Рішення № 110519604, 27.04.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року Справа№200/760/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вишгородської міської ради (адреса 07301, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866) про про визнання протиправним та скасування індивідуального акта органу державної влади щодо розпорядження землями держави (територіальних громад), -В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вишгородської міської ради, в якому просить суд:

визнати противоправним та скасувати рішення Вишгородської міської ради від 01.09.2022 № 23/29 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

зобов`язати Вишгородську міську раду, на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНКПО: НОМЕР_1 ) про дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, в порядку і спосіб, передбачені ст.118 ЗК України.

Відстрочити виконання рішення, в частині надання дозволу на розробку проект землеустрою до закінчення воєнного стану.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з рішенням відповідача від 01.09.2022 № 23/29 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки, прийнятого на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 по справі № 320/14390/20. Зазначає, що підставою відмови став той факт, що, на думку відповідача, відповідно п.п. 5, п. 27, розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Позивач вважає, що норми Закону № 2145 не поширюються на відносини, пов`язанні із захистом його прав та які виникли і закінчилися до набрання чиновності вказаним Законом.

Ухвалою суду від 27.02.2023 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що згідно п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, а тому позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .

15.11.2020 представник позивача звернувся до Вишгородської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти. Проте, у встановлений законом строк відповідач не прийняв мотивованого рішення про надання атому наданні такого дозволу, у зв`язку з чим звернувся до суду із позовною заявою.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 320/14390/20, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті або позитивного або негативного рішення за результатами розгляду клопотання від 15.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; зобов`язано Вишгородську міську раду повторно розглянути клопотання позивача від 15.11.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,10 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221810100:01:121:0005, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти, та прийняти та прийняти передбачене законом рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 320/14390/20, відповідачем було повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 15.11.2020 та прийнято рішення від 01.09.2022 №23/29, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставою для відмови у рішенні зазначено п.п. 5 п. 1 ч. 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», згідно якого «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється».

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, дія воєнного стану продовжувалась та діє на дату розгляду справи.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» розділ X Земельного кодексу України доповнено пунктом 27.

Приписами пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Необхідно враховувати, що Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви. Так, Верховний Суд виснував: «у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

51. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

52. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.

53. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).

…

55. З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у справі № 640/17787/20 (постанова від 25.01.2023), а також у постанові Верховного Суду у справі №826/15114/17 (постанова від 11.06.2020).

Отже, з наведеного випливає, що за загальним правилом уповноважений суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає одне з двох рішень: 1) про надання дозволу або 2) відмову в його наданні.

Водночас спеціальною нормою пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено пряму заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Оскаржуване в цій справі рішення обґрунтоване саме посиланням на вказану норму.

Ч.1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 05.05.2001 № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналогічні висновки наведені в рішенні Конституційного Суду України від 02.07.2002 13-рп/2002.

У суду відсутні підстави вважати, що в спірних правовідносинах не було додержано приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки на момент набрання чинності Законом України 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», а також на момент прийняття оскаржуваного рішення, правовідносини щодо отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не закінчилися. Також не було судового рішення про зобов`язання відповідача надати відповідний дозвіл.

Тому суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного в цій справі рішення, оскільки на момент його прийняття відповідачу було заборонено надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.

Суд також ураховує, що передбачена пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборона є тимчасовою.

Наведене не позбавляє позивача права повторного звернення з клопотанням після закінчення дії воєнного стану (або зміни правового регулювання відповідних правовідносин).

Суд звертає увагу на те, що в межах цієї справи не надається оцінка належного виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 у справі № 320/14390/20, оскільки такий судовий контроль здійснюється судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, або в порядку, установленому ст.287 КАС України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вишгородської міської ради (адреса 07301, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Повне рішення суду складено 27 квітня 2023 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Шинкарьова