Рішення № 110560757, 25.04.2023, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7085/22

Провадження № 2/127/921/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретарів Поляруш І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи Гунька Олексія Андрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради», третя особа ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року із позовною заявою до суду звернувся ОСОБА_1 який просив визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» від 04.03.2022 р. №63 про його звільнення. Поновити його на роботі на посаді завідувача - лікаря - акушера/гінеколога відділення гінекології з малоінвазивними технологіями, медицини плода та патології раннього терміну вагітності ОПЦ КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради». Мотивував заявлені вимоги тим, що ОСОБА_1 написав заяву про звільнення із роботи у зв`язку із виходом на пенсію під тиском, волевиявлення на звільнення його не було. В той же день він написав заяву про відкликання своєї заяви про звільнення, проте цю заяву у нього не прийняли.

Ухвалою суду відкрито провадження суддею Федчишеним С.А. та вирішено розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному порядку.

Ухвалою суду від 16.06.2022 заяву про відвід судді Федчишена С.А. задоволено та передано справу для повторного авторозподілу.

Ухвалою суду від 20.06.2022 суддя Ан О.В. прийняла у своє провадження справу та призначила її до розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що він працює в лікарні 45 років серед яких і на керівних посадах. 03.03.2022 лікар анестезіолог ОСОБА_6 , звинуватив його в підтримці військової агресії росії. Через це він вимушений був зайти до директора, де в присутності директора і людини у військовій формі він під тиском про невдоволення колективу написав заяву про звільнення. Коли зайшов до свого кабінету то за ним зайшло три військових, які представилися співробітниками СБУ, вони оглянули документи, телефон, ніяких підтверджень підтримки агресора не знайшли. Він зателефонував дружині, їздив до неї на роботу, порадившись вони вирішили, що потрібно писати заяву про відкликання заяви про звільнення. Він поїхав назад на роботу, а вона викликала поліцію. Коли він зайшов до кабінету директора то побачив працівників поліції, які вказали, що їх викликали через погрози розправи. ОСОБА_5 вказав, що це внутрішній конфлікт та вони розберуться самі. В другій половині дня запросив до себе в кабінет завідуючий кадрами, який віддав трудову книжку, та вказав розписатися за неї в журналі. В понеділок прийшов на роботу та сказав відмітити свою присутність на роботі, був цілий день на роботі, в кабінеті залишилися його особисті речі. Через декілька днів повернувся на роботу та його попередили забрати речі та в кабінет не приходити. Забирати речі відмовився. Після того як відмовилися приймати заяву про відкликання він надіслав її на електронну адресу лікарні. Близько 08:45 зателефонувала секретар та запросила зайти до кабінету директора, через 10 хвилин він був у кабінеті, бесіда тривала близько 10 хвилин, тобто заява була написана 09:10. Через півтора години він написав заяву про відкликання попередньої заяви. 07.03.2022 намагався також відкликати заяву, але її не приймали, коли ОСОБА_2 , прийшов то лише тоді зареєстрували заяву.

Представники позивача вимоги позовної заяви підтримали, посилались на те, що позивач не зазначав дати звільнення, міг відкликати заяву про звільнення протягом 14 днів.

Відповідач надав відзив у якому проти позову заперечив, зазначив, що дотримався усіх необхідних алгоритмів звільнення ОСОБА_7 із займаної посади на підставі заяви останнього.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, та просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи проти позову заперечив, просив у задоволені позову відмовити з огляду на те, що ніхто позивача не примушував писати заяву, це було його волевиявлення, а доказів психологічного чи іншого впливу стороною позивача не надано.

У судовому засіданні ОСОБА_1 даючи пояснення під присягою свідка суду повідомив, що 04.03.2022 зранку 08:45 телефонувала секретар директора лікарні та запропонувала з`явитися до кабінету директора, через 10-15 хв. він був там. В кабінеті був директор та ще одна людина. ОСОБА_5 сказав, що лікар ОСОБА_6 в канцелярії висловлювався що позивач сепаратист, колаборат, і ОСОБА_6 звинувачує ОСОБА_5 в тому, що той покриває ОСОБА_1 в цьому. Запропонували написати заяву про звільнення. Він написав цю заяву через те, що його вразило, що колектив бунтує. Потім зайшли до нього в кабінет працівники СБУ, перевірили все та повідомили, що вони не мають претензій до нього. Він також писав скарги у Держпрацю проте вони зателефонували та сказали, що в лікарню вони дзвонили, перевірку вони провести не можуть оскільки військовий час. Заяву про відкликання зареєстрували 07.03.2022 коли втрутився адвокат. ОСОБА_6 ніяких претензій не висловлював. Поскільки погрожували розправою, жінка викликала поліцію, яка приїхала дуже швидко проте головний лікар не міг пояснити причини та сказав, що це внутрішній конфлікт. Заяву про відкликання ніхто приймати не захотів, тому він направив її на електронну пошту лікарні. Чи підписував особистим електронним підписом не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що 04.03.2022 в проміжок часу ближче до третьої години дня отримала дзвінок від позивача. Він розповів, що він написав заяву про звільнення проте її писати він не хотів його змусили. Запитав як йому діяти, щоб повернути все назад. Вона йому повідомила, що необхідно написати заяву на її відкликання. Він повідомив, що він її уже написав та намагався її подати проте її не прийняли. Вона порадила подати заяву у канцелярію, щоб її зареєстрували, надіслати заяву поштою або електронною поштою, також написати скаргу в Держпрацю.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що 04.03.2022 в першій половині дня до неї на роботу приїхав ОСОБА_1 дуже схвильований, і сказав, що він уже безробітній, повідомив, що він під певним тиском у кабінеті головного лікаря в присутності якоїсь людини написав заяву про звільнення у зв`язку із виходом на пенсію. Вона порадила повернутися на робоче місце та написати відзив попередньої заяви оскільки він писав заяву під тиском тому вона є незаконною. Щоб на ОСОБА_1 не тиснули коли він поїхав на роботу, вона викликала поліцію. Через час він подав заяву про відклик заяви про звільнення.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що особисто вона дізналася про те, що позивач написав заяву про звільнення від ОСОБА_1 . Він попросив зібрати колектив. Співробітникам, які були на роботі ОСОБА_1 сказав що він прийняв для себе рішення піти на заслужений відпочинок усім подякував за роботу. Це було 4 березня десь біля 12 год. дня. До кінця робочого дня він виходив, деякий час його не було на робочому місці, потім він повернувся. У понеділок 07.03.2022 ОСОБА_1 прийшов на роботу, попросив задокументувати, що він на роботі. Вона повідомила, що він звільнений тому вона не знає як це зробити, казав щоб в усній формі. ОСОБА_1 був у ординаторській коли прийшов представник адміністрації ОСОБА_10 і представив нового завідуючого ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він із позивачем працюють з 1975 року, стосунки звичайні. Між ним та позивачем на початку війни виник конфлікт через те, що ОСОБА_1 вважав вторгнення РФ належним. Він звинуватив ОСОБА_1 в колаборації і сепаратизмі та при нагоді, розповів про це головному лікарю. Свідком розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_1 він не був. З моменту розмови в ординаторській з ОСОБА_1 та спілкуванням із головним лікарем пройшло близько двох неділь.

Свідок ОСОБА_11 повідомила, що ОСОБА_1 був її безпосереднім керівником. 04.03.2022 колеги повідомили, що ОСОБА_1 написав заяву на звільнення. В той же день головний лікар її попередив про майбутнє виконування обов`язків завідуючої відділенням. Головний лікар попередив, що з 07.03.2022 вона приступає до виконання обов`язків. 04.03.2022 вона не була у відділенні. 07.03.2022 бачила на роботі ОСОБА_1 він прийшов на роботу вчасно. Один із заступників головного лікаря ОСОБА_10 попередив у присутності ОСОБА_1 , що він не володіє правом підпису та попередив, щоб не виконувати його розпорядження оскільки він власноручно написав заяву на звільнення. Про обставини написання заяви не знає нічого. Позивач акцентував увагу на тому що він є на роботі, проте він функціональних обов`язків не виконував.

Свідок ОСОБА_13 повідомила, що позивач вийшов від директора із якимось папером, і повідомив, що прийняв рішення про те, що пора відпочивати. Вона повідомила, що приходить час, і вона теж скоро піде на пенсію. Вони обнялися, попрощалися. Оскільки діловод відправляла сина на війну, реєстрацією займалася вона. Всі документи, які виходять з установи візує директор тоді вони відправляються. Коли документи надходять, то реєструються та передаються директору. Заяви, що надходять в лікарню реєструє діловод ОСОБА_14 . Їй ОСОБА_1 заяв не приносив. Внутрішні документи вони не реєструють. Чи підходив ОСОБА_1 до діловода про необхідність зареєструвати якусь заяву їй невідомо. Лише 07.03.2022 до неї звернувся адвокат зареєструвати заяву, заяву зареєструвала та передала директору. ОСОБА_1 заходив до головного лікаря один раз. З якого приводу приходили працівники поліції не пам`ятає оскільки вони часто приходять з різних питань. Листи, що приходять на електронну пошту приймає канцелярія.

Свідок ОСОБА_14 суду розповіла, що вона є діловодом господарської частини лікарні. В понеділок 07.03.2022 до обіду зайшов у кабінет ОСОБА_1 сказав зареєструвати заяву. Вхідну документацію реєструє вона, але з початком війни та значним обсягом роботи внутрішню кореспонденцію вона не реєструвала, реєструвала ті, що надходили після візування головного лікаря. Оскільки дуже багато роботи то вона реєструє лише вхідну. 04.03.2022 взагалі не бачила ОСОБА_1 . Пояснила, що буває коли потрібно відійти то вона передає журнал наверх, щоб там реєстрували. 04.03.2022 ОСОБА_1 до неї реєструвати заяву не приходив. Свідок пояснила, що вона не реєструє заяви про звільнення, переведення і т.д., тобто документи, що стосуються внутрішніх лікарняних справ. Електронну пошту реєструє вона, проте 04.03.2022 о 15:30 виключила комп`ютер, та пішла додому. Робочий час до 16.40 07.03.2023 вона перевірила пошту за суботу та неділю, заяв від ОСОБА_1 не бачила.

Суд дослідив письмові докази та встановов, що 01.03.2019 року ОСОБА_1 переведений на посаду завідувача - лікаря - акушера/гінеколога відділення гінекології з малоінвазивними технологіями, медицини плода та патології раннього терміну вагітності ОПЦ, в зв`язку зі змінами в штатному розписі (а.с. 6).

09.10.2019 на підставі Рішення 39-ї сесії Вінницької обласної Ради Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова перетворена на КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної ради».

Позивач перебуває на обліку у Пенсійному фонді України та йому призначено пенсію по інвалідності - 3 (третя) група (а.с. 7).

ОСОБА_1 знаходиться на обліку у Пенсійному фонді України та йому з 04.05.2006 року призначено пенсію за віком згідно ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність» (а.с.15).

Згідно паспотра (на а.с.8) ОСОБА_1 є особою похилого віку, якому на день звільнення виповнилось 75 років.

04.03.2022 ОСОБА_1 написав заяву про звільнення, у якій просив його звільнити із займаної посади за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з 04.03.2022 (а.с. 30).

Пунктом 6 Наказу №63 ОСОБА_1 завідуючого гінекології з малоінвазивними технологіями, медицини плода та патології раннього терміну вагітності ОПЦ, наказано звільнити у зв`язку з виходом на пенсію по ст. 38 КЗпП України з 04.03.2022 (а.с 62). Пунктом 7 вказаного наказу лікаря відділення гінекології ОПЦ Шрамко І.В. призначено в.о. завідуючого відділенням гінекології ОГПЦ з 07.03.2022 року. Зміст наказу свідчить, що він виданий ранком 04.03.2022 року ( п.1 призначені чергові лікарі).

07.03.2022 ОСОБА_1 звертався до КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» з вимогою «ліквідувати» наказ про звільнення. Пояснював, що він написав заяву про звільнення під тиском директора лікарні, тому вважає, що має бути поновлений на роботі, на вказану заяву КНП «ВОКЛ ім. М.І. Пирогова ВОР» надало відповідь, що наказ видано на підставі закону із дотримання встановлених правил.

Згідно табелю обліку використання робочого часу ОСОБА_1 працював 01,02,03,04 березня 2022 року та 04.03.2022 звільнений (а.с. 34).

ОСОБА_1 за період з січні 2022 по березень 2022 отримав заробітну плату у сумі 99013,50 грн (а.с. 35).

ОСОБА_11 з 07.03.2022 тимчасово призначена в.о. завідуючої відділення гінекології ОПЦ - а/гінеколога з 07.03.2022, а з 01.04.2022 призначена на посаду завідувача відділення (а.с 37).

Позивач звертався з заявою до Держпраці у Вінницькій області та отримав відповідь про можливість оскарження звільнення у судовому порядку.

04.03.2022 близько 12.15 год., нарядом патрульної поліції у складі поліцейських взводу №1 роти №l батальйону УПП у Вінницькій області ДПП сержанта поліції Олени Белінської, сержанта поліції Романа Безушка та інспектора взводу №1 роти №1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Віталія Коливайла здійснювався виїзд на повідомлення гр. ОСОБА_8 про «Погроза фізичною розправою або вбивством», що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в ІПНП за №3499 від 04.03.2022 року. 04.03.2022 близько 12.23 год. В присутності співробітників патрульної поліції та в ході спілкування даний конфлікт було вирішено мирним шляхом та вичерпано, обидві сторони додатково повідомили, що допомоги поліції не потребують, від написання заяв та пояснень відмовились.

Суд критично відноситься до наданого суду відеозапису, оскільки відеофіксація відбулася із порушенням чинних норм закону, так як особи, які зафіксовані на відео не знали про відеофіксацію та не надавали згоди на зйомку.

Суд критично відноситься до заяви ОСОБА_1 , відправленої на електронну адресу відповідача 04.03.2022 об 15:34 год, оскільки вказаний документ не відповідає вимогам електронного документа ( не достовірний доказ).

Суд спростовує посилання представників позивача про можливість відкликати заяву про звільнення протягом 14 днів з моменту її подання, оскільки ОСОБА_1 в заяві посилався на звільнення саме з 4.03.2022 року і саме в цей день був звільнений.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після досягнення пенсійного віку вирішить звільнитися (на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП), то роботодавець повинен підписати заяву на звільнення та відпустити працівника тоді, коли він попросить. Роботодавець не може у цьому випадку вимагати відпрацьовувати два тижні.

Законодавством передбачені правила обчислення строків - так, строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижнями, а якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Це передбачено ст. 241-1 КЗпП України.

Останнім днем роботи, тобто днем звільнення при розірванні трудового договору за ініціативою працівника, є той же день тижня, у який працівник попередив про це роботодавця письмово.

Згідно з п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі - Інструкція) - записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до п. 2.27. Інструкції прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дослідивши надані докази та вислухавши пояснення та доводи сторін прийшов до висновку, що позивач не надав доказів здійснення на нього тиску чи примушування до написання заяви про звільнення. Так, позивач даючи пояснення під присягою повідомив, що особисто йому ніхто не погрожував. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_13 підтвердили, що позивач особисто повідомив про своє рішення піти на заслужений відпочинок, скликав колектив та подякував за роботу, що свідчить про волевиявлення позивача та прийняття ним рішення про звільнення.

Суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_8 , оскільки остання не була присутня при написанні заяви ОСОБА_1 .

Суд спростовує посилання сторони позивача про необхідність відпрацювати 14 днів та можливість відкликати заяву про звільнення, оскільки позивач в заяві просив звільнити його з 4.03.2022 року у зв`язку з виходом на пенсію тобто з поважних причин, що не передбачають періоду відпрацювання.

Слід зазначити, що право позивача на відкликання заяви на звільнення виникає з моменту написання заяви на звільнення і до моменту винесення наказу про його звільнення. Стороною позивача не надано достатніх доказів відкликання заяви про звільнення до видання наказу про звільнення.

Суд не бере до уваги пояснення сторони позивача, що на наступний робочий день ОСОБА_1 продовжив працювати, оскільки норми КЗпП не передбачають укладення трудового договору чи його продовження шляхом допуску до роботи. З цих же підстав суд не приймає посилання на п. 12 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року.

Суд спростовує пояснення, що відповідач не розрахувався із позивачем у той самий день, оскільки згідно роздруківки про зарахування коштів на рахунок позивача кошти надійшли 07.03.2022, тобто на третій день після звільнення. Суд вважає, що затримка коштів пов`язана із рухом коштів через банківську систему. Але і якщо є наявність порушення строку розрахунку із позивачем, то це не є причиною скасування наказу, а лише причиною притягнення до відповідальності відповідача як роботодавця.

Отже позивач не надав доказів відсутності волевиявлення при поданні заяви про звільнення, інших порушень норм трудового законодавства при винесенні п. 6 наказу № 63 по КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І.Пирогова Вінницької обласної ради" від 04.03.2022 року.

Тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 81, 89, 141, 244, 263, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради», третя особа ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в Вінницькому апеляційному суді через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту винесення поданням апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешкає в АДРЕСА_2 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова Вінницької обласної ради», код ЄДРПОУ 02011031, адреса: м. Вінниця вул. Пирогова 46, E-mail voklip@ukr.net, voklip@gmail.com.

3-я особа: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення суду складено 01.05.2023.

Суддя: