Рішення № 110567629, 02.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.05.2023справа №910/2218/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/2218/23

за позовом фізичної особи - підприємця Мазурика Богдана Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-2000» (вул. Євгена Коновальця, буд. 29, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 31111758)

про стягнення 75 751,86 грн,

без виклику представників сторін.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Фізична особа - підприємець Мазурик Богдан Володимирович (далі - Підприємець) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-2000» (далі - Товариство): 59 412 грн заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу від 12.01.2022 №2457 (далі - Договір); 14 620,99 грн втрат від інфляції та 1 718,87 грн 3% річних, а всього 75 751,86 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 12.01.2022 Підприємцем (виконавець) і Товариством (замовник) було укладено Договір, відповідно до якого позивач мав організувати перевезення вантажу з Ziar Nad Hronom (Словаччина) - Товариство у м. Київ (вул. Набережно-Корчуватська, 136); відповідач був зобов`язаний провести оплату за надані на його користь послуги протягом 30 календарних днів з дня розвантаження автомобіля;

- фрахтова сума складає 1 850 євро за курсом НБУ на дату розвантаження; факт розвантаження автомобіля (його отримання вантажоодержувачем Товариством та фактичне надання позивачем послуг) підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною № SK 2022009 (графа 24) та актом прийняття-передачі робіт (надання послуг) від 21.01.2022 №25, розвантаження автомобіля (його отримання вантажоодержувачем - ТОВ «Темп-2000» та фактичне надання позивачем послуг);

- відповідач не пізніше 21.02.2022 мав сплатити позивачу 59 412 грн за Договором, проте станом 09.02.2023 (дата підписання позову) заборгованість відповідача за надані послуги складає 59 412 грн; у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору Підприємцем нараховано 14 620,99 грн втрат від інфляції та 1 718,87 грн 3% річних.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач 16.03.2023 подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке: Товариство отримало позовну заяву Підприємця від 09.02.2023, яка має назву «Позовна заява про стягнення заборгованості за договором-заявкою № 2457 від 12.01.2022», підставою позову за змістом позовної заяви є заборгованість відповідача за договором-заявкою від 12.01.2022 №2457; в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 59 412 грн заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу від 10.01.2022 №2454, 14 620,99 грн втрат від інфляції та 1 718,87 грн 3% річних, але зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані ні у тексті позовної заяви, ані доданими до позовної заяви документами; таким чином, предмет спору жодним чином не пов`язаний із наведеними в позовній заяві підставами; крім того, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2023 відкрито провадження у справі №910/2222/23 на підставі позовної заяви Підприємця з таким самим предметом позову (договір-заявка на перевезення вантажу від 10.01.2022 №2454), з огляду на що провадження у справі №910/2218/23 підлягає закриттю; що ж до Договору, то виконані позивачем нарахування втрат від інфляції та 3% річних на суму боргу 59 412 грн є надмірно великим порівняно з розміром боргу з урахуванням тієї обставини, що стягнення відбувається в період дії воєнного стану.

3. Стислий виклад відповіді позивача на відзив

Позивач 30.03.2023 подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що: твердження відповідача про те, що позовна заява жодним чином не обґрунтовує позовних вимог про стягнення заборгованості за договором-заявкою від 12.01.2022 №2457 не відповідає дійсності, оскільки позивач при складенні позову допустив орфографічну помилку в прохальній частині позову, помилково вказавши договір-заявку на перевезення вантажу від 10.01.2022 №2454; 16.03.2023 позивач надіслав суду і відповідачу заяву про уточнення позовної вимоги за позовною заявою про стягнення заборгованості за договором - заявкою на перевезення вантажу від 12.01.2022 №2457; сама описка не впливає на зміст позовної заяви, оскільки в її тексті йдеться саме про невиконання зобов`язань за договором-заявкою від 12.01.2022 №2457, а не від 10.01.2022 №2454; до того ж, відповідачу і суду було надіслано всі без виключення документи, що стосуються перевезення за договором-заявкою від 12.01.2022 №2457.

4. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2023 позовну заяву Підприємця залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

24.02.2023 позивачем подано суду документи на виконання ухвали суду від 20.02.2023.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

20.03.2023 позивачем подано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій Підприємець просить вважати правильними дату і номер договору-заявку «від 12.01.2022 №2457» замість «від 10.01.2022 №2454».

З урахуванням наведеного прохання відповідача закрити провадження у даній справі з огляду на предмет спору у справі №910/2222/23 задоволенню не підлягає, оскільки у даній справі предметом спору є стягнення заборгованості за договором-заявкою від 12.01.2022 №2457 та нарахованих за неналежне виконання такого договору сум втрат від інфляції та 3% річних, а предметом спору у справі №910/2222/23 є заборгованість за договором-заявкою від 10.01.2022 №2454 і стягнення відповідних сум втрат від інфляції та 3% річних.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

12.01.2022 Підприємцем (виконавець) і Товариством (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- дата та час навантаження - 14.01.2022 о 09:00 год.;

- найменування відправника, адреса пункту навантаження, відповідальна особа, контакти - IRBIS Group s.r.o., ul. Slovenskejo nar.povstania 131, Ziar nad Hronom 965 01;

- місце митного оформлення при навантаженні - MARK-VAM KF, 2360 GYAL;

- митниця місце розмитнення - митний пост «Столичний», м. Київ, вул. Новопирогівська, 58, Геннадій, НОМЕР_3;

- вантажоотримувач (найменування) - Товариство;

- адреса пункту розвантаження (призначення вантажу) - м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 136;

- найменування вантажу - відходи поліетилену;

- вага (брутто), габарити, вид завантаж. - 22 т, бокова;

- рід упаковки, кількість палет, додат. Інф. - пал. 1,1*1,2, растентовка;

- супровідні документи на вантаж - Інвойс, пакувальний лист, CMR, Euro1, декларація;

- фрахтова сума - 1 850 євро (по курсу НБУ на дату розвантаження);

- термін доставки - з 17.01.2022 по 18.01.2022;

- додаткові умови - 48 годин нормативний час на завантаження/замитнення; 48 годин нормативний час на розмитнення/вивантаження;

- примітки - відмова від завантаження менш ніж за 48 годин до дати завантаження - штраф 100 євро; зрив термінів подання авто в пункт завантаження/розвантаження - штрафу з виконавця 50 євро за кожну добу запізнення; простій авто з вини замовника понад нормативний час - штраф 50 євро за кожну добу простою;

- умови оплати - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 30 календарних днів з дня розвантаження автомобіля на підставі копії рахунка, переданого виконавцем за допомогою факсимільного зв`язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг;

- митний перехід - Чоп;

- автомобіль, причеп (в т.ч. держ. ном.) - НОМЕР_4, НОМЕР_2 , тент.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено перевезення вантажу на суму 59 412 грн, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною №SK2022009.

Сторонами на вказане перевезення підписано та скріплено печатками юридичних осіб акт приймання-передачі робіт (надання послуг) від 21.01.2022 №25 на суму 59 412 грн, тобто послуги вважаються належним чином наданими позивачем і прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень.

Позивачем було надано відповідачу рахунок на оплату від 21.01.2022 №25 на суму 59 412 грн, проте Товариством такий рахунок оплачено не було.

Підприємцем надіслано на електронну і поштову адреси відповідача лист-вимогу від 25.11.2022 щодо погашення, зокрема, заборгованості за Договором.

Товариством відповіді на лист-вимогу не надіслано, заборгованість не сплачено.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.ПОЗИЦІЯ СУДУ

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини третьої статті 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Частинами одинадцятою - тринадцятою статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

ВИСНОВКИ

Отже, відповідачем було прийнято без будь-яких зауважень послуги позивача з перевезення вантажу на загальну суму 59 412 грн, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками юридичних осіб актом приймання-передачі робіт (надання послуг) від 21.01.2022 №25 і міжнародною товарно-транспортною накладною №SK2022009, проте не оплачено такі послуги у визначений Договором строк, у зв`язку з чим позовні вимоги Підприємця про стягнення з Товариства наведеної суми заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 14 620,99 грн втрат від інфляції за період з березня 2022 року по січень 2023 року та 1 718,87 грн 3% річних за період з 22.02.2022 до 08.02.2023.

Судом перевірено розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних і періодів їх нарахування, та встановлено, що періоди визначені правильно, сума 3% річних розрахована правильно, а сума втрат від інфляції - неправильно.

За перерахунком суду сума втрат від інфляції становить 14 255,58 грн та підлягає стягненню з відповідача, у стягненні решти суми втрат від інфляції слід відмовити.

Також з відповідача підлягає стягненню 1 718,87 грн 3% річних.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності, що передбачено статтею 551 ЦК України і статтею 233 Господарського кодексу України, або зменшення розміру втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих позивачем, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та відключенням електроенергії, з огляду на що Товариство несе значне навантаження зі сплати необхідних платежів в умовах зниження об`ємів реалізації продукції, то слід зазначити таке.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов?язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов?язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов?язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов?язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов?язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов?язань.

Таким чином, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов?язання.

Наведена позиція викладена у окремій думці Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 зі справи №902/417/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №703/2718/16-ц.

Позивач просить стягнути з відповідача 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами першою і третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

06.02.2023 Підприємцем (клієнт) і адвокатом Мельником Василем Васильовичем укладено договір №01/06/02/2023 про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну, правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з додатковою угодою від 07.02.2023 №2 до вказаного договору, адвокат надає професійну правничу допомогу клієнту у справі Підприємця до Товариства про стягнення заборгованості за Договором, втрат від інфляції та 3% річних.

Сторони погоджуються, що надання професійної правничої допомоги включатиме:

- аналіз та вивчення матеріалів, доказової бази з метою пред`явлення позову Підприємцем до Товариства про стягнення заборгованості за Договором, втрат від інфляції та 3% річних;

- аналіз чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини та аналіз висновків Верховного Суду стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах і визначення найбільш оптимального способу захисту права клієнта;

- надання правової допомоги клієнту у підготовці позовної заяви, визначення переліку додатків до позову, оформлення документів для надіслання їх стороні у справі та суду (пункт 1 додаткової угоди).

Пунктом 2 додаткової угоди клієнт і адвокат погодили, що вартість послуг адвоката за надання професійної правової (правничої) допомоги клієнту у визначеному пунктом 1 обсязі буде становити 10 000 грн.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди адвокат не пізніше двох днів з дня підписання сторонами акта наданих послуг до даної додаткової угоди, виставляє клієнту рахунок. Клієнт зобов`язується сплатити послуги адвоката за виставленим рахунком протягом 5 робочих днів з моменту його виставлення.

09.02.2023 Підприємцем і адвокатом підписано акт наданих послуг на суму 10 000 грн, і адвокатом виставлено позивачу рахунок №2 на оплату отриманих останнім послуг.

В свою чергу Товариства заперечує проти стягнення вказаної суми витрат на професійну правничу допомогу, та просить зменшити таку суму до 1 000 грн.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 зазначила таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої і дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята і шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, прийняття судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу є надмірно великим в порівнянні з фактично наданими адвокатом послугами, а тому стягненню з відповідача підлягає 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу; у стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 247-252 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи - підприємця Мазурика Богдана Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-2000» (вул. Євгена Коновальця, буд. 29, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 31111758) про стягнення 75 751,86 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Темп-2000» (вул. Євгена Коновальця, буд. 29, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 31111758) на користь фізичної особи - підприємця Мазурика Богдана Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ): 59 412 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста дванадцять) грн основної заборгованості; 14 255 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 58 коп. втрат від інфляції; 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн 87 коп. 3% річних; 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одну)? грн 05 коп. судового збору і 5 000 (п`ять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.05.2023.

Суддя Оксана Марченко