Ухвала суду № 110537483, 01.05.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9006/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у присутності: прокурора ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту нерухомого майна у кримінальному провадженні № 42021070000000174 від 18.05.2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

20січня 2023року ОСОБА_4 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням, за яким він просить слідчого суддю: скасувати арешт майна в кримінальному провадженні №42021070000000174 від 18.05.2021, а саме арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, площею 0,5179 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження та користування цією земельною ділянкою.

В обґрунтування клопотання заявник зазначив наступне.

Згідно з висновком за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 182 від 29.04.2022, виконаного експертом ОСОБА_6 , містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за реєстраційним номером MU01:5466-3385-5487-3432 «Будівництво багатоквартирного житлового будинку із вбудованими приміщення комерційного призначення по АДРЕСА_2 » були видані у відповідності до вимог, а також затверджені наказом № 309-М Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради 30.12.2020. Отже, експертом зроблений висновок про те, що вказані Містобудівні умови та обмеження видані та затверджені Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради правомірно, у відповідності до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, з урахуванням вказаних положень ст. 615 ч. 8 КПК України, період з 14.02.2022 до дати закінчення дії воєнного стану в Україні не включається у строк досудового розслідування, передбачений ст. 219 КПК України. Таким чином, накладений судом на земельну ділянку арешт, як складова частина досудового розслідування, буде тривати невизначений строк.

Враховуючи, що: - досудове слідство триває 20 місяців, протягом якого власник позбавлений можливості користуватися належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою; - санкцією ч.2 ст. 364 КК України не передбачена спеціальна конфіскація; його причетність до кримінального провадження відсутня, підозра йому не повідомлялась; - за висновками колегії суддів Закарпатського апеляційного суду (ухвала від 7.12.2021) він є добросовісним набувачем земельної ділянки; - належна йому земельна ділянка не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки не є матеріальним об`єктом, яка була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, власник майна вважає, що відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання держави в право на мирне володіння належним йому майном, та враховуючи, що рішенням від 02.11.2022 у справі №260/4190/21 Закарпатським окружним адміністративним судом задоволено позов ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання протиправним та скасування рішення IX сесії VIII скликання Ужгородської міської ради від 07.09.2021 року №424 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва», а отже останні с законними, арешт накладено необґрунтовано та в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

В судовому засіданні 01.05.2023 року заявник та його представник клопотання підтримали та просили суд його задовольнити.

Прокурор категорично заперечив проти задоволення клопотання судом, оскільки на цей час досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, а підстави задля накладення арешту на земельну ділянку не відпали.

Заслухавши власника майна, його представника та прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього докази, а також матеріали кримінального провадження № 42021070000000174 від 18.05.2021 року, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.

Як встановлено слідчим суддею, за ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2021 року у справі № 308//9006/21 було клопотання задоволено частково; накладено арешт у вигляді заборони розпорядження земельною ділянкою, яка є речовим доказом у кримінальному провадженні з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, площею 0,5179 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , та розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена ухвала була переглянута у апеляційному порядку, за ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.12.2021 року у справі № 308/9006/21 було ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.08.2021 року , якою накладено арешт із забороною розпорядження на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, площею 0,5179 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - скасовано.

Клопотання слідчого задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, площею 0,5179 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , та розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпорядження, користування та відчуження цієї земельної ділянки.

При цьому апеляційна інстанція в обґрунтування цієї ухвали зазначила, що колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132,170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні слідчий зазначив забезпечення збереження речових доказів, а тому доводи ОСОБА_4 про законність набуття вказаного майна у власність та відсутність будь-яких обтяжень не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.ч.2, 3ст.170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, частково задовольняючи клопотання слідчого та накладаючи арешт на майно, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, площею 0,5179 га, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Проте, колегія суддів не може погодитися з викладеними у оскаржуваній ухвалі висновками слідчого судді в частині відсутності підстав для встановлення заборони користуватися вищевказаною земельною ділянкою, з огляду на наступне.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Виходячи зі змісту ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. При цьому, в ухвалі зазначається заборона, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

В даному випадку, арешт накладається з метою збереження речових доказів. Вказане свідчить, що на даному етапі досудового розслідування потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна як позбавлення права користування та розпорядження.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, після зупинення основної господарської діяльності ТОВ «ГРОКЛІН-КАРПАТИ», громадянину Польщі ОСОБА_9 було видано довіреність на розпорядження майном вказаного Товариства, який уклав договір купівлі - продажу зазначеної вище земельної ділянки з ОСОБА_10 , за яким вона набула право власності. У свою чергу ОСОБА_10 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, площею 0,5179 га по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 14.04.2021 за №512, який жодною будівельною діяльністю не займається. При цьому, до укладення вищевказаного договору купівлі-продажу від 14.04.2021 з ОСОБА_4 , ОСОБА_10 уклала договір стосовно намірів та оренди земельної ділянки промислового призначення в місті Ужгороді Закарпатської області, за кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, площею 0,5179 га по Слов`янській набережній, 31, з громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які на вказаній земельній ділянці розпочали здійснення будівництва житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується долученими до клопотання наступними документами: містобудівними умовами та обмеженнями для проектування об`єкта будівництва, затверджені Управлінням містобудування та архітектури Ужгородської міської ради за наказом від 30.12.2020 №309-М, видані на ім`я ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592; наказом Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 30.12.2020 за №309-М «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва»; викопіювання з топографічної карти; витяг з детального плану території, обмеженої АДРЕСА_3 , затвердженого рішенням L сесії Ужгородської міської ради VІІ скликання № 2064 від 23.07.2020; витягом з Державного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592; кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592; описом меж земельної ділянки; договором оренди землі від 20.05.2020; містобудівним розрахунком із техніко-економічними показниками «Будівництво багатоквартирного будинку із вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 »; заявою ОСОБА_12 без дати; викопіюванням з детального плану території і районі АДРЕСА_3 , із змінами затвердженого 23.07.2020 L сесією VІІ скликання рішенням № 2064; викопіюваннями із генплана міста Ужгорода затвердженого 04.06.2004 XIX сесією IV скликання рішенням № 313; викопіювання із генплана міста Ужгорода затвердженого 04.06.2004 XIX сесією IV скликання рішенням № 313; листом від 30.06.2021 № 58/14/1945; план зонування території м. Ужгород.

З урахування наведеного, колегія суддів враховує доводи клопотання слідчого про те, що посадові особи Ужгородської міської ради, якими незаконно видано дозвільні документи щодо забудови земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:24:001:0592, а також якими незаконно змінено її цільове призначення та дії осіб, яким надано дозвільні документи на забудову, свідчать про підтверджений намір змінити зовнішній вигляд земельної ділянки шляхом її забудови, що в свою чергу дає достатні підстави вважати, що невжиття заходів щодо організації заборони розпорядження та користування у будь-якому вигляді, можуть призвести до її продажу або ж незаконної забудови, що порушить права осіб, які набудуть право власності на земельну ділянку або об`єкти нерухомого майна на даній земельній ділянці, тим більше, що клопотання слідчого зумовлене забезпеченням збереження речового доказу у незмінному правовому статусі, без зміни її зовнішнього вигляду, щоб запобігти перетворенню та забудові.

Тому, колегія суддів також вважає, що обмеження прав ОСОБА_4 щодо розпорядження та користування земельною ділянкою відповідає завданням кримінального провадження, передбаченим ст. 2 КПК України, і таке втручання у права та інтереси ОСОБА_4 , як накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592 у вигляді заборони розпорядження та користування, є виправданим.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів не може погодитись з доводами слідчого про необхідність накладення арешт на земельну ділянку, в тому числі й шляхом заборони на проведення будь-яких будівельних та земляних робіт, оскільки ні слідчим у клопотанні, ні прокурором в апеляційній скарзі не доведено належними та допустимими доказами той факт, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна ОСОБА_4 , який хоч і придбав цю земельну ділянку після винесення всіх вищезазначених рішень Ужгородською міською радою та згідно законодавства є добросовісним набувачем, однак не являється забудовником, з огляду на те, що жоден із наявних в матеріалах провадження дозволів не видавався на його ім`я.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заборона користування нерухомим майном та його розпорядженням не буде надмірним втручанням у права та інтереси власника майна ОСОБА_4 і є виправданим на даному етапі досудового розслідування, а тому апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Положеннями ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 20.03.1952 року встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У цьому кримінальному провадженні законність та обґрунтованість накладення арешту була перевірена за ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.12.2021 року у справі № 308/9006/21, відтак доводи заявника в частині необґрунтованості накладення арешту слідчим суддею не перевіряються.

Що ж стосується доводів заявника та його представника в частині того, що застосуванні цього заходу відпала потреба, слідчий суддя зазначає наступне.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42021070000000174 від 18.05.2021 року, відомості до реєстру були внесені за матеріалами правоохоронних органів 18.05.2021 року, тобто досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває протягом 2 років, при цьому жодній особі не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 364 КК України.

При цьому слідчим було призначено ряд експертиз:

За постановою від 11.08.2021 року будівельно технічну експертизу, яка за листом від 27.08.2021 року була направлена на виконання, та повернута експертною установою без виконання через невиконання слідчим клопотання експерта про надання додаткових вихідних даних та констатацією факту про необхідністю призначення комплексної експертизи із залученням відповідного фахівця сертифікованого архітектора.

За постановою слідчого від 01.12.2021 року була призначена експертиза з питань землеустрою, за висновком експерта від 21.10.2022 року розроблена документація із землеустрою: Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення власної земельної ділянки гр.. ОСОБА_10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово розважальної та ринкової інфраструктури, яка розташована в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592 та її затвердження не відповідає вимогам законодавства та іншим нормативно правовим актам в галузі землеустрою та землекористування. Проект із землеустрою не відповідає вимогам ч. 3 ст. 20, 114 Земельного Кодексу України, статті 24 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 3.3.2 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації.

За постановою слідчого від 29.04.2022 року було призначено земельно технічну експертизу, за висновком експерта від 14.10.2022 року № 8527: земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:24:001:0592 згідно детального плану території, обмеженої АДРЕСА_2 , Миколи Бобяка, Володимирською, Михайла Драгоманова, затвердженого рішенням L сесії Ужгородської міської ради VII скликання № 2064 від 23.07.2020 частково знаходиться в зоні санітарно захисної зони, території «підприємств 5 класу шкідливості В-5». Площа та конфігурація, відображена у графічній частині та становить 0,0979га.

За постановою від 10.02.2022 року слідчим було призначено будівельно технічну експертизу, за висновком експерта від 08.11.2022 року № СЕ-19/103-22/1362-БТ Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №201/03-01/20 від 30.12.2020, частково не відповідають вимогам нормативноправових актів у галузі будівництва, зокрема ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 104 від 26.04.2019, а також містобудівній документації, зокрема детальному плану території, обмеженої вулицями Возз`єднання, Миколи Бобяка, Володимирською, Михайла Драгоманова, затвердженого рішенням L сесії Ужгородської міської ради VII скликання №2064 від 23.07.2020, а саме: - відповідно до містобудівельного розрахунку із техніко-економічними показниками та містобудівних умов та обмежень для дванадцяти поверхового об`єкту «Багатоквартирний будинок із вбудованими приміщеннями комерційного призначення по набережні Слов`янськ,31 в м. Ужгород» відсоток забудови становить 53% (згідно детального плану території) (зображення 1-2 дослідницької частини цього висновку експерта), що не відповідає ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» пункту 6.1.14, таблиці 6.2 - «Показники граничних параметрів забудови земельної ділянки», що для будівель 11 поверхів та вище максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку становить 30%. - відповідно до висновку експерта від 14.10.2022 № 8527 земельна ділянка частково знаходиться на території підприємств 5 класу шкідливості В-5. - на генеральному плані містобудівних умов та обмежень показані майданчики для занять фізкультурою (поз. 2 згідно генерального плану), майданчик для ігор дітей (поз. 4 згідно генерального плану) які потрапляють в зону підприємства 5 класу шкідливості, що не відповідають ДСП 173-96. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, пункту 5.10.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року у справі № 260/4190/21, яке було залишене без змін за постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 року у справі № 260/4190/21, тобто набуло законної сили із 28.03.2023 року, за яким було адміністративний позов ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ужгородської міської ради(Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3 код ЄДРПОУ 33868924), третя особа - Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Героїв Небесної Сотні, 4 код ЄДРПОУ 41284929), про визнання протиправним і скасування рішення задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення ІХ сесії VІІІ скликання Ужгородської міської ради від 07.09.2021 року № 424 "Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва".

При цьому суд дійшов висновку, що рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 року № 424 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкта будівництва» (яким скасовано містобудівні умови та обмеження на проєктування об`єкта будівництва № 201/03-01/20 від 30.12.2020 року та наказ Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 309-М від 30.12.2020 року) прийняте за відсутності законних підстав, у зв`язку з чим підлягає скасуванню як протиправне. Обґрунтовуючи своє рішення суд послався на те, що нормами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачено право виконавчого комітету ради скасовувати надані містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок. Крім того, згідно усталеної позиції Верховного Суду, зокрема у постанові від 02.10.2019 року у справі № 807/736/18, що також стосувалося питання правомірності скасування рішенням виконавчого комітету органу місцевого самоврядування виданих суб`єкту містобудування містобудівних умов та обмежень, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Суд також констатував, що на підставі містобудівних умов у позивачів на час прийняття оскарженого рішення вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів та позивачі заперечують проти зміни чи припинення таких правовідносин та, окрім цього, при вирішенні питання наявності у суб`єкта містобудування права на скасування містобудівних умов та обмежень слід керуватися нормами ч. 8 ст. 29 Закону № 3038, оскільки саме вони є спеціальними у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного слідчий суд дійшов висновку, що зазначене рішення не впливає безпосередньо на це кримінальне провадження, оскільки при його постановленні судом адміністративної юрисдикції не перевірялася законність видачі та погодження Ужгородською міською радою містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва № 201/03-01/20 від 30.12.2020 року та наказу Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 309-М від 30.12.2020 року, а лише була перевірена наявність законних підстав задля їх скасування, які були відсутні через наявність прямої заборони про це в закону, внаслідок чого і було постановлене це рішення.

Відтак законність видачі та погодження Ужгородською міською радою містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва № 201/03-01/20 від 30.12.2020 року та наказу Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради № 309-М від 30.12.2020 року підлягає перевірці в межах цього кримінального провадження з урахуванням вищезазначених висновків експертів, які констатують наявність низки порушень вимог діючого законодавства та зібраних слідчим доказів.

З урахуванням викладеного слідчий суддя дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимим доказами той факт, що на цей час відпала потреба у накладенні арешту на належну йому земельну ділянку, тому слід відмовити у задоволенні клопотання повністю.

Керуючись ст.ст. 170, 174, 309, 532 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , про скасування арешту нерухомого майна у кримінальному провадженні № 42021070000000174 від 18.05.2021 року.

Кримінальне провадження № 42021070000000174 від 18.05.2021 року у п`яти томах повернути слідчому за приналежністю.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання.

Слідчий суддя ОСОБА_1