатки, які необхідні для забезпечення виконання завдань та функцій останньої.

Заявник також зазначає про те, що станом на 14 квітня 2023 року залишок невикористаних коштів по КЕКВ 2800 складає 30, 2 тис. грн., що є недостатнім для сплати коштів на виконання судових рішень та сплати судового збору для захисту власних інтересів у суді.

Крім того, заявник посилається й на те, що Державіаслужба не погоджується рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року та постановою Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року у цивільній справі №761/39973/21 та має намір оскаржити їх в касаційному порядку.

Більш того, у заяві зазначено, що Державіаслужба є органом виконавчої влади, а позивач може звернутись за безспірним списанням коштів, на переконання заявника, це може призвести до порушення прав заявника, в тому числі інтересів держави та зайвих витрат.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року заяву представника Державної авіаційної служби України про відстрочення виконання рішення суду призначено до судового розгляду на 28 квітня 2023 року.

28 квітня 2023 року через систему «Електронний Суд» надійшли заперечення представника ОСОБА_2 проти заяви про відстрочення виконання судового рішення, в яких представник послався на те, що заява Державіаслужби не містить жодних доводів, які б свідчили про існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Представник заявника - відповідача по справі в судовому засіданні підтримала заяву про відстрочення виконання рішення суду та просила її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення заяви заперечив та просив у її задоволенні відмовити.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши учасників судового розгляду, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №761/39973/21 за позовом ОСОБА_2 до Державної авіаційної служби України про відшкодування шкоди, яке набрало законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 05 квітня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, а саме, стягнуто з Державної авіаційної служби України на користь ОСОБА_2 450 000, 00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди; 25 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу; 17 000, 00 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертизи та на користь державного бюджету України судовий збір в сумі 4 500, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Так, відповідно до статті 124 Конституції України та статті 18 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання рішення суду є завершальною стадією цивільного процесу і здійснюється у певній процесуальній формі.

За вимогами статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, при набранні рішенням законної сили таке рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як орган примусового виконання, зобов`язана вжити всіх необхідних заходів для його виконання.

Згідно зі статтею 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Зазначені заявником у заяві обставини на обґрунтування підстав для відстрочення виконання судового рішення, суд не вважає обгрунтованими, оскільки саме лише посилання на відсутність доходів без підтверджуючих доказів носять загальний характер і ніяким чином не свідчать про неможливість виконання рішення. Це ж стосується посилань на непереборні обставини, пов`язані із військовою агресією РФ, уведенням воєнного стану і обмеженням фінансування, які також носять загальний характер.

Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2019 року у справі № 2а/0570/6531/2011 дійшов висновку, що відстрочення є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого відстрочення не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Даючи оцінку доводам заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, слід враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення, до уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності Європейський суд з прав людини підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити:

1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами;

2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми;

3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»;

4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (стаття 129-1 Конституції України).

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а тому при розгляді заяви про розстрочення виконання рішення суду саме заявник зобов`язаний довести наявність обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою, як було з`ясовано судом, для відстрочення виконання судового рішення, окрім відсутності коштів для виконання рішення суду, відповідач зазначає те, що Державна авіаційна служба України готує касаційну скаргу до Верховного Суду.

Проте, на переконання суду, майбутнє можливе оскарження судових рішень у справі №761/39973/21 не є тими особливими або непереборними обставинами, які не дозволяють відповідачу виконати рішення суду та є підставами для відстрочення виконання рішення.

Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_2 вже звернулась до органів виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду, як і відсутні докази того, що Державна авіаційна служба України звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.

З огляду на викладене, заявником не доведено виняткових обставин, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання рішення суду, а тому, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника Державної авіаційної служби України про відстрочення виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 435 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Державної авіаційної служби України про відстрочення виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної авіаційної служби України про відшкодування моральної шкоди на 1 рік до закінчення перегляду справи в касаційному порядку - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 28.04.2023 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА