Рішення № 110550990, 28.04.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3542/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хом`якової В.В., розглянувши адміністративну справу ОСОБА_1 до Державної установи «Одеська виправна колонія (№ 14)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» у відмові ОСОБА_1 виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

зобов`язати Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

стягнути з Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки 1073,60 грн. відшкодування судових витрат (сплати судового збору).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка - ОСОБА_1 проходила службу в Державній установі "Одеська виправна колонія (№14)", звільнилась зі служби наказом від 19.01.2023 №08/ОС-23. Згідно наказу вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні -07 років 07 місяців 01 день; у пільговому обчисленні - 10 років 01 місяць 01 день. Проте, як стверджує позивачка, всупереч вимогам діючого законодавства, відповідач не здійснив виплату їй одноразової грошової допомоги при звільненні. Представником позивача було подано запит до державної установи "Одеська виправна колонія (№14), про виплатиту одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. Листом від 10.02.2023 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка просить задовольнити позов. У своїх доводах позивачка посилається на те, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

13.04.2023 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач не заперечує , що ОСОБА_1 має вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні - 07 (сім) років, 07 (сім) місяців, 01 (один) день; у пільговому обчисленні - 10 (десять) років, 01 (один) місяць, 11 (одинадцять) днів. Отже, на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні не дає права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, що прямо передбачено Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердж. наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, та Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідач зазначає, що позивачка не оскаржує вислугу років зазначену в наказі "Про особовий склад" від 19.01.2023 № 08/ОС-23, так само як не оскаржує цей наказ. Звертає увагу суду на пропуск строку звернення до суду. З наказом позивачка була ознайомлена 20 січня 2023 року, про що свідчить особистий підпис. До суду звернулась з адміністративним позовом 27 лютого 2023 року, тобто з пропуском встановленого строку ч.5 ст.122 КАС України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Згідно наказу "Про особовий склад" від 19.01.2023 № 08/ОС-23 прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу охорони, звільнено за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію", 19 січня 2023 року.

Вислуга років на день звільнення ОСОБА_1 становить у календарному обчисленні ДКВС України - 07 (сім) років, 07 (сім) місяців, 01 (один) день; вислуга у пільговому обчисленні - 10 (десять) років, 01 (один) місяць, 11 (одинадцять) днів;

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зі змісту наказу від 19.01.2023 № 08/ОС-23 С вбачається, що одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", позивачці не нараховано та не виплачено.

Вважаючи своє право порушеним бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713-IV.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) .

Так, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема із числа осіб, які перебували на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Статтею 9 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2262-ХІІ, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Приписам частини 2 статті 9 Закону № 2262-ХІІ кореспондують положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (надалі - Постанова № 393), згідно з абзацами першим-четвертим якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Наведені положення пункту 10 Порядку № 393 не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5. Пунктом 2 глави 1 розділу ІІІ Порядку № 925/5 визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей".

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги зазначається в наказі про звільнення особи рядового або начальницького складу, якій передбачена виплата цієї допомоги.

Як встановлено судом, позивачка звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до пункту 7 ч.1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням)

Отже, наявна така умова застосування ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як звільнення зі служби за власним бажанням

Що стосується умови наявності вислуги 10 років і більше, суд зазначає наступне.

Вирішуючи цей спір судом встановлено, що питання стосовно обчислення вислуги років було предметом розгляду Верховного Суду у подібних правовідносинах, яке стосувалось застосування ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, яка тотожна ч. 1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в частині формулювання: "одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.".

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2104/17, колегія судів дійшла до висновку, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей є наявність вислуги 10 років і більше.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що в частині другій статті 15 Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 380/2427/20 та від 27 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.005965.

Додатково суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29 квітня 2022 року по справі № 580/2497/21, відповідно до яких поняття "умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги" і поняття "обчислення розміру одноразової грошової допомоги", є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.

Згідно з положенням ч.5, ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивачка має стаж у пільговому обчисленні: 10 (десять) років 01 (один) місяців 11 (одинадцять) днів, який визначено самим відповідачем, відтак набула права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Таким чином судом встановлено, що умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана.

Однак при обрахунку розміру такої допомоги застосовується кількість років саме в календарних роках (25% грошового забезпечення * календарні роки).

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Що стосується доводів відповідача прол пропуск строку звернення до суду, то згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ч. 5 ст. 122 КАС України передбачено, що ля звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільненя встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції від 19.07.2022), із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Згідно з ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Наказ про звільнення позивача датований 19.01.2023. Таким чином, звернувшись до суду із даним позовом 21.02.2023, позивач не пропустив спеціальний тримісячний строк на звернення до суду із даними вимогами, так як останній визначено спеціальною нормою трудового права, яка підлягає субсидіарному застосуванню в спірних правовідносинах.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій/бездіяльності. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Отже, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати державну установу "Одеська виправна колонія (№14)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної установи "Одеська виправна колонія (№14)" у відмові ОСОБА_1 виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби .

Зобов`язати Державну установу "Одеська виправна колонія (№14)" виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"

Стягнути з Державної установи "Одеська виправна колонія (№14)" (код ЄДРПОУ 08564127) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) 1073 грн. (тисяча сімдесят три гривні ) 60 коп. відшкодування судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя В.В.Хом`якова