Рішення № 110577129, 14.04.2023, Оболонський районний суд міста Києва

14.04.2023 Справа № 756/6804/22

Справа №756/6804/22

Провадження №2/756/1088/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Тихої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення страхового відшкодування, шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення страхового відшкодування, шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21.04.2021 приблизно о 09 год. 37 хв., в м. Києві по вул. Пирогівський Шлях, 167-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , та автомобіля «DAF XF», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHWARZMULLER SPA-3E, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.05.2021 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відповідно до Полісу № АР/087609 та №АР/0877610.

Згідно зі Звітом від 21.07.2021 № 1622 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 188 713,62 грн., при цьому, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, а отже, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , становить 89300,62 грн.

27.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» з заявою про страхове відшкодування.

Згідно з умовами страхового полісу № АР/087609 страхова сума відшкодування становить 130 000,00 грн., при цьому франшиза дорівнює 2600,00 грн.

Проте, на сьогоднішній день страхове відшкодування позивачу не сплачено.

У зв`язку з наведеним, посилаючись на положення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить позов задовольнити, стягнути з ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» на її користь страхове відшкодування у розмірі 68 840,50 грн. (без ПДВ); пеню за прострочення виплати страхового відшкодування - 15 491,94 грн., стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у сумі 82 130,40 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою судді від 29.08.2022 було відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до судового розгляду.

26.01.2022 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лобок В.М. подав до суду письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. На думку представника відповідача, страхова компанія - ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» повинна була відшкодувати збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у повному обсязі, оскільки згідно умов полісу № АР/087609 страхова сума становить 130 000,00 грн., у той час, як вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до Звіту № 1622 від 21.07.2021 становить 89300,62 грн., а тому заявлення позовних вимог до ОСОБА_2 є безпідставним.

Представник позивача надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лобок В.М. надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, в якій просив відмовити у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_2 .

Представник ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомили, про дату, місце та час слухання справи були повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього процесуальний кодекс України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21.04.2021 приблизно о 09 год. 37 хв., в м. Києві по вул. Пирогіський Шлях, 167-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , та автомобіля «DAF XF», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHWARZMULLER SPA-3E, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.05.2021 по справі № 752/10888/21 (провадження № 3/752/5558/21), яка набрала законної сили 25.05.2021, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 ЦПК України, а також засад інституту доказування у цивільному судочинстві, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.05.2021, яка набрала законної сили, згідно якої відповідача визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAF XF», номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» відповідно до Полісу № АР/0877610 від 20.09.2020, яким передбачено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн.; франшизу - 2600,00 грн.

27.07.2021 позивач звернулася до ТОВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» з заявою про страхове відшкодування.

Відповідно до Звіту від 21.07.2021 № 1622 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 188 713,62 грн., що також підтверджується ремонтною калькуляцією № 1622 від 21.07.2021; вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (70%), тобто вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , становить 89300,62 грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

За загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.

У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв`язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.

Разом з тим, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до вимог п. 36.4. ст. 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 27.07.2021 звернулася до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» з заявою про страхове відшкодування.

Станом на день розгляду вказаної справи страхове відшкодування позивачу не сплачено.

Як вбачається зі Звіту від 21.07.2021 № 1622 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнта фізичного зносу становить 188 713,62 грн., що також підтверджується ремонтною калькуляцією № 1622 від 21.07.2021, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (70%), тобто вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , становить 89 300,62 грн.

Звіт про визначення вартості матеріального збитку №1622 від 21.07. був виконаний суб`єктом оціночної діяльності, який має необхідну кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів та діє на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, та виконаний з дотриманням вимог «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395.

Пунктом 7.38 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зокрема, визначено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Відповідно до п. 7.41 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7.

При проведенні оцінки пошкоджень транспортного засобу «Mercedes-Benz Vito», номерний знак НОМЕР_1 , експертом використано вказану Методику, відповідно до якої останнім було визначено коефіцієнт фізичного зносу - 0,70 з урахуванням п. 7.41 Методики.

Згідно з умовами Полісу № АР/0877610 від 20.09.2020 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 130 000,00 грн., при цьому франшиза складає - 2600,00 грн.

Згідно ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. При цьому п. 36.6 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, за приписами п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТДВ «Ю.Ес.Ай.» на користь позивача 68 840,50 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування, яке розраховано, виходячи з розміру матеріального збитку, завданого позивачу, зменшеного на суму ПДВ та франшизу, передбачену полісом обов`язкового страхування.

Крім того, позивач просить суд стягнути з ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» на свою користь пеню в розмірі 15491,94 грн., у зв`язку із порушенням відповідачем грошового зобов`язання.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що термін для виплати страхового відшкодування, передбачений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», закінчився, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення пені в розмірі 15491,94 грн. за період з 27.10.2021 по 22.08.2022 у зв`язку із порушенням відповідачем сплати грошового зобов`язання є такими, що підлягають задоволенню. Наданий позивачем розрахунок пені відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.

Крім того, до такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 369/11812/18 від 11.11.2020 року; № 753/10416/17 від 05.11.2020 року; № 299/3583/15-ц від 04.11.2020 року; № 755/7666/19 від 15.10.2020 року; № 131/709/18 від 30.09.2020 року; № 583/3159/18 від 23.07.2020 року; № 525/1592/18 від 14.07.2020 року; № 200/12295/17 від 30.06.2020 року; № 361/10096/14-ц від 17.06.2020 року; № 201/12712/16-ц від 20.05.2020 року; № 756/2632/17 від 22.04.2020 року; № 447/819/16-ц від 08.04.2020 року; № 643/2224/17 від 18.03.2020 року; № 761/2941/17 від 10.03.2020 року; № 450/446/16-ц від 04.03.2020 року; № 755/5374/18 від 21.02.2020 року; № 648/4308/16-ц від 17.02.2020 року; № 916/2554/17 від 17.01.2020 року.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Отже, аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

Таким чином, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

У зв`язку з тим, що вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує суму страхового відшкодування, суд приходить до висновку про те, що з відповідача ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 82130,40 грн., як різниця між сумою вартості відновлювального ремонту 188 713,62 грн., скорегованого на суму ПДВ (20%) - 37742,72 грн. та страховим відшкодуванням в межах ліміту відповідальності страховика (68 840,50 грн.).

Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому збитків, відповідачем ОСОБА_2 вказаний розмір збитків, визначений у звіті, не спростовано, клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру завданих позивачу збитків під час судового розгляду відповідачем не заявлено.

Інші доводи відповідача, які наведені у відзиві, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Що стосується вимог про відшкодування відповідачем на користь позивача судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У обґрунтування заяви про понесені позивачем витрат на правничу допомогу позивачем наданий Договір про надання професійної правничої допомоги №33/22 від 10.08.2022 року, укладений між ним та адвокатом Розумом О.В.

У пункті 3.2 Договору передбачено, що умови оплати праці Адвоката визначаються Додатком №1, який є невід`ємною частиною його частиною.

Здійснення адвокатом своїх зобов`язань за Договором оформлюється Актом приймання-передачі виконавчих робіт/послуг згідно Додатку № 2 , який є невід`ємною частиною договору.

Згідно Детального опису виконаного робіт (наданих послуг) від 22.08.2022 було надано послуги правничої допомоги на суму 6500,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт/послуг, та Довідкою №33/22ц від 10.08.2022 про оплату замовлених робіт/послуг.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07. 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, ураховуючи критерій складності справи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення у дольовому порядку з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн. про порційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з положень п. 3 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 21/5 від 21.05.2021 року позивачем за проведення оцінки сплачено 3500,00 грн. Окрім того, позивачем при зверненні з даною позовною заявою було сплачено судовий збір у розмірі 1664,63 грн.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, то вказані судові витрати також підлягають стягненню з відповідачів в дольовому порядку пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» про стягнення страхового відшкодування, шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 68 840 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок) гривень 50 копійок; пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 15 491 (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто одна) гривня 94 копійки; витрати на правничу допомогу в розмірі 3 292 (три тисячі двісті дев`яносто дві) гривні 90 копійок; витрати за проведення оцінки у розмірі 1773 (одна тисяча сімсот сімдесят три) гривні 10 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 843 (вісімсот сорок три) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 82130 (вісімдесят дві тисячі сто тридцять) гривень 40 копійок; витрати на правничу допомогу в розмірі 3207 (три тисячі двісті) гривень 10 копійок; витрати за проведення оцінки у розмірі 1726 (одна тисяча сімсот двадцять шість) гривень 90 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) гривня 33 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1 - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ.», код ЄДРПОУ 32404600, місцезнаходження: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 4, корп. 6;

Відповідач 2 - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О.Тиха