Вирок № 110540265, 01.05.2023, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/237/23

Провадження № 1-кп/451/52/23

ВИРОК

іменем України

01 травня 2023 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

Справа № 451/237/23

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів матеріали кримінального провадження за № 12023141150000096 від 18.01.2023 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дідилів Кам`янка - Бузького району Львівської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інвалід 2 групи загального захворювання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

- 07.05.2010 Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; 12.11.2013 ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області на підставі ст. 82 КК України замінено невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі 3 місяці 20 днів - більш м`яким покаранням у вигляді 240 годин громадських робіт;

- 06.05.2014 Залізничним районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 30 днів позбавлення волі. 11.07.2017 згідно ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 03.07.2017 на підставі ст. 81 КК України звільнений умовно-достроково на відбуту частину 1 рік 2 місяці 29 днів, покарання відбув,

- 21.03.2023 Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт та на підставі ч. 1 ст. 71, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 06.05.2014 та остаточно призначено до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк - 1 (один) рік 3 (три) місяці; під вартою перебуває з 20.01.2023

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - прокурор ОСОБА_4

захисту - захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3

учасники провадження - потерпіла ОСОБА_6

за участю прокурора, захисника, обвинуваченого, потерпілої

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, який введений 24.02.2022 Указом Президента України № 64\2022 ( із подальшими змінами), повторно, оскільки попередня судимість за аналогічні злочини не знята та не погашена у встановленому законом порядку - 16.01.2023 близько 06.00 перебуваючи у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу із шафи, яка знаходиться в спальній кімнаті будинку, таємно з корисливих спонукань вчинив крадіжку грошових коштів 27 600 гривень, 200 дол. США, що згідно курсу НБУ становить 7 313 грн. 72 коп., 350 польських злотих, що згідно курсу НБК становить 2 951 грн. 13 коп. та 50 євро, що згідно курсу НБУ становить 1976 грн. 80 коп..

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 39 841 грн. 65 коп.

Матеріальна шкода відшкодована частково, шляхом повернення грошових коштів на суму 1 801 грн., цивільний позов потерпілою ОСОБА_6 заявлений на суму 38 040 грн. 65 коп.

Такими діями, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті. Додатково зазначив, що в період 15.01.2023 - 16.01.2023 перебував в гостях у потерпілої, яка проживає на АДРЕСА_2 . 16.01.2023 зранку близько 06.00 маючи намір збагатитись зайшов у спальну кімнату будинку та із шафи викрав гроші в сумі 27 600 гривень, 200 дол. США, 350 польських злотих, 50 євро. В подальшому викрадені гроші витратив на свої потреби, повернув потерпілій - 1801 грн. Викрадаючи у потерпілої гроші чітко усвідомлював те, що вчиняє крадіжку і знав, що в Україні війна і введений воєнний стан. Розкаюється у вчиненому, просив суворо не карати, цивільний позов потерпілої визнав повністю та зобов`язується по мірі можливості повернути кошти.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила той факт, що обвинувачений 15.01.2023 - 16.01.2023 перебував у неї в гостях за адресою АДРЕСА_2 . 16.01.2023 її вдома не було, оскільки перебувала на роботі, однак прийшовши з роботи виявила відсутність обвинуваченого та грошей, які знаходились у спальній кімнаті будинку в шафі; обвинуваченим було викрадено гроші в сумі 27 600 гривень, 200 дол. США, 350 польських злотих, 50 євро. Обвинувачений їй повернув лише - 1801 грн. В судовому засіданні потерпіла підтримала цивільний позов та просила його задовольнити, стягнути із обвинуваченого на її користь матеріальну шкоду в розмірі 38 040 грн. 65 коп., завдану внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення. Щодо покарання, то просить засудити до максимальної міри покарання.

За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Оцінивши показання обвинуваченого, які він надав вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч. 4 ст.185 КК України, оскільки такий вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_3 не працевлаштований, інвалід 2- ої групи, раніше неодноразово судимий, на обліках в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Відповідно до досудової доповіді старшого інспектора Львівського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області на ОСОБА_3 від 10.03.2023, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченим є високий; ризик небезпеки для суспільства обвинуваченого ОСОБА_3 оцінюється як високий. На думку органу пробації, виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства.

За положенням ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України слід призначити у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_3 раніше був засуджений вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 21.03.2023 за ч. 1 ст. 125 КК України до 200 годин громадських робіт, на підставі ч. 1 ст. 71, п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 06.05.2014 та остаточно призначено до відбування покарання у виді позбавлення волі на строк - 1 (один) рік 3 (три) місяці.

Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вказано у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суд від 01.06.2020 №766/39/17, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили: а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів); б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

Як вбачається із обвинувального акту та встановлено судом, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - 16.01.2023, тобто до ухвалення останнього за часом вироку щодо нього, а саме вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 21.03.2023.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у межах даного кримінального провадження ОСОБА_3 необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у порядку, визначеному ч. 4 ст.70 КК України, з урахуванням вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 21.03.2023.

Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов, суд прийшов до такого висновку.

Згідно із ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичній особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Із врахуванням вказаних норм, оскільки обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальним правопорушенням завдано матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 , відтак цивільний позов слід задовольнити.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до статті 100 КПК України, про що зазначити в резолютивній частині цього вироку.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про залік досудового тримання під вартою. За змістом ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Отже початок строку відбування обвинуваченому ОСОБА_3 слід обчислювати з 20.01.2023 - дати взяття під варту відповідно до ухвали слідчого судді Червоноградського міського суду Львівської області від 20.01.2023 та на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 20 січня 2023 року до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне продовжити до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж 60 днів, а саме до 29.06.2023 включно.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

ухвалив :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 3 (три) міс.

На підставіч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень та у відповідності до правил, передбачених ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, із врахуванням вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 21.03.2023, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі, зарахувавши покарання відбуте частково за попереднім вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 21.03.2023.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 20.01.2023.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення з 20.01.2023 до моменту постановлення вироку з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, тобто до 29.06.2023 включно.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду в сумі 38 040 ( тридцять вісім тисяч сорок) грн. 65 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/114-23/2071-Д від 07.02.2023) - 1 510, 24 грн.;

Речові докази - грошові кошти в сумі 1801 грн., які згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 18.01.2023 визнані речовим доказом та передані на зберігання потерпілій ОСОБА_6 повернути ОСОБА_6 ;

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Радехівський районний суд Львівської області.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті - 01.05.2023.

Головуючий суддяОСОБА_7