Рішення № 110531230, 28.04.2023, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 127/22722/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"28" квітня 2023 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов зазначений позов, де позивач ОСОБА_1 мотивує його тим, що він записаний батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно позивач вказує, що з вересня 2002 року по 28 грудня 2002 року він спільно із ОСОБА_2 не проживав.

Оскільки у позивача виникли сумніви в його біологічному батьківстві, відтак він змушений звернутися до суду із вказаним позовом котрим просить:

-виключити відомості про його батьківство з актового запису про народження ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати третю особу внести зміни в актовий запис про актів громадянського стану про народження ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання 28.04.2023 позивач ОСОБА_1 не з`явився. Надав до канцелярії суду заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити у його відсутність. Позов підтримав та просив його задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував. Просив залишити без розгляду вимогу про зобов`язання відділу ДРАЦС (а.с. 105). У судовому засіданні часом раніше ОСОБА_1 свідчив, що відповідача у справі, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вважає біологічним сином. Він пояснив, що після одруження з відповідачкою ОСОБА_2 у них виник конфлікт, вони розлучилися і жили окремо. Пізніше вони знову почали жити разом, але ОСОБА_1 вважає, що народжений у них син, ОСОБА_3 , не є його біологічним сином, оскільки не схожий на нього за обличчям та зростом, і його тілобудова відрізняється.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання в черговий раз не з`явилися, хоча відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України були повідомлені належним чином про місце дату та час судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 96, 102, 103) а також шляхом надсилання судових повідомлень за зареєстрованим місцепроживання (а.с. 63, 73, 97).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) до судового засідання не з`явився. Надіслали на адресу суду листа, відповідно до якого просять розгляд справи у відсутність їх представника. При прийнятті рішення покладаються на розсуд суду (а.с. 49).

На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи думку позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Дослідивши заяву позивача та матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 9) батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Актом від 24.07.2022 мешканці будинку за АДРЕСА_1 (а.с. 10) засвідчуються, що відповідачка ОСОБА_2 не поживала разом із ОСОБА_1 за місцем його реєстрації до 2002 року включно. У відповідності до свідоцтва про одруження (а.с. 76) ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_2. У відповідності до свідоцтва від 26.01.2007 (а.с. 77) ОСОБА_1 розірвав шлюб із ОСОБА_2 .. Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2019 (а.с. 78-80) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позбавлено батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набуло законної сили 26.07.2019.

Докази на які посилається позивач як на підставу для своїх позовних вимог, а саме посилання на новинний репортаж (а.с. 28) та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів (а.с. 33-36), суд відхиляє, оскільки вони стосуються відносин позивача та відповідачки ОСОБА_1 щодо стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не являється предметом розгляду даної справи.

У судовому засіданні за клопотанням позивача свідчив ОСОБА_6 , який повідомив, що він проживає в одному дворі з позивачем з 1997 року і знає його давно. Вони спільно займались спортом та підтримували стосунки. ОСОБА_6 зазначив, що позивач одружився у 2002 році і він був очевидцем їхнього сімейного життя. Однак відповідачка ОСОБА_2 не мала добрих стосунків з матір`ю позивача, і між ними були неприязні відносини. Від того шлюбу у позивача народився син, на ім`я ОСОБА_3 , з яким позивач гуляв і якого вважав своїм сином. Свідок був очевидцем того, як позивач називав цю дитину своїм сином, а дитина відповідно зверталась до нього, як до батька. Свідок також відзначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не схожі лицем та тілобудовою. ОСОБА_3 худорлявий та високий для свого віку, а ОСОБА_1 - огрядний і нижчий ростом.

Свідок ОСОБА_8 , який був допитаний на судовому засіданні за клопотанням позивача, повідомив, що він знайомий з позивачем ОСОБА_1 , оскільки разом займались спортом, спільно проходили службу в зоні АТО. Він також зазначив, що не має безпосередніх свідчень стосовно подій, що стосуються справи, а лише почув про них від самого позивача. Свідок лише двічі в житті бачив ОСОБА_3 здалека. Також він повідомив про те, що під час проходження служби в зоні АТО дізнався, що дружина ОСОБА_1 відібрала гараж та автомобіль за аліментні зобов`язання.

Суд не може врахувати покази даного свідка, оскільки він не знає жодних безпосередніх обставин, що стосуються справи. Свідок розповідав лише про аліментні зобов`язання позивача, та не надав ніяких інформацій щодо суті позовних вимог, якими позивач оспорює своє батьківство.

Так, статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України, що передбачено ч.1 ст. 121 СК України.

Згідно з ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до п. 1, 5 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що предметом доказування у справах про оспорювання батьківства відповідно до ст. 136 Сімейного Кодексу України є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведення цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем при зверенні до суду заявлялось клопотання про призначення у справі судово-іммунологічної експертизи (а.с. 3). Проте відповідачі (колишня дружина та дитина) жодного разу не з`явилась, причини неявки не повідомляли.

Відтак вбачається, що медична експертиза генетичної ідентифікації фактично не була проведена внаслідок поведінки відповідачів, без чого проведення призначеної судом експертизи стало неможливим.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Вказані обставини, щодо цінності як доказу у справах про оспорювання батьківства висновку судово-генетичної експертизи, є загальновідомими та очевидно були зрозумілі відповідачам, які є повнолітніми, дієздатними особами із достатнім життєвим досвідом.

Разом із тим відповідачі ухилилися від участі у призначенні судом експертизи, шляхом неявки на неодноразові виклики до суду.

Чинне цивільне процесуальне законодавство України не передбачає можливості відібрання в примусовому порядку біологічних зразків.

Відтак суд змушений ухвалити рішення за відсутності вказаного висновку, адже подальше ігнорування необхідності відповідачами явки до суду позбавить можливості ухвалити рішення у встановлені процесуальним строки. До того ж судовий процес не повинен перетворюватись у безладний рух, на сторони покладаються певні обовязки та обмеження. До того ж права відповідачів не будуть порушені, адже вони вправі будуть подати заяву про перегляд заочного рішення, або оскаржити його в апеляційному порядку, якщо вони з ним не будуть згодні.

Згідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ст. 109 ЦПК України вбачається, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З урахуванням викладених обставин, а саме: умисне ухилення відповідачів від участі у розгляді справи та неможливість призначення судом генетичної експертизи, яку без участі ОСОБА_3 провести неможливо, доказової цінності висновку судової генетичної експертизи для сторін у справі про оспорювання батьківства, не надання суду доказів існування об`єктивних перешкод участі у судовому розгляді, відсутності у суду при розгляді цивільної справи повноважень на примусове залучення відповідачів до участі в генетичній експертизі, неподання відповідачами відзиву на позов та відсутність аргументованих заперечень з боку відповідачів щодо позовних вимог - суд вважає за можливе визнати факт, що ОСОБА_1 не є біологічним батьком ОСОБА_3 ..

Відповідно до положень ч. 2 ст. 136 СК України, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення по виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

За змістом ст. 134 СК України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Відповідно до п. п. 20 глави 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Позовну вимогу про зобов`язання органу ДРАЦС виключити відомості про батьківство суд, відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України та за клопотанням позивача (а.с. 105) вважає за необхідне залишити без розгляду.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач при зверненні до суду із позовом був звільнений від сплати судового збору, відтак з відповідачів на користь держави Україна слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст.136 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 76-80 141, 209, 258-259, 263-268, 280 ЦПК України, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006, Наказом Мінюсту України «Про правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» № 96/5, від 12.01.2011, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Виключити з актового запису № 2763 від 10 жовтня 2003 року складеного Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , дитини ОСОБА_3 , відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як батька дитини.

Рішення суду з відміткою про набрання ним законної сили є підставою для внесення змін в актовий запис № 2763 про народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Стягнути із:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 );

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ),на користь держави Україна по 496,20 (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) з кожного на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Гопкін П. В.