Рішення № 110540077, 28.04.2023, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/287/23

ЄУН № 226/287/23

Провадження № 2/226/60/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2023 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Чередниченко В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 16.07.2001 року по 27.10.2021 року він перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське», працював на рівних посадах на підземних роботах. 27.10.2021 року його було звільнено за п.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Медичним висновком лікарсько-експертної комісії від 05.10.2022 року йому було встановлено професійне захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. 20.10.2022 року після проведення розслідування професійного захворювання, комісією було складено акт форми П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання. 26.12.2022 року МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності по профзахворюванню та ступінь втрати професійної працездатності за сукупністю 65 відсотків безстроково (40% внаслідок профрадикулопатії, 25% внаслідок пневмоконіозу). Внаслідок професійного захворювання йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в його фізичних і душевних стражданнях через незворотність втрати працездатності, неможливість продовження професійної роботи, необхідність вжиття реабілітаційних заходів та проходження лікування для підтримання здоров`я, неможливість вести активний спосіб життя, що впливає на його звичний життєвий уклад, призводить до психологічного дискомфорту і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Він має достатньо серйозні порушення здоров`я, у зв`язку із профзахворюванням. Його переслідує тягнучий біль в поперековому відділ хребта, особливо на погоду, він не може нормально виконувати повсякденні дії, йому боляче сидіти, ходити. Внаслідок профзахворювання у нього наявна загальна слабкість, головокружіння, дратівливість, різкі зміни настрою. Все це приводить до фізичних та моральних страждань та дискомфорту, відчуття пригніченості. Важливим фактором, що додає йому додаткових психічних страждань, є незворотність змін в пошкоджених органах, які завжди будуть створювати йому больові відчуття та незручності. У зв`язку із професійним захворюванням був істотно змінений його звичний життєвий уклад, значно знизилась активність, погіршились взаємини з близькими та знайомими, він став замкнутим і нетовариським. Внаслідок стану здоров`я він не зміг продовжити роботу та отримувати заробітну плату, що негативно позначилося на його соціальному статусі і морально його пригнічує. Він не може вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчуває фізичні страждання, обумовлені важкістю професійного захворювання, психологічний дискомфорт і значне порушення душевного спокою. Його життєдіяльність обмежена. У зв`язку із професійним захворюванням, він став обмеженим у русі, оскільки швидко стомлюється при незначних навантаженнях, не може нормально ходити, виконувати звичайні рухи, нахилятись. Заподіяну моральну шкоду він оцінює у розмірі 100000 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

Відповідач надав до суду відзив, в якому позов не визнав, посилаючись на те, що в період з листопада 1995 року по 09.07.2001 позивач працював на шахті ім.О.Г.Стаханова, з серпня 2001 року по 27.10.2021 працював на ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ». Звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Вважає, що Відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров`ю. Посилається на акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.10.2022 та огляд МСЕК від 26.12.2022, відповідно до яких Позивачеві встановлено 65 % втрати працездатності та 3 групу інвалідності безстроково за захворюваннями: пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст.; хронічна радикулопатія L5 S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико - динамічними порушеннями, м`язово - тонічним та больовим синдромом. На думку позивача, моральна шкода заподіяна йому умовами виробництва, оскільки він тривалий час працював в умовах впливу шкідливих факторів. Відповідно до п.17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.10.2022, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної галузі, а саме: шахті ім.О.Г.Стаханова та ПРАТ «ШУ «Покровське». Відповідно до виписки з медичної (амбулаторної карти) позивача №852, з розділу анамнез захворювання, вбачається, що позивач хворіє на попереково - крижову радикулопатію з 01.08.2016, на хронічний бронхіт - з 27.10.2017. Болі турбують близько 8-9 років, постійно спостерігається і лікується у невролога. Причини виникнення профзахворювань, вказані в п.18 Акту П-4: вуглепородний пил, важкість праці, робоча поза, а також їх фактичне значення, включено до Акту на підставі висновків комісії при розслідування професійних захворювань, що виникли під час праці позивача на декількох підприємствах вугільної галузі. Проте, хронічна хвороба має довготривалий повільний процес. У розвитку хвороби розрізняють чотири стадії: латентний період, період продромальних явищ, гострий період, який переходить в хронічну стадію. Отже, розвиток хвороби має відбуватися щонайменше протягом п`яти - семи років. Відповідно до п.216 Наказу МОЗ України від 21 травня 2007 року N 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 р. за N 846/14113, «У Картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров`я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією. Проте, за весь період роботи на підприємстві відповідача працівник жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Звільнився позивач за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, а не за станом здоров`я. І тільки після звільнення позивач «раптово» виявив у себе цілу низку професійних захворювань. Законодавством України допускається робота у шкідливих або небезпечних умовах праці, якщо цього потребує технологічний процес, але праця в таких умовах потребує більшої уваги і від роботодавця, і від працівника, та має наслідком певні пільги (відпустка більшої тривалості, пільговий пенсійний стаж, підвищена оплата). Зі свого боку відповідач завжди дотримувався покладеного на нього нормами законодавства обов`язку. Відповідачем застосовуються засоби індивідуального захисту, впроваджуються прогресивні технології з метою мінімізації впливу шкідливих факторів, з якими неминуче має справу кожен працівник гірничо-видобувної галузі. Але жоден засіб індивідуального захисту не може абсолютно убезпечити працівника від впливу шкідливого фактору, якщо сам працівник не докладає зусиль для збереження свого здоров`я. Зважаючи на наявність у позивача декількох професійних захворювань, видно, що позивач протягом декількох років мав серйозні проблеми із здоров`ям, але перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами продовжував працювати в шкідливих умовах, що, безумовно, і стало передумовою для розвитку в нього цих професійних захворювань. Навіть суттєве погіршення стану здоров`я не змусило позивача змінити професію, пройти навчання новій професії. Зазначене, на їх думку, свідчить про недбале ставлення позивача до свого здоров`я та суто матеріальний інтерес до вирішення цієї справи. Крім того, зазначає, що питання оподаткування не є предметом розгляду даної справи, відповідні позовні вимоги позивачем не заявлялись. Такі рішення створюють певні проблеми для відповідача під час їх виконання, як добровільного, так і примусового, що викликає необхідність надання відповідачем міркувань з цього приводу. Їх неврахування буде безумовною підставою для оскарження рішення суду. Події, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, мали місце після 23 травня 2020 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», тому з огляду на викладене слід застосовувати положення актів законодавства, чинні на час виникнення спірних правовідносин. Акт законодавства регулює відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Якщо відносини виникли раніше і регулювалися актом законодавства, який втратив чинність, новий акт законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 212/7779/17 (провадження № 61-39348св18), від 06 червня 2019 року у справі № 212/2904/17 (провадження № 61-16729св18). Відповідно до п. «а» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в новій редакції), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді відшкодування немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок відшкодувань моральної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати не підлягає включенню до місячного сукупного доходу платника податків - фізичної особи і оподаткуванню при виплаті відшкодування. Різниця ж між присудженою судом суми відшкодування моральної шкоди та чотирикратним розміром мінімальної заробітної плати станом на 01 січня звітного року, за змістом п. «а» п.п. 164.2.14 п. 16.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в новій редакції), включається до місячного сукупного доходу платника податків - фізичної особи і підлягає оподаткуванню. Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023 становить 6700,00 грн. Чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати становить 26800,00 грн. (6700,00 х 4). Оскільки заявлена позивачем сума відшкодування моральної є значно більшою, слід дійти висновку, що вона підлягає оподаткуванню. Невиконання податкових обов`язків може призвести до застосування органами Державної податкової служби України до відповідача заходів відповідальності за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела їх виплати. Крім того, до посадових осіб відповідача може бути застосована адміністративна відповідальність за порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб, передбачена ст. 163 4 КУпАП. Отже, підприємство, аби уникнути негативних наслідків, буде вимушене здійснювати виплату податку на прибуток фізичних осіб та військового збору за рахунок власних коштів, що є додатковим фінансовим тягарем. Вважає, що перелічені вище обставини мають істотне значення для розгляду цієї справи, тож вимога позивача про стягнення 100000,00 грн, як компенсації моральної шкоди з ПрАТ «ШУ «Покровське» є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з ПрАТ «ШУ «Покровське» з 16.07.2001 року по 27.10.2021 року, де працював на різних посадах, остання з яких гірник очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем в шахті. Був звільнений 27.10.2021 за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.8-11).

Згідно з медичним висновком клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» від 05.10.2022 року та актом від 20.10.2022 року розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, позивачу встановлено професійне захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг, пневмоконіоз ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст. фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. В умовах впливу шкідливих факторів позивач пропрацював 28 років 00 місяців 01 день, останнім підприємством, на якому він працював в умовах шкідливих факторів, є ПрАТ «ШУ Покровське», де працював 20 років 3 місяці 11 днів (а.с. 12-16, 19).

26.12.2022 року МСЕК позивачу було встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності (40% внаслідок профрадикулопатії, 25% внаслідок пневмоконіозу) та третю групу інвалідності безстроково. Йому рекомендовано медикаментозне та санаторне-курортне лікування по професійним спостереження та лікування у невролога, пульмонолога, стаціонарне лікування по показам (а.с.17, 18).

Позивач у зв`язку з професійним захворюванням неодноразово знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах (а.с. 20-37).

Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Про наявність права на відшкодування моральної шкоди потерпілій особі внаслідок нещасного випадку на виробництві зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту „б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про страхові виплати), де в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини зазначено, що: «положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону N 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця)».

Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що внаслідок професійних захворювань позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з захворюваннями, внаслідок яких йому встановлено інвалідність 3 групи та встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково, у душевних стражданнях, пов`язаних з наслідками цих захворювань, у зміні звичного перебігу життя, зокрема необхідності тривалий час лікуватися, у суттєвому обмеженні його фізичних можливостей, у безповоротності змін у стані здоров`я позивача. Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 100000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 50000 гривень.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок. Податок сплачується до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування податку.

Також, пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу Платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу, а саме фізичні особи - резиденти (нерезиденти), які отримують доходи з джерела їх походження в Україні. 1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. 1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

На виконання вимог пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов`язані, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

Відповідно до 7 вказаного Закону Єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком позивача, податковим агентом якого в силу закону виступає відповідач, суд, стягуючи кошти, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Податки і збори із цієї суми підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена йому на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19 (провадження № 61-10657св20).

Таким чином, позов слід задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача кошти у відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, в сумі 45000,00 грн. без утримання податку й інших обов`язкових платежів та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача в доход держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 536,80 грн. (50000 грн. х 1073,60грн. : 100000 грн. = 536,80 грн.), оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.

На підставі ст.2371 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 315-317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, місцезнаходження: 85300, м.Покровськ Донецької області, пл.Шибанкова, буд.1А, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рибкін