Рішення № 110526399, 28.04.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2273/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

розглянувши заяви сторін про стягнення судових витрат по справі

за позовом Фізичної особи-підприємцем Конопацьким Дмитром Андрійовичем ( АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства "Харківський регіональний науково- виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації" (вул. Мироносицька, 36, м. Харків, 61002) про розірвання договору та стягнення 356'921 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Конопацький Дмитро Андрійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації", в якій просить розірвати договір суборенди № 29/04-19 від 24 квітня 2019 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем Конопацьким Дмитром Андрійовичем та Державним підприємством "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації", та стягнути з відповідача:

- заборгованість з орендної плати в розмірі 231'129 грн;

- матеріальну шкоду в розмірі 75'792 грн;

- моральну шкоду в сумі 50'000 грн;

- судовий збір в сумі 7'953,82 грн, за надання професійної правничої допомоги гонорар в сумі 40'000 грн, гонорар успіху в розмірі 20% від суми, стягнутої судом в якості відшкодування матеріальної шкоди та заборгованості по орендній платі, оплату за проведення незалежної оцінки майна в сумі 6500 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/2273/22 позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації" на користь Фізичної особи-підприємця Конопацького Дмитра Андрійовича заборгованість з орендної плати в сумі 73'473 грн та судовий збір у сумі 1102,10 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

17.04.2023 суд отримав клопотання позивача про стягнення судових витрат (вх.№9280).

20.04.2023 відповідач подав заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат (вх.№ 9792).

20.04.2023 суд отримав заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40'000 грн (вх.№ 9777).

24.04.2023 позивач подав додаткові докази (вх.№ 9967), які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

27.04.2023 позивач подав заперечення на заяву відповідача про стягнення судових витрат (вх.№ 10460).

27.04.2023 позивач подав відповідь на заперечення відповідача на заяву позивача про стягнення судових витрат (вх.№ 10459).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд установив, що до закінчення судових дебатів у справі, представниками сторін подано заяви, в яких було зазначено, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду ними буде надано суду додаткові докази, що підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Заяви сторін про ухвалення додаткового рішення подано до суду (поштового відділення) 17.04.2023. Відтак, враховуючи приписи ч. 7 ст. 116 ГПК України, вказані заяви подані до суду з дотриманням п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (10.04.2023).

За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Оскільки у рішенні Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі № 922/2273/22 не було здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які понесли сторони, суд вважає за необхідне вирішити заяви представників сторін щодо ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи те, що представники сторін надали письмові заперечення на заяви протилежної сторони про стягнення судових витрат, суд не вбачає за необхідне викликати представників сторін у судове засідання для прийняття додаткового рішення по справі. У зв`язку з цим додаткове рішення ухвалюється без виклику сторін.

При ухваленні додаткового рішення суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною четвертою ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

В підтвердження витрат на правову допомогу позивачем подано до суду:

1) Договір про надання професійної правової допомоги № 01/22гс від 06 листопада 2022 року.

Відповідно до пункту 5.1. Договору про надання професійної правової допомоги № 01/22гс від 06 листопада 2022 року, укладеного між Позивачем (ФОП Конопацьким Дмитром Андрійовичем) і адвокатом Шандулою Олександром Олексійовичем визначена вартість послуг (гонорар адвоката) за надання професійної правової допомоги в сумі 40'000 грн.

Згідно з п. 5.2. названого договору оплата, яку здійснює Клієнт визначається, як відшкодування Адвокату за надання таких послуг: 1) консультацій усних безоплатно; 2) письмових консультації 1000 грн; 5) узагальнення чинною законодавства та судової практики - 2000 грн; 4) виопрацювання правової позиції по справі 4000 грн; 5) підготовку і подачу до суду позовної заяви 2500 грн; 6) підготовку і подачу до суду заперечення на відзив на позовну заяву 1500 грн; 7) підготовку і подачу за кожне клопотання 1000 грн; 8) збір необхідних додаткових доказів - в залежності від витрати часу; 9) участь у кожному судовому засіданні 4000 грн та ін.

Крім цього, пунктом 5.5. цього ж договору у разі позитивного судового рішення на користь позивача передбачено, що ФО-П Конопацький Д.А. виплачує адвокатові гонорар успіху в сумі 20 відсотків від стягнутою судом суми з Відповідача з урахуванням первинно сплаченої суми гонорару в сумі 40'000 грн та без урахування стягнутих з відповідача судових витрат: судового збору, вартості оплачених Позивачем експертиз. В цьому випадку загальний розмір гонорару Адвокат не може бути меншим ніж зазначений у п. 4.1. названого Договору.

2) акт від 14.04.2023 до Договору про надання професійної правової допомоги № 01/22гс від 06 листопада 2022 року.

Відповідно до вказаного акту вартість наданих адвокатом послуг становить 33'000 грн та гонорар успіху в сумі 14'694,60 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33'000 грн, гонорар успіху в розмірі 14'694,60 грн та витрати, пов`язані з оплатою проведення незалежної оцінки майна, в сумі 6500 грн.

Дослідивши надані позивачем докази, беручи до уваги надані відповідачем заперечення, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат в сумі 3000 грн, пов`язаних з підготовкою та подачею заяв про забезпечення позову, про виклик свідка та про витребування інформації, оскільки суд визнав вказані заяви необґрунтованими та відмовив в їх задоволенні.

Щодо тверджень відповідача стосовно фіксованої вартості участі в одному судовому засідання на рівні 4000 грн незалежно від його тривалості та кількості вчинених процесуальних дій, суд зазначає таке.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Як вже було зазначено, пунктом 5.2. договору про надання професійної правової допомоги № 01/22гс від 06 листопада 2022 року встановлені фіксовані ставки послуг адвоката, зокрема вартість участі у кожному судовому засіданні становить 4000 грн.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 відступила від висновку щодо необхідності зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги та дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Враховуючи зміст п.1 ч.2 ст. 126, ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Тобто, навіть за умови фактичної несплати витрат на правничу допомогу та/або адвокатської винагороди на момент винесення рішення, відповідні стягнення все одно може бути покладено на опонентів у справі.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу на суму 30'000 грн (33'000 3000).

Суд зазначає, що сама лише незгода учасника спору із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19.

Окремо, суд наголошує на тому, що саме неправомірні дії відповідача у господарських правовідносинах з позивачем змусили останнього звернуться до адвоката за правовою допомогою з ініціювання подання позову до суду та, відповідно, понести визначені позивачем витрати.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що позовні вимоги у справі №922/2273/22 були задоволені частково, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню (пропорційно розміру задоволених вимог) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Щодо "Гонорару успіху", то суд звертає увагу на те, що по своїй суті він виконує, перш за все, важливу соціальну функцію, оскільки встановлення розміру гонорару успіху, як різновиду гонорару, та його сплата допускається лише у випадку досягнення адвокатом позитивного результату для клієнта, який, до речі, погодив це в договорі про надання правової допомоги. Адже таким чином забезпечується конституційне право кожного на вільний вибір захисника своїх прав серед найкваліфікованіших та найдосвідченіших з можливістю фактичного відстрочення сплати гонорару та лише за умови настання для клієнта позитивного результату. Саме за таких умов клієнт не тільки пересвідчиться у фахові та досвідові адвоката, але й матиме реальну можливість розрахуватися за ефективну професійну правничу допомогу.

Разом з цим, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, постанови Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 14.09.2022 у справі №923/367/20, від 11.01.2023 у справі №922/4195/21).

Крім того, визначаючи суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (mutatis рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Limited., заява № 19336/04, § 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Приймаючи до уваги виконаний у даній справі адвокатом обсяг робіт (наданих послуг), ураховуючи сталість практики у подібних справах, суд вважає заявлені відповідні витрати на професійну правничу (правову) допомогу "гонорар успіху" такими, що не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою в суді, мають надмірний характер, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

Суд звертає увагу, що з огляду на дискреційні повноваження, надані суду положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, встановлення обставин надання правової допомоги та визначення розміру судових витрат здійснюється судом у кожному випадку окремо.

З огляду на конкретні обставини справи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд вважає правильним не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення. Такий підхід узгоджується з висновком, викладеним у пункті 6.1. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача "гонорару успіху" у розмірі 14'694,60 грн.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з оплатою проведення незалежної оцінки майна, в сумі 6500 грн, суд зазначає таке.

Так, Звіт щодо оцінки матеріальної шкоди був наданий позивачем в якості доказів розміру завданої відповідачем матеріальної шкоди. Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 75'792 грн. Відтак, у зв`язку з відмовою у позові в цій частині, підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з оплатою проведення незалежної оцінки майна, в сумі 6500 грн, відсутні.

Щодо заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Так, відповідач в своїй заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить поновити строк на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, докази розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 116 ГПК України).

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/2273/22 ухвалено 10.04.2023, а отже закінчення 5-ти денного строку припадає на 15.04.2023, тобто на суботу.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу був перший робочий день після 15.04.2023, тобто понеділок (17.04.2023).

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч. 7 ст. 116 ГПК України).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач подав на поштове відділення заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу 17.04.2023, тобто в останній день строку встановленого частиною 8 статті 129 ГПК України.

Відтак відповідачем не пропущено строк для подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому вказаний строк не підлягає поновленню.

Стосовно стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 40'000 грн, суд зазначає таке.

Так, відповідачем в якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40'000 грн надано:

- договір про надання правової допомоги від 28.12.2021 з додатковою угодою;

- акт про надану правову допомогу від 12.04.2023;

- платіжний документ від 29.12.2022.

Відповідно до п. 1.1. договору про надання правової допомоги від 28.12.2021 ВИКОНАВЕЦЬ (адвокатське об`єднання "Богомолов та партнери") зобов`язується надавати КЛІЄНТУ (відповідачу) правову допомогу (послуги): захист, представництво та надання інших видів правової допомоги, передбаченої Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Для падання правової допомоги (послуг) ВИКОНАВЕЦЬ може також надавати інші супутні послуги, які оплачуються на тих самих умовах, що і правова допомога.

Згідно з п. 2.2., 2.3. вказаного договору ціна правової допомоги (послуг) за цим Договором складає 198'000 (сто дев`яносто вісім тисяч) грн. Обсяг наданої правової допомоги за час дії Договору не мас перевищувати 150 годин роботи ВИКОНАВЦЯ. Остаточний обсяг та вартість наданих ВИКОНАВЦЕМ послуг встановлюється в Актах про надання правової допомоги, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками.

З наданого відповідачем акту про надану правову допомогу від 12.04.2023 вбачається, що в межах судової справи №922/2273/22 ВИКОНАВЦЕМ надано наступні послуги: ведення справи в суді, надання консультацій, підготовка процесуальних документів, підготовка доказів, аналіз норм права та судової практики, аналіз процесуальних рішень суду, участь в судових засіданнях, в т.н. із залученням третіх осіб. Загальна вартість наданої правової допомоги Адвокатським об`єднанням в період з 01.12.2022 по 12.04.2022 складає 40'000 (сорок тисяч) грн 00 коп., ПДВ не передбачено.

З урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що заявлена до стягнення відповідачем з позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40'000 грн при розгляді даної справи, не відповідає відповідним критеріям, оскільки не є співмірною з виконаною адвокатом роботою в суді, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

Дослідивши надані відповідачем докази та заперечення позивача, враховуючи те, що позовні вимоги у справі №922/2273/22 були задоволені частково, суд доходить висновку, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню (пропорційно розміру задоволених вимог) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10'000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяви сторін про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити часткове.

Ухвалити додаткове рішення у справі № 922/2273/22.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський регіональний науково- виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації" (вул. Мироносицька, 36, м. Харків, 61002, ідент. код 047259906) на користь Фізичної особи-підприємця Конопацького Дмитра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Конопацького Дмитра Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства "Харківський регіональний науково- виробничий центр стандартизації метрології та сертифікації" (вул. Мироносицька, 36, м. Харків, 61002, ідент. код 047259906) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10'000 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Трофімов