Рішення № 110550176, 28.04.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/3647/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2023 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю 100 ШИН+ до Львівської митниці про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю 100 ШИН+ код ЄДРПОУ 38012976, місцезнаходження: 07455, Київська область, Броварський район, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км (далі позивач) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул. Костюшка, 1 (далі відповідач), у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ 100 ШИН+, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000175;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/900022/2 від 17.01.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2016 року між ТОВ « 100 ШИН+ » (Покупець) та «Maxion Wheels Werke GmbH» (Німеччина) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №Maxion-100+ від 16.12.2016, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує колісні диски та комплектуючі до них у кількості та за цінами, вказаними у Комерційному Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Позивач з метою митного оформлення товару позивачем подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170002768U5 від 16.01.2023, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Проте, відповідач протиправно зобов`язав позивача подати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла з 2,61 євро/кг до 5,6854 євро/кг. Звертає увагу, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України.

Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується інвойсом, платіжними дорученнями про сплату повної вартості товару, прайс-листом, калькуляціями ціноутворення, тощо. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

14.03.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією № 23UA209170002768U5 від 16.01.2023 опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання встановлено такі розбіжності: у платіжному документі сума перерахованих коштів не відповідає сумі, що зазначена у інвойсі (рахунку-проформі). Так, в інвойсі (рахунку проформі) вказана сума - 54332,84EUR, проте у платіжному документі від 26.12.2022 зазначена сума - 53458,84EUR.

На підтвердження транспортних витрат декларант надав разовий договір від 06.01.2023 №20230106 та довідку про транспортні витрати. Відповідно до разового договору від 06.01.2023 за №20230106 замовнику надаються такі документи: акт виконаних робіт, податкова накладна, рахунок-фактура, оригінал товарно-транспортної накладної із зазначенням дати завантаження/розвантаження, підписаної уповноваженою особою та завіреної печаткою вантажоодержувача і вантажовідправника. При цьому видача довідки про транспортні витрати вказаним договором не передбачена. Крім того, загальна примітка "використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку" Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: "Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті". Оскільки документ під назвою "довідка транспортних витрат" не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару, відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат.

Відповідач скерував позивачу вимогу про надання додаткових документів, на виконання якої позивач подав цінову інформацію на торвар.

Виявлені розбіжності, відсутність документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України відповідно до вимог частини 6 статті 54 МКУ є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

16.03.2023 суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій звертає увагу на те, що до митного оформлення разовий договір від 06.01.2023 за № 20230106 не надавався. Натомість, під час митного оформлення позивач надав разовий договір від 06.01.2023 за № 20230106/11, укладений між перевізником (ПП «Гранд-Б») та замовником « 100 ШИН+» Відповідно до пункту 3.2 якого замовник зобов`язаний: оформити попереднє повідомлення/декларацію і повідомити виконавцю номер попереднього повідомлення/декларації до прибуття автомобіля на митницю України.

У рішенні про коригування митної вартості, так само як і відзиві зазначено, що у платіжному документі сума перерахованих коштів не відповідає сумі, що зазначена у інвойсі (рахунку-проформі). Під час митного оформлення позивач надав рахунок проформу №90710904 від 29.03.2022 на загальну суму 54322,84євро та банківський платіжний документ №б/н від 26.12.2022 на загальну суму 53458,84євро. Тобто різниця між вартістю товару та сумою проведеного платежу становить 864,00 євро. Позивач зазначає, що ТОВ « 100 ШИН+» має довготривалі (з 2016 року) торгові взаємовідносини з продавцем товару «Maxion Wheels Werke GmbH» (Німеччина). За рахунком проформою №90710904 від 29.03.2022 позивач недоплатив суму 864,00 євро. Таким чином станом на 01.02.2023 продавець товару «Maxion Wheels Werke GmbH» (Німеччина), має перед ТОВ « 100 ШИН+» узгоджену заборгованість за оплачений, але непоставлений товар, що підтверджує акт звірки взаємних розрахунків № 57 від 01.02.2022 між ТОВ « 100 ШИН+ » (покупцем) та «Maxion Wheels Werke GmbH» (продавцем).

Також позивач спростовує доводи відповідача про недопустимість, на його думку, довідки про транспорті витрати на підтвердження такої складової митної вартості як транспорті витрати до кордону України. Вказує, що перелік документів, які можуть надаватися для підтвердження вартості перевезення, є невичерпним. Довідка про транспортні витрати від 11.01.2023 містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону (Кенінгсвінтер (Німеччина ) пп Краківець (кордон України), та містить номер автотранспортного засобу яким було здійснено перевезення (AX3967CO/AX5767XP), номер інвойсу №90715277 від 11.01.2023; номер автотранспортної накладної CMR №HL1-225790 від 11.01.2023, що в повній мірі збігається з товаросупровідними документами, поданими до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати такий документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості відповідної поставки. А отже вартість перевезення, на думку позивача, є підтвердженою. Додатково витрати на транспортування підтверджують, також: разовий договір від 06.01.2023 за №20230106/11, рахунок на оплату перевезення №1201.1 від 12.01.2023, акт №1901.2 від 19.01.2023, платіжне доручення про оплату перевезення № 11918 від 19.01.2023. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Також вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 01.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 28.04.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заходи забезпечення доказів чи позову у справі не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

16.12.2016 між ТОВ « 100 ШИН+» (покупець) та «Maxion Wheels Werke GmbH» (Німеччина) (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №Maxion-100+ від 16.12.2016, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує колісні диски та комплектуючі до них у кількості та за цінами, вказаними у комерційному інвойсі, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Євро за одиницю товару та вказана у Інвойсі. Сума контракту визначається згідно з Інвойсом, умови поставки визначаються згідно з Інвойсом.

Відповідно до умов договору на підставі рахунку проформи №90710904 від 29.03.2022 ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату за товар, що підтверджується банківським платіжним документом №б/н від 26.12.2022.

Сторони договору узгодили Інвойс № 90715277 від 11.01.2023, у якому зазначена номенклатура, ціна та кількість товару, а саме:

1. Диск, розмір: 22,5Х11,75 «alive» (артикул 292068753104) кількість 8 одиниць; ціна за одиницю 97,31 євро, вартість на умовах FCA(Konigswinter) 778,48 євро;

2. Диск, розмір: 22,5Х11,75 (артикул 292089953104) кількість 348 одиниць; ціна за одиницю 103,86 євро , вартість на умовах FCA(Konigswinter) 36143,28 євро;

3. Диск, розмір: 22,5Х11,75 (артикул 292084253104 ) кількість 144 одиниць; ціна за одиницю 112,10 євро , вартість на умовах FCA(Konigswinter) 16142,4 євро;

4. Диск, розмір: 22,5Х9,00 «alive» ( артикул 292090053104) кількість 12 одиниць; ціна за одиницю 104,89 євро, вартість на умовах FCA(Konigswinter) 1258,68 євро.

Загальна кількість товару складає 512 штуки, загальна вартість товару на умовах FCA(Konigswinter) становить 54322, 84 євро.

Для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170002768U5 від 16.01.2023. До декларації позивач додав: рахунок-проформу (Proforma invoice) № 90710904 від 29.03.2022; рахунок фактуру (iнвойс) (Commercial invoice № 90715277 від 11.01.2023); автотранспортну накладну (Road consignment note) № HL1-225790 від 11.01.2023; декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 90715277 від 11.01.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару №Б/Н від 26.12.2022; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № Б/Н від 11.01.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №Б/Н від 01.01.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу (з додатками ) №Maxion-100+ від 16.12.2016; договір (контракт) про перевезення № 20230106/11 від 06.01.2023; декларацію інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером 90715277 від 11.01.2023; копію митної декларації країни відправлення №23DE715296989407E0 від 11.01.2023.

У ВМД № 23UA209170002768U5 від 16.01.2023 митна вартість товару визначена за першим методом за ціною договору на рівні 2,61 Євро/ кг.

16.01.2023 на вимогу митного органу позивач надав додаткові документи: лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» № б/н від 16.01.2023; зовнішньоекономічний контракт з додатками; банківський платіжний документ про оплату товару; довідку про транспорті витрати; договір на перевезення; прайс-лист продавця; копію митної декларації країни відправлення; цінову інформацію про ідентичні товари.

За результатами опрацювання поданої МД та документів відповідач сформував картку відмови у прийнятті митної декларації №UA209170/2023/000175 та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900022/2 від 17.01.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 5,6854 Євро/кг.

Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості товарів джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № 205140/2022/85435 від 28.11.2022

Не погоджуючись з діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі №809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо невідповідності суми перерахованих коштів, зазначених у платіжному документі, сумам, що зазначені у інвойсі (рахунку-проформі).

Як встановлено судом та визнається сторонами, позивач подав до митного оформлення рахунок проформу №90710904 від 29.03.2022 на загальну суму 54322,84євро та банківський платіжний документ №б/н від 26.12.2022 на загальну суму 53458,84євро. Тобто різниця між вартістю товару, та сумою проведеного платежу становить 864,00євро.

ТОВ « 100 ШИН+» має довготривалі (з 2016 року) торгові взаємовідносини з продавцем товару «Maxion Wheels Werke GmbH» (Німеччина). За рахунком проформою №90710904 від 29.03.2022 позивач недоплатив суму 864,00євро, оскільки станом на 01.02.2023 продавець товару «Maxion Wheels Werke GmbH» (Німеччина), має перед ТОВ « 100 ШИН+» узгоджену заборгованість за оплачений, але непоставлений товар, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 57 від 01.02.2022 між ТОВ « 100 ШИН+ » (покупцем) та «Maxion Wheels Werke GmbH» (продавцем).

Крім того, відповідно до статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст такої норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18.

Не заслуговують уваги доводи відповідача про те, що довідка про транспортні витрати не є належним доказом понесення таких витрат.

Відповідно до вимог Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, до документів, що місять відомості про вартість перевезення можуть належати зазначені в наказі документи. Таким чином в нормативному акті наведені приклади документів, які можуть надаватися для підтвердження вартості перевезення, проте цей перелік не є вичерпним, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати».

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд встановив, що до митного оформлення позивач надав довідку про транспортні витрати від 11.01.2023, що містить інформацію про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону (Кенінгсвінтер (Німеччина ) Краківець (Кордон України), та містить номер автотранспортного засобу яким було здійснено перевезення (AX3967CO/AX5767XP), номер інвойсу № 90715277 від 11.01.2023; номер автотранспортної накладної CMR №HL1-225790 від 11.01.2023, що в повній мірі збігається з товаросупровідними документами, поданими до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати згаданий документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості такої поставки.

Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема: разовий договір від 06.01.2023 № 20230106/11, рахунок на оплату перевезення № 1201.1 від 12.01.2023; акт №1901.2 від 19.01.2023; платіжне доручення про оплату перевезення №11918 від 19.01.2023.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14; від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18, від 31 січня 2018 року у справі №810/2839/17, від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15; від 07 травня 2020року у справі №400/2922/18; від 03 лютого 2021 у справі № 810/4441/16; від 31 травня 2019року у справі №804/16553/14; від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив, що у Рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900022/2 від 17.01.2023 відповідач посилається на митну декларацію №205140/2022/85435 від 28.11.2022. Різниця платежів склала 529848,76грн.

У доданій до відзиву МД 22UA205140085435U5 задекларовано такий товар: колеса диски б/в; - партія товару: 1 одиниця; вага товару нетто : 79 кг.; - умови поставки: DAP Луцьк ; - Країна експорту: Польща; - митна вартість визначена за резервним (6 методом), про що зазначено в гр. 43 (Код МВВ). Тобто, характеристики товару, розмір партії, умови поставки партії товару суттєво відрізняється від партії товару, що оцінювалась.

Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900022/2 від 17.01.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000175 не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказані обставини зумовлюють протиправність спірних рішень, що, у свою чергу, є підставою для їх скасування.

Між тим, в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Львівської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ 100 ШИН+, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, необхідно відмовити. Суд зазначає, що вказані дії відповідача охоплюються оскарженою карткою відмови № UA209170/2023/000175 та не є самостійним об`єктом оскарження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 8505,38грн, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000175.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/900022/2 від 17.01.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю 100 ШИН+ код ЄДРПОУ 38012976, місцезнаходження: 07455, Київська область, Броварський район, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі 25 км судовий збір у розмірі 8505 (вісім тисяч п`ятсот п`ять)грн 38коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя А.Г. Гулик