Ухвала суду № 110548475, 01.05.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

01 травня 2023 року Справа №200/1419/23

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у писмьвомоу провадженні) позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Донецької обласної прокуратури (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) про

визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпроП України;

стягнення суми вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпроП України у сумі 27539,82 грн.;

середнього заробітку за час затримки розрахунку виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку з 29.12.2020 по день ухвалення судового рішення по справі відповідно до положень ст.117 КЗпроП України, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому міститься клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивача звільнено з посади прокурора та органів прокуратури з 29.12.2020 (день з яким пов`язана обізнаність позивача про необхідність здійснення всіх виплат при звільненні). Вважають, що саме з цією датою пов`язаний початок перебігу місячного строку на звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги. Вважають, що позивач пропустив строк, встановлений ст.122 КАС України.

Ознайомившись з наданим клопотанням та доданими матеріалами, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 233 КЗпП України від 10.12.1971 № 322-VIII у редакції, яка діяла до 19.07.2022 передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати було врегулевано вказаними вище нормами.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 за № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.

Так, п.18 ч.1 р. І Закону № 2352-IX назву та ч.1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Стаття 233 КЗпП України встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до ст.233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.

Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.

Тобто, після внесення Законом № 2352-IX коментованих змін, ч.2 ст. 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним ч.2 ст. 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому, він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

За правилами ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (в т.ч. вирішення судом питання щодо дотримання строків звернення до суду та відкриття провадження у справі).

Таким чином, на підставі ч.3 ст. 3 КАС України до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк, передбачений приписами ч.5 ст.122 КАС України, яка є спеціальною нормою.

Відтак, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов`язані з проходженням та звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк.

Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби 29.12.2020, що не заперечується сторонами.

За захистом своїх прав позивач звернувся 05.04.2023, тобто з суттєвим пропуском встановленого місячного та тримісячного строку звернення до суду.

Позивачем до позовної заяви не додано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Суд зазначає, що надіслання позивачем запиту до відповідача з приводу надання інформації не змінює обставин щодо часу обізнаності позивача про порушення своїх прав, а надання відповідачем відповіді на такий запит не створило окремої підстави для початку обліку строку звернення до суду. Та обставина, що позивач, виявляючи байдужість до своїх прав, не звертався до відповідача з приводу надання необхідної інформації, щодо грошового забезпечення, не виключала можливості вчасно дізнатися про порушення прав в аспекті понять "дізнався" та "повинен був дізнатись".

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 № 240/12017/19).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

З огляду на наведене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску.

Керуючись 160, 161, ч. 13 ст. 171, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Донецької обласної прокуратури (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпроП України; стягнення суми вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпроП України у сумі 27539,82 грн.; середнього заробітку за час затримки розрахунку виплати вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку з 29.12.2020 по день ухвалення судового рішення по справі відповідно до положень ст.117 КЗпроП України залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дня вручення позивачу даної ухвали шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку та докази поважності причин його пропуску.

В разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Аканов