Рішення № 110530659, 26.04.2023, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6342/21

2/215/345/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання - Савельєвої Л.А.,

за участю: представника третьої особи - ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №3 суду м. Кривого Рогу за правилами спрощеного позовного провадження за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4, Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, Міністерство юстиції Департамент державної виконавчої служби, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання дій протиправними та стягнення коштів в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

27.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4, та Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій просив визнати дії державного виконавця Прелигіної А.В. протиправними, стягнути за рахунок Державного бюджету України заподіяну матеріальну шкоду в сумі 17252,12 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а також стягнути сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу в сумі 6000 грн.

В обґрунтування своєї позовної заяви позивач ОСОБА_1 вказує, що він та ОСОБА_3 були сторонами виконавчого провадження НОМЕР_7, він був як боржник, а ОСОБА_3 - стягувачем, відкритого на підставі виконавчого листа №2-5532/2008 від 03.11.2008, виданим Тернівським районним судом міста Кривого Рогу. ВП НОМЕР_7 перебувало у провадженні державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро ГУЮ в Дніпропетровській області ОСОБА_4.

У травні 2019 року, він запланував подорож на відпочинок зі своєю дружиною ОСОБА_2 та трьома малолітніми дітьми до країни Єгипет. 15.05.2019, перед купівлею квитків, він був на прийомі державного виконавця, та згодом по телефону уточнив з нею, та просив її підтвердити факт того, що ВП НОМЕР_7 закінчене, а Державна прикордонна служба отримала Постанову про закінчення виконавчого провадження, і в базі даних цієї установи відсутні дані щодо нього про заборону на перетин кордону, на що, державний виконавець запевнила його, що виконавче провадження закрите, заборони всі зняті. Після отримання Постанови про закінчення ВП НОМЕР_7 від 27.03.2018, він відразу придбав туристичні путівки.

23.05.2019, під час перетину кордону, на пункті пропуску через державний кордон «Бориспіль», йому відмовили у перетині державного кордону на виїзд, оскільки в базі даних Державної прикордонної служби України є відомості, що він має тимчасове обмеження права на виїзд з України, згідно постанови ВДВС м. Дніпра у Дніпропетровській області від 21.02.2018 ВП НОМЕР_7. Через це, він залишився в Україні, а його дружина одна з трьома малолітніми дітьми полетіла на відпочинок.

Ознайомившись з матеріалами ВП НОМЕР_7, він не знайшов підтвердження, що державний виконавець відразу після винесення Постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2018 направляла копію цієї постанови до Державної прикордонної служби України, тобто протягом одного року не вжила жодних дій для відновлення його прав, свобод та інтересів, тому вважає дії державного виконавця ОСОБА_4 протиправними.

Внаслідок чого йому спричинено матеріальну шкоду 17252,12 грн., що складається з: 12600 грн. - вартість туристичної путівки на одну особу, 2170 грн. - вартість невикористаного авіаквитка, 2196,06 грн. - вартість палива, яке він використав повертаючись з аеропорту, 286,06 грн. - вартість залізничного квитка на потяг з м. Кривий Ріг до м. Київ, та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яка полягає в тому, що він не відпочив з родиною, не оздоровився, залишив без допомоги дружину одну з трьома малолітніми дітьми в інші країні.

Крім того, оскільки в матеріалах справи виконавчого провадження є документ стягувача ОСОБА_3 , яка особисто нею складена не була, тобто підроблений документ на підставі якого державний виконавець ОСОБА_4 закрила виконавче провадження, винесла замість однієї дві постанови про закінчення виконавчого провадження, та відсутність підтверджень вчасного направлення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2018 до Державної прикордонної служби України, то такі факти не можуть залишитись без належного реагування та мають бути донесені до відома Міністерства юстиції та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для притягнення в.о. начальника Солонянського відділу ДВС у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.

Також зазначає, що 04.07.2019 було відкрито кримінальне провадження№12019040650001699, яке було 12.11.2020 слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області закрито, у зв`язку з відсутністю в діях державного виконавця ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.

14.12.2021 представник позивача, адвокат Мальцева І.М. надала суду відповідь на відзив представника третьої особи Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області Тимченко В.І., в якій вказує, що у спорах про відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету повинен представляти відповідний фінансовий орган державної влади. Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012, таким органом державної влади щодо виконання рішень суду про стягнення коштів з державного бюджету виступають органи Державної казначейської служби України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів.

01.02.2022 представник позивача, адвокат Мальцева І.М. надала суду відповідь на відзив державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4, в якій зазначає, що відповідач вказує, що вона згідно з вимогами закону, надіслала позивачу, як учаснику виконавчого провадження, документи виконавчого провадження, а тому жодним чином права позивача не порушила. Про те, що відповідач надіслала позивачу Постанову про закриття ВП позивач не оспорює, позивач оспорює, що відповідач надіславши йому постанову про закінчення ВП від 27.03.2018 не надіслала копією цією постанови до Державної прикордонної служби України та не зняла тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, чим порушила вимоги п.4 розділу 13 Наказу МЮУ «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 №512/5. Крім того, відповідач не пояснює, чому вона винесла дві постанови про закінчення ВП, не пояснює чому вона відразу 27.03.2018 після винесення першої постанови про закінчення ВП не зняла тимчасове обмеження у праві виїзду, а тільки через 15 місяців з дня винесеної першої постанови та на наступний день після того як позивача 23.05.2019 не випустили за кордон України, винесла ще одну постанову від 24.05.2019 про закінчення ВП, яку вона вже надіслала до прикордонної служби та зняла тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

У відповіді на письмові пояснення представника третьої особи Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яку надала суду представник позивача, адвокат Мальцева І.М.10.08.2022 зазначає, що як тільки позивач зрозумів, що його з країни не випустять, він домовився з тещею та тестем, що теща полетить до дружини у Єгипет. Тесть дав позивачу у займ грошові кошти, і той придбав авіаквиток до Єгипту вартістю 2170 грн., та тесть на авто дружини ОСОБА_2 привіз тещу до аеропорту «Бориспіль», яка вилетіла до Єгипту, а позивач з тестем повернулись автівкою додому, витрачаючи гроші на пальне в розмірі 2196 грн.

Стислий виклад заперечень відповідача.

25.01.2022 державний виконавець Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 надала відзив на позовну заяву, в якому вказує, що у період перебування на виконанні у Жовтневому відділі ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, виконавчого провадження стосовно стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дитини, працювала там державним виконавцем, виконуючи свої обов`язки, згідно вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Державним виконавцем проведено всі виконавчі дії, винесені всі постанови, які передбачені вимогами чинного законодавства, стосовно позивача, який порушив зобов`язання стосовно утримання свого неповнолітнього сина, в тому числі і постанову про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 21.02.2018, постанова оскаржена не була, у зв`язку із чим, була направлена на виконання до Адміністрації Державної прикордонної служби України, де її було фактично виконано. 29.03.2018 на адресу Соборного ВДВС м. Дніпра надійшла заява від ОСОБА_3 про закриття виконавчого провадження, у зв`язку із його фактичним виконанням, претензії відсутні, із настанням повноліття дитині, та на підставі повного фактичного виконання виконавчого листа. 27.03.2018 державним виконавцем ОСОБА_4 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_7 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, у п. 2 даної постанови зазначено: «припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення».

24.05.2019 державним виконавцем ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку із повним фактичним виконанням виконавчого документу, де у п. 3 зазначено: «скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду особи з України, яке було встановлено постановою (Постанова про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 21.02.2018 Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області НОМЕР_7)». Копію постанови направлено сторонам та органу чи посадовій особі, що видала виконавчий документ.

Зазначає, що в позовній заяві позивачем не доведено, що дії державного виконавця ОСОБА_4 було визнано неправомірними, а тому відсутні і підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Відповідно до вимог та норм зазначених у статтях ЦК позивачем не доведено та чітко не зазначено в чому ж саме заподіяно йому матеріальну, а тим паче моральну шкоду, не надано підтверджень викладених ним фактів, не доведено протиправні дії державного виконавця, та не проведено і не вказано жодного розрахунку понесених ним витрат та моральної шкоди в тому числі, тому вважає, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 10.11.2022 на задоволенні позову наполягав.

Представник позивача Мальцева І.М. в судових засіданнях на задоволенні позову наполягала, в судове засідання 24.04.2023 не з`явилася, надала суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за її відсутності, та відсутності позивача.

Відповідач державний виконавець Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, 25.01.2022 надала суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглядати справу за її відсутності.

Відповідач представник Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області Тимченко В.І. в судове засідання не з`явилася, 08.12.2021 надала суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позов не підлягає задоволенню, оскільки Державна казначейська служба України не уособлює собою Державу Україна, а його рахунки не уособлюють собою Державний бюджет. Завдана шкода відшкодовується не безпосередньо органами державної влади або органами місцевого самоврядування з рахунків, відкритих для забезпечення діяльності юридичної особи (бюджетної установи), а за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України в порядку, встановленому чинним законодавством. Тобто відшкодування коштів здійснюється з Державного бюджету через органи казначейства. Також зазначає, що дії державного виконавця ОСОБА_4 не було визнано неправомірними, оскільки 12.11.2020 слідчим Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області було винесено постанову про закриття кримінального провадження, через відсутність в діях складу кримінального правопорушення, а тому відсутні і підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Крім того, вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві та його родині моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків на підтвердження зазначеного факту, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Міністерство юстиції Департамент державної виконавчої служби в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Стельмах І.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , та 05.05.2022 надав суду письмові пояснення на позовну заяву, які підтримав в судовому засіданні. В яких зазначає, щодо належності відповідача, що проведення виконавчих дій і винесення процесуальних документів здійснювала державний виконавець Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4, а не державний виконавець Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4, що відповідає ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02.06.2016. Щодо матеріальної шкоди, позивач оцінює у 17252,12 грн., яка складається з вартості, зокрема, невикористаного авіаквитка у розмірі 2170 грн., та вартості палива 2196,06 грн., яке позивач використав повертаючись з аеропорту до м. Кривого Рогу. Необхідно зазначити, що докази, надані позивачем, які, на його думку підтверджують витрати на пальне автотранспорту на суму 805,14 грн., 1000,32 грн., 390 грн., є неналежної якості та такі, що є нечитабельними. Окрім того, вартість невикористаного авіаквитка в сумі 2170 грн. не підтверджується жодним доказом, та відповідно до туристичного договору, вартість якого входить до туристичної путівки. Також, позивачем не викладено обставини справи з значення посилань на відповідні докази щодо спричинення моральної шкоди та відповідного розрахунку, тому вважає, що вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи по суті на 10-30 год. 13.10.2021, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований 03 серпня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кривоірзького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 486 (Т1 а.с. 22).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають малолітніх дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 05.01.2017, серії НОМЕР_2 від 13.05.2015 та серії НОМЕР_3 від 13.05.2015 (Т1 а.с. 19-21).

21 травня 2019 року між позивачами ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_9 , що діє від імені і за дорученням ТОВ «ТТВК» тм ТUІ Ukraine, було укладено Договір на туристичне обслуговування, відповідно до умов якого, позивач здійснив замовлення на організацію відпочинку у Єгипті разом з дружиною ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.05.2019 по 06.06.2019, зі сплатою коштів в розмірі 63000 грн. (Т1 а.с. 23-26).

На виконання умов договору про надання туристичних послуг ОСОБА_1 сплатив за тур послуги готівкою турагенту ФОП ОСОБА_9 21.05.2019 - 63000 грн., та 23.05.2019 2170 грн за квиток, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 21.05.2023 та від 23.05.2019 (Т1 а.с. 29).

Згідно проїзного документу, ОСОБА_1 сплатив за квиток на потяг сполученням Кривий Ріг Головний - Київ Пас. відправленням 23.05.2019 о 06-16 год. та прибуттям 23.05.2019 о 11-52 год., вартістю 286,06 грн. (Т1 а.с. 31).

Рішенням заступника начальника відділу-начальником 1-го відіпс впс «Бориспіль - 1» капітаном Литвиненко С.П. від 23 травня 2019 року, відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в перетинанні державного кордону України, у зв`язку із наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу відповідно до постанови Соборного ВДВС м. Дніпра у Дніпропетровській області, від 21.02.2018 ВП НОМЕР_7 тимчасово обмежено у праві виїзду з України (Т1 а.с. 33).

Відповідно до Постанови державного виконавця Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_7 від 27.03.2018, встановлено, що до відділу надійшла заява стягувача про фактичне виконання виконавчого документа, та враховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання: виконавчого листа №2-5532/2008, виданого 03.11.2008 Тернівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, закінчити. Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення (Т1 а.с. 36).

Відповідно до Постанови державного виконавця Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_7 від 24.05.2019, встановлено, що виконавчий документ виконано фактично в повному обсязі, та враховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання: виконавчого листа №2-5532/2008, виданого 03.11.2008 Тернівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, закінчити. Припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду особи з України, яке було встановлено постановою (Постанова про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 21.02.2018 Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області НОМЕР_7) (Т1 а.с. 37).

Відомості за заявою ОСОБА_1 , за фактом того, що державний виконавець Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, неналежно виконала свої службові обов`язки, через неналежне ставлення до них, що заподіяло йому істотну шкоду внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2019 за №120190406500016099 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України (Т1 а.с. 40).

Згідно Постанов про закриття кримінального провадження від 30.10.209, слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Мирошниченко Л.В., кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №120190406500016099 від 04.07.2019, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (Т1 а.с. 41-43).

Повторно, відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 30.10.209, слідчим СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Мирошниченко Л.В., кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №120190406500016099 від 04.07.2019, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (Т1 а.с. 44-45).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Так, судом встановлено, що на виконанні Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, перебувало виконавче провадження НОМЕР_7 з виконання виконавчого листа №2-5532/2008, виданого 03.11.2008 Тернівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, закінчити.

Відповідно до Постанови державного виконавця Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2018, встановлено, що до відділу надійшла заява стягувача про фактичне виконання виконавчого документа, та враховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання: виконавчого листа №2-5532/2008, виданого 03.11.2008 Тернівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасувано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 36).

Під час перетину державного кордону України позивачем по справі ОСОБА_1 . Рішенням заступника начальника відділу-начальником 1-го відіпс впс «Бориспіль - 1» капітаном Литвиненко С.П. від 23 травня 2019 року, відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в перетинанні державного кордону України, у зв`язку із наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу відповідно до постанови Соборного ВДВС м. Дніпра у Дніпропетровській області, від 21.02.2018 ВП НОМЕР_7 тимчасово обмежено у праві виїзду з України (а.с. 33).

Крім того, згідно до Постанови державного виконавця Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_7 від 24.05.2019, встановлено, що виконавчий документ виконано фактично в повному обсязі, та враховуючи викладене, керуючись вимогами п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання: виконавчого листа №2-5532/2008, виданого 03.11.2008 Тернівським районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частини, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасувано інші заходи примусового виконання рішення. Скасувано тимчасове обмеження у праві виїзду особи з України, яке було встановлено постановою (Постанова про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 21.02.2018 Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області НОМЕР_7) (а.с. 37).

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливості порядку стягнення аліментів.

Частиною 9 зазначеної статті передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, надсилаються сторонам для відома не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного частиною п`ятою статті 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені.

У разі оскарження рішення, дії виконавця, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, якщо їх не скасовано, підлягають виконанню відповідними органами після розгляду справи відповідним судом.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Крім того, пунктом 5 Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затвердженого Наказами Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України 30 січня 2018 року № 256/5/65 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02 лютого 2018 року за № 133/31585), передбачено, що інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Державної прикордонної служби України вилучає (знімає з контролю) з бази даних у разі, зокрема, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; винесення постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчим документом про стягнення аліментів.

Вказаний Порядок розроблено з метою узгодження дій органів та осіб, які відповідно до закону здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України у разі застосування щодо осіб заходів тимчасового обмеження у праві виїзду з України або заборони в`їзду в Україну з використанням відповідної бази даних Державної прикордонної служби України і є обов`язковим для органів Державної прикордонної служби України та для органів Державної виконавчої служби.

Наказом Міністерства юстиції України від 20 березня 2019 року № 890/5/198 внесено зміни до пункту 3 розділу IV Порядку № 256/5/65, а тому у зв`язку із переходом у березні 2019 року на електронний документообіг, інформація про особу боржника, стосовно якого діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, і яка була передана за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження з використанням кваліфікованого електронного підпису, вилучається (знімається з контролю) з бази даних в аналогічному порядку шляхом передачі безпосередньо державним виконавцем відповідної постанови з використанням електронного цифрового підпису за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження.

У той же час, інформація про особу боржника, стосовно якого діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, і яка надсилалась у паперовому вигляді на поштову адресу уповноваженого органу Державної прикордонної служби України, вилучається (знімається з контролю) з бази даних в аналогічному порядку шляхом надсилання державним виконавцем відповідної постанови для виконання у паперовому вигляді на поштову адресу уповноваженого органу Державної прикордонної служби України

Оскільки постановою державного виконавця Соборного відділу ДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 27.03.2018 було закінчено виконавче провадження № НОМЕР_7, у зв`язку з його виконанням, у позивача ОСОБА_1 була відсутня заборгованість по вказаному виконавчому провадженню, тому державний виконавець повинна була скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду з України ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, державним виконавцем було винесено дві постанови про закінчення вказаного виконавчого провадження, що є порушенням ЗУ «Про виконавче провадження» від 27.03.2018 року та від 24.05.2019 року. Державний виконавець фактично скасувала тимчасове обмеження у праві виїзду з України позивача тільки при винесенні постанови 24.05.2019 про що і зазначено у вказаній постанові, тобто майже через рік з дня звернення стягувача із заявою про фактичне виконання виконавчого документа, що вказує на неналежне виконання державним виконавцем своїх посадових обов`язків, тому суд вважає необхідним визнати дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 неправомірними у виконавчому провадженні НОМЕР_7, задовольнивши вказану позовну вимогу.

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому

Статтею 43 Бюджетного кодексу України (далі -БК України) установлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів (п. 2).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Статтею 25 БК України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.

Покладаючи відшкодування завданої шкоди на державу суд зобов`язує Державну казначейську службу України як центральний орган виконавчої влади, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, списати ці кошти з казначейського рахунку, що відповідає визначеній законодавством процедурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16 вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Відповідно до частин першої - другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив грошові кошти за надані туристичні послуги у розмірі 63000 грн., що підтверджується Договором на туристичне обслуговування від 21.05.2019 та квитанцією від 21.05.2019 (а.с. 23-26,29), тобто 12600 грн. - вартість туристичної путівки на одну особу. Окрім того, позивачем також було сплачено 286,06 грн., у якості оплат послуг з перевезення, а саме за квиток на потяг сполученням Кривий Ріг Головний - Київ Пас (а.с. 33). Також, вартість палива, яке він використав повертаючись з аеропорту в розмірі 2196,06 грн., та вартість авіаквитка в сумі 2170 грн., що загалом складає 17252,12 грн

Щодо розміру завданих збитків, які підлягаєть відшкодуванню, слід зазначити наступне.

Позивач в судовому засіданні пояснював, що замість нього у подорож по туристичній путівці, яка була придбана на його ім`я поїхала його теща ОСОБА_10 , яка була допитана судом в якості свідка та також підтвердила вказані обставини в судовому засіданні, тобто фактично вартість путівки була використана. ОСОБА_10 замість ОСОБА_1 , саме за ініциативою останнього отримала пакет послуг, які входили до вартості путівки , тобто гроші в сумі 12 600 грн. були фактично використані тещею позивача, вони не були реально втрачені позивачем , а тому підстави для стягнення суми вартості путівки на одну особу в розмірі 12600 грн. відсутні.

Щодо стягнення вартості палива, яке позивач використав повертаючись з аеропорту в розмірі 2196,06 грн., суд зазначає наступне.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_11 пояснили, що поверталися додому з аєропорту на транспортному засобі, на якому також встановлено газобалонне обладнання, однак позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо було встановити (розрахувати) обсяг та тип пального, яке реально було витрачено на дорогу з аеропорту до м.Кривого Рогу, також суд враховує відсутність в матеріалах справи технічної документації на транспортний засіб, тому у стягненні 2196,06 грн. слід відмовити.

Оскільки позивач не полетів на відпочинок та щоб не втратити грошові кошти, витрачені на путівку, позивач замість себе відправив свою тещу ОСОБА_10 , у зв`язку з чим поніс додаткові витрати на придбання авіаквитка в розмірі 2170 грн., тому суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача вартість авіаквитка в сумі 2170 грн. та вартість квитка на потяг в сумі 286,06 грн., що загалом складає 2456,06 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/7218/16-ц зазначено, що ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №752/4100/17, від 26.12.2019 у справі №646/7744/17, збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі №32/421.

Таким чином підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173,1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.

Отже, суд виходить із необхідності встановлення наявності трьох умов, які є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Враховуючи характер та обсяг моральних страждан , яких зазнав позивач у зв`язку з тим, що не полетів на відпочинок, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) у формі задіяних зусиль по відновленню свого порушеного права на вільне пересування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, однак вважає що розмір моральної шкоди, який просить стягнути позивач значно завищений, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 3000 грн., що буде співмірним перенесеним моральним стражданням

Стосовно стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано копію Договору про надання правничої (правової) допомоги № 27/05/2019 від 27.05.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Мальцевою І.М., додаткову угоду №2 від 07.09.2022 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № 27/05/2019 від 27.05.2019, акт приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги від 07.09.2022 на суму 14456,17 грн., квитанції, відповідно до яких адвокатом одержано від ОСОБА_1 кошти всього у сумі 13000 грн. за надання правової допомоги по справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як роз`яснено в п. 47 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, право на правову допомогу гарантовано ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).

Так, позивач просить стягнути з Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь позивача судові витрати та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн., та витрати представника позивача адвоката Мальцевої І.М., пов`язані з прибуттям у судове засідання у розмірі 1456,17 грн., та гонорар - додаткову винагороду в розмірі 1000 грн.

При цьому, суд зазначає, при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України, і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №752/4100/17.

Згідно ч.1 ст. 138 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Так, згідно наданих квитанцій, адвокат Мальцева І.М. витратила на пальне 1456,17 грн. для проїзду з м. Дніпра до м. Кривого Рогу для участі в судовому засіданні по вказаній справі, на підтвердження надала квитанції, технічну документацію про витрати на пальне (Т2 а.с.169-172).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справах у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Аналізуючи викладені норми права та враховуючи обставини справи, обґрунтованість та реальність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, складність справи та виконані послуги, час, витрачений адвокатом Мальцевою І.М. на виконання робіт з надання правової допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати на правову допомогу всього в розмірі 14456,17 грн., які підтверджені відповідними доказами, та наданими розрахунками представника позивача, адвоката Мальцевої І.М., задовольнивши клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу частково.

Стосовно вимоги про постановлення судом окремої ухвали відносно державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 та направлення її до Міністерства юстиції України, слід зазначити наступне.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення, що передбачено у ч.3 ст. 262 ЦПК України.

Під час розгляду справи, в діях (бездіяльності) державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4, не вбачається ознак кримінального правопорушення, тому підстави для винесення окремої ухвали судом відсутні.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 1, 9, 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 33, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1173 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 13, 23, 76-81, 82, 133, 141, 247, 265 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного виконавця Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4, Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, Міністерство юстиції Департамент державної виконавчої служби, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання дій протиправними та стягнення коштів в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4 неправомірними у виконавчому провадженні НОМЕР_7.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2456,06 грн., та моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 14456,17 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного тексту судового рішення 01 травня 2023 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: державний виконавець Солонянського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_4, місцезнаходження за адресою: 52400, Дніпропетровська область, смт. Солоне, вул. Гагаріна, 13, код ЄДРПОУ 34868045.

Відповідач: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження за адресою: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1а, код ЄДРПОУ 34984523.

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області, місцезнаходження за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155.

Третя особа: Міністерство юстиції Департамент державної виконавчої служби, місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, 1, код ЄДРПОУ 00015622.

Третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження за адресою: 49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, 21А, код ЄДРПОУ 43314918.

Суддя: