Рішення № 110526831, 28.04.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18456/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 ), в якому позивач просить суд: - визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати йому ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 31.03.2021 по 25.11.2022 у розмірі 238121,95 грн; - зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 31.03.2021 по 25.11.2022 у розмірі 238121,95 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2022 року позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову. Ухвалою суду від 01.02.2023 року продовжено строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 20.02.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи.

Позивач у позові зазначив, що з 13.04.2016 по 26.03.2018 проходив військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 та наказом від 26.03.2018 №23-РС з 26.03.2018 року звільнений з військової служби.

Він є з 19.10.2016 учасником бойових дій. При звільненні йому не було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2020 по справі №420/4738/20 в/ч НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з 26.03.2018.

В/ч НОМЕР_1 виконала зазначене рішення суду від 28.07.2020 по справі №420/4738/20 та виплатила належну грошову компенсацію у розмірі 11509,48 грн лише 24.03.2021.

Позивач посилаючись на положення ст.ст.116,117 КЗпПУ вважає, що відповідач повинен виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016р. по 2018р. (розрахунку при звільнені) по день фактичного розрахунку, а саме з 27.03.2018 по 24.03.2021.

Також за час проходження ним служби з 13.04.2016 по 26.03.2018 відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 по справі №420/10300/20 в/ч НОМЕР_1 зобов`язано нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 26.03.2018.

В/ч НОМЕР_1 виконала рішення суду від 14.12.2020 по справі №420/10300/20, йому нараховано та виплачено індексацію в сумі 2951,41 грн.

Таким чином, затримка розрахунку склала період з 27.03.2018 по 30.03.2021.

У зв`язку з порушенням відповідачем ст.ст.116,117 КЗпПУ він звернувся до суду з позовом про зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені за період з 27.03.2018 по 30.03.2021.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року по справі №420/6289/21 позовні вимоги задоволені. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 скасовано в частинні зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.03.2018 по 30.03.2021 з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду. Прийнята в цій частині постанова, якою зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.03.2018 по 30.03.2021 у розмірі 14 460,50 грн.

Крім того, позивач зазначив, оскільки відповідач при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення застосував як базовий місяць не січень 2008, що призвело до неповної виплати індексації за період служби, він знов звернувся до суду, та рішенням суду від 20.01.2022, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022, його позов задовольнено.

На виконання рішення суду відповідачем сплачено індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 у розмірі 73 739,91 грн.

Позивач вказує, що відповідач таким чином порушив вимоги ст.ст.116,117 КЗпПУ та повинен виплати йому середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 (розрахунку при звільнені) по день фактичного розрахунку, а саме з 31.03.2021 по 25.11.2022.

На думку позивача з урахуванням того, що рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 та П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 задоволено його вимоги щодо виплати в/ч НОМЕР_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.03.2018 но 30.03.2021, то в/ч НОМЕР_1 зобов`язана йому виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби (індексації грошового забезпечення) за період з 31.03.2021 по 25.11.2022 включно, що складає 605 календарних днів. Отже, розмір середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 31.03.2021 по 25.11.2022 становить 238 121,95 грн (605 днів х 393,59 грн).

Відповідачем до суду відзив на позов не наданий.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, з 13.04.2016 по 26.03.2018 проходив військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_1 , є учасником бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_2 ).

Наказом в/ч НОМЕР_1 від 26.03.2018 року №23-РС з 26.03.2018 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас ЗСУ за п.п. «і» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Вислуга років: календарна 04 роки 00 місяців 19 днів, безперервна 02 роки 00 місяців 11 днів. Наказом визначено виплатити ОСОБА_1 премію у розмірі 549% посадового окладу (а.с.10).

Більш ніж через два роки після звільнення позивач звернувся до суду з позовами:

- 03.06.2020 року щодо належної йому при звільненні компенсації за невикористані дні відпустки учасника бойових дій (справа № 420/4738/20);

- 08.10.2020 року щодо належної йому індексації грошового забезпечення за період з 13 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року (справа № 420/10300/20).

Рішенням суду від 28.07.2020 року по справі №420/4738/20 позов задоволений та, зокрема, зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби з 26.03.2018 року.

Рішення набрало законної сили 28.08.2020 року. На виконання зазначеного рішення позивачу 24.03.2021 року виплачена грошова компенсація за дні невикористаної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2018 рік 24.03.2021 у розмірі 11 509,48 грн.

Рішенням від 14.12.2020 року по справі № 420/10300/20 задоволений частково позов ОСОБА_1 та, зокрема, зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 року по 28.02.2018 року.

Рішення набрало законної сили 14.01.2021 року. На виконання зазначеного 30.03.2021 року нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 2 951,41 грн.

Вважаючи порушеними свої права щодо затримки розрахунку при звільненні (за компенсацію відпустки з позивач звернувся до суду з 27.03.2018 року по 24.03.2021 року, за індексацію грошового забезпечення з 27.03.2018 по 30.03.2021 року) позивач звернувся до суду з позовом щодо виплати йому середнього заробітку за час вказаний час затримки розрахунку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено та, зокрема, зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.03.2018 по 30.03.2021, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 року задоволена частково апеляційна скарга в/ч НОМЕР_1 . Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року скасовано в частинні зобов`язання в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.03.2018 по 30.03.2021, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду. Прийнята в цій частині постанова, якою зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.03.2018 по 30.03.2021 у розмірі 14 460,50 грн.

Згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 року колегія суддів, враховуючи вказані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц критерії розміру простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, дійшла висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути стягнутий з відповідача на користь позивача у розмірі 14 460,50 грн.

Оскільки рішенням від 14.12.2020 року по справі №420/10300/20 задоволений частково позов ОСОБА_1 та зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 без визначення базового місяця розрахунку індексації грошового забезпечення з підстав того, що це є дискреційними повноваженнями відповідача, та вважаючи неправильно розраховану йому індексацію на виконання рішення суду, яка виплачена 30.03.2021 у сумі 2 951,41 грн, позивач 15.11.2021 звернувся до суду з позовом та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №420/22123/21 зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 року включно, враховуючи базовий місяць «січень 2008 року».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 рішення суду від 20.01.2022 року залишено без змін.

На виконання рішення суду відповідачем сплачено індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року у розмірі 73 739,91 грн.

Вважаючи, що відповідач затримав з ним повний розрахунок при звільненні його 26.03.2018 року зі служби, звернувся до суду з даним позовом та посилаючись на вимоги ст.ст.116,117 КЗпПУ, а також враховуючи, що за період затримки розрахунку з ним з 27.03.2018 по 30.03.2021 за рішенням суду йому визначено сплатити 14 460,50 грн, просив зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити за час затримки розрахунку при звільнені (індексації грошового забезпечення у розмірі 73 739,91 грн) середній заробіток за період з 31.03.2021 по 25.11.2022 у розмірі 238121,95 грн (605 днів х 393,59 грн).

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно з ч.1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Спеціальне законодавство щодо проходження служби військовослужбовцями не регулює правовідносини щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим застосуванню підлягають норми КЗпПУ.

За приписами ст.116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Частиною 1 ст.117 КЗпПУ визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпПУ, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що при звільненні позивача зі служби йому не виплачені всі належні до виплати суми. Позивач був виключений зі списку особового складу та всіх видів забезпечення наказом від 26.03.2018 року, проте йому виплачено після звільнення на виконання рішень судів:

- від 28.07.2020 по справі №420/4738/20 (набрало законної сили 28.08.2020) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік по 2018 рік у сумі 11509,48 грн - 24.03.2021 року;

- від 14.12.2020 по справі №420/10300/20 (набрало законної сили 14.01.2021) індексацію грошового забезпечення у сумі 2951,41 грн 30.03.2021 року.

Позивач звернувся до суду про виплату середнього заробітка за час затримки при розрахунку при звільнені.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 по справі №420/6289/21 зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 27.03.2018 по 30.03.2021 у розмірі 14 460,50 грн.

Проте позивач також звернувся до суду 15.11.2021 року щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 виходячи з «базового» місяця січень 2008 рік.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 по справі №420/22123/21 позов задоволений та, зокрема, зобов`язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 року включно, враховуючи базовий місяць «січень 2008 року».

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 рішення суду від 20.01.2022 залишено без змін.

На виконання рішення суду відповідачем саме 25.11.2022 року сплачено індексацію грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 року у розмірі 73 739,91 грн.

Позивач вважає, що наявні пдстави для зобов`язання відповідача нарахувати йому та сплатити середній заробіток за час затримки при звільненні за період з 31.03.2021 по 25.11.2022, враховуючи, що за період з 27.03.2018 по 30.03.2021 за рішенням суду (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022) йому визначено сплатити 14 460,50 грн.

Період затримки складає 605 днів, відповідно середній заробіток за вказаний період складає 238121,95 грн (605 днів х 393,59 грн).

Тобто незважаючи на висновок суду апеляційної інстанції про необхідність застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач просить зобов`язати на нарахувати середній заробіток у повному обсязі.

Суд вважає такі вимоги позивача необґрунтованими та неправомірними.

При цьому суд також вважає, що наведений механізм розрахунку істотної частки середнього заробітку за час затримки при розрахунку, що наведений у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 не може бути застосований у спірних правовідносинах по даній справі.

Дослідження змісту вищезазначеної постанови Верховного Суду свідчить про те, що вказаний механізм можливо застосовувати, коли при звільненні працівнику або військовослужбовцю не виплачена нарахована йому для виплати сума.

Такий висновок є логічно-послідовним, оскільки роботодавець (державний орган) чітко обізнаний про нараховану працівнику суму, яку він повинен йому виплатити при звільненні та відповідно з наступного дня починає обчислюватися строк затримки розрахунку при звільненні.

Проте такий розрахунок неможливо застосовувати при відсутності нарахованої суми виплати працівнику (військовослужбовцю), оскільки роботодавець вважає виконаними свої зобов`язання щодо виплати всіх нарахованих сум при звільненні, враховуючи відсутність будь-яких претензій щодо розрахунку виплат зі сторони працівника. Суд вважає, що виникнення таких претензій більш ніж через два і більше років після звільнення зі служби, свідчить про відсутність вищезазначеного механізму розрахунку істотної частки середнього заробітку за час затримки при розрахунку.

Між тим, Верховний Суд неодноразово розглядав питання застосування ст.ст.116,117 КЗпПУ.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 по справі №821/1083/17 аналізуючи застосування ст.ст.116,117 КЗпПУ дійшла до висновку, що цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпПУ відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у з`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку.

За змістом ч.1 ст.117 КЗпПУ обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 ст.117 КЗпПУ переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина 2 ст.117 КЗпПУ стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпПУ, враховуючи:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором,

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до момента його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника,

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково, тобто застосувавши принцип співмірності.

По даній справі позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за фактично додатковий період затримки розрахунку при звільненні 26.03.2018 року зі служби, оскільки за період період з 27.03.2018 по 30.03.2021 (1100днів) включно за затримку виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та індексації грошового забезпечення за період з 2016 по 2018 станом на день звільнення зі служби (26.03.2018) у загальному розмірі 14 460,89 грн, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2022 йому присуждено сплатити 14 460,50 грн.

Позивач просить за період з 31.03.2021 по 25.11.2022 (605 днів) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за вказаний період в розмірі 238121,95 грн (605 днів х 393,59 грн).

Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача у повному обсязі та наявні підстави для зменшення вказаної суми виходячи з наступного.

Позивач був звільнений зі служби наказом від 26.03.2018 року в запас ЗСУ.

Більш ніж через два роки 28.07.2020 року позивач вперше звернувся до суду щодо виплати йому компенсації за невикористані дні відпустки учасника бойових дій, а ще через 5 місяців щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 2016 року по 2018 рік.

Тобто під час служби та одразу після звільнення позивач не звертався до відповідача щодо виплати належних йому сум.

Рішенням від 14.12.2020 по справі №420/10300/20 (набрало законної сили 14.01.2021) індексацію грошового забезпечення у сумі 2951,41 грн позивачу виплачено 30.03.2021 року. В частині позовних вимог щодо визначення «базового» місяця суд вважав повноваження відповідача дискреційними та на час прийняття рішення права позивача не порушеними.

Позивач не погодився з розрахунком та виплатою йому 30.03.2021 року індексації не з «базового» місяця січень 2008 року, водночас до суду з позовом звертається за спливом ще 7 з половиною місяців (справа №420/22123/21).

Рішення по справі №420/22123/21, яким задоволений позов позивача прийнято 20.01.2022 року.

Проте набрало законної сили рішення суду від 20.01.2022 лише 17.11.2022 після рогляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Загальновідомими є обставини військового вторгнення Російської Федерації на територію України та введення Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 воєнного стану в України в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року, в якому знаходиться Україна на даний час.

Суд вважає за необхідно врахувати, що відповідач як військова частина МОУ суб`єктом який здійснює захист безпеки населення та інтересів держави.

Таким чином, наявні підстави для застосування критеріїв зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпПУ та вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь позивача 15 тис.грн.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, враховуючи встановлені судом обставини, наведені вищі висновки у змісті рішення, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2021 по 25.11.2022 року щодо вплати індексації грошового забезпечення у розмірі 73 739,91 грн на виконання Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2022 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2022 року по справі №420/22123/21.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2021 по 25.11.2022 року у розмірі 15 тис грн (п`ятнадцять тисяч гривень).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва