Рішення № 110577174, 28.04.2023, Оболонський районний суд міста Києва

28.04.2023 Справа № 756/3316/22

Справа пр. №2/756/872/23

ун. №756/3316/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді- Луценко О.М.,

при секретарі - Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Кременецька міська рада в особі виконавчого комітету Кременецької міської ради про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Кременецька міська рада в особі виконавчого комітету Кременецької міської ради про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

В позовних вимогах позивач просить: визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Вимоги обгрунтовані тим, що сторони перебувають в шлюбі з 01.07.1998 року та в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .

Шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися та вони проживають оремо один від одного.

З відповідачем проживає повнолітня донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_5 , а з позивачем проживає малолітня ОСОБА_3 .

19.03.2020 року рішенням № 93 Виконавчого комітету Вишгородської міської ради було встановлено ОСОБА_2 години зустрічей з малолітньою донькою ОСОБА_3 , кожні другі вихідні з 8:00 суботи до 19:00 неділі та щопонеділка з 18:00 до 20:00 і щочетверга з 17:00 до 19:00год.

Рішенням № 204 від 23.07.2020року Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її мамою ОСОБА_1 . Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із його батьком ОСОБА_2 .

З початком військових дій відповідач без згоди позивача вивіз малолітню дитину ОСОБА_3 у Тернопільську область, та перешкоджає позивачу бачитися з дітьми в супереч рішення Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, яким визначено місце проживання дітей, тому між ними виникає спір щодо того, з ким має проживати дитина. Водночас, згідно консультативного висновку спеціаліста від 11.06.2020 року лікарем - консультантом з урахуванням стану дитини після особистих зустрічей з батьком призначено лікування та надано рекомендацію тимчасового призупинення побачень та спілкування з батьком. Проживання малолітньої з батьком в цьому випадку не забезпечує її розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Вважає, що вона взмозі, зважаючи на її житлове забезпечення та матеріальні статики, утримувати та піклуватися про дитину на належному рівні, оскільки має змогу забезпечити житлом, харчуванням, освітою тощо. Тому, на її думку, задля забезпечення належним умов життя та розвитку дитини наразі й у подальшому є підстави визначити місце проживання саме з нею - як матір`ю.

26.08.2022року відповідачем надано відзив відповідно до якого вбачається, що 19.03.2020 року рішенням № 93 Виконавчого комітету Вишгородської міської ради було встановлено години зустрічей відповідачу з малолітньою дитиною ОСОБА_3 - кожні другі вихідні з 8.00 суботи до 19.00 неділі та щопонеділка з 18.00 годин до 20.00 і щочетверга з 17.00 до 19.00. Оскільки дане рішення позивачка відмовлялась виконувати, відповідач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. З першого дня агресії Росії проти України м. Вишгород зазнавало артилерійських та ракетних обстрілів, позивачка разом з дочкою ОСОБА_3 ночувала в підвальних приміщеннях, пристосованих під укриття, і тому саме з ініціативи позивачки (яка неодноразово з цього приводу телефонувала) відповідач погодився забрати з собою також ОСОБА_3 до рідних дідуся та бабусі у Тернопільську область (разом з ними поїхав і спільний син ОСОБА_5 ). При цьому разом з відповідачем та позивачкою до будинку, належного бабусі ОСОБА_3 , поїхала також і позивачка, оскільки була обізнана, що переїзд дитини в безпечний регіон і комфортні умови проживання відповідають інтересам дитини. Згодом відповідач та його діти зареєструвались також як внутрішньо переміщені особи, про що свідчать довідка від 04.08.2022 року про взяття 21.04.2022 року відповідача на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка від 04.08.2022 року про взяття 21.04.2022 року ОСОБА_3 на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно листа Служби у справах дітей Кременецької міської ради від 19.04.2022 року №84/01-23, відповідач не перешкоджає спілкуванню позивачки з дітьми, проте з боку позивачки не було зроблено жодних дій для побачень з ними, позивачці рекомендовано відвідати дітей за адресою: АДРЕСА_1 , а в разі перешкод зі сторони батька - звернутись до правоохоронних органів. В доданих до листа Служби у справах дітей Кременецької міської ради відібраних цією Службою поясненнях зазначається, що всі троє спільних дітей позивачки та відповідача проживають з батьком з власної волі і ніякий тиск на них не чиниться, відповідач не перешкоджає спілкуванню позивачки з дітьми, але позивачка ніяких кроків для спілкування не робить. Тому даний позов є необґрунтованим та надуманим.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити - визначити місце проживання дочки з матір`ю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти наданого позову заперечив, посилаючись на те, що стосунки в сім`ї батька дитини хороші, взаємні. Батько дітей виконує покладені на нього батьківські обов`язки з утримання та забезпечення. Кожен із дітей навчається в Кременецьких закладах освіти. З пояснення малолітньої ОСОБА_3 встановлено, що вона навчається у 4-му класі Кременецької ЗОШ №1 ім. Г. Гордасевич, їй тут краще навчатись, бо більше подобаються вчителі, вона краще розуміє навчальний матеріал. Також вона відвідує гурток з хореографії. До школи її відводить тато або ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Інколи дівчинка скучає за мамою, але спілкується з нею по телефону. Окрім того на даний момент ОСОБА_3 бажає бути з татом ОСОБА_2 тому що тут в Шпиколосах їй спокійніше. На момент опитування Уляні виповнилося 10 років, а відтак її думка обов`язково, відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України, має бути врахована.

Представник третьої особи до судового засідання надав клопотання про розгляд справи без його участі та просять врахувати висновок органу опіки та піклування від 30.01.2023р.

Представник третьої особи до судового засідання надав клопотання про розгляд справи без його участі та просять прийняти рішення в інтересах малолітньої дитини.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 01 липня 1998року.

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .

Рішенням № 204 від 23.07.2020року Виконавчого комітету Вишгородської міської ради, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її мамою ОСОБА_1 . Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із його батьком ОСОБА_2 .

Після припинення спільного проживання сторін, дитина залишилась проживати з матір`ю.

В зв`язку з агресією Росії проти України відповідач забрав з собою малолітню доньку ОСОБА_3 до рідних дідуся та бабусі у Тернопільську область разом з ними поїхала і позивачка.

Надалі позивачка самостійно залишила ОСОБА_3 , в будинку батьків відповідача та проживала в м. Тернопіль у родичів, але ОСОБА_3 майже не відвідувала (один раз за перші три місяці та взагалі два рази за рік).

Згодом відповідач та його діти зареєструвались також як внутрішньо переміщені особи, про що свідчать довідка від 04.08.2022 року про взяття 21.04.2022 року відповідача на облік внутрішньо переміщеної особи, довідка від 04.08.2022 року про взяття 21.04.2022 року ОСОБА_3 на облік внутрішньо переміщеної особи.

На даний час дитина ОСОБА_3 навчається у 4-му класі Кременецької ЗОШ №1 ім. Г. Гордасевич.

Окрім того, орган при вирішення заяв батьків дитини про визначення місця проживання дитини досліджував умови проживання як батька, так й матері дитини. За якими встановлено, що обидва житлові приміщення облаштовані всім необхідним та зручностями для проживання дитини.

Згідно акту обстеження умов проживання від 04.04.2022 року, акту обстеження матеріально побутових умов ОСОБА_3 від 17.09.2022 року, ОСОБА_3 проживає в буд. АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_12 (власник будинку), дідусем ОСОБА_13 , батьком ОСОБА_2 , сестрою ОСОБА_4 та братом ОСОБА_5 . Будинок має 2 поверхи та 5 житлових кімнат, ванну, кухню, коридор. Умови проживання добрі, гігієна підтримана, дитина продуктами харчування, одягом, взуттям, забезпечена, має місце для сну, іграми для розвитку забезпечена. Стосунки, традиції сім`ї: хороші, взаємні. Уляні в Шпиколосах добре, до мами в даний час їхати не бажає. Уляна має свій особистий телефон для спілкування з матір`ю.

Спеціалістами служби у справах дітей відвідано житло, де мешкає ОСОБА_1 , та з`ясовано, що у квартирі створено всі необхідні умови для проживання, відпочинку та навчання, у тому числі, й розвитку дитини.

Сторони не дійшили згоди щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом.

Суд вправі застосувати вищезазначене положення закону в тому випадку, коли мати та батько дитини проживають окремо, тобто за різними адресами; не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина, що відповідає спірним правовідносинам.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є старшою і повнолітньою дочкою позивачки та відповідача пояснила, що позивачка, після припинення шлюбних відносин з відповідачем (батьком) вигнала з квартири, і вона переселилася до батька. Син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також змушений був переселитися до батька, і при опитуванні працівниками соціальних служб, висловив категоричне бажання проживати тільки з батьком. Зміни місця фактичного проживання ОСОБА_3 , що з початком російської агресії вони всі разом виїхали в Кременецький район до батьків відповідача, це відбувалося добровільно. Наразі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 живуть разом у будинку дідуся, ОСОБА_3 відчуває себе щасливою дитиною, відвідує Кременецьку загальноосвітню школу І-ИІ ступенів, має середовище друзів, та стабільне соціально-психологічне середовище. Під час проживання в с. Шпиколоси Кременецької ОТГ, при попередньому записі до місцевого лікаря через інформаційну систему для пацієнтів користуванні «НЕЛСІ» виявилось, що ОСОБА_3 начебто хронічно хворіє, адже позивачка за короткий період часу, з метою мати законний привід невиходу на роботу, 18 разів брала лікарняний по догляду за дитиною ( ОСОБА_3 ), що також пояснює мотиви позивачки, щоб дитина проживала з нею. Повернення ОСОБА_3 до проживання з матір`ю негативно вплине на ОСОБА_3 .

Відповідач, який давав показання під присягою, як свідок, також підтвердив добровільний характер зміни місця фактичного проживання ОСОБА_3 , що відбулося з мовчазної згоди та безпосередньої участі самої позивачки під час переїзду. Надалі позивачка самостійно залишила як ОСОБА_3 , так і будинок батьків відповідача, під приводом оформлення документів, так як мала намір поїхати як біженка у Німеччину, проте, як виявилось пізніше, проживала в м. Тернопіль у родичів, але ОСОБА_3 майже не відвідувала (один раз за перші три місяці та взагалі два рази за рік). Коли вони переїжджали з м. Вишгород разом з позивачкою та дітьми, ОСОБА_3 була в занедбаному стані, в неї були воші, дитина була в обідраній старій одежі, іншу одежу, в т.ч. й ту, яку для ОСОБА_3 купував відповідач, позивачка відмовилась віддавати, чинячи на Уляну психологічний тиск, зокрема ставлячи дитині умову повернення, її переїзд до м. Вишгород до матері.

Згідно Протоколу індивідуальної психологічної діагностики від 13.04.2022 року та Дослідження за проектною методикою «Малюнок сім`ї» від 13.04.2022 року проведене психологом Центру професійного розвитку педагогічних працівників Кременецької міської ради, співробітника Кафедри педагогіки та психології Кременецької обласної гуманітарно- педагогічної академії ім.Тараса Шевченка ОСОБА_15 , складених на замовлення Служби у справах дітей Кременецької міської ради, «Будинок (на малюнку дитини) свідчить про потребу дитини в безпеці. Було встановлено, що стосунки в сім`ї батька дитини хороші, взаємні. Батько дітей виконує покладені на нього батьківські обов`язки з утримання та забезпечення. Кожен із дітей навчається в Кременецьких закладах освіти. З пояснення малолітньої ОСОБА_3 встановлено, що вона навчається у 4-му класі Кременецької ЗОШ №1 ім. Г. Гордасевич, їй тут краще навчатись, бо більше подобаються вчителі, вона краще розуміє навчальний матеріал. Також вона відвідує гурток з хореографії. До школи її відводить тато або ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Інколи дівчинка скучає за мамою, але спілкується з нею по телефону. Однак на даний момент ОСОБА_3 бажає бути з татом ОСОБА_2 тому що тут в Шпиколосах їй спокійніше.

На комісію з питань захисту прав дитини, яка відбулась 18.01.2023 року були запрошені батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які мали можливість надати пояснення щодо визначення місця проживання дитини.

Враховуючи вік та висловлену думку дитини, беручи до уваги воєнний стан на території нашої країни, безпечне місце проживання малолітньої та діючи в її інтересах, керуючись ч. 4, ч. 5 ст.19, ст.ст. 157, 161 Сімейного кодексу України, п.72 постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», орган опіки та піклування Кременецької міської ради вирішив затвердити висновок про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 .

Відповідно до чч 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Згідно статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 161 СК України визначено правила вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Кременецька міська рада в особі виконавчого комітету Кременецької міської радивласним висновком вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 .

З наведеного вбачається, що найкраще для інтересів ОСОБА_3 є продовження проживання з батьком, а переїзд до матері спричинить психологічну травму для дитини, позбавить її звичного соціального середовища, школи друзів, а також розлучить її з рідними братом і сестрою, з якими в ОСОБА_3 склався нерозривний соціально-психологічний зв`язок.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18) відступила від попередньої практики Верховного Суду України, у якій тривалий час домінувала правова позиція щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю, обгрунтована з посиланням на принцип 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 р.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на даний час проживання малолітньої доньки з батьком, яка фактично проживає з ним, буде відповідати саме інтересам дитини, яка потребує постійного догляду та турботи у зв`язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.

Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечитиме інтересам дитини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Кременецька міська рада в особі виконавчого комітету Кременецької міської ради про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.М. Луценко