Рішення № 110547470, 24.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 квітня 2023 р. Справа № 120/5128/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницького області (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відмова в призначенні пенсії мотивована тим, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 01.08.2001 по 06.06.2021 згідно з довідкою № 217 від 07.06.2022, оскільки зазначена в довідці посада (молодша медична сестра (санітарка-няня)) не відповідає записам у трудовій книжці.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Позивач наголошує на тому, що з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058- ІV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ.

Таке правове регулювання існувало до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ".

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року за № 213-VІІІ.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" «г» статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років б місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам".

На думку позивача, відносно неї правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIІІ та за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Так, позивач зазначає, що на момент звернення до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії (14.06.2022 року) їй виповнився 51 рік 3 місяці 13 днів.

Поcилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зокрема в рішеннях Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), згідно яких зазначено, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років, а також рішення Конституційного Суду України у рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020, в якому суд, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію, позивач вважає, що вона набула право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця ГУ ПФУ у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із не підтвердженням пільгового стажу.

Також представник вказує, що Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ" до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки, у вказаному рішенні розглядалось питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», натомість в даному випадку питання стосується віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком, згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка на час розгляду заяви позивача є чинною та неконституційною не визнавалась.

Ухвалою суду від 29.09.2022 витребувано у ОСОБА_1 належним чином завірені копії усіх сторінок трудової книжки серії НОМЕР_1 та у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином завірену копію рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17.06.2022 №025350006977, а також інформацію, яким саме територіальним органом Пенсійного фонду України прийнято оскаржуване рішення.

На виконання вимог ухвали суду 05.10.2022 року представником відповідача надано рішення № 025350006977 від 17.06.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Крім того, 11.10.2022 року позивачем також надано витребувані докази на виконання вимог ухвали суду від 29.09.2022.

Ухвалою суду від 17.10.2022 року запропоновано ОСОБА_1 в межах 7-ти денного строку з дня вручення (отримання) копії даної ухвали висловити свою думку щодо заміни первісного відповідача (Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області) належним відповідачем (Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) або залучення до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, подавши відповідне клопотання про заміну або залучення такої особи як співвідповідача, або висловити заперечення чи навести інші доводи з даного процесуального питання.

Ухвалою суду від 03.11.2022 за клопотанням позивачки залучено до участі в справі як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі - відповідач 2 ). Цією ж ухвалою встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області 15-денний строк, з дня отримання даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 261 КАС України.

У встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 2 зазначила, що позивач в червні 2022 року звернулась до органу ПФ із заявою та доданими до неї документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з ст.114 Закону №1058. При розгляді поданих позивачем документів, відповідачем було встановлено, що у неї відсутній необхідний пільговий стаж та було роз`яснено умови та підстави призначення пенсії за віком на загальних умовах, що викладено у рішенні №025350006977 від 17.06.2022 року про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.06.2022 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України №1058, додавши необхідні документи.

Рішенням Головного управління ПФУ у Львівській області, прийнятим за принципом екстериторіальності, №025350006977 від 17.06.2022 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 пункту 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з огляду на відсутність необхідного пільгового стажу за Списком №2.

У вказаному рішенні зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період з 01.08.2001 по 06.06.2021 згідно довідки № 217 від 07.06.2022, оскільки зазначена посада в довідці (молодша медична сестра (санітарка-няня)) не відповідає записам у трудовій книжці. При цьому зазначено, що страховий стаж особи становить 33 роки 3 місяці 13 днів.

Також роз`яснено право звернення за призначенням пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 28.02.2034 року.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (стаття 7 Закону №1788-XII).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом №1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIV1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Отже, з набранням чинності Закону № 2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, в тому числі по Списках № 1 та № 2, регулюються положеннями Закону № 1058-IV.

Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до п.10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати:

- трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи;

- виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці;

- у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про періоди роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , яка долучена нею до заяви про призначення пенсії ( а.с. 41-46 ), містяться, зокрема, такі записи:

до прийняття на роботу в Ладижинське СПО, навчалась у Вінницькому кооперативному училищі з 01.09.1988 року по 03.07.1989 року;

04.07.1989 зараховано стажером продавця СПО;

22.12.1989 присвоєно кваліфікацію «продавець СПО ІІІ категорії»;

05.06.2000 звільнена з роботи за власним бажанням;

20.09.2000 31.07.2000 перебувала на обліку в Ладижинському міському центрі зайнятості;

01.08.2001 прийнята на посаду молодшої медичної сестри по догляду за хворими в Ладижинський будинок-інтернат для розумово-відсталих дітей тимчасово згідно договору б/н від 26.07.2001;

01.01.2009 переведена на посаду молодшої медичної сестри;

20.07.2011 термін роботи продовжено на період відпустки ОСОБА_2 для догляду за дитиною до дня фактичного виходу на роботу;

20.10.2011 переведена молодшою медичною сестрою (санітаркою-нянькою) за строковим трудовим договором (вказаний запис визнано недійсним згідно наказу № 140-К від 20.10.2011);

20.10.2011 переведена молодшою медичною сестрою (санітаркою-нянькою);

09.04.2012 Ладижинський будинок-інтернат для розумово-відсталих дітей перейменовано на Ладижинський дитячий будинок-інтернат.

Крім того, на підтвердження права на отримання пенсії на пільгових умовах позивач надала, зокрема, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для пизначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану Ладижинським дитячим будинком-інтернатом від 07.06.2022 № 217, відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день з шкідливими умовами праці в Ладижинському дитячому будинку-інтернаті. За період з 01.08.2001 р. по 06.06.2022 р. молодша медична сестра (санітарка-нянька) здійснювала безпосередньо догляд за хворими, що передбачено Списком № 2 ХХІV підрозділ код КП підстава постанова № 461 від 24.06.2016 р. за період з 01.08.2001р. по 06.06.2022р. 20 років 10 місяців 5 днів.

Підстава для видачі: наказ про прийняття на роботу № 94-к від 01.08.2001 р., ОК, П-2. штатний розпис, відомості про нарахування заробітної плати, за 2001-2022р.

Також у вказаній довідці зазначено додаткові відомості, в тому числі, і про атестацію робочих місць.

Так, перша атестація проводилась в 2004 році (наказ № 21-к від 03.03.2004 року) «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці», Наказ №117-к від 20.12.2004 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»).

Друга атестація проводилась в 2009 році (наказ № 45-к від 29.05.2009 року) «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці». Наказ №118-к від 04.12.2009 року «про результати атестації робочих місць за умовами праці»).

Третя атестація проводилась в 2014 році (наказ № 105-к від 13.08.2014 року) «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці». Наказ №122-к від 29.09.2014 року «про результати атестації робочих місць за умовами праці»).

Четверта атестація проводилась в 2019 році (наказ ЛІ; 41 від 21.08.2019 рою) «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці». Наказ № 48 від 27.09.2019 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»).

Ладижинський дитячий будинок - інтернат підтверджує, що при зміні назви закладу істотні умови праці не змінювалися і результати атестації робочих місць поширюються на працівників відповідно до їх посад.

Крім того, згідно наказів про результати атестації робочих місць № 122-к від 29.09.2014 р., № 118 від 04.12.2009, № 48 від 27.09.2019р., № 117-к від 20.12.2004р., а також згідно Переліків робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах професія «молодша сестра (санітарка-нянька) відноситься до посад, працівники якої мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

На переконання відповідача, пільговий стаж роботи позивача не визначено, оскільки зазначена посада в довідці (молодша медична сестра (санітарка-няня)) не відповідає записам у трудовій книжці.

З такими доводами суд не погоджується, оскільки неточності щодо назви посади між записами в довідці № 217 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній та записами трудової книжки позивача за наявності відповідних наказів про атестацію робочих місць за умовами праці, згідно з якими професія молодшої медичної сестри (санітарки-няньки) ( код КП підстава постанова № 461 від 24.06.2016) ( а.с. 15 21 ) дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком. Оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки чи уточнюючих довідок, то, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Посада «молодші медичні сестри» передбачена чинними на період роботи позивача списками, адже і у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 у №36, а також у Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, які діяли у вказані періоди, у розділах XXIV «Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення», «Охорона здоров`я та соціальна допомога» зазначено про молодших медичних сестер у будинках-інтернатах для психічно хворих, дитячих будинках-інтернатах для розумово відсталих дітей системи соціального забезпечення (код 2260000г).

Відтак, аргументи пенсійного фонду в цій частині спростовуються діючими у відповідні періоди роботи позивача списками.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Суд наголошує, що в даному випадку позивач не має об`єктивної можливості впливати на попередньо допущений дефект підприємством щодо оформлення документації, отже такі обставини не можуть бути підставою для не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 01.08.2001 по 06.06.2022, які в повній мірі підтверджено довідкою Ладижинського дитячого будинку-інтернату від 07.06.2022 № 217, а також наказами про результати атестації робочих місць, які повністю підтверджують роботу позивача на посаді медичної сестри дитячого будинку-інтернату для розумово-відсталих дітей у спірний період, що дає право на пільгову пенсію за Списком №2.

Крім того, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Судом встановлено, що позивачем надано належні докази, які підтверджують проведення атестації робочого місця позивача за період з 01.08.2001р. по 06.06.2022 р. Так, позивачем надано копії наказів Ладижинського дитячого будинку-інтернату про результати атестації робочих місць за умовами праці: від 29.09.2014р. № 122-к, від 04.12.2009р. № 118, від 27.09.2019р. № 48, від 20.12.2004р. № 117-К.

Щодо посилань позивача, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, суд зазначає наступне.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічного висновку дійшла колегія Великої Палати Верховного суду в постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Матеріали справи свідчать та підтверджується поясненнями представника ГУ ПФУ у Львівській області, що вік ОСОБА_1 на час звернення із заявою про призначення пенсії складав 51 рік 03 місяці 11 днів, страховий стаж роботи 33 роки 3 місяці 13 днів, у тому числі пільговий стаж - 24 роки 02 місяці 13 днів, а відтак, суд доходить висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 025350006977 від 17.06.2022 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права шляхом зобовязання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства"(Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачеві пенсію є обґрунтованою.

При цьому щодо моменту, з якого необхідно призначити та виплачувати пенсію позивачу, суд зазначає таке.

Згідно вимог ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

На виконання вимог Закону від 09.07.2003 № 1058-IV Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до пункту 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 14.06.2022 і за результатами її розгляду відповідач прийняв рішення № 025350006977 від 17.06.2022 про відмову у призначенні пенсії, яке судом визнано протиправним.

Відтак, позивач має право на призначення пенсії саме з дня звернення 14.06.2022 року, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та підтвердження їх відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими, відповідно до вищенаведених судом мотивів, відтак адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №025350006977 від 17.06.2022, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно статті 13 Закону України № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» з 14.06.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області сплачений при звернені до суду судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач 1 : Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна