Вирок № 110546290, 01.05.2023, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1223/16-к

Провадження № 1-кп/456/74/2023

ВИРОК

іменем України

01 травня 2023 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження № 12016140130000469 від 8.03.2016 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого майстром виробничого навчання державного навчального закладу Меденицький професійний ліцей, раніше не судимого;

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

з участю обвинуваченого ОСОБА_3

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 8.03.2016р. близько 9.05 год., керуючи автомобілем марки «ВМW-530» на польській реєстрації р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою сполученням «Стрий-Дрогобич», при проїзді її ділянки між с.Райлів, Стрийського району, Львівської області та с.Гаї Верхні, Дрогобицького району, Львівської області на відстані 100 метрів від залізничного переїзду в напрямку м.Дрогобич, Львівської області, порушив вимоги «Правил дорожнього руху України», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. та введені в дію з 01.01.2002р., а саме, п.п. 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним); п.п. 12.6 «г» поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5,47, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1- не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної роздільною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год); п.п. 12.9 «б» водієві забороняється: (перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих правил); п.п. 13.1 водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу, такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до втрати поперечної стійкості автомобіля та виїзду його на праве по напрямку руху узбіччя, і як наслідок, наїзду на дерева та кущі. Внаслідок вказаного порушення водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, пасажир автомобіля «ВМW-530» на польській реєстрації р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 121 від 11.03.2016, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів обох стегнових кісток, закритий перелом акроміального кінця лівої ключиці, опік живота 2 ступеня, неврологічно струс головного мозку, що в сукупності відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я,та знаходяться в причинно - наслідковому зв`язку із вищеописаною ДТП. В свою чергу інший пасажир автомобіля ОСОБА_8 , згідно висновку експертизи № 119 від 11.03.2016, отримала перелом кісток основи черепа, перелом лівої плечової кістки, клінічно забій головного мозку середнього ступеня, субдуральну гематому правої скронево-тімяної долі головного мозку, навколоорбітальні гематоми обох очей, підшкірний крововилив завушної ділянки зліва, осадження шкіри лівої щоки та грудей, синець лівого плеча, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння і також знаходиться в причинно - наслідковому зв`язку із вказаною ДТП.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та дав покази про те, що 08.03.2016 зранку, разом зі своїм товаришем ОСОБА_7 на власному автомобілі марки «ВМW-530» на польській реєстрації р.н. НОМЕР_1 , виїхали з м. Дрогобич в м. Львів, де мали забрати дружину ОСОБА_7 .. Автомобіль перебував у технічно справному стані. Близько 08.00 год., забравши дружину, вони повертались в Дрогобич, їхали через м. Стрий, оскільки там краща дорога. Погода була несприятлива, падав дощ, і дорожнє покриття було мокре, ніхто з пасажирів автомобіля в тому числі й він не були пристебнуті. Проїжджаючи ділянку дороги між с. Райлів та с. Гаї Бійничі, вважає, що рухався з безпечною швидкістю, близько 90 км/год., перед залізничним переїздом збавив швидкість, проїхавши переїзд, розпочав розгін. Попереду рухався, інший автомобіль, який він мав намір обігнати, однак побачивши зустрічний транспорт, рухався позаду автомобіля. В цей час відчув, як його автомобіль різко потягнуло вліво, він намагався вирівняти курсову стійкість, пригальмувати, однак автомобіль кинуло вправо, він виїхав на узбіччя та злетів в кювет. Коли прийшов до тями, побачив, що пасажирів в машині не було. Вийшовши з автомобіля почув крик ОСОБА_7 , який лежав під автомобілем, ОСОБА_8 , лежала в посадці на відстані декількох метрів від автомобіля. Він відразу викликав швидку. Коли приїхала поліція, на місці, давав слідчому покази про те, що автомобіль втратив керування, можливо розгерметизувалось колесо. На його думку ДТП трапилось, саме через розгерметизацію колеса, він керуючи автомобілем правил дорожнього руху не порушував.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість по вказаному епізоду злочинної діяльності доводиться дослідженими судом доказами, які суд оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

- показаннями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_8 , про те, що з ОСОБА_3 раніше були знайомі, це товариш їхньої сім`ї. Того дня, 08.03.2016, її чоловік ОСОБА_7 разом з ОСОБА_3 , зустрів її в м. Львів, на залізничному вокзалі. Звідки вони на автомобілі ОСОБА_3 поїхали в м. Дрогобич. Їхали через м. Стрий, оскільки там краща дорога. Вона сиділа на передньому сидінні пасажира, ремнем безпеки не була пристебнута. Зважаючи, що це було 8 березня, то вона в телефоні переглядала привітання. За дорогою практично не слідкувала. Пригадує тільки, що падав дрібний дощ і дорога була мокрою. Вони рухались з нормальною швидкістю, нікуди не поспішали, зауважень до їзди ОСОБА_3 не було. Проїхавши м. Стрий, переїхали залізничний переїзд, наскільки пригадує був хлопок і вони злетіли з дороги. До тями вона прийшла вже в лікарні. На її думку причиною ДТП, стала погана погода, залізничний переїзд та можливо вистрелело колесо. При цьому, вона не має жодних претензій до обвинуваченого, з першого дня він постійно був разом з ними в лікарні, допомагав чим міг. Просить його суворо не карати;

- показами потерпілого ОСОБА_7 , який в судовому засіданні показав, що того дня зранку за ним заїхав ОСОБА_3 і вони на автомобілі останнього марки БМВ, поїхали в м. Львів, де мали зустріти з поїзда його дружину. Зі Львова вони повертались, через м. Стрий. Дружина сиділа на передньому сидінні пасажира, він сидів позаду, не були пристебнутими пасками безпеки. По дорозі падав дощ, вони рухались з безпечною швидкістю, близько 80 км/год.. За Стриєм, є залізничний переїзд, проїхавши, який відчув, що машину відразу «повело», ОСОБА_3 намагався вирівняти автомобіль, однак злетіли в кювет де зіткнулись з деревами. До тями прийшов затиснутий під автомобілем. Не пригадує, чи ОСОБА_3 зменшив швидкість перед переїздом. Але вважає, що щось трапилось саме на переїзді, оскільки після того машину відразу, потягнуло в сторону. Він добре знав цей автомобіль, оскільки неодноразово керував ним, автомобіль був справний і шини були в доброму стані. Після ДТП, ОСОБА_3 , їм постійного допомагав, вони близькі друзі, не мають до нього жодних претензій та просить його суворо не карати.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_9 показав, що саме ним проводилась судова автотехнічна експертиза № 1/262 від 28.03.2016р.. Так, згідно наданих йому вихідних даних, на момент ДТП, автомобіль був технічно справним, а тому прийшов до зазначених висновків. Проводячи дослідження, він автомобіль не оглядав, оскільки в нього не було такої потреби. При цьому, не може відповісти, чи може вихід повітря з шин, призвести до втрати керованості автомобіля, для цього необхідно проводити додаткову експертизу, беручи до уваги нові вихідні дані, яких в нього на момент проведення дослідження не було;

-експерт ОСОБА_10 , в судовому засіданні показав, що по вказаній справі, ним був складений експертний висновок № 1299 від 30.03.2016. На момент огляду автомобіля, 25.03.2016 в обох колесах з лівої сторони (від водія), був відсутній тиск повітря, колеса були пошкоджені. Однак, ним не досліджувалось час виходу повітря з коліс (до ДТП, під час ДТП, чи після ДТП). Ушкодження гальмівної і рульової системи автомобіля виникло під час ДТП.

Також, ним проводилось експертне дослідження, висновок № 442/443 від 29.03.2017р.. Згідно дослідження, неможливо було встановити, чи розгерметизація коліс, відбулась до ДТП. Окрім того, ним не було встановлено причин настання вказаної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки не було встановлено часу виходу повітря з шин, інших обставин він не досліджував;

Крім вищенаведеного, винність ОСОБА_3 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доводиться й матеріалами кримінального провадження, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 8.03.2016р., схемою та фототаблицею до нього з якого слідує, що місцем ДТП є автодорога сполученням «Стрий - Дрогобич» на відрізку між с. Райлів Стрийського району та с. Гаї, Дрогобицького району, Львівської області, зокрема встановлено, що транспортний засіб «ВМW-530» на польській реєстрації р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по напрямку з м. Стрий до м. Дрогобич, на відстані 100 м. від залізничного переїзду, з`їхав на праву сторону обочини автодороги де зіткнувся з деревами /т.1 а.с.32-52/;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1299 від 30.03.2016р з фототаблицею до нього згідно якої, на момент огляду та експертного дослідження, проведеного 25.03.2016, встановлено, що робоча гальмова система представленого на огляд автомобіля «ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 , була несправною внаслідок розгерметизації системи. На момент огляду та дослідження, проведеного 25.03.2016 даною експертизою, система рульового управління автомобіля «ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 , була несправною через порушений кінематичний зв`язок між рульовим колесом та рульовим механізмом і між рульовим механізмом та лівим керованим колесом, відламаною лівою рульовою тягою, деформованим рульовим колесом, та просторово зміщеним рульовим механізмом вперед. З технічної точки зору, несправності гальмової системи та рульового управління автомобіля «ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 , є наслідком зіткнення з каменем та насадженнями дерев /т.1 а.с.61-65/;

- висновком судово-медичної експертизи № 119 від 11.03.2016р., згідно якої, при проведенні експертизи і згідно даних медичної карти стаціонарного хворого у ОСОБА_8 , 1987 р.н., виявлені тілесні ушкодження, а саме: перелом кісток основи черепа; перелом стінки лівого зовнішнього слухового проходу з розривом лівої барабанної перетинки та отогемоліквореєю з лівого вуха; перелом лівої плечової кістки; клінічно забій головного мозку середнього ступеню; субдуральна гематома правої скронево-тім"яної долі головного мозку; навколоорбітальні гематоми довкола обох очей; підшкірний крововилив завушної ділянки зліва; осаднення шкіри лівої щоки та грудей; синець лівого плеча. Вказані ушкодження утворились під час ДТП, що мало місце 08.03.2016, в результаті дії тупих твердих предметів і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення /т.1 а.с.67-68/;

- висновком судово-медичної експертизи № 121 від 11.03.2016р. згідно якої, при проведенні експертизи згідно медичної карти стаціонарного хворого у ОСОБА_7 , 1987р.н., виявлені: закриті переломи обох стегнових кісток, закритий перелом акроміального кінця лівої ключиці, опік живота 2 ступеню, неврологічно струс головного мозку. Вказані вище тілесні пошкодження утворились від дії тупих, твердих предметів, а опіки м`яких тканин живота утворились від контактної дії високої температури (рідини чи газів) на поверхню живота, під час ДТП, що мало місце 08.03.2016, і відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров"я / т.1 а.с.71-72/;

- висновком судової трасологічної та автотехнічної експертизи № 442/443 від 29.03.2017, згідно якої встановити по наданих експерту фотозображеннях, по якій причині та коли (до ДТП, в момент ДТП чи після ДТП) стався вихід повітря з переднього та заднього лівих коліс автомобіля «ВМW-535», реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_3 не видалось можливим, відтак вирішення питання про вплив та причинний зв`язок цих пошкоджень з керованістю автомобіля «ВМW-535» реєстраційний номер республіки Польща НОМЕР_2 під час руху не видається можливим /т.1 а.с.183-184/.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2016, під час якого підозрюваний ОСОБА_3 розповів та показав про обставини ДТП, що мала місце 8.03.2016 близько 09.00 год. на автодорозі сполученням Стрий-Дрогобич Львівської області, + 100м. від залізничного переїзду в напрямку м. Дрогобич між с. Райлів Стрийського району та с. Гаї, Дрогобицького району. Зокрема, при проведенні зазначеної слідчої дії, ОСОБА_3 , вказав, що того дня керуючи автомобілем ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою сполученням Стрий-Дрогобич, вказав на місце, де він виїхав на автомобілі за межі проїзної частини дороги, що знаходиться на відстані 17.3 м. від позначки ж/д переїзд 100 метрів, в напрямку м. Дрогобич. При цьому зазначив, що вів автомобіль із приблизною швидкістю 100 км/год., асфальтне покриття дороги було мокрим, в один момент зауважив, як передню частину автомобіля повело спочатку вліво, а потім вправо, далі автомобіль винесло за межі проїжджої частини дороги праворуч відносно напрямку руху далі на грунтове узбіччя, а в подальшому на ділянку з насадженнями дерев. Відстань від правого борту керованого автомобіля до правого краю проїзної частини дороги перед моментом виїзду ним за її межі складає 1.3 м. При цьому ОСОБА_3 зауважив, що причин технічного характеру, що призвели до виїзду його автомобіля за межі проїжджої частини дороги не було /т.1 а.с.105-107/.

- висновком криміналістичної експертизи з дослідження підписів № 5222 від 26.12.2017 з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 , розташовані у рядках «за участю свідка: ОСОБА_3 » та «Учасники: ОСОБА_3 » протоколу проведення слідчого експерименту від 12.03.2016 виконані самим ОСОБА_3 .. В зв`язку з наданням категоричного висновку щодо ідентифікації особи виконавця вищевказаних підписів, питання щодо виконання цих підписів іншою особою не вирішувалось. Встановити ким, ОСОБА_3 чи іншою особою виконано підписи від імені ОСОБА_3 , розташовані перед словами « ОСОБА_3 » на останньому аркуші Пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_3 від 18.04.2016; після основного тексту на першому аркуші, після слів «…про право на захист (підпис)» та «…процесуальні права і обов`язки» на другому аркуші та рядку «(підпис)» на третьому аркуші протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 18.04.2016 не виявилось можливим з підстав, викладених у досліджуваній частині даного висновку. Оскільки експертом не вирішено у категоричній формі питання щодо ідентифікації особи виконавця вищевказаних досліджуваних підписів, питання їх можливого виконання зміненим почерком іншою особою не вирішувалось (т.1 а.с. 219-221).

- висновком судової автотехнічної експертизи № 1/262 від 28.03.2016, згідно якого, в даній дорожній ситуації при заданих вихідних даних, водій автомобіля марки «ВМW-535» на польській реєстрації НОМЕР_3, ОСОБА_3 повинен був керуватися технічними вимогами п.п.12.1.,12.6.ґ,12.9.б.та 13.1.чинних Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, при заданих в постанові про призначення експертизи вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стала суперечність дій водія автомобіля марки «ВМW-535» на польській реєстрації НОМЕР_3, ОСОБА_3 технічним вимогам п.12.1 чинних Правил дорожнього руху України, що виразилось у тому, що водій не забезпечив постійний контроль за своїм транспортним засобом, безпосередньо шляхом вибору його безпечної швидкості руху, яка б це дозволила та для чого у нього не було перешкод технічного характеру /т.1 а.с. 113-115/.

Також, згідно висновку судово-медичної експертизи №120 від 21.03.2016 встановлено, що у ОСОБА_3 було діагностовано тілесні ушкодження, а саме, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку; садна в ділянках обох китиць. Вказані ушкодження виникли внаслідок ударної взаємодії з тупими твердими предметами, якими могли бути деталі салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, в термін, вказаний освідуваним та зазначений в медичних документах, тобто, могли виникнути 08.03.2016 і відносяться до легкого ступеня тяжкості, як такі, що викликали короткочасний розлад здоров`я. Діагнози «забою шийного відділу хребта» та «забою м`яких тканин крижово-клубової ділянки справа», виставлені ОСОБА_3 в стаціонарі Дрогобицької МЛ №1, не були достатньо підтверджені об`єктивними клінічними даними та додатковими методами обстеження при одночасній відсутності зовнішніх ознак ушкоджень в цих ділянках, тому при складанні висновку не враховуються /т.2 а.с.72-73/.

За наслідками отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , 1992 р.н., знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні ДМЛ №1 з 08.03.2016 по 18.03.2016, що стверджується відповіддю КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради №386 від 21.03.2018 /т.2 а.с.4/.

Також, згідно відповіді КНП «Стрийська ЦРЛ» №1228 від 26.12.2018, ОСОБА_3 , 08.03.2016 близько 11:00 год. був доставлений у відділення невідкладної (екстренної) медичної допомоги слідчим Стрийського ВП Білан з приводу ДТП, яка відбулася на автодорозі Стрий-Дрогобич поблизу с. Райлів. Після огляду ОСОБА_3 черговим лікарем-травматологом та лікарем-терапевтом встановлено діагноз: забій грудної клітки та тазу. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Тверезий. Від запропонованої госпіталізації хворий категорично відмовився /т.2 а.с.39/.

Дійсність та достовірність наданих публічним обвинувачем доказів щодо фактичних обставин (часу, місця, способу) вчинення інкримінованого злочину, на думку суду є належними та допустимими доказами, а тому суд кладе їх в основу вироку, як такі, що надали прокурору можливість довести перед судом у повному обсязі інкримінований у вину ОСОБА_3 злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

При цьому в даному випадку слід зауважити,що виходячи з аналізу протоколу огляду місця події, судом достовірно встановлено відсутність фактичних суттєвих перешкод (вибоїн, нерівностей чи інш.) на проїжджій частині для руху автомобіля, що могли бути в причинно- наслідковому зв`язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди. Окрім цього, залізничний переїзд, хоча і є технічною перешкодою на проїзній частині, однак попереджувальні знаки, які знаходились на вказаному відрізку дороги, зобов`язують водія, зменшити швидкість, фактично до повної зупинки автомобіля при проїзді залізничного переїзду, чого в даному випадку водієм зроблено не було.

Суд також зазначає, що виявленні ушкодження механізмів рульового керування, гальмівної системи та системи підвіски, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 1299 від 30.03.2016 р. виникли внаслідок зіткнення з каменем та насадженнями дерев, тобто в момент ДТП.

Щодо клопотань захисника обвинуваченого про визнання недопустимими відомостей як доказів, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 12.03.2016, протоколі допиту в якості підозрюваного ОСОБА_3 від 18.04.2016 та висновку інженерно-технічної експертизи №1/262 від 28.03.2016, то слід зазначити наступне.

Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Частиною 1ст. 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання

Разом з тим, під час вирішення питання про допустимість доказів важливе значення має істотність порушення прав і свобод людини, а тому не усі порушення, допущені сторонами при збиранні доказів, є підставою для визнання доказів недопустимими, а відтак і вирішення питання про порушення права на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій.

Як наслідок, указані матеріали у повній мірі підтверджують собою факт доведеності у провадженні обставин регламентованих ст. 91 КПК України.

Зокрема, згідно матеріалів кримінального провадження, відомості про ДТП до ЄРДР були внесені за фактом кримінального правопорушення, а не щодо ОСОБА_3 .. Так, 08.03.2016 ОСОБА_3 було роз`яснено права та обов`язки свідка, передбачені ст. 66 КПК України, а 12.03.2016 слідчим було проведено слідчий експеримент, за участю водія ОСОБА_3 та який добровільно розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень прав ОСОБА_3 при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення не висловлювалося. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_3 була надана можливість висловити свою власну точку зору причин ДТП і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні 12.03.2016 слідчого експерименту, слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи водія ОСОБА_3 або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі водій ОСОБА_3 буде визнаний підозрюваним. Тільки після проведення інженерно-транспортної експертизи від 28.03.2016, ОСОБА_3 було 18.04.2016 повідомлено про підозру.

Наведене узгоджуються з правовою позицією сформованою у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 345/522/16-к (провадження № 51-2869км18), в якій зазначено, що вчинення слідчим чи прокурором дій, спрямованих на отримання показань від свідка, щодо якого відсутні дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у майбутньому, не вказують на недопустимість зазначених показань як доказів. Не вважаються недопустимим доказом пояснення свідка, надані під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні правил дорожнього руху, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 286 КК, був наданий після проведення слідчого експерименту.

Суд вважає докази належними, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження. Таким чином, ретельно дослідивши та проаналізувавши заперечення захисника обвинуваченого щодо допустимості доказів, суд визнає протокол проведення слідчого експерименту від 12.03.2016 та побудований на його вихідних даних висновок інженерно-транспортної експертизи № 1/262 від 28.03.2016 належними та допустимими доказами.

При цьому суд критично відноситься до доводів обвинуваченого в частині різкої (раптової) зміни курсу керованого ним автомобіля внаслідок розгерметизації колеса, що призвело до ДТП, оскільки такі доводи є технічно неспроможними і спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Так, зважаючи на те, що ДТП мало місце на відстані 100 м. від залізничного переїзду, і ОСОБА_3 , як він вказував призупинив автомобіль, перед залізничним переїздом та перед ним нібито рухався інший транспортний засіб, навіть якщо припустити, що сталась розгерметизація колеса, водій зважаючи на невелику швидкість автомобіля, мав технічну можливість зупинити автомобіль.

Однак в даному випадку встановлено протилежне, водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем при проїзді залізничного переїзду не зменшив швидкість руху, про що свідчить те, що при втраті керованості автомобіля та застосуванні гальмування автомобіль не зупинився, а виїхав за межі проїзної частини, злетів в кювет на значну відстань, де автомобіль отримав механічні пошкодження, що фактично свідчать про його фізичне знищення. Відтак, такі дії ОСОБА_3 , який являючись не тільки водієм, а й інструктором з водіння, на думку суду вказують на його грубу необережність, зокрема останній проїжджаючи залізничний переїзд на значній швидкості, повинен був усвідомлювати, що переїзд являється технічною перешкодою і це може змінити напрямок руху автомобіля та його керованість.

Щодо твердження сторони захисту про те, що експертиза №1/262 від 28.03.2016 проведена експертом на підставі постанови слідчого від 15.03.2016 у якій було зазначено, що автомобіль марки «ВМW-535» на польській реєстрації НОМЕР_3, перед ДТП був у технічно справному стані. Однак висновок судової експертизи, щодо технічного стану автомобіля за № 1299, був завершений лише 30.03.2016, тобто на момент призначення експертизи №1/262 (15.03.2016) та її

закінчення (28.03.2016) у слідчого не було жодних даних щодо технічного стану автомобіля, у тому числі щодо гальмівної системи, системи рульового керування та ходової системи, що ще раз підтверджує той факт, що експертизи № 1/262 від 28.03.2016 побудована на припущеннях, суд зазначає наступне.

Так, згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 1299 від 30.03.2016р. експертом встановлено, що на момент огляду та експертного дослідження, проведеного 25.03.2016, робоча гальмова система представленого на огляд автомобіля «ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 , була несправною внаслідок розгерметизації системи. На момент огляду та дослідження, проведеного 25.03.2016, система рульового управління автомобіля «ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 , була несправною через порушений кінематичний зв`язок між рульовим колесом та рульовим механізмом і між рульовим механізмом та лівим керованим колесом, відламаною лівою рульовою тягою, деформованим рульовим колесом, та просторово зміщеним рульовим механізмом вперед. Тобто з технічної точки зору, несправності гальмової системи та рульового управління автомобіля «ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 , є наслідком зіткнення з каменем та насадженнями дерев.

Таким чином вихідні дані щодо справності автомобіля у частині рульової та гальмової системи до моменту ДТП, які зазначені у висновку експерта №1/262 не є припущенням та підтверджені висновком експерта № 1299 від 30.03.2016р. Що стосується відсутності питань щодо справності ходової частини автомобіля до моменту ДТП та моменту виникнення таких пошкоджень, то слід звернути увагу на той факт, що ходова система є складовою частиною автомобіля, яка оглядалась експертом 25.03.2016 у ході проведення атовтехнічної експертизи також, оскільки об`єктом огляду експерта був увесь автомобіль «ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 у цілому та кожен елемент окремо.

Статтею 69 КПК України передбачено, що експерт серед іншого має право 2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи; 4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання .

У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб. (ч.7 ст. 69 КПК України)

Однак висновок експерта не містить жодних відомостей, зауважень чи висновків з приводу несправності ходової системи до моменту зіткнення, які б мали значення для кримінального провадження. Експертом не заявлялося також жодних клопотань слідчому щодо уточнення питань.

Слід зауважити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші заперечення сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого останньому кримінального правопорушення, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Аналізуючи та оцінюючи усі докази надані стороною обвинувачення, стороною захисту та отриманні судом в ході розгляду справи в їх сукупності та кожен зокрема з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що усі ці докази перебувають у логічному та послідовному взаємозв`язку, не є взаємосуперечливими та доповнюють і підтверджують ті об`єктивні обставини, які мали місце під час вчинення пред`явленого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_3 ..

Доводи сторони захисту про те, що щось призвело до пошкодження та розгерметизації колеса автомобіля під керуванням ОСОБА_3 , його заносу та подальшого перекидання, суд до уваги не приймає, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях.

Суд також приходить до висновку, що здобутих судом доказів є достатньо для того, щоб прийти до висновку про визнання обвинуваченого винним у вчиненні пред`явленого йому обвинувачення.

Окрім того, загальновідомим фактом є те, що дорожній рух становить діяльність з підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів, так і в силу людських помилок, необережності, необачності і порушення правил дорожнього руху, у зв`язку з чим на всіх учасників дорожнього руху покладається обов`язок дотримуватися не лише чітко визначених правил, як, наприклад, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, що склалася.

Водій юридично зобов`язаний постійно бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3 ПДР України) та в разі виникнення небезпеки для руху чи перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (пункт 12.3 ПДР України).

Закон не передбачає модифікації цих обов`язків або звільнення від них залежно від причин виникнення небезпеки чи перешкоди для руху, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.

З огляду на вказане, визначальним фактором для визначення відповідальності водія за наслідки ДТП є об`єктивна можливість виявити небезпеку і технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що вони є логічними і послідовними не містять протиріч і не викликають сумнівів щодо їх достовірності, вони узгоджуються між собою та із показами самого обвинуваченого про фактичні обставини справи, відтворюють реальну картину подій, що передувала та в подальшому мала місце за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 8.03.2016р. близько 09.05 год., на автодорозі сполученням «Стрий - Дрогобич», на відрізку між с. Райлів Стрийського району та с. Гаї Верхні, Дрогобицького району, Львівської області, за участі автомобіля ВМW-535», р.н. республіки Польща НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_3 , під час якої потерпілій ОСОБА_8 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення, та знаходяться в причинно - наслідковому зв`язку із вищеописаною ДТП. В свою чергу потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, за встановлених судом обставин.

Згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що мета покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

В даній справі, суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

При цьому обставин, щопом`якшують відповідальність ОСОБА_3 по справі не встановлено.

Обтяжуючих відповідальність ОСОБА_3 обставин також не встановлено.

Враховується, що обвинувачений вчинив неумисний тяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються по місцю проживання, потерпілі не мають до обвинуваченого жодних претензії та просять його суворо не карати.

Відтак, беручи до уваги всі обставини по справі, особу винного, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах без ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкцій інкримінованої йому статті КК України, звільнивши його на підставі ст. 75 КК України від реального відбування покарання та застосувавши ст. 76 КК України.

Окрім того, судом беруться до уваги роз`яснення, що містяться у п.20, п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При цьому, згідно з п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає право суду залежно від обставин, що мають значення, як призначити, так і не призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

На переконання суду, з огляду на наслідки, що настали у результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілих до обвинуваченого, а також те, що робота ОСОБА_3 безпосередньо пов`язана з керуванням транспортними засобами, а позбавлення такого права, відповідно позбавить його джерела доходів, отже такі обставини у своїй сукупності дають можливість незастосування до обвинуваченого додаткового покарання.

Крім цього з підсудного ОСОБА_3 належить стягнути в користь держави - процесуальні витрати, а саме витрати пов`язані з залученням експертів в даному кримінальному провадженні в загальній сумі 6491,70 грн., а саме витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 1299 від 30.03.2015 у сумі 1211,10грн., за проведення інженерно-транспортної експертизи №1/262від 28.03.2016 у сумі 1319,40 грн., за проведення судової трасологічної та автотехнічної

експертизи №442/443 від 29.03.2017, за проведення криміналістичної експертизи з дослідження підписів №5222 від 26.12.2017 у сумі 2971,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374, ч. 15 ст 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного року) іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 ч.1 п. 1,2 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути в користь держави з ОСОБА_3 6491 (шість тисяч чотириста дев`яносто одну) гривню 70 коп. за процесуальні витрати пов`язані з залученням експертів в кримінальному провадженні № 12016140130000496 від 08.03.2016.

Вирок може бути оскаржений сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя ОСОБА_1