Рішення № 110563843, 19.04.2023, Краснопільський районний суд Сумської області

Рішення

Іменем України

(заочне)

19 квітня 2023 року

смт Краснопілля

Справа № 578/982/22

провадження № 2/578/44/23

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді КОСАР А. І. з секретарем судового засідання ЛИТВИН А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснопілля Сумської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу

за позовною заявою КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇРАДИ СУМСЬКОЇОБЛАСТІ якорган опікита піклування,в інтересахдитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про позбавлення батьківських прав

та установив:

Історія справи

У листопаді2022рокуКРАСНОПІЛЬСЬКА СЕЛИЩНА РАДА СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ як орган опіки та піклування в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 /далі також позивач/ звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 /далі також відповідачі/ про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачі, громадяни України, є батьками сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати ОСОБА_5 проживає в селі Самотоївка Сумської області. Батько ОСОБА_6 знаходиться за межами України. Дитина 20.04.2022 була доставлена до медичного закладу без супроводу батьків. У послідуючому Службою у справах дітей КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ було встановлено, що відповідачі самоусунулись від виховання та забезпечення сина ОСОБА_4 . З 22.04.2022 за наказом Служби у справах дітей дитина проживає та виховується в дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_7 , де створені належні умови для всебічного, гармонійного її розвитку. Відповідачі з часу тимчасового влаштування сина до цього дитячого будинку, не цікавляться його життям та здоров`ям,а продовжують,кожен окремо,жити своїмжиттям.Комісія з питань захисту прав дитини КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_8 батьківських прав відносно їх дитини ОСОБА_1 .

Рух справи в суді першої інстанції

Згідно із Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2022 визначено наступний склад суду для розгляду справи: головуючий суддя КОСАР Алевтина Іванівна.

Відповідь про місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 надійшла до суду 12.12.2022.

Відповідь про місце реєстрації відповідача ОСОБА_3 надійшла до суду 26.12.2022.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 28.12.2022 позов залишено без руху.

16.01.2023 на виконання ухвали про залишення позову без руху надійшов позов у новій редакції.

Ухвалою Краснопільськогорайонного судуСумської областівід 19.01.2023суд прийнявпозовну заявуКраснопільської селищної ради Сумської області як органа опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрив провадження у справі з розглядом справи у порядку загального позовного провадження. та призначив підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.02.2023 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду на 17 березня 2023 року, але справу зняту з розгляду за відсутності повідомлення про належне повідомлення відповідачів. Розгляд судової справи неодноразово відкладався з різних причин, у тому числі у зв`язку з введенням в державі воєнного стану та повідомлень про повітряні тривоги на території певного населеного пункту.

Аргументи учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подана заява про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, повідомлені у встановленому порядку (належним чином, викликалися до суду через оголошення на офіційному вебпорталі «Судова влада України») про час і місце судового розгляду справи, не використали наданого законом права на та не з`явилися у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило. Відповідачами не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Беручи до уваги частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України /далі також ЦПК/, суд вважає за доцільне провести судовий розгляд за відсутності відповідачів.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

У зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК, зі згоди позивача, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести розгляд справи у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 223 ЦПК.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_9 , місце народження: село Самотоївка Краснопільського району Сумської області Україна. Батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /ас 109-113/.

Станом на серпень 2022 року дитина значиться зареєстрованою за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 /ас14/.

11.04.2022 ОСОБА_9 поступив до закладу охорони здоров`я КНП «ДИТЯЧА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ СВ ЗІНАЇДИ» з високою температурою без супроводу батьків, дитина у місті Суми проживала у знайомих людей без батьків /ас 16-17/.

Рішенням виконавчогокомітету Краснопільськоїселищної радиСумської області№ 80від 11.05.2022 ОСОБА_10 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування /ас 26/.

Розпорядженням головиСумської районноїдержавної адміністраціїСумської області№62-ОДвід 06.06.2022дитину,позбавлену батьківськогопіклування ОСОБА_1 влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 /ас 22/.

Розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області №83-ОД від 19.08.2022 продовжено функціонування дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_12 , ОСОБА_9 уважається вихованцем цього будинку, а ОСОБА_13 - матір`ю вихователем /ас 23/.

Відповідач ОСОБА_5 проживає на території Самотоївського старостинського округу Краснопільської селищної ради, до складу її сім`ї входить і малолітній син ОСОБА_4 . Фактично хлопчик проживає з матір`ю з березня 2022 року, до цього часу проживав у м. Суми разом з батьком ОСОБА_14 . Зі слів ОСОБА_15 старостинському округу відомо, що невідомі особи за проханням батька дитини привезли ОСОБА_4 до села Самотоївка за місцем проживання матері, остання не приділяла сину належної уваги, не цікавилась його вихованням, освітою, здоров`ям. Вона не працевлаштована, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя.

Батько дитини ОСОБА_6 перебуває за кордоном і не цікавиться долею сина, самоусунувся від участи у вихованні та матеріальному забезпеченні.

Комунальна установа «Центр надання соціальних послуг» Краснопільської селищної ради здійснювала неодноразове комісійне відвідування матері дитини за місцем її проживання. ОСОБА_5 не створила належних умов для проживання сина і не виявила бажання щодо повернення його в родину. Батько дитини ОСОБА_6 також не виявив бажання повернути дитину в сімейне коло.

Мотивувальна частина

Позиція Суду

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності(частина перша та третя статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Суд, та застосовані норми права

Суд встановив, що предметом позовних вимог в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про батьківські права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі також - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 Цивільного кодексу України /далі також ЦК/ визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі також - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України /далі також СК/ батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тривалий час Верховний Суд мав незмінну практику щодо перегляду рішень про позбавлення батьківських прав та зауважував, що це є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків в разі неможливості зміни їх поведінки в кращу сторону.

При цьому зміною поведінки одного із батьків стосовно дитини розцінювалося навіть подання апеляційної скарги на рішення про позбавлення батьківських прав. Відповідні правові позиції були сформовані, зокрема під час розгляду справ № 753/9433/17, № 466/9380/17.

29.09.2021 у справі № 459/3411/18 ( провадження № 61-10531св21) за позовом про позбавлення батьківських прав Верховний Суд роз`яснив, щопозбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Також Верховний Суд зауважив, що лише факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

При розгляді зазначеної справи Суд враховує інформацію комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Краснопільської селищної ради № 273 від 28.09.2022, направлену на керівника Служби у справах дітей Краснопільської селищної ради, про небажання матері дитини ОСОБА_2 приймати участь у розвитку та вихованні сина, продовжує зловжити спиртні напої та вести аморальний спосіб життя, відмовляєтся від подальшого соціального супроводу сім`ї. Її було проінформовано, що сина ОСОБА_4 влаштовано до дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_7 . За весь час, що дитина перебуває у цьому будинку, ОСОБА_16 не виявляла бажання у зустрічі та спілкуванні з дитиною.

ВідповідачОСОБА_6 також самоусунувся від участі у виховані сина. Особисто через канал Vider інформував керівника Служби у справах дітей Краснопільської селищної ради про його місцезнаходження за межами України, де він утворив нову сім`ю і не має фінансової можливості забрати до себе сина. Своїм повідомленням також виказав недовіру до матері дитини, до її способу життя і просив влаштувати сина в іншу родину.

З часу знаходження цієї справи у суді, поведінка батьків відносно дитини не змінилася.

На час розгляду справи судом дитина ОСОБА_9 не досяг повноліття.

У матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у порушення вимог статті 150 СК свідомо не виконують обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) було висловлено правову позицію про те, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Суд встановив, що відповідачі порушують права дитини на належне батьківське виховання та не виконують батьківських обов`язків, не мають реального бажання змінити поведінку.

Враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 упорушення вимогстатті 150Сімейного кодексуУкраїни свідомоне виконуютьобов`язкищодо вихованнята розвиткудитини,дозволили дитиніжебракувати,що спричинилодитині ушкодженняздоров`я,за втручаннятретіх осібйого будодоставлено домедичного закладубез супроводубатьків,суд доходитьвисновку пронаявність правовихпідстав дляпозбавленняОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) було висловлено правову позицію про те, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дочки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 Сімейного кодексу України), від його висновку суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Разом з тим, у матеріалах справи наявне рішення виконавчого комітету Краснопільської селищної ради Сумської області, як органу опіки та піклування № 140 від 05.09.2022 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини», яким затверджено висновок про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У цій справі суд на підставі наявних у матеріалах справи доказів дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 нехтують потребами свого сина, порушують права дитини на належне батьківське виховання та не виконують батьківських обов`язків.

Відповідачі не довели зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростували, що свідомо нехтували обов`язками батьків щодо сина.

Згідно з частиною п`ятою статті 164 СК після набрання рішення законної сили його копію необхідно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно з частиною третьою статті 166 СК при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України«Про охоронудитинства» від26квітня 2001року №2402-III (далі також - Закон №2402-III) та Конвенції ООН про права дитини.

Так, утримання дитини до досягнення нею повноліття є обов`язком батьків (стаття 51Конституції України та стаття 180 СК).

Відповідно до положень частини третьої статті 181СК за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з приписами частини другої статті 182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 183СК частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Крім цього, суд враховує норми статей 8, 11, 12 Закону №2402-III, які передбачають право дітей на достатній життєвий рівень, рівність батьків у правах та обов`язках щодо дитини та права, обов`язки і відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

Зважаючи на положення частини другої статті 10ЦПК суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У статті 7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2022рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить з 1 січня 2618 гривень, з 1 липня 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що будь-які витрати на утримання дитини мають визначатися за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід ураховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що у відповідачів 7.11.2013 народився син ОСОБА_9 , який знаходиться під опікою матері вихователя дитячогобудинку сімейноготипу ОСОБА_12 .

Судом не встановлено наявності у відповідачів інвалідності чи перебування на їх утриманні непрацездатних членів сім`ї, інших неповнолітніх дітей. Вказані обставини вказують, що відповідачі мають можливість сплачувати аліменти у 1/4 частці їх заробітку (доходу), що у свою чергу є мінімально визначеним Законом розміром аліментів на одну дитину.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, зважаючи на встановлений законом мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину та беручи до уваги приписи статті 13 ЦПК, суд уважає, що на утримання та виховання ОСОБА_1 створення для нього такого рівня життя, який був би достатнім для його фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку необхідно стягнути з батьків дитини аліменти, з кожного окремо, на користь осіб або установ які будуть його утримувати, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, так як відповідає нормам Сімейного кодексуУкраїни та не порушує права та інтереси дитини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК рішення підлягає негайному виконанню в сумі платежу за один місяць.

Згідно з частиною першою статті 192 СК, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розподіл судових витрат між сторонами

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку передбаченому статтею 141 ЦПК відповідно до Закону України «Про судовий збір». При цьому, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Ці витрати пов`язані з розглядом справи, є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору.

Рішення ухвалено на користь позивача, тому суд стягує в дохід Державного бюджету України з відповідачів, з кожного окремо, по 1073,60 грн за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав, та по 1073,60 грн за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст. 19, 76- 82, 141, 258, 259, 274-279, 280-283, 354-355 258, 263, 268, 354 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, Краснопільський районний суд Сумської області, -

Ухвалив:

1.Позов КРАСНОПІЛЬСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇРАДИ СУМСЬКОЇОБЛАСТІ якоргану опікита піклуванняв інтересахдитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав задовольнити.

2. Позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_8 ,дата імісце народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 ,село СамотоївкаКраснопільського районуСумської області;громадянство:УКРАЇНИ;Паспорт громадянинаУкраїни серії НОМЕР_1 ,виданий КраснопільськимРС УДМСУкраїни вСумській області21.04.2016, по відношенню до малолітнього ОСОБА_1 , дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , село Самотоївка Краснопільського району Сумської області.

3. Позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_3 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , м. Суми; громадянство:УКРАЇНИ; Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Зарічним ВМ СМВ УМВС України в Сумській області 15.06.2007, по відношенню до малолітнього ОСОБА_1 , дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , село Самотоївка Краснопільського району Сумської області.

4. Надіслати копію рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

5. Стягувати на користьособи абоустанови,які будутьутримувати дитину, з ОСОБА_2 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , село Самотоївка Краснопільського району Сумської області; громадянство:УКРАЇНИ; Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Краснопільським РС УДМС України в Сумській області 21.04.2016,

аліменти на ОСОБА_1 , дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , село Самотоївка Краснопільського району Сумської області

у розмірі частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але неменше 50відсотків прожитковогомінімуму надитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову 25.11.2022 і до досягнення ним повноліття.

6. Стягувати на користьособи абоустанови,які будутьутримувати дитину, з ОСОБА_3 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , м. Суми; громадянство:УКРАЇНИ; Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Зарічним ВМ СМВ УМВС України в Сумській області 15.06.2007,

аліменти на ОСОБА_1 , дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , село Самотоївка Краснопільського району Сумської області

у розмірі частини від заробітку (доходу) платника аліментів, але неменше 50відсотків прожитковогомінімуму надитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову 25.11.2022 і до досягнення ним повноліття.

7. Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

8. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у загальному розмірі 2147,20 грн.

9. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у загальному розмірі 2147,20 грн.

10. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

11. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

12. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

13. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

14. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Сумського апеляційного суду або через Краснопільський районний суд Сумської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

15. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

16. З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

17. Інформація про сторони та інших учасників справи:

17.1.Позивач:КРАСНОПІЛЬСЬКА СЕЛИЩНАРАДА якорган опікита піклуваннякод ЄДРПОУ04390104;місцезнаходження юридичноїособи:42400,Сумська область,смт Краснопілля,вулиця МЕЗЕНІВСЬКА,будинок 2в інтересахдитини ОСОБА_1 , дата та місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , село Самотоївка Краснопільського району Сумської області; виховується та проживає у дитячому будинку сімейного типу ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_3 .

17.2. Представник позивача: ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович, начальник відділу «Служби у справах дітей» Краснопільської селищної ради (виконавчого органу Краснопільської селищної ради), діє на підставі довіреності № 02-27/1691 від 01.09.2022, місцезнаходження: 42400, Сумська область, смт Краснопілля, вулиця МЕЗЕНІВСЬКА, будинок 16.

17.3.Відповідач 1: ОСОБА_5 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , село Самотоївка Краснопільського району Сумської області; Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Краснопільським РС УДМС України в Сумській області, 21.04.2016. Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

17.4. Відповідач 2: ОСОБА_6 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , м. Суми; Паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Зарічним ВМ СМВ УМВС України в Сумській області, 15.06.2007. Останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

18. Повне рішення суду складено 24.04.2023

Суддя А. І. КОСАР