Ухвала суду № 110547499, 28.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в справі

м. Вінниця

28 квітня 2023 р. Справа № 149/1657/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Крапівницької Н. Л.,

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича, інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2

про скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича, інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, в кому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського СРПП Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича серії БАБ №756236 від 09.07.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн;

- визнати дії інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області та ОСОБА_3 щодо тимчасового затримання 09.07.2022 транспортного засобу ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 протиправними.

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області безоплатно повернути ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 .

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві) та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Позовні вимоги, обґрунтовані протиправністю постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, а також, дій працівників поліції щодо тимчасового затримання транспортного засобу ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки були відсутні належні докази на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові від 06.02.2022.

Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 25.07.2022 на підставі ст. 29 КАС України передано адміністративну справу до Вінницького окружного адміністративного суду.

23.09.2022 на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Крапівницьку Н.Л.

Ухвалою суду від 29.09.2022 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 10.10.2022 продовжено строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 31.10.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

У встановлений строк від ГУНП у Вінницькій області надійшов відзив на позов, в якому останній заперечив щодо задоволення позову. Зазначив, що 09.07.2022 близько 23:15 год, по вул. Плахотнюка, у с. Сальниця, Хмільницького району, інспектором СРПП Хмільницького РУП ГУНП у Вінницькій області Лукіянчуком А.М. був зупинений транспортний засіб ВАЗ д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: не реагування зіниць на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок чого був складений протокол про вчинення адміністративного правопорушення водієм серії ААД №135526.

Крім того, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом не будучи пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.121 КУпАП, внаслідок чого, відносно останнього винесена постанова серії БАБ №756236.

Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , був тимчасово затриманий працівниками поліції та поміщений та спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів, що знаходиться у м. Вінниці, вул. Ботанічна, 25, де і знаходиться по теперішній час.

З огляду на викладене вище, ГУНП вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС №1395, поліцейський під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Щодо тимчасового затримання транспортного засобу зазначає наступне, що відповідно до наказу Вінницької обласної військової адміністрації від 09.03.2022 за №69, наказано, на період дії воєнного стану Головному управлінню Національної поліції у Вінницькій області, Управлінню патрульної поліції у Вінницькій області, забезпечити тимчасове затримання у встановленому законодавством порядку транспортних засобів у осіб, які здійснюють керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи б іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Тому затримання паспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 було законним, оскільки у працівників поліції була підозра на керуванням останнім транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, а від проходження медичного огляду водій ОСОБА_1 , відмовився.

Щодо повернення транспортного засобу, зазначено, що наказом МВС України від 28.08.2020 за №633 затверджено Порядок обліку прийняття і видачі тимчасово затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальних майданчиках і стоянках, відповідно до якого, розділом IV пунктом 3 передбачене, що умовами повернення тимчасово затриманого ТЗ оплата вартості послуги з транспортування та зберігання ТЗ, а в разі винесення постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу - його сплата. Така ж норма закріплена у пункті 12 постанові КМУ від 17.12.2008 №1102 Про затвердження Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об`єднань і посадових осіб.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з ч.ч. 1 та 5 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частина 1 статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за пунктом першим частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 21 КАС України якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною 3 статті 27 КАС України підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

За приписами статтею 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом спору є законність дій та постанови поліцейського СРПП Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Хрищенюка В.Л. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Позивач, крім іншого, не погоджується, з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та просить суд її скасувати.

За правилами статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, п`ятою, шостою і сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.

Після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та його місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації, а також забороняє експлуатацію транспортного засобу до усунення несправностей, виявлених у процесі його огляду, або до демонтажу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик. Випадки тимчасового затримання транспортного засобу та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик визначені частиною третьою статті 265-4 цього Кодексу. При тимчасовому затриманні транспортного засобу місце розташування такого транспортного засобу має бути обов`язково зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.

Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов`язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата. Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відбувається невідкладно за зверненням відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуги із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.

Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1102 затверджено Порядок тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання.

Відповідно до п.2 Порядку тимчасове затримання транспортного засобу проводиться поліцейським у разі наявності в нього підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою - четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою - п`ятою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою - четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, позовні вимоги в цій частині стосуються рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а такі справи відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20, статті 286 КАС України та статті 288 КУпАП вирішуються місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Крім того, статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно із частиною першою статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до частини першої статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно із частиною третьою статті 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Таким чином, складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, які в силу приписів статей 251, 252 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності та правильність складання якого перевіряється при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що приймаючи рішення щодо огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та складаючи протокол про адміністративне правопорушення, поліцейські, дії яких оскаржуються позивачем, здійснювали не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінюванню на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення. В сукупності оцінка таких дій є одним з критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, розгляд питання правомірності дій поліцейських щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду у сукупності з іншими доказами, не дозволяє ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.

Оскаржувані позивачем дії відповідачів не є рішенням суб`єкта владних повноважень, за яким виникають негативні наслідки для особи в частині притягнення його в подальшому до адміністративної відповідальності, а тому не підпадають під визначення рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі №553/2145/16-а, від 04 березня 2019 року у справі №199/7360/17 (2-а/199/252/17) (провадження №К/9901/33582/18), від 13.03.2019 року у справі №712/7385/17 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 у справі №320/5280/22.

Адміністративний позов не містить вимог, які б були підсудні окружному адміністративному суду, що за правилами частини 3 статті 21 КАС України зумовлювало би належність цього спору до підсудності Вінницького окружного адміністративного суду.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Оскільки зазначений спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Прийняття цієї справи до свого провадження Вінницьким окружним адміністративним судом, за наведених вище обставин, не може вважатися таким, що здійснено з додержанням правил предметної підсудності (юрисдикції) та може мати наслідком скасування ухваленого за результатами її розгляду рішення відповідно до ч.1 ст.318 КАС України, яка не містить жодних виключень для скасування рішення, прийнятого судом з порушенням правил юрисдикції (предметної підсудності), в тому числі і такого, як прийняття цим судом до свого провадження справи, що йому предметно непідсудна, задля уникнення спору про підсудність.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що цей спір підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним судом.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Хрищенюка Віталія Леонідовича, інспектора СРПП Хмільницького РВП Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області Лукіянчука Андрія Миколайовича, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про скасування постанови, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії закрити.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар: