Рішення № 110567189, 01.05.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/19/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023 Справа № 908/2612/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)

про стягнення 14 221 грн. 80 коп.

без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування звернулося до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО про стягнення 14 221 грн. 80 коп. майнової шкоди.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2022 позовні матеріали № 908/2612/22 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши позовну заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.

Ухвалою суду від 20.12.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

03.01.2022 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 09.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2612/22, присвоєно справі номер провадження 27/19/23 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 09.01.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 31.01.2023.

В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву (сформований в системі «Електронний суд» 24.01.2023 вх. № 1510/08-08/23), згідно якого відповідач визнав позовні вимоги у розмірі 14 221 грн 80 та просив повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України, зменшити витрати на оплату правничої допомоги до 1 000 грн 00 коп., відмовити у стягненні витрат на проведення експертизи у розмірі 10 000 грн 00 коп., розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника відповідача.

Позивач 07.02.2023 надіслав на адресу суду заяву про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

Відповідно до ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2022 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Арсенал Страхування та ОСОБА_1 був укладений договір страхування наземного транспорту № 2981/20-Тз/К/06/22, за умовами якого ПАТ СК Арсенал Страхування взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «HYUNDAI Tucson», д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

07.11.2022 в м. Києві на бул. Дарницькому відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу «HYUNDAI Tucson», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «ATAMAN», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ATAMAN», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 , що підтверджується Європротоколом.

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «HYUNDAI Tucson», д/н НОМЕР_1 були спричинені значні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток.

Згідно рахунку № НК1036, наданого ТОВ «Богдан Авто» вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складає 16 821 грн 80 коп.

Страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Заяву було розглянуто позивачем та складено страховий акт № 006.01692122-1 від 16.11.2022, Акт огляду транспортного засобу від 09.11.2022.

Розмір страхового відшкодування, виплаченого ПАТ Страхова компанія Арсенал Страхування, на підставі умов договору страхування наземного транспорту, склав 16 821 грн 80 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 60839002 від 17.11.2022.

На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України Про страхування, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, мас до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ATAMAN», д/н НОМЕР_2 застрахована ТДВ «СК «Кредо», згідно полісу ЕР 209178291, ліміт за шкоду майну - 160 000 грн 00 коп., франшиза 2 600 грн 00 коп.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України Про страхування визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або ін. особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування, страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або ін. особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Згідно із ст. 9 Закону України Про страхування, страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно положень ст. 25 Закону України Про страхування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром).

Як зазначено вище в тексті цього рішення, 07.11.2022 в м. Києві на бул. Дарницькому відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу «HYUNDAI Tucson», д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «ATAMAN», д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Дана ДТП сталася в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «ATAMAN», д/н НОМЕР_2 ОСОБА_3 , що підтверджується Європротоколом.

Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «HYUNDAI Tucson», д/н НОМЕР_1 були спричинені значні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток.

Наявними у матеріалах цієї господарської справи доказами підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування у сумі 16 821 грн 80 коп. згідно страхового акту від 16.11.2022 № 006.01692122-1, розрахунку від 14.11.2022 та платіжного доручення № 60839002 від 17.11.2022.

Як унормовано ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.і.) володіє транспортним засобом, механізмом, ін. об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За приписами ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України Про страхування).

За змістом ст. 28 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно ст. 29 вказаного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про страхування франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР Про страхування та у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП станом на момент ДТП була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО.

Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР209178291 ліміт відповідальності 130 000 грн 00 коп. за шкоду заподіяну майну та франшиза 2 600 грн 00 коп.

Відповідно до лімітів полісу, враховуючи вищевикладені обставини та відсутність відповіді відповідача на заяву позивача про виплату страхового відшкодування, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, позивач правомірно звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на його корить суми страхового відшкодування у розмірі 14 221 грн 80 коп. (16 821 грн 80 коп. - сума виплаченого страхового відшкодування 2 600 грн. 00 коп. франшизи).

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідач в наданому суду відзиві позовні вимоги приватного акціонерного товариство Страхова компанія Арсенал Страхування визнав, розмір заявленої до стягнення шкоди ним не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір та право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 14 221 грн 80 коп. на підставі статті 27 Закону України Про страхування, статті 993 ЦК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути приватному акціонерному товариству Страхова компанія Арсенал Страхування з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 56800543 від 31.10.2022, що складає 1240 грн 50 коп. після набрання судовим рішенням законної сили.

Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 1240 грн. 50 коп. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо стягнення 10 000 грн 00 коп. витрат на проведення експертизи до уваги суду не приймаються, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 14 221 грн 80 коп.

Крім того, прохальна частина позовної заяви не містить посилання щодо їх розподілу та документи на підтвердження їх понесення не надавались.

Щодо заяви позивача про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. суд зазначає наступне.

16.02.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/6297/21, провадження № 61-16884св21 (ЄДРСРУ № 103871578) досліджував питання щодо використання факсиміле замість особистого підпису при поданні процесуальних заяв до суду.

Чинне законодавство України нормативно не визначає поняття факсиміле, однак частина третя статті 207 Цивільного кодексу України встановлює, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-цифрового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (16.03.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/5124/19, адміністративне провадження №К/9901/32084/19 (ЄДРСРУ № 88245538).

Факсиміле з латині "facsimile" - зробити подібне. Фактично це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього.

Підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення. Як почерковий об`єкт, підпис має характерні риси. Зокрема, це посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Факсиміле це печатка, за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи. Факсиміле від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну волю особи, чий підпис відтворено.

Окрім того, використання факсимільного відтворення підпису для посвідчення процесуальних документів не передбачено чинним законодавством і, з огляду на імперативний метод правового регулювання кримінальної процесуальної діяльності (дозволено те, що прямо передбачено законом) є порушенням процесуальної форми (17.02.2021 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 712/11592/18, провадження № 51-4347 км 20 (ЄДРСРУ № 95042534).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.07.2021 у справі № 916/3209/20 зазначено, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 та/чи частини другої статті 162 ГПК України за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі № 922/4478/16, від 23.11.2018 у справі № 5023/1668/11 врахування якої судами попередніх інстанцій у цій справі колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим.

Процесуальним законодавством не передбачено інших способів звернення до суду, окрім особистого звернення заявника та підписання заяви/скарги уповноваженою особою, то подання заяви/скарги з використанням факсимільного відтворення підпису певної особи, який є фактично штампом із зображенням певного підпису фізичної особи не може бути доказом волевиявлення певної особи на підписання документа.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №922/4590/16, від 23.11.2018 у справі №5023/1668/11, від 03.05.2018 у справі №922/1743/17, від 05.06.2018 у справі №5027/805-б/2012 та ухвалах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №826/811/17, від 26.01.2018 у справі № 903/546/17, від 26.01.2018 у справі №922/1743/17.

Тобто, заява/скарга має бути підписана власноручно, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів відтворення зображення підпису процесуальним законом не допускається, однак процесуальний документ може містити електронний цифровий підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Судом встановлено, що на вказаній заяві позивача відтворено підпис за допомогою факсиміле, що не є підтвердженням волевиявлення сторони.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для її задоволення та стягнення з відповідача 3 000 грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 191, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія КРЕДО (пр. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) 14 221 (чотирнадцять тисяч двісті двадцять одна) грн 80 коп. страхового відшкодування, 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Держбюджету України на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування (03056 м. Київ, вул. Борщагівська, 154, ідентифікаційний код юридичної особи 33908322) 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 56800543 від 31.10.2022 на загальну суму судового збору 2 481 грн 00 коп.

Рішення оформлено та підписано 02.05.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.