Рішення № 110538266, 01.05.2023, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/87/23

Провадження № 2/177/177/23

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

01 травня 2023 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Баля А. І.,

представника позивача Іванової О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в інтересах дитини ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

19.01.2023 позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснити розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 є матір`ю малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач є одинокою матір`ю по відношенню до дитини ОСОБА_3 , при реєстрації народження якої відомості про батька внесено на підставі ст. 135 Сімейного кодексу України.

Відповідач за зареєстрованою адресою місця проживання не проживає, проживає в м. Кривий Ріг, постійно змінюючи місце перебування, відповідно до рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 ОСОБА_2 вже позбавлена батьківських прав відносно чотирьох старших дітей.

Малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обліковується в службі у справах дітей виконкому районної у м. ради, як дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах, у зв`язку з тим, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків: не приділяє належної уваги, часу вихованню та розвитку дитини, не створює належних умов для її розвитку та навчання, не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, тривалий час проживає окремо від дитини, не цікавиться її здоров`ям, повністю усунулася від виховання дитини. З липня 2021 року та по теперішній час, малолітня ОСОБА_1 проживає з бабусею ОСОБА_4 та дідусем ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання дитини з бабусею та дідусем по лінії біологічного батька, створено задовільні санітарно-гігієнічні умови, в квартирі чисто, дитина забезпечена одягом та взуттям, має іграшки, засоби гігієни, забезпечена продуктами харчування та дитина повністю знаходиться на утриманні дідуся і бабусі.

Відповідач перебуваючи в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , систематично залишала дитину з ним, а сама зникала у невідомому напрямку, неодноразово була поміченою в стані алкогольного сп`яніння, а 13.07.2021 ОСОБА_2 пішла з дому і по теперішній час до дитини не повернулася, участі у її житті та вихованні не приймає, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає та долею дитини не цікавиться.

Спеціалісти служби у справах дітей неодноразово проводили бесіди з ОСОБА_2 щодо виконання нею батьківських обов`язків та відповідального ставлення до виховання і розвитку дитини, але вона наданих рекомендацій не прислухається та не бажає змінити свій спосіб життя, незважаючи на те, що її було повідомлено про звернення до суду щодо позбавлення її батьківських прав. На даний час ОСОБА_2 не змінила спосіб життя, до служби з питання повернення дитини на її виховання не зверталася. Відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, оскільки не створює належні умови для проживання та розвитку дитини, не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, веде асоціальний спосіб життя.

У зв`язку з чим, представник позивач, підтримавши доводи викладені у позові, просила суд позов задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_1 , що відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи обізнаною про перебування в провадженні суду справи за позовом до неї про позбавлення батьківських прав (а.с. 17), до суду не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи, або про розгляд справи за її відсутності до суду не надано, відзиву не подано (а.с. 21,36, 46-47).

Зі згоди представника позивача, яка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши у сукупності всі матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі у їх сукупності, виходячи з принципу забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , матір`ю якої зазначена ОСОБА_2 (а.с. 5), а відомості про батька дитини внесено до актового запису про народження на підставі ст. 135 СК України, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 6), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження (а.с. 7).

Дитина зареєстрована з матір`ю, але за зареєстрованим місцем проживання не проживає (а.с. 8). Як слідує з акта обстеження умов проживання від 21.09.2022 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона проживає разом з бабусею та дідом за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем проживання дитини у бабусі санітарно-гігієнічний стан помешкання задовільний, в квартирі чисто, наявний запас продуктів харчування, стосунки між дитиною та бабусею, дідусем дружні, доброзичливі (а.с. 10). ОСОБА_4 зверталася до служби у справах дітей виконкому Тернівської районної у місті ради з поясненнями, в яких повідомила, що з липня 2021 року ОСОБА_2 пішла з дому, залишивши ОСОБА_3 з батьком, сином заявниці ОСОБА_4 . Оскільки син ніде не працював та не має коштів для утримання дитини, ОСОБА_3 з того часу проживає з нею та ОСОБА_5 . Вказувала, що з цього часу мати дитиною не цікавилася, матеріально не підтримувала, кошти отримані на дитину витрачає не за цільовим призначенням. Факт проживання дитини ОСОБА_1 з нею та її чоловіком ОСОБА_8 , ОСОБА_4 підтвердила в ході судового засідання, будучи допитаною в якості свідка.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , кожен окремо, в ході судового засідання підтвердили, що з 13 липня 2021 з ними проживає дитина ОСОБА_1 , яку вони вважають біологічною донькою їхнього сина, який своє батьківство у порядку визначеному законодавством не визнавав та не оформлював. Саме з вказаної дати, мати дитини ОСОБА_2 покинула дитину на біологічного батька, а останній не працюючи та не маючи матеріальної можливості утримувати дитини, передав її їм - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . З ними дівчинка проживала більшу частину часу в період з 13.07.2021 по вересень 2022. У вересні 2022 року їх син був мобілізований на військову службу. З того часу дівчинка постійно проживає з ними, перебуває на їх повному утриманні та вихованні, мати дитини її не відвідує, її долею не цікавиться, навіть не телефонує, не вітає з днем народження. Свідки вказали, про створюють дитині належні умови життя та виховання, в період проживання з ними дитина перестала бути замкненою, матір не згадує, оскільки була залишена нею у ранньому віці, а свідки бажають оформити опікунство над дитиною, тому вважали позбавлення матері батьківських прав щодо ОСОБА_1 таким, що відповідає інтересам дитини.

Факт проживання дитини з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , здійснення ними догляду за дитиною та її утриманням, підтверджується також письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та сусідів (а.с. 12-16).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих завідувачу сектору з питань усиновлення, опіки та піклування служби у справах дітей, остання підтвердила той факт, що її діти ОСОБА_9 та ОСОБА_3 з нею не проживають, а також те, що вона вже є позбавленою батьківських відносно чотирьох інших дітей. ОСОБА_2 вказала, що є обізнаною про те, що питання позбавлення її батьківських прав буде вирішуватися в судовому порядку (а.с. 17). Однак, як вказувала у ході судового засідання представник позивача, ОСОБА_2 жодних висновків для себе не зробила, долею доньки ОСОБА_1 не цікавиться, матеріально дитину не забезпечує, не ставила питання про повернення дитини їй, участі в житті дитини не приймає, вихованням не займається, долею дитини не цікавиться. Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, вказані обставини не спростувала.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради від 24.02.2023, ОСОБА_2 після численних бесід з нею з приводу зміни свого ставлення до дитини ОСОБА_1 , жодних висновків не зробила, з приводу вирішення питання повернення дитини на її виховання не зверталася, що свідчить про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків, а тому орган опіки та піклування вважав, що недбале ставлення до дитини, до її здоров`я, нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками негативно впливає на нормальний фізичний розвиток та виховання дитини, а тому вважали доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_1 (а.с. 38-39).

Відповідно до ст. 150, 151 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Статтею 152 СК України передбачено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно зі ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У п. 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю 20.11.1959 зазначено: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Як слідує з ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що діє в Україні з 27.09.1991 «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, у разі ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 № 3 (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Аналізуючи докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач по справі ОСОБА_2 , будучи повнолітньою, фізично здоровою та дієздатною жінкою, доказів протилежного суду не надано, усвідомлюючи свій обов`язок щодо належного виховання дитини, прийняття участі у її житті та вихованні, самоусунулася від реалізації своїх батьківських прав та свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки проживає окремо від дитини, не приймає участі у її вихованні, не спілкується з дитиною, не проявляє материнської турботи та піклування, участі в житті доньки не приймає, долею дитини не цікавить, тому суд вважає за необхідне, виходячи з інтересів дитини, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.2, 3 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Беручи до уваги викладене, з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, в тому числі в питанні її матеріального забезпечення, належного утримання, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь майбутнього опіку чи закладу до якого буде влаштована дитина, аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходу відповідача, враховуючи стягнення з неї аліментів на утримання інших дітей,батьківських прав відносно яких вона позбавлена.

Відповідно до ст. 65 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність подань щодо призначення опікуна, до встановлення опіки і призначення опікуна ОСОБА_1 , опіку над нею здійснює відповідний орган опіки та піклування, тобто виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради.

Позивач, у силу п. 14 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з вказаним позовом, поданим з метою захисту прав малолітньої дитини, а тому в силу ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Тернівської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в інтересах дитини ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку с. Зелене Поле Криворізького району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2 ) відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Зелене Поле Криворізького району Дніпропетровської області, РНОКПП НОМЕР_2 ), аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь майбутнього опікуна (піклувальника) чи закладу до якого буде влаштовано дитину, в розмірі 1/6 частини від усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.01.2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Зелене Поле Криворізького району Дніпропетровської області) на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 01.05.2023.

Суддя М.В. Березюк