Рішення № 110526236, 24.04.2023, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5987/23

Провадження № 2/761/5902/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря судового засідання Каніковського Б.А.,позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Бабенко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Посипанко Анжела Анатоліївна, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить встановити факт її проживання однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 та визнати її право на спадкування після його смерті. У обґрунтування своїх вимог вказала, що вона з 2003 року вона зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . За цією ж адресою проживав і ОСОБА_3 , який мав право власності на частину вказаного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті відкрилась спадщина, але заповіт складений не був і померлий не мав спадкоємців 1-3 черги. На час відкриття спадщини вона проживала із ОСОБА_3 більш, ніж п`ять років, доглядала його, допомагала по господарству, годувала. На підставі викладеного, позивачка просить встановити факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем з 01 січня 2006 року по 28 жовтня 2021 року та визнати а нею право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17.02.2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана цивільна справа передана на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою судді від 21 лютого 2023 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче засідання, витребувано від приватного нотаріуса копію спадкової справи.

10.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов.

29.03.2023 року ухвалою суду закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні та викликано свідків.

В судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з`явився, направив суду відзив, в якому позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивачкою не надано жодних доказів проживання із спадкодавцем однією сім`єю, що передбачає ведення спільного побуту та спільного господарства. У відзиві представник відповідача зазначив, що просить справу розглядати в його відсутність.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Посипанко А.А. в судове засідання не з`явилась, направила до суду копію спадкової справи та просила суд розглянути справу в її відсутність.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він є власником частини будинку АДРЕСА_1 , де зареєстрована та проживає позивачка, яка є його дочкою. Власником іншої частини будинку був ОСОБА_3 , який там постійно проживав. Позивачка доглядала ОСОБА_3 , годувала його, це тривало 15 років.

В судовому засіданні було допитано ряд свідків, які пояснили наступне.

Так, свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що знайома з позивачкою з 2004 року, вони - сусіди. Позивачка та ОСОБА_3 проживали в одному будинку, але він поділений на дві частини і кожен жив в своїй. Кожного дня позивачка та ОСОБА_3 не спілкувались, це відбувалось тільки за необхідності. Чи був в них спільний бюджет, спільне господарство та чи придбавалось ними спільне майно, їй це не відомо.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що знає позивачку більше 20 років, вони- сусіди. Позивачка доглядала за ОСОБА_3 , годувала його, але кожен з них жив в своїх половинах. Чи було в них спільне майно, господарство та бюджет їй не відомо.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знайома з позивачкою 20 років, вони- сусіди. Позивачка та ОСОБА_3 не жили однією сім`єю, в кожного з них була своя половина будинку, але позивачка доглядала та годувала його. Чи був в них спільний бюджет та спільне майно їй не відомо.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що знає позивачку 10 років, вона його сусідка. ОСОБА_3 та вона проживали кожен в своїй половині будинку. Чи жили вони разом, як сім`я, чи мали спільний бюджет та спільне майно, йому не відомо. Підтвердив, що позивачка доглядала та годувала ОСОБА_3 .

Суд, вислухавши учасників справи та свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 ,з 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

За даною адресою також зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підставі договорів купівлі-продажу від 16.02.1978 року та від 04.07.1991 року по частині будинку належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Посипанко А.А. від 27.12.2022 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з огляду на відсутність доказів родинних відносин спадкодавця з спадкоємцем.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно із статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, не прийняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-якідані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності, норм Сімейного кодексу України та правових позицій Верховного Суду, саме ОСОБА_1 як позивач та особа, яка стверджує про факт її спільного проживання із ОСОБА_3 , повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог. Таким чином, необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 і визнання позивачки спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як осіб, які сумісно проживають, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж із 28 жовтня 2016 року до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нормами цивільного процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін по справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Наявні у матеріалах справи повідомлення - рахунки від ПрАТ АК «Київводоканал» не можуть вважатись доказами, які б дали змогу встановити наявність обставин справи, на які посилається позивачка.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази не є достатніми для підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як осіб, які були пов`язані спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж із 28 жовтня 2016 року до 28 жовтня 2021 року.

Показання свідків, допитаних в судовому засіданні, також не підтверджують обставин, на які посилається позивачка, а навпаки, доводять проживання сторін, як сусідів.

На підставі наведеного суд залишає позов без задоволення.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 77, 81, 263-265, 315 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Посипанко Анжела Анатоліївна, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права на спадкування - відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляція до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.О. Матвєєва

24 квітня 2023 року