Рішення № 110540259, 01.05.2023, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

01 травня 2023 рокуСправа №451/393/23 Провадження № 2/451/157/23

Радехівський районний суд Львівськоїобласті

в складі: головуючого судді Патинок О.П.

секретаря судового засідання Ференс І.І.

Справа №451/393/23

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Радехів в порядку загального позовного провадженн цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

29.03.2023 представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Радехівського районного суду Львівської області із позовною заявою до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_3 . ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті була зареєстрована і проживала одна в АДРЕСА_1 . На момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із нею ніхто не проживав, тому фактично спадщину ніхто не прийняв. Згідно Заповіту від 21.12.1998, зареєстрованого в реєстрі за №59 та посвідченого секретарем виконкому Корчинської сільської ради Радехівського району Львівської області Винник Н.Н., вбачається, що « ОСОБА_3 , яка проживала в с. Радванці Радехівського району Львівської області, на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилося і взагалі все те, що на день моєї смерті мені буду належати і нащо я маю за законом матиму право, заповідаю внукові ОСОБА_1 ». Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.12.2015, зареєстрованого в реєстрі за № 3601 виданого державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори Луців І.П. вбачається, що на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Корчинської сільської ради Радехівського району Львівської області від 21.12.1998 і зареєстрованого в реєстрі за №59, спадкодавцем зазначеного у заповіті в цілому майна громадянки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її онук ОСОБА_1 , спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається із житлового дерев`яного будинку. Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина та залишилось ще наступне спадкове майно, а саме земельні ділянки загальною полощею 1,6545 га, на території Корчинської сільської ради Радехівського району Львівської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №071069 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №11545 від 23.01.2001. Позивач звернувся до Державного нотаріуса завідувача Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк З.С., з метою отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно згідно вищезазначеного Державного акту, однак Державним нотаріусом було відмовлено у оформленні спадщини та у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначені земельні ділянки, оскільки Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №071069 зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №11545 від 23.01.2001 виданий після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач не може реалізувати свої майнове право як спадкоємець у позасудовому порядку, тому у нього виникає необхідність звернутися з позовом до суду. Просить суд визнати за позивачем - ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 1,4522 га, кадастровий номер: 4623981600:08:000:0682 та земельну ділянку загальною площею 0,2023 га, кадастровий номер: 4623981600:08:000:0683 в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що належали їй згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №071069 зареєстрованого 23.01.2001 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №11545.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2023 вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.

Ухвалою судді від 30.03.2023 цивільна справа прийнята до провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 19.04.2023 відкладено підготовче засідання у справі для витребування додаткових доказів.

01.05.2023 від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи. Просить задовольнити позовні вимоги (а.с.71).

Представник відповідача Радехівської міської ради Червоноградського району Львівської області в підготовче засідання не з`явився, через канцелярію суду було подано заяву, де просять суд розглядати справу без участі представника. Позов визнають (а.с.41).

Водночас, у зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 19.05.2000 (а.с.15).

Відповідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 16.11.1975 вбачається, що 16.11.1975 було зареєстровано шлюб виконкомом Корчинської сільської ради Радехівського району Львівської області між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 30.08.1952 ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в c.Радванці Радехівський район Львівської області. Батько ОСОБА_4 та мати - ОСОБА_3 (а.с.17).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00038549392 від 17.02.2023 вбачається, що 05.01.1971 було зареєстровано шлюб Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Радехівського районного управління юстиції Львівської області між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , про що зроблено актовий запис за № 3. Після державної реєстрації шлюбу присвоєно прізвище чоловікута дружині « ОСОБА_8 » (а.с.18).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19.09.1973 зареєстрованого виконкомом Корчинської сільської ради Радехівського району, вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в c. Радванці Радехівський район Львівської області. Батько ОСОБА_7 та мати ОСОБА_9 (а.с.19).

Відповідо до довідки № 652 від 23.12.2021 виданої старостою сіл Волиця, Гоголів, Корчин, ОСОБА_10 , ОСОБА_3 постійно до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті разом із померлою ніхто не був зареєстрований (а.с.20).

Згідно Заповіту від 21.12.1998 зареєстрованого в реєстрі за №59 та посвідченого секретарем виконкому Корчинської сільської ради Радехівського району Львівської області Винник Н.Н., вбачається, що « ОСОБА_3 , яка проживала в с. Радванці Радехівського району Львівської області, на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилося і взагалі все те, що на день моєї смерті мені буду належати і нащо я маю за законом матиму право, заповідаю внукові ОСОБА_1 » (а.с.21).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 15.12.2005 державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №3601, вбачається, що «спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 (а.с.22).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №071069, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 23.01.2001 за №11545 ОСОБА_3 було передано у приватну власність наступні земельні ділянки:земельна ділянка загальною площею 1.6545 гектарів (а.с.23).

Відповідно до розпорядження Голови Радехівської районної державної адміністрації Львівської області від №185 від 04.05.2000 «Про затвердження проекту передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право приватної власності на землю громадянам с. Корчин, с. Радванці, с. Гоголів Корчинської сільської ради» затверджено проект передачі земельних часток (паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянам с. Радванці. Вирішено передати у приватну власність громадянам земельні частки (паї), згідно з додатку та видати їм державні акти на право приватної власності на землю. Районному відділу земельних ресурсів, внести відповідні зміни в земельно-облікові документи (а.с.24).

Згідно списку громадян, під порядковим №2 зазначена спадкодавець - ОСОБА_3 , якій було передано земельні ділянки загальним розміром 1.6545 га, з них 1.4522 га рілля та 0.2023 га кормові угіддя (а.с.25).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2022 земельній ділянці площею 1.4522 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, присвоєно кадастровий номер №4623981600:08:000:0682. Власник ОСОБА_3 (а.с.26-27).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2022 земельній ділянці площею 0.2023 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, присвоєно кадастровий номер №4623981600:08:000:0683. Власник ОСОБА_3 (а.с.29-30).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій №66/02-14 від 02.03.2023 виданого державним нотаріусом, завідувачем Соснівської державної нотаріальної контори Львівської області Медведюк З.С. вбачається, що «видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Корчинської сільської ради Червоноградського (колишнього Радехівського) району Львівської області і належить гр. ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 немає підстав, так як Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЛВ №071069, виданий відповідно до розпорядження голови Радехівської райдержадміністрації Львівської області від 04.05.2000 №185, зареєстрований 23.01.2001 в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 11545, тобто після її смерті, а відповідно до ст. 9 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним на той час, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю» (а.с.32).

Як видно із копії спадкової справи №421/2005 заведеної після смерті ОСОБА_3 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину звернулася позивач ОСОБА_1 , якому було видано свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок, проте видати свідоцтво про право на спадщину, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю відмовлено, оскільки такий державний акт виданий після смерті спадкоємця ОСОБА_3 (а.с.51-70).

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Пленумом Верховного Суду України у п. 24 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» висловлена правова позиція, згідно з якою, ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з визнанням його відповідачем можливе у разі, якщо таке визнання є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача).

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд вважає, що на час смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року).

Дані правовідносини регулюються розділом VІІ «Спадкове право» ЦК УРСР 1963 року, статтею 524 якого визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР 1963 року, якщо спадкоємець в установлений ст. 549 цього Кодексу строк вступив в управління або володіння спадковим майном чи його частиною, суд з цих підстав вирішує питання не про продовження пропущеного строку, а про визнання права на спадкове майно (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.1983 року (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно правового висновку викладеного у постанові ВС від 25.03.2020 р. у справі № 305/235/17, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: зокрема довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Таким чином, оцінюючи безпосередньо досліджені та надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Органи місцевого самоврядування, відповідно до ст.144 Конституції, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п.5, 6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Отже, суб`єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою виникнення права власності на землю є юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення такого права. Згідно з Земельним кодексом України до юридичних фактів, на підставі яких виникає право приватної власності на землю, належать: 1) рішення органу влади про передачу земельної ділянки громадянинові у приватну власність; 2) цивільно-правова угода; 3) успадкування земельної ділянки. Особливістю зазначених юридичних фактів є те, що за змістом вони являють собою активні дії органів влади та осіб, які набувають право власності на землю. Ці дії є складними за змістом, їх вчинення регулюється правовими нормами, які в сукупності становлять порядок набуття права приватної власності на землю.

Відповідно до Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України від 26 лютого 1993 р. за N 7 передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян. Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обгрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність.

Із системного аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що Державний акт про право приватної власності на землю є актом, що засвідчує набуття права власності, яке виникло на підставі рішення уповноваженого органу влади чи місцевого самоврядування.

Така позиція суду також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-57цс13 від 19 червня 2013 року, де зазначено, що частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).

Із системного аналізу зазначених правових норм суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 за життя було вчинено увесь обсяг дій та волевиявлень для набуття у передбаченому законом порядку у власність спірної земельної ділянки.

Отже, з часу прийняття рішення виданого відповідно до розпорядження голови Радехівської райдержадміністрації Львівської області від 04.05.2000 №185, земельна ділянка площею 1.6545 га вибула з державної та колективної власності і повторній приватизації не підлягала.

Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Судом встановлено, що спадщина померлої ОСОБА_3 складається, зокрема із земельної ділянки площею 1.6545 га. ОСОБА_1 після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину на земельні ділянки загальною площею 1.6545 га прийняв, проте оформити спадщини на вказану земельну ділянку не може, оскільки державний акт виданий після смерті власника земельної ділянки, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити судові витрати на стороні позивача.

Напідставі ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4623981600:08:000:0682 загальною площею 1.4522 га, земельну ділянку кадастровий номер: 4623981600:08:000:0683 загальною площею 0.2023 га, в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та належали її на праві приватної відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії IІІ-ЛВ №071069, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №11545 від 23 січня 2001 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Фрей Андріан Васильович, юридична адреса: пр.-т. Юності, 39, с. Павлів, Червоноградський район Львівська область;

Відповідач: Радехівська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ:26361149, адреса: пл. Відродження,3 м. Радехів Червоноградський район Львівська область;

Повний текст рішення складено 01.05.2023.

Головуючий суддяПатинок О. П.