Рішення № 110534585, 19.04.2023, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2023 р. Cправа № 902/183/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.,

за участі представників сторін:

позивача Бонтлаб В.В., довіреність б/н від 05.08.2022 (в режимі ВКЗ);

відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (вул. Соборна, буд. 3, м. Тетіїв, Тетіївський район, Київська обл., 09800)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЕРБИНИ" (вул. Келецька, буд. 64/47-А, офіс1, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 702 061,13 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЕРБИНИ" про стягнення 702 061,13 грн збитків.

Ухвалою від 09.02.2023 відкрито провадження у справі №902/183/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06 березня 2023. Крім того, ухвалою суду від 09.02.2023 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

06.03.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату та заява про ознайомлення з матеріалами справи.

За наслідками судового засідання 06.03.2023, в якому приймав участь представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, суд протокольними ухвалами задовольнив заяву відповідача, відклав підготовче засідання на 27.03.2023 та задовольнив усне клопотання представника позивача про участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Секретарем судового засідання 06.03.2023 здійснено телефонограму якою повідомлено представника відповідача про відкладення підготовчого засідання на 27.03.2023.

27.03.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі відповідача та зазначено, що проти призначення розгляду справи по суті не заперечує.

В судовому засіданні 27.03.2023 представник позивача, який приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, зазначив що всі докази подані до суду тому просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу для судового розгляду по суті, а також проведення наступного судового засідання здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 27.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 19 квітня 2023 р.

28.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній проти задоволення позову заперечує.

03.04.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду та повернення відзиву відповідача на позовну заяву.

18.04.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/3207/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЕРБИНИ" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

На визначену судом дату в судове засідання 19.04.2023 з`явився представник позивача який приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином що стверджується наявними в справі доказами.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про залишення без розгляду та повернення відзиву відповідача на позовну заяву, оскільки відзив подано вже на стадії розгляду справи по суті.

Суд оглянувши матеріали справи та відзив на позовну заяву встановив, що відзив на позовну заяву відповідачем направлено до суду засобами поштового зв`язку та відповідно до штемпеля відділення пошти поштова кореспонденція здана на пошту 20.03.2023, а підготовче засідання у справі закрито за наслідками судового засідання 27.03.2023.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що відзив на позовну заяву відповідачем подано в межах визначених процесуальним законодавством строків та приймається судом до розгляду, тому в задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду та повернення відзиву відповідача на позовну заяву суд відмовляє.

Суд повідомив представника позивача про надходження до суду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі №120/3207/23.

Представник позивача просив залишити дане клопотання без розгляду.

Суд дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача про зупинення провадження у справі протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, зазначивши що зібрані у матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на укладення 15.11.2019 з відповідачем договору поставки №15-11-2019/2, за яким відповідач, за видатковою накладною №161 від 04.12.2019 поставив позивачу товар на загальну суму 4 212 366,79 грн, у тому числі ПДВ у сумі 702 061,13 грн.

Відповідно до положень Податкового кодексу України, відповідачем мала бути складена та зареєстрована належним чином та у визначений спосіб в ЄРПН податкова накладна (надалі - ПН) на загальну суму ПДВ 702 061,13 гр., із граничним строком реєстрації до 04.12.2019.

Позивач вказує, що відповідачем було надано позивачу податкову накладну №1 від 04.12.2019 на суму 702 061,13 грн. із накладенням електронного підпису керівника підприємства відповідача без відмітки на ній, в силу приписів чинного законодавства України, електронної відмітки про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, та обов`язковою наявністю квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Кількість днів прострочення реєстрації податкової накладної №1 від 04 грудня 2019 року на суму 702 061,13 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних, становить більше 1 095 днів.

Проте, станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідач не зробив будь-яких дій, передбачених законодавством з метою реєстрації податкової накладної №1 від 04.12.2022 на суму 702 061,13 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В електронному кабінеті Позивача як платника податків, станом на 25 січня 2023 року (відповідно до скрин-шоту із електронного кабінету Позивача як платника податків), так і до цього часу міститься інформація про те, що податкова накладна №1 від 04 грудня 2019 року на суму 702 061,13 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

Позивач вважає, що оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної №1 від 04.12.2019 на суму 702 061,13 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних, його було позбавлено свого права на віднесення суми ПДВ в розмірі 702 061,13 грн. до податкового кредиту.

Внаслідок бездіяльності відповідача та невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин, позивач вказує про заподіяння йому збитків в розмірі 702 061,13 грн.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача зводиться до наступного.

15.11.2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 15-11-2019/2 (далі - Договір), відповідно до якого відповідач зобов`язався поставити кукурудзу вартістю 4 212 366,79 грн., в т.ч. ПДВ 702 061,13 грн., а позивач зобов`язався здійснити оплату вартості поставленого товару впродовж 3 (трьох) банківських днів (п.3.2. Договору).

Відповідач виконав своїх зобов`язання щодо поставки товару, що підтверджується видатковою накладною № 161 від 04.12.2019 року, а Позивач оплату за поставлений товар не провів, чим порушив умови Договору.

В подальшому, після розрахунку ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» за поставлений товар, ТОВ «Щербини» подало на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 04.12.2019 року.

Відповідно до квитанції №91 податкова накладна була отримана Державною податковою службою України 01.12.2022 року о 09 год. 32 хв., однак прийнята не була. Як підстава для відмови в реєстрації податкової накладної № 1 від 04.12.2019 року було зазначено «Порушено вимоги ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - відсутня інформація про право підпису на дату складання документу особи, що засвідчила податкову накладну (3259609093 Олексій Божок)».

Податкова накладна була складена 04.12.2019 року, коли директором ТОВ «Щербини» був ОСОБА_1 , але на момент реєстрації податкової накладної директором ТОВ «Щербини» був ОСОБА_2 , тому в податковій накладній як посадова особа, уповноважена підписувати документи від ТОВ «Щербини» був вказаний саме ОСОБА_2 , документ був підписаний його КЕП.

У зв`язку із відмовою в реєстрації податкової накладної № 1 від 04.12.2019 року, в податкову накладну були внесені зміни щодо посадової особи, яка має право підпису від ТОВ «Щербини» і зазначений ОСОБА_1 , який станом на 04.12.2019 року був директором ТОВ «Щербини», податкова накладна подана на реєстрацію.

Відповідно до квитанції № 1 податкова накладна була отримана Державною податковою службою України 01.12.2022 року о 10 год. 05 хв., однак прийнята не була. Як підстава для відмови в реєстрації податкової накладної № 1 від 04.12.2019 року було зазначено «Відомості про особу, яка склала податкову накладну, не відповідають КЕП особи, що підписала даний документ».

18.03.2023 року до Вінницького окружного адміністративного суду направлено адміністративний позов ТОВ «Щербини» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо відмови у прийнятті на реєстрацію податкової накладної № 1 від 04.12.2019 року, підписаної директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Щербини» ОСОБА_2 та зобов`язання Державної податкової служби України прийняти на реєстрацію податкову накладну № 1 від 04.12.2019 року, підписану посадовою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Щербини», яка має право підпису документів від імені товариства на дату подання податкової накладної на реєстрацію.

За твердженнями відповідача податкова накладна № 1 від 04.12.2019 року безпідставно не була прийнята до реєстрації, відмова в прийнятті податкової накладної на реєстрацію на даний час оскаржується. Таким чином реєстрація податкової накладної на даний час не відбулася через неправомірні дії податкового органу, а не з вини відповідача, який вчинив дії щодо реєстрації податкової накладної в межах строку, встановленого чинним законодавством України і на даний час вчиняє дій, направлені на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому в діях відповідача відсутні абсолютно всі елементи складу господарського правопорушення, що позбавляє позивача права вимагати стягнення збитків.

Чинним законодавством передбачено право покупця на оскарження дій постачальника у випадку його відмови подати податкову накладну. Конкретний спосіб захисту прав покупця у разі порушення своїх обов`язків продавцем це подача заяви із скаргою на постачальника одночасно з декларацією за звітний податковий період. Належне виконання покупцем послуг зазначеної процедури дозволяє забезпечити оформлення ним відповідного податкового кредиту.

Однак позивач не звертався із відповідною скаргою до податкового органу, що свідчить про те, що він передчасно звернувся до суду, не використавши позасудові способи врегулювання даного питання.

На підставі вищевикладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ-АГРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЩЕРБИНИ» про стягнення збитків в розмірі 702 061,13 грн.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що15 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЩЕРБИНИ" (відповідач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (позивач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 15-11-2019/2 (надалі Договір) за умовами якого, Постачальник зобов`язався поставити та передати у власність Покупця товар, вказаний у п. 1.2. Договору (Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар та оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, остаточна кількість поставленого Товару визначається при прийнятті Товару в місці поставки, шляхом зважування кожного транспортного засобу на вагах відповідного терміналу (порту) або на підставі даних зернового складу з місці поставки, якщо поставка здійснюється шляхом переоформлення відповідної кількості Товару з власності Постачальника у власність Покупця на зерновому складі.

Якщо Постачальник не є виробником Товару, Постачальник зобов`язаний надати Покупцю належним чином засвідчені копії документів щодо руху Товару по всьому ланцюгу постачання від виробника до Постачальника, зокрема, але не обмежуючись: договорів купівлі-продажу (поставки), видаткових накладних, актів приймання-передачі, складських документів (за наявності), інших документів, які можуть підтвердити походження Товару, довідку про походження Товару, а також копії правовстановлюючих документів постачальників з такого ланцюга постачання, податкові накладні та/або розрахунки коригування, зареєстровані належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних, квитанції, які підтверджують прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних. (п. 1.5. Договору)

Відповідно до п. 1.6. Договору Постачальник гарантує, що на момент укладення Договору та поставки Товару він є одноосібним власником Товару, Товар вільний від будь-яких прав та/або претензій третіх осіб, не знаходиться під арештом, адміністративним арештом, не є предметом застави, податкової застави, будь-якого іншого обтяження, не є об`єктом спільної власності, що право власності на Товар не оспорюється третіми особами, щодо Товару відсутні будь-які спори.

Право власності та ризики випадкового пошкодження/знищення Товару переходять від Постачальника до Покупця в момент прийняття Товару е місці поставки. Документом, що підтверджує перехід права власності на Товар, є видаткова накладна. Датою переходу права власності на Товар є дата оформлення видаткової накладної. (п. 1.7. Договору)

Відповідно до п. 7.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до "31" грудня 2019 р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором.

Закінченню строку цього Договору не звільняє Сторони від належного виконання своїх обов`язків по договору та від відповідальності за його порушення, яке мало місце підчас дії цього Договору. (п. 7.2. Договору)

На виконання умов Договору, відповідачем поставлено позивачу Товар на суму 4 212 366,79 грн., у тому числі ПДВ 702 061,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №161 від 04.12.2019.

Як вказує відповідач, відповідно до п. 3.2. Договору позивач зобов`язався здійснити оплату вартості поставленого товару впродовж 3 (трьох) банківських днів.

Проте, перевірити вказану обставину не видається за можливе, позаяк в матеріалах справи відсутній повний текст Договору № 15-11-2019/2 від 15.11.2019. Надана позивачем засвідчена копія даного Договору не містить тексту певних частин 2 та 4 розділів та повністю відсутній текст 3 розділу. Відповідачем не надано примірника Договору № 15-11-2019/2 від 15.11.2019.

За доводами відповідача, позивач оплату за поставлений товар не провів, чим порушив умови Договору.

При цьому, відповідно до наданої позивачем засвідченої копії Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2019, укладеної між ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" та ТОВ "ЩЕРБИНИ", грошове зобов`язання ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" перед ТОВ "ЩЕРБИНИ", яке виникло за Договором № 15-11-201/2 від 15.11.201 в розмірі 4 212 366,79 грн відсутнє з підстав зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вказана обставина не заперечується відповідачем.

04.12.2019 відповідачем було надано позивачу податкову накладну №1 від 04.12.2019 на суму 702 061,13 грн. із накладенням електронного підпису керівника ТОВ "ЩЕРБИНИ".

Водночас, як вказує позивач, податкова накладна №1 від 04.12.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не зареєстрована, що позбавило права позивача на віднесення суми ПДВ в розмірі 702 061,13 грн. до податкового кредиту та відповідно права на зменшення податкового зобов`язання.

Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача підприємству позивача були заподіяні збитки в розмірі 702 061,13 грн., які останній заявляє до стягнення.

Отже, спір у даній справі стосується наявності підстав для стягнення збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення.

Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі №917/877/17.

З урахуванням вище викладеного, слід зауважити, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Так, в силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зважаючи на вище викладене, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач, на думку позивача, не виконав свого обов`язку щодо реєстрації електронної податкової накладної по факту поставки товару, що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість у розмірі 702 061,13 грн.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вже було зазначено судом, за приписами пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Приписами статті 201 Податкового кодексу України врегульовані відносини, пов`язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з абзацами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням встановлених граничних строків. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЩЕРБИНИ" після поставки позивачу товару 04.12.2019 склало податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 04.12.2019 на суму 4 212 366,79 грн з них сума податку на додану вартість 702 061,13 грн, але не провів реєстрацію зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, суд враховує, що порушення передбачених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для застосування до такого платника податків штрафів в розмірі, встановленому Податковим кодексом України. Водночас приписами Податкового кодексу України не обмежуються максимальні строки для реєстрації платником податку податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Аналіз наведеної норми свідчить, що за покупцем - одержувачем товарів/послуг право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, зареєстрованій, зокрема, із запізненням у Єдиному реєстрі податкових накладних, зберігається протягом 1095 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Висновки суду щодо порядку застосування Закону № 1914-ІХ в частині термінів можливої реєстрації податкової накладної протягом 1095 календарних днів з дати її складення та порядку формування податкового кредиту в межах цього строку відповідають як законодавчим приписам, так і сформованій на його підставі позиції Державної податкової служби України, викладеній у його листі від 10.01.2022 № 227/7/99-00-21-03-02-07 на адресу Головних управлінь ДПС в областях, м. Києві, Міжрегіональних управлінь ДПС по роботі з великими платниками податків, Інформаційно-довідкового департаменту ДПС.

Крім того, слід зазначити, що позивач вже звертався до суду з вимогою про стягнення даної суми збитку, рішенням суду від 27.09.2022 у справі 902/498/22, залишене в силі Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суде від 29.11.2022, відмовлено у задоволені позову, зокрема з підстав передчасного звернення до суду, оскільки термін можливої реєстрації податкової накладної протягом 1095 календарних днів з дати її складення та порядку формування податкового кредиту в межах цього строку на день прийняття рішення не сплив. Крім того, апеляційний суд у даній справі звернув увагу, що Позивач не позбавлений права на звернення до суду для відшкодування збитків за спливом 1095 днів з дати здійснення поставки товару за договором постачання №15-11-2018/2 від 15.11.2019.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що згідно з абзацом першим пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі Закон № 2260-IX), установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, відповідно до підпункту 69.9 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Отже, зважаючи на ту обставину, що податкова накладна № 1 від 04.12.2019 до гранично допустимого строку 04.12.2022 не зареєстрована відповідачем в ЄРПН, можливість сформувати податковий кредит у сумі 702 061,13 грн ПДВ за наслідком господарської операції згідно з видатковою накладною №161 від 04.12.2019 позивачем втрачена.

У питанні щодо визначення збитків, у контексті нормативних приписів частин першої, другої статті 22 Цивільного кодексу України, частини першої статті 225 Господарського кодексу України, Велика Палата Верховного Суду у п. 6.14 постанови від 14.04.2020 у справі №925/1196/18 дійшла висновку, що збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

За встановлених судом обставин суть допущених відповідачем порушень під час реєстрації ним податкової накладної доведена позивачем повністю разом із іншими обов`язковими складовими господарського правопорушення, необхідними для стягнення визначених позивачем збитків.

Твердження відповідача, що на даний час відповідач скористався правом оскарження дій податкового органу щодо відмови в прийнятті на реєстрацію податкової накладної № 1 від 04.12.2019 року, тому питання щодо стягнення з відповідача збитків на користь позивача є передчасним, так як, в разі проведення реєстрації податкової накладної, після закінчення процедури оскарження відповідачем дій податкового органу, позивач отримає можливість включити 702 061,13 грн. до податкового кредиту, оцінюються судом критично та спростовуються вище викладеними нормами законодавства.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що вразі прийняття адміністративним судом рішення про задоволення вимог та здійснення реєстрації податкової накладної № 1 від 04.12.2019 року, відповідач не позбавлений права звернення до суду щодо перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЕРБИНИ" (вул. Келецька, буд. 64/47-А, офіс1, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 40148610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (вул. Соборна, буд. 3, м. Тетіїв, Тетіївський район, Київська обл., 09800, код ЄДРПОУ 38953469) 702 061,13 грн збитків та 10351,00 грн витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 01 травня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи