Рішення № 110536192, 28.04.2023, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2023 року справа № 927/926/22 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали справи за позовом Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області, вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, e-mail: nizhin.prok@gmail.com

в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, e-mail: contact@dsbt.gov.ua

до Мягкової Інни Володимирівни , АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 34704, 92 грн., що еквівалентно сумі 1253,43 євро

без виклику сторін

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Мягкової Інни Володимирівни про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 34704, 92 грн, що єеквівалентом 1253,43 євро.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що за результатами проведення 24.10.2019 габаритно-вагового контролю автомобіля, що належить відповідачу на праві оренди, посадовими особами управління Укртрансбезпеки встановлено перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, внаслідок чого відповідачу нараховано плату за проїзд у розмірі 1253,43 євро, що за офіційним курсом НБУ, встановленого станом на 24.10.2019, становить 34704,92 грн.

Ухвалою суду 31.10.2022 судом позовну заяву залишено без руху, надано прокурору строк для усунення недоліків шляхом надання належної позовної заяви із урахуванням сторін спору та заявлених позовних вимог; надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

На виконання ч.6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суд звернувся на адресу Центру надання адміністративних послуг в м. Ніжин із запитом про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача у справі.

26.01.2023 від Центру надання адміністративних послуг в м. Ніжин на адресу суду надійшла письмова відповідь від 18.01.2023, у якій вказана інформація щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) Мягкової Інни Володимирівни , АДРЕСА_1 .

Після усунення недоліків позовної заяви прокурором та отримання інформації Центру надання адміністративних послуг в м. Ніжин (на виконання ч.6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України), ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.01.2023 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/926/22 без повідомлення учасників сторін; відповідачу надано строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України. Вказаною ухвалою відповідача повідомлено про те, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

06.03.2023 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв`язку повернуто ухвалу суду від 30.01.2023, надіслану судом відповідачу, із зазначенням причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б та від 19.09.2022 у справі №916/939/15-г).

21.03.2023 від відповідача на адресу суду надійшла заява від 20.03.2023, у якій остання просить суд видалити недостовірну інформацію щодо її особи, оскільки остання не має жодного відношення до заявленого штрафу та заявлених позовних вимог. Мягкова І.В. вказала про те, що не займається підприємницькою діяльністю та не володіє транспортним засобом; зазначила, що на початку 2022 року втратила паспорт, про що повідомила до органів Ніжинського міського відділу ДМС та нею подана відповідна заява про втрату паспорту; про розгляд заяви просить повідомити Мягкову І.В. за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки заява відповідачки не скріплена електронним цифровим підписом, суд залишає вказану заяву без розгляду.

17.04.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 14.04.2023 із проханням поновити строк для подачі відзиву та прийняти відзив до розгляду. В обгрунтування клопотання про поновлення строку для подання відзиву представником відповідача вказано про те, що рекомендований лист з ухвалою суду про відкриття провадженя не був вручений з невідомих для відповідачки причин. Відповідачка вказує про те, що 19.03.2023 дізналася про наявне позовне провадження із застосунку «ДІЯ» та з квітня 2023 року відповідачка звернулась за правничою допомогою.

Суд, розглянувши клопотання про поновлення строку для подачі відзиву, зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом вищенаведених норм господарського процесу обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі №927/926/22 від 30.01.2022 відповідачеві було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали для надання відзиву на позов.

Судом враховано власні доводи відповідачки про те, що про позовне провадження Мягкова І.В. дізналася 19.03.2023, тобто останнім днем для надання відзиву на позовну заяву є 03.04.2023.

Як зазначено вище, 21.03.2023 відповідачка звернулась на адресу суду із заявою про видалення недостовірної інформації щодо її особи. Вказана заяву судом залишено без розгляду, оскільки така заява не була засвідчена електронним підписом і не була підписана відповідачкою особисто.

Вказані факти відповідачкою не оспорюються, проте останньою не вживалося жодних заходів щодо своєчасного формування правової позиції у даній справі шляхом подання відзиву на позовну заяву. Відзив на позовну заяву поданий лише 14.04.2023 (відділом документального забезпечення суд зареєстрований 17.04.2023).

При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Враховуючи, що представником відповідача не надано суду жодних доказів, які підтверджують наявність поважних причин пропуску процесуального строку, а наведені обставини в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву суд не розцінює як такі, що є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії у встановлений законом строк, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву.

За наведених обставин суд доходить висновку, що поданий відзив на позовну заяву підлягає залишенню без розгляду.

24.04.2023 від прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 21.04.2023, у якій прокурором позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

24.10.2019 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0023174 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0007207 від 24.10.2019 внаслідок виявлення перевищення транспортним засобом MAN 19.372, реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальної маси та навантаження на строєну вісь (нормативно допустима загальна маса становить 11000; 11000, фактичне навантаження склало 5205; 14075 кг, що підтверджується талоном №915 від 24.10.2019, водій - ОСОБА_2 (а.с. 13,15,16).

Автомобіль марки MAN 19.372, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебував у користуванні ФОП Мягкової Інни Володимирівни відповідно до договору оренди транспортного засобу з водієм №03/04/19 від 03.04.2019, строк дії якого складав 1 рік до моменту розірвання договору згідно п. 7 договору (а.с. 37-38).

Відповідно до п. 1.4 договору оренди водій: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Миронівським РС Управління ДМС України в Київській області 08.02.2013.

Відповідно до інформації, вказаної у листі Головного управління ДПС у Чернігівській області №2333/5/25-01-12-02-10 від 19.10.2022 на запит Ніжинської окружної прокуратури, фізична особа-підприємець Мягкова Інна Володимирівна (податковий номер НОМЕР_3 ) знята з обліку в Ніжинській ДНІ Головного управління ДПС у Чернігівській області як фізична особа-підприємець 13.03.2020 (а.с. 42).

Уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено розрахунок суми, яку зобов`язаний сплатити відповідач, як плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 1253,43 євро. Зазначене підтверджується розрахунком плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу №0023174 від 24.10.2019 та інформацією з веб-порталу Національного банку України (а.с. 24,25). Розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули з урахуванням норм пункту 31-1 постанови Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".

Загальний розмір нарахованої плати за проїзд за актом №0023174 від 24.10.2019 становить 1253,43 євро, що еквівалентно 34704,92 грн станом на момент складення розрахунку відповідно до офіційного курсу валют, встановленому Національним банком України

Зважування автомобільного транспорту MAN СХН 149460, модель 19.372, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалося автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA №17-423 відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/5358 від 07.02.2019, виданої ДП «Укрметртестандарт», чинного до 07.02.2020 (а.с. 18-23).

Габаритно-ваговий контроль на автодорозі М-03 «Київ-Харків-Довжанський» здійснювався посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Харківській області у період з 21.10.2019 до 27.10.2019 на підставі направлення на рейдову перевірку №018905 від 21.10.2019 та графіка проведення рейдових перевірок управління Укртрансбезпеки у Харківській області у період 21.10.2019-27.10.2019 (а.с. 11-12).

06.11.2019 позивачем було направлено на адресу відповідачки лист (а.с. 30) про необхідність сплаті грошових коштів (1253,43 євро), докази направлення наявні у матеріалах справи (а.с. 30-32).

Відповідачка у встановлений законом строк плату за проїзд автомобільними дорогами великоваговим транспортним засобом не сплатила, дії Управління Укртрансбезпеки не оскаржила.

Вказані обставини відповідачкою у справі не спростовано.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у ї сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Згідно з інформацією з Головного управління ДПС у Чернігівській області №2333/5/25-01-12-02-10 від 19.10.2022 на запит Ніжинської окружної прокуратури, фізична особа-підприємець Мягкова Інні Володимирівна (податковий номер НОМЕР_3 ) знята з обліку в Ніжинській ДНІ Головного управління ДПС у Чернігівській області як фізична особа-підприємець 13.03.2020 (а.с. 43).

З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, а також у постанові Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 724/38/18, а також підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпекина на земному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністраінфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

За таких обставин положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини 1 та 4 статті 48 ЗаконуУкраїни "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспортіта у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).

Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно із підпунктом 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна масса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно із пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Пунктами 26, 27 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Відповідно до пункту 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено пунктом 30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В-відстань перевезення, км. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 м.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10 - 40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт, що перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом марки MAN 19.372, реєстраційний номер НОМЕР_1 належного на праві оренди відповідачу.

Як встановлено судом, між ОСОБА_3 та ФОП Мягковою Інною Володимирівною укладено договір оренди транспортного засобу з водієм №03/04/19 від 03.04.2019, відповідно до умов п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором орендодавець ( ОСОБА_3 ) зобов?ується надавати орендарю (відповідач у справі) для здійснення перевезень вантажний автомобіль з водієм, визначений у договорі. Вантажний автомобіль марки MAN 19.372, державний номер: НОМЕР_1 (п. 1.2.1, 1.2.2 договору оренди).

Відповідно до п. 1.4 договору оренди водієм є ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Миронівським РС Управління ДМС України в Київській області 08.02.2013.

Договір оренди підписаний з боку відповідачки та скріплений печаткою ФОП Мягкова І.В.

Вказані обставини відповідачкою не спростовано, доказів оскарження щодо нечинності договору оренди у судовому порядку не надано. Справжність підпису з боку відповідача на договорі оренди транспортного засобу з водієм №03/04/19 від 03.04.2019 відповідачкою не спростовано, клопотання про призначення відповідної судової почеркознавчої експертизи під час розгляду справи не подано.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що договір оренди транспортного засобу з водієм №03/04/19 від 03.04.2019, на підставі якого відповідачка отримала право на використання вказаного у договорі транспортного засобу - вантажний автомобіль з водієм, марки и MAN 19.372, державний номер: НОМЕР_1 на правах оренди, був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того судом враховано факт, що у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0023174 від 24.10.2019 зазначена особа водія - Нечипоренко М.Ю., який зазначений у п. 1.4 договору оренди водій: Нечипоренко М.Ю.

З викладено вбачається, що на виконання умов договору оренди транспортного засобу з водієм №03/04/19 від 03.04.2019, відповідач використовував транспортний засіб - вантажний автомобіль з водієм, марки MAN 19.372, державний номер: НОМЕР_1 на правах оренди з водієм ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що матеріали справи містять усі передбачені Порядком №879 документи щодо здійснення процедури габаритно-вагового контролю, зокрема довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0007207 від 24.10.2019, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0023174 від 24.10.2019, розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування №0023174 від 24.10.2019.

Як вбачається з розрахунку плати за проїзд, розмір плати визначено позивачем відповідно до вимог зазначених вище норм Порядку №879.

Відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування.

Документального підтвердження функціонального призначення належного йому транспортного засобу на праві оренди саме як дорожньо-будівельної техніки відповідач під час судового розгляду справи не надав.

Згідно із частиною третьою статті 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники правовідносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог законодавства.

Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами (стаття 7 Господарського кодексу України).

Учасники правовідносин у сфері господарювання несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частини 1,2 статті 216 Господарського кодексу України).

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За частиною першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частин другої та третьої статті 225 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Пунктами 37, 41 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством, а дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/210/19 та у справі від 12.02.2020 №926/16/19.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебував в його користуванні. Відповідачем не надано також доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахування стягуваної суми збитків.

За наведених обставин суд доходить висновку про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових та габаритних параметрів, здійснення розрахунку плати за проїзд посадові особи Управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлені чиним законодавством, а також з дотриманням його вимог у зв`язку з чим заявлені до відповідача позовні вимоги є обґрунтованими.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 у розмірі 34704,92 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Щодо поданої 21.03.2023 відповідачкою заяви від 20.03.2023 суд вважає за необхідне зазначити таке.

У поданій заяві відповідачка просить суд видалити недостовірну інформацію щодо її особи, оскільки остання не має жодного відношення до заявленого штрафу та заявлених позовних вимог. Мягкова Інна Володимирівна вказала про те, що не займається підприємницькою діяльністю та не володіє транспортним засобом; зазначила, що на початку 2022 року втратила паспорт, про що повідомила до органів Ніжинського міського відділу ДМС та подана відповідна заява про втрату паспорту; про розгляд заяви відповідачка просить повідомити Мягкову І.В. за адресою АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що позов заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, після усунення недоліків позовної заяви, подано саме до відповідачки - Мягкової Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ). На виконання ч.6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України суд звертався на адресу Центру надання адміністративних послуг в м. Ніжин із запитом про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки у справі та отримав відповідь з інформацією щодо саме Мягкової Інни Володимирівни .

Враховуючи зазначене, посилання відповідачки на недостовірну інформацію щодо її особи у вказаній справі є безпідставним.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Як встановлено судом, Мягкова Інна Володимирівна , подавши заяву від 20.03.2023, не скористалась наданим їй правом на ознайомлення з матеріалами справи, а лише надіслала на електронну адресу суду не засвідчену електронним цифровим підписом вищезазначену заяву від 20.03.2023, внаслідок чого судом заява залишена без розгляду.

Мягкова І.В. вказала про те, що не займається підприємницькою діяльністю та не володіє транспортними засобом, проте станом на час перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю (24.10.2019) відповідачка мала статус суб?єкта підприємницької діяльності та володіла транспортним засобом MAN 19.372, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі договору оренди транспортного засобу з водієм №03/04/19 від 03.04.2019, що підтверджено матеріалами справи.

Судом враховано пояснення відповідачки про те, що на початку 2022 року вона втратила паспорт, про що повідомила органи Ніжинського міського відділу ДМС, проте Державною службою України з безпеки на транспорті на адресу Мягкової І.В. ( АДРЕСА_1 ) надсилався лист від 06.11.2019 (а.с. 30) про необхідність сплати грошових коштів (1253,43 євро) саме на дійсну адресу державної реєстрації фізичної особи - підприємця Мягкової І.В. та який за даними Центру надання адміністративних послуг в м. Ніжин станом на 26.01.2023 співпадає з вищезазначеною адресою. Крім того, у поданій заяві відповідачка просить повідомити її про результат розгляду поданої заяви саме за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Центру надання адміністративних послуг в м. Ніжин.

Саме за вказаною адресою судом надсилалсь ухвала суду про відкриття провадження у справі №927/926/22, яка повернулись на адресу суду невручена із відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

Такі дії відповідачки щодо неотримання листа з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідачки щодо її належного отримання, тобто є її власною волею та залежало виключно від суб`єктивної поведінки сторони.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 129 Господарського процессуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процессуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Мягкової Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код 39816845) у дохід Державного бюджету України (Казначейство України (ЕАП), ГУК Харків обл/МТГ Харків/22160100, код 37874947, номер рахунку (IBAN):UA218999980313111216000020649) 34704 грн. 92 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами.

3. Стягнути з Мягкової Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA 248201720343140001000006008) 2481 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процессуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процессуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процессуального кодексу України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процессуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписаний 28.04.2023.

Суддя М.О. Демидова